Рішення № 4165638, 25.06.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/155

25.06.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвторресурс»

До Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця»

Про стягнення 9 653,14 грн

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача: Солошенко Л.Є. - предст. (дов. у справі);

від відповідача: Костерний Д.О. –предст. (дов. у справі);

Яхнівська Г.С. –предст. (дов. у справі);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього 9 653,14грн. безпідставно списаних коштів, а також відшкодування витрат по оплаті державного мита –102,00грн. та 118,00грн. –витрат по сплаті за інформаційно-технічне обслуговування судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем безпідставно та незаконно були списані з особового рахунку позивача кошти загалом в сумі 9653,14грн. за послуги, пов’язані з перевезенням вантажів, які, в свою чергу, відповідачем позивачу не надавались.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 27.02.2009р. порушено провадження у справі №47/155, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 18.03.2009р.

Представники відповідача в судовому засіданні 18.03.2009р. надали суду заяву про застосування строку позовної давності.

Ухвалою суду від 18.03.2009р. розгляд справи було відкладено на 14.04.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 14.04.2009р. надав заперечення на заяву відповідача про застосування строку позовної давності.

Представники відповідача в судовому засіданні 14.04.2009р. надали відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.

Ухвалою суду від 14.04.2009р. за заявою сторін було продовжено вирішення спору у справі №47/155 у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною 1 ст. 69 ГПК України та відкладено розгляд справи на 23.04.2009р. в зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

23.04.2009р. відповідачем через канцелярію суду подано пояснення на заперечення позивача та доповнення до відзиву на позовну заяву.

28.05.2009р. відповідачем через канцелярію суду подано додаткове пояснення на заперечення позивача.

Ухвалою суду від 23.04.2009р. розгляд справи відкладено на 28.05.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 28.05.2009р. заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 28.05.2009р. заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві та доповненні до відзиву на позовну заяву.

У судовому засіданні 28.05.2009р. оголошено перерву у судовому засіданні до 25.06.2009р. з метою виготовлення повного тексту рішення.

Таким чином, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

18.01.207р.між позивачем –ТОВ «Укрвторресурс», в якості вантажовласника, та відповідачем –ДТГО «Південно-Західна залізниця». Укладено договір №6392037 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (далі-договір), предметом якого є надання позивачем відповідачу послуг, пов’язаних з перевезенням, та проведенням розрахунків за ці послуги.

Згідно умов договору відповідач зобов’язаний приймати до перевезення та видавати вантажі позивача, подавати під навантаження вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами і заявками позивача та надавати йому послуги, пов’язані з перевезенням вантажів, в тому числі за вільними тарифами, перелік яких зазначається в додатку до цього договору (п.2.2.2. договору), списувати з рахунку позивача відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, плату за користування вагонами і контейнерами, штрафи, пеню) з особового рахунку позивача на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами, контейнерами і т. ін. (п.2.2.6. договору).

Відповідно до п.4.1. договору відповідач і позивач несуть відповідальність за невиконання плану перевезень згідно із Статутом.

В додатку №1 до договору сторонами визначений перелік послуг, пов’язаних з перевезенням вантажів за вільними тарифами, зокрема, таких як:

- перевезення пошти;

- переведення стрілок, розташованих на під’їзних коліях підприємств;

- подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на станції, невідкриті для вантажних операцій;

- подача вагонів та контейнерів під навантаження і вивантаження у визначений час, періоди доби, дні тижня чи місяця, установлених вантажовласниками.

Згідно позовної заяви, відповідачем були незаконно відраховані та списані з рахунку позивача кошти загалом в сумі 9653,14грн., а саме:

1) 321,24грн. за послуги щодо надання інформації про майбутню подачу вагон для завантаження й вивантаження;

2) 767,28грн. - за послуги з повідомлення залізниці на вимогу вантажовласників, пов’язане з уточненням одержувача, зміною договору (плану) перевезень і додатковим замовленням на перевезення, зміною адресата (переадресування вантажів, крім домашніх речей);

3) 6622,90грн. –за послуги по переведенню стрілок;

4) 346,21грн. –за послуги по перевезенню пошти,

5) 59,52грн. –за послуги з повідомлення (надання попередньої інформації) одержувача вантажу по телефону;

6) 922,07грн. –за подачу та забирання вагонів;

7) 613,92грн. –незаконно нарахованого штрафу.

В підтвердження відрахування відповідачем з рахунку відповідача коштів загалом в сумі 9653,14грн. позивачем долучено до матеріалів справи належним чином засвідчені копії накопичувальних карток.

В зв’язку з чим, згідно позовної заяви позивач звернувся до відповідача з претензією від 27.10.2008р. з вимогою про повернення коштів у сумі 9653,14грн.

У відповідь на претензію позивачем отримано лист відповідача, в якому останній визнав вимоги позивача частково, а саме в сумі 653,88грн., а в задоволенні претензійних вимог щодо повернення 7891,18грн. відповідачем було відмовлено.

У зв’язку з наведеним, згідно пояснень позивача, не погоджуючись з відповіддю відповідача на претензію, позивач звернувся з позовом до суду та просить стягнути з відповідача 9653,14грн. незаконно відрахованих коштів.

Згідно письмового відзиву на позовну заяву, відповідач вважає її необґрунтованою, враховуючи наступне.

Позивачем до подачі позовної заяви було подано залізниці претензію від 27.10.08р. за результатами розгляду претензії та відповіді відповідач визнав претензійні вимоги в розмірі 653,88грн. (з ПДВ), ця сума відновлена на особовому рахунку позивача, що підтверджується довідкою з ЄТехГІД (належним чином засвідчена копія якої долучена до матеріалів справи).

Збір за надання попередньої інформації про надходження порожніх вагонів (код-200) передбачений пунктом 8 розділу 2 «Тарифного керівництва №1», яке затверджено наказом Міністерства транспорту України від 15.11.99 р. №551. здійснюється лише при укладанні відповідного договору про це між залізницею (відповідач) і вантажовласником (позивач). Враховуючи відсутність зазначеного договору між сторонами, відповідач визнає, що надання зазначеної інформації працівниками станції Суховоля та відповідно стягнення збору в період травень-вересень 2008р. проводилось безпідставно. В зв'язку з чим, сума в розмірі 175,80грн.. (без ПДВ) відновлена. Збір стягнутий в період з 26.02.2008р. по 20.04.2008р. по накопичувальним карткам №25020039, №12030057, №26030075, №20040094, на думку відповідача, не підлягає відшкодуванню, так як на момент подачі позивачем претензії було пропущено шестимісячний строк позовної давності, передбачений ст. 134 та ст. 136 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. № 457.

Відповідач визнає, що передбачений Тарифним керівництвом №1 збір за повідомлення залізниці на вимогу вантажовласників, пов'язане з уточненням одержувача, зміною договору (плану) перевезень і додатковим замовленням на перевезення, зміною адресата (код 220) був нарахований залізницею в період травень-вересень 2008р. в розмірі 344,80грн. (без ПДВ) безпідставно. В зв'язку з чим, сума в розмірі 344,80грн. (без ПДВ) відновлена.

Збір за перевід стрілок розташованих на під'їзних коліях вітковласників (код-163) нараховувався залізницею відповідно до пункту 26 розділу 1 «Тарифного керівництва №1»та доповнення до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 18.01.2007 р. №6392037.

В період з 17.04.08р. по 31.07.08р. залізницею при подачі вагонів на під'їзну колію «Білогірського районного споживчого товариства»для навантаження металобрухту ТОВ «Укрвторресурс»зазначений збір нараховувався за три операції по переводу двох стрілочних переводів, з яких дві операції за перевід стрілки №18 власності ДП «Облпаливо»та одну операцію за перевід стрілки №20 власності «Білогірського районного споживчого товариства». При забиранні вагонів завантажених металобрухтом з під'їзної колії «Білогірського районного споживчого товариства»зазначений збір нараховувався аналогічно.

На підставі викладеного, відповідач вважає позовні вимоги щодо повернення збору за перевід стрілок, розташованих на під'їзних коліях вітковласників в розмірі 5519,08гри. (без ПДВ) такими, що задоволенню не підлягають.

Збір за перевезення пошти (код-154) нараховувався залізницею відповідно до пункту 26 розділу 1 «Тарифного керівництва №1»та доповнення до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 18.01.07 р. №6392037. Зазначений збір нараховувався залізницею за пересилку пакетів з відповідними розрахунковими документами для ТОВ «Укрвторресурс»з Єдиного технологічного центру з обробки перевізних документів до станції Суховоля.

На підставі викладеного, відповідач вражає позовні вимоги щодо повернення збору за перевезення пошти в розмірі 288,51грн. (без ПДВ) такими, що задоволенню не підлягають.

Збір за надання вантажовласникам по телефону попередньої інформації про надходження на їх адресу завантажених вагонів (код-211) передбачений пунктом 8 розділу 2 «Тарифного керівництва №1». Надання зазначеного повідомлення здійснюється лише при укладанні відповідного договору про це між залізницею і вантажовласником. Враховуючи відсутність зазначеного договору між сторонами, відповідач визнає, що надання зазначеної інформації працівниками станції Суховоля та відповідно стягнення збору в період травень-вересень 2008 р. проводилось безпідставно. В зв'язку з чим, сума в розмірі 24,30грн. (без ПДВ) відповідачем повернена.

Враховуючи те, що у ТОВ «Укрвторресурс»відсутня власна під'їзна колія, вагони для підприємства, згідно угоди ТОВ «Укрвторресурс»з власником під'їзної колії, подаються під навантаження на під'їзну колію «Білогірського районного споживчого товариства». У відповідності пункту 6 розділу 56 «Інструкції з ведення станційної комерційної звітності», яка затверджена наказом Укрзалізниці від 04.06.03 р. №147-Ц, у цьому разі плата за подачу і забирання вагонів нараховується за відстань, яка зазначена у договорі про подавання і забирання вагонів, тобто у договорі ДТГО «Південно-Західна залізниця»з «Білогірським районним споживчим товариством»від 01.02.04 р. №1616 (належним чином засвідчена копія якого містить в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом у судовому засіданні). У відповідності пункту 13 зазначеного договору відстань для нарахування збору за подачу та забирання вагонів прийнята за 1 км. в обидва кінці по таблиці №1 «Тарифного керівництва №1». Під'їзна колія «Білогірського районного споживчого товариства»примикає стрілкою №20 до під'їзної колії ДП «Облпаливо», яка в свою чергу примикає стрілкою №18 до колії станції Суховоля. У відповідності пункту 1.2. розділу 2 «Тарифного керівництва №1»у випадках, якщо під'їзна колія примикає до іншої під'їзної колії, то відстань подачі й забирання вагонів визначається від стрілки примикання основної під'їзної колії, що безпосередньо примикає до колій залізничної станції. Враховуючи те, що вищезазначені під'їзні колії належать підприємствам, розрахунок збору за подачу й забирання вагонів проводиться по таблиці 1 «Тарифного керівництва №1». Слід також відмітити, що у відповідності пункту 1.1. розділу 2 «Тарифного керівництва №1»за подачу й забирання навантажених і порожніх вагонів локомотивом залізниці справляється збір у залежності від фактичної кількості поданих і забраних вагонів за звітну добу та від відстані у два кінці за ставками відповідних таблиць. Тобто при подаванні одного вагону на під'їзну колію протягом однієї звітної доби, а забирання його з під'їзної колії протягом іншої звітної доби, зазначений збір стягується окремо за подавання вагону та окремо за його забирання.

На підставі викладеного, відповідач вважає позовні вимоги щодо повернення збору за подавання й забирання вагонів в розмірі 922,07гри. (без ПДВ), такими, що задоволенню не підлягають.

Також відповідач, у відзиві на позовну заяву, звертає увагу суду на те, що вимоги позивача по відшкодуванню стягнень в період січень-квітень 2008р. щодо збору за надання попередньої інформації про надходження порожніх вагонів (код-200); збору за повідомлення залізниці на вимогу вантажовласників, пов'язане з уточненням одержувача, зміною договору (плану) перевезень і додатковим замовленням на перевезення, зміною адресата (код-220); збору за надання вантажовласникам по телефону попередньої інформації про надходження на їх адресу завантажених вагонів (код-211) не розглядалися, так як на момент подачі претензії 27.10.2008р. було пропущено шестимісячний термін «позовної давності».

Крім того, відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності, обґрунтовуючи своє клопотання тим, що згідно нормами частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України, статті 315 Господарського кодексу України та статті 136 Статуту залізниць України, встановлено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний строк, який обчислюється відповідно до статті 134 Статуту - з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення позову - складання комерційного акта, акта загальної форми, списання коштів з особового рахунку тощо.

Позивач надав заперечення на заяву відповідача про застосування строку позовної давності, в яких посилається на норми статті 315 ГК України, у ч. 1 якої зазначено, що до пред’явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, обов’язковим є пред’явлення йому претензії, в ч.2 цієї ж статті вказано, що претензії можуть пред’являтися протягом шести місяців, а відтак, позивач сумує разом строки пред’явлення позовів, зазначені в частинах цієї статті, в результаті чого, вважає, що строк, протягом якого він має право звернутись до суду з позовом до перевізника дорівнює 15 місяцям.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту. Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 5 статті 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про залізничний транспорт»законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України «Про транспорт», цього закону, Статуту залізниць України, та інших актів законодавства України.

Статут залізниць України затверджений постановою Кабінету міністрів України від 06.04.1998р. №457.

Відповідно розділу 8 пункту 8.6 Тарифного керівництва №1 інформація про майбутню подачу вагонів для завантаження й вивантаження в порядку, визначеному в ст. 34 Статуту залізниць України (про час подачі вагонів під завантаження, вивантаження засобами відправника, одержувача начальник станції зобов'язаний повідомити їх не пізніше ніж за 2 години до подачі) здійснюється безкоштовно.

Проаналізувавши докази, наявні в матеріалах справи, пояснення представників позивача та відповідача, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 321,24грн. за послуги щодо надання інформації про майбутню подачу вагон для завантаження й вивантаження, 767,28грн. - за послуги з повідомлення залізниці на вимогу вантажовласників, пов’язане з уточненням одержувача, зміною договору (плану) перевезень і додатковим замовленням на перевезення, зміною адресата (переадресування вантажів, крім домашніх речей), 59,52грн. –за послуги з повідомлення (надання попередньої інформації) одержувача вантажу по телефону, загалом 1148,04грн., відповідно визнає позовні вимоги в цій частині такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

У відзиві на позовну заяву відповідач визнає, що відрахування з рахунку позивача коштів за надання вищевказаних послуг проводилось відповідачем безпідставно, в зв’язку з чим відповідачем було частково відновлено на особовому рахунку позивача 653,88грн., що підтверджується довідкою з ЄТехГІД (належним чином засвідчена копія якої долучена до матеріалів справи). А в іншій частині вимоги позивача відповідачем не розглядалися, так як позивачем пропущено строк позовної давності, в зв’язку з чим відповідач просить суд застосувати строки позовної давності у відповідності до статті 315 Г України, статей 134, 136 Статуту залізниць України, згідно яких встановлено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний строк, який обчислюється з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення позову –складання комерційного акту, акта загальної форми, списання коштів особового рахунку тощо.

Пунктом 2.12 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" від 29.05.2002 року № 04-5/601 визначено, що «загальні та скорочені строки позовної давності встановлені ЦК України, однак частиною 2 статті 9 названого кодексу визначено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання, таким законом є Господарський кодекс України.

З урахуванням частини 2 статті 9 ЦК України, статті 315 ГК України та статті 136 Статуту залізниці України позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний строк, який обчислюється відповідно до статті 134 Статуту –з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення позову (складання комерційного акта, акта загальної форми, списання коштів з особового рахунку)».

Також, відповідно до п. 5.1 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» від 29.05.2002 року №04-5/601: «Господарським судам слід враховувати, що для повернення зайво нарахованих грошових коштів застосовується скорочений 6-місячний строк позовної давності, який обчислюється з дня списання коштів з особового рахунка платника в ТЕХПД».

Відповідно до ч.1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Згідно ч.5 ст. 315 ГК України визначено, що для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Згідно статті 134 Статуту претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення претензії.

Згідно статті 136 Статуту позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту.

Враховуючи викладене та те, що відповідачем було відновлено на особовому рахунку позивача кошти в сумі 653,88грн., що підтверджується довідкою з ЄТехГІД, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог частково, а саме в сумі 494,16грн. (1148,04грн. –653,88грн.).

Відповідно до статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що останнє відрахування коштів за вищевказані послуги з рахунку позивача було проведено більше ніж шість місяців до моменту звернення позивача з позовом до суду.

Посилання позивача на те, що відповідач визнав борг, зазначений у претензії позивача від 27.10.2008р., відновивши на рахунку позивача 653,88грн., в зв’язку з чим, у відповідності до ч.1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, судом відхиляються, оскільки відповідач визнав частково в сумі 653,88грн., а не в частині позовних вимог в сумі 494,16грн., які вважаються судом обґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся з позовом до суду після спливу позовної давності, поважних причин пропущення строку позовної давності позивачем суду не наведено, а тому суд відмовляє у позові в частині стягнення з відповідача 494,16грн., відрахованих з рахунку позивача за послуги щодо надання інформації про майбутню подачу вагонів для завантаження й вивантаження, за послуги з повідомлення залізниці на вимогу вантажовласників, пов’язане з уточненням одержувач, зміною договору (плану) перевезень і додатковим замовленням на перевезення, зміною адресата (переадресування вантажів, крім домашніх речей) та за послуги з повідомлення (надання попередньої інформації) одержувача вантажу по телефону.

Також позивач просить стягнути з відповідача 613,92грн. –незаконно нарахованого штрафу.

У позовній заяві позивач посилається на те, що у другій декаді 2008р. та третій декаді 2008р. позивачем не було виконано план перевезень, у зв’язку з чим відповідачем нарахована та стягнута з позивача сума штрафу в розмірі 613,92грн. за невиконання плану перевезень, проте позивач вважає, що штраф відповідачем стягнуто незаконно.

Статтею 106 Статуту залізниць України встановлено, що за невиконання плану перевезень по залізницях призначення вантажовідправник сплачує штраф за вагон (контейнер) у розмірі однієї добової ставки за користування вагоном (контейнером).

Статтею 107 Статуту наведено перелік, згідно якого вантажовідправник звільняється від сплати штрафу за невиконання плану перевезень, а саме у разі:

а) стихійного лиха (замети, смерч, повінь, пожежа, землетрус тощо), що підтверджено відповідними документами згідно з Правилами і призвело до припинення руху на залізничних під'їзних коліях, або якщо згідно з чинним положенням виконувати вантажні роботи заборонено, а також у разі аварії на підприємстві, через що було припинено виробництво відвантажуваної продукції протягом не менше як трьох діб підряд;

б) обмеження перевезень згідно із статтею 29 цього Статуту;

в) невикористання вагонів (контейнерів), поданих понад планову норму без письмового погодження з вантажовідправником;

г) виконання плану в тоннах вантажів, перевезення яких планується у тоннах і вагонах;

д) надолуження недовантаження, допущеного протягом декади.

Позивачем не надано суду належих та допустимих доказів в підтвердження неправомірності стягнення відповідачем штрафу, а також не доведено, що мали місце причини, в разі настання яких позивач звільняється від сплати штрафу за невиконання плану перевезень, а тому суд вважає дану позовну вимогу необґрунтованою, недоведеною та такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про повернення 346,21грн. безпідставно відрахованих позивачем коштів за послуги по перевезенню пошти слід зазначити наступне.

Згідно відзиву на позовну заяву, даний збір нараховувався залізницею за перевезення пошти відповідно до пункту 26 розділу 1 «Тарифного керівництва №1»та доповнення до договору, зазначений збір нараховувався залізницею за пересилку пакетів з відповідними розрахунковими документами для ТОВ «Укрвторресурс»з Єдиного технологічного центру з обробки перевізних документів до станції Суховоля.

На підставі викладеного, відповідач вважає позовні вимоги щодо повернення збору за перевезення пошти такими, що задоволенню не підлягають.

Дослідивши умови договору, суд встановив, що в додатку №1 до договору сторонами визначений перелік послуг, пов’язаних з перевезенням вантажів за вільними тарифами, зокрема, такої як перевезення пошти.

У позовній заяві позивач заявляє, що ніколи не замовляв у відповідача такої послуги, а також те, що така послуга відповідачем ніколи не надавалась, проте кошти відповідачем були списані з рахунку позивача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позивач не надав належних та допустимих доказів в підтвердження викладених обставин в обґрунтування даної позовної вимоги, а тому вважає цю вимогу необґрунтованою, безпідставною, документально недоведеною та такою, що задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог про повернення 6622,90грн. безпідставно відрахованих позивачем коштів за послуги по переведенню стрілок слід зазначити наступне.

Позивач обґрунтовує дану позовну вимогу тим, що «при подаванні вагонів та їх зважуванні переводиться загалом три стрілки, але, в накопичувальних картках позивачем зазначається неймовірна кількість стрілок, якої не може бути в природі. При з’ясуванні даного питання з товарним касиром станції було з’ясовано, що нарахування коштів вона проводить на свій розсуд і за ті стрілки, які належать станції, а також проводить нарахування за закриття стрілки, тобто в накопичувальній картці зазначається подвійна операція переведення стрілок».

Згідно відзиву на позов, збір за перевід стрілок нараховувався відповідачем відповідно до пункту 26 розділу 1 «Тарифного керівництва №1»та доповнення до договору.

Залізницею при подачі вагонів на під'їзну колію «Білогірського районного споживчого товариства»для навантаження металобрухту ТОВ «Укрвторресурс»зазначений збір нараховувався за три операції по переводу двох стрілочних переводів, з яких дві операції за перевід стрілки №18 власності ДП «Облпаливо»та одну операцію за перевід стрілки №20 власності «Білогірського районного споживчого товариства». При забиранні вагонів завантажених металобрухтом з під'їзної колії «Білогірського районного споживчого товариства»зазначений збір нараховувався аналогічно.

На підставі викладеного, відповідач вважає позовні вимоги щодо повернення збору за перевід стрілок, розташованих на під'їзних коліях такими, що задоволенню не підлягають.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що в додатку №1 до договору сторонами визначено надання відповідачем такої послуги, як переведення стрілок, розташованих на під’їзних коліях підприємств. Ставка тарифу за послугу по переведенню стрілок, розташованих на під’їзних коліях підприємства, встановлена за одну операцію.

Порядок нарахування відповідачем збору за перевід стрілок, викладений у відзиві на позовну заяву, а саме: за три операції по переводу двох стрілочних переводів, з яких дві операції за перевід стрілки №18 власності ДП «Облпаливо»та одну операцію за перевід стрілки №20 власності «Білогірського районного споживчого товариства», підтверджується «Схематичним планом під’їзної колії Білогірського споживчого товариства по станції Суховоля», належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом у судовому засіданні, з якого видно, що вагони, при подачі для завантаження та забиранні їх завантаженими, проходять через стрілки №18 та №20.

Також суд бажає зазначити, що згідно статті 36 доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивач, в підтвердження обставин та інформації, якими обґрунтована дана позовна вимога, не надав суду належних та допустимих доказів, в зв’язку чим, суд вважає позовну вимогу щодо стягнення 6622,90грн. безпідставно відрахованих позивачем коштів за послуги по переведенню стрілок безпідставною, необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог про повернення 922,07грн. безпідставно відрахованих позивачем коштів за подачу та забирання вагонів слід зазначити наступне.

У позовній заяві позивач зазначає, що відповідач невірно нараховує плату за подачу та забирання вагонів, оскільки плата нараховується по невірно зазначеним в відомостях плати даним, так як у відомостях плати зазначено, що колія 1000м знаходиться на балансі власника, що не відповідає дійсності, та плата нараховується по Таблиці 1 Тарифного керівництва №1 (далі –ТК №!), хоча така плата повинна нараховуватись по Таблиці 1 та Таблиці 2, оскільки, як було з’ясовано позивачем, на балансі підприємства перебуває частина колії –349м, а інша частина колії перебуває на балансі залізниці –651м. Також позивач вважає неправомірним те, що плата за подавання та забирання вагонів нараховується окремо - за подавання вагонів, та за забирання вагонів –що, на думку позивача суперечить Тарифному керівництву №1, яким передбачено ставка зборів за подачу й забирання вагонів, а не окремо за кожну операцію.

Відповідач вважає позовні вимоги щодо повернення збору за подавання й забирання вагонів такими, що задоволенню не підлягають, посилаючись на те, що у позивача відсутня власна під'їзна колія, вагони для підприємства, згідно угоди позивача з власником під'їзної колії, подаються під навантаження на під'їзну колію «Білогірського районного споживчого товариства». У відповідності пункту 6 розділу 56 «Інструкції з ведення станційної комерційної звітності», яка затверджена наказом Укрзалізниці від 04.06.03 р. №147-Ц, у цьому разі плата за подачу і забирання вагонів нараховується за відстань, яка зазначена у договорі про подавання і забирання вагонів, тобто у договорі ДТГО «Південно-Західна залізниця»з «Білогірським районним споживчим товариством»від 01.02.04 р. №1616. У відповідності пункту 13 зазначеного договору відстань для нарахування збору за подачу та забирання вагонів прийнята за 1 км. в обидва кінці по таблиці №1 «Тарифного керівництва №1». Під'їзна колія «Білогірського районного споживчого товариства»примикає стрілкою №20 до під'їзної колії ДП «Облпаливо», яка в свою чергу примикає стрілкою №18 до колії станції Суховоля. У відповідності пункту 1.2. розділу 2 «Тарифного керівництва №1»у випадках, якщо під'їзна колія примикає до іншої під'їзної колії, то відстань подачі й забирання вагонів визначається від стрілки примикання основної під'їзної колії, що безпосередньо примикає до колій залізничної станції. Враховуючи те, що вищезазначені під'їзні колії належать підприємствам, розрахунок збору за подачу й забирання вагонів проводиться по таблиці 1 «Тарифного керівництва №1».

В усних поясненнях представник позивача підтвердив факт того, що у позивача відсутня під’їзна колія, та, відповідно, вагони подаються під навантаження на під'їзну колію «Білогірського районного споживчого товариства».

Суд погоджується з вищевикладеними запереченнями відповідача та вважає їх обґрунтованими, з огляду на нижчезазначене.

В розділі «Збори за подачу й забирання вагонів локомотивом залізниці»Тарифного керівництва №1 встановлено, що за подачу й забирання навантажених і порожніх вагонів локомотивом залізниці справляється збір у залежності від фактичної кількості поданих і забраних вагонів за звітну добу та від відстані у два кінці: за ставками таблиці 1, якщо під’їзна колія перебуває на балансі власників, що не відносяться до залізниць України; за ставками таблиці 2, якщо під’їзна колія перебуває на балансі залізниць України (п.1.1). Відстань подачі й забирання вагонів указується в договорі про експлуатацію під’їзної колії (договорі про подачу і забирання вагонів).Відстань подачі й забирання вагонів визначається від стрілки примикання під’їзної колії, якщо вона примикає до колій станції, або від вихідної стрілки станції, з якої подаються вагони, якщо під’їзна колія примикає до перегону чи в інших місцях за межами станції. Якщо під’їзна колія примикає не до станції, а до іншої під’їзної колії, то відстань подачі й забирання вагонів визначається від стрілки примикання основної під’їзної колії, що безпосередньо примикає до колій залізничної станції, або від вихідної стрілки станції, якщо основна під’їзна колія примикає на перегоні чи в інших місцях за межами станції. Відстань подачі й забирання вагонів визначається за затвердженою технічною документацією (технічним паспортом під’їзної колії, технічно-розпоряджувальним актом (ТРА) станції, відомістю під’їзної колії (додаток до ТРА), схемою під’їзної колії, схемою станції) або за фактичним заміром (п.1.2.). Збори за подачу й забирання вагонів справляються окремо з кожного вантажовласника, з яким укладено договір або тимчасову угоду про подачу й забирання вагонів, незалежно від того, окремо кожному з них чи одночасно декільком здійснюється подача й забирання (п.1.3.).

Статтею 73 Статуту залізниць України установлено, що порядок обслуговування контрагентів - підприємств, що мають у межах залізничної під'їзної колії іншого підприємства свої склади або залізничні колії, які до неї примикають, встановлюється договорами, що укладаються без участі залізниці.

В пункті 5.2. Рекомендацій Вищого господарського суду України від 23.12.2008р. №04-5/278 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з договорів на обслуговування залізничних під’їзних колій»вказано, що оскільки власники залізничних під’їзних колій здійснюють транспортне обслуговування підприємств, і їх залізничні під’їзні колії з’єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією, укладання власником під’їзної колії договору про транспортне обслуговування підприємств-контрагентів є обов’язковим.

В усних поясненнях представник позивача зазначив, що між власником під’їзної колії («Білогірським споживчим товариством») та підприємством-контрагентом (ТОВ «Укрвторресурс») договір про транспортне обслуговування залізничних під’їзних колій не укладався, що подача та забирання вагонів відповідачем здійснювалось за заявками позивача на підставі договору, укладеного між власником під’їзної колії («Білогірським споживчим товариством») та відповідачем.

Відповідачем додано до матеріалів справи належним чином засвідчену копію договору №1616 від 01.02.2004р. на подачу та забирання вагонів при станції «Суховоля»Козятинської дирекції Південно-Західної залізниці, укладений між відповідачем та («Білогірським споживчим товариством», відповідно до умов якого згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів, на умовах цього договору здійснюється подача вагонів з під’їзної колії, яка примикає до станції «Суховоля»Південно-Західної залізниці через стрілку №20 до до п/к «Облпаливо», обслуговується локомотивом залізниці.

Пунктом.13 даного договору встановлено, що «відстань для нарахування збору за подачу та забирання вагонів приймається за 1,0км в обидва кінці. 1,0км. –таблиця 1».

Вказана відстань підтверджується Технічним паспортом під’їзної колії «Білогірського споживчого товариства»по станції «Суховоля», належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи.

В матеріалах справи містяться заявки (угоди) позивача до начальника станції «Суховоля»на подачу вагонів на під’їзну колію «Білогірського споживчого товариства», в яких позивач погодився та зобов’язався виконувати умови вищенаведеного договору на подачу та забирання вагонів №1616. також в заявках погоджено, що розрахунки за подачу-забирання вагонів, маневрову роботу, користування вагонами будуть проводитися вантажовласником у відповідності до умов цього договору.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивач доказів укладення договору з власником під’їзної колії суду не надав, та оскільки в заявках на подачу та забирання вагонів позивачем було погоджено, що розрахунки за подачу-забирання вагонів, маневрову роботу, користування вагонами будуть проводитися позивачем у відповідності до умов договору №1616, в якому визначено відстань для нарахування збору за подачу та забирання вагонів приймається за 1,0км в обидва кінці: 1,0км. –таблиця 1, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовної вимоги в частині повернення 922,07грн. безпідставно відрахованих позивачем коштів за подачу та забирання вагонів, а тому вважає дану позовну вимоги такою, що не підлягає задоволенню.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем в позовній заяві не були наведені обставини, не надано належних та допустимих доказів на їх підтвердження, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача - не є обґрунтованими, не були доведені належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.Р.Станік