Рішення № 4165532, 16.06.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 33/150

16.06.09

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»

про стягнення 2 168 589,25 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Пшечук Я.В. –представник за довіреністю № 136 від 13.03.2009 року;

від відповідача: не з’явився.

встановив :

Відкрите акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»про стягнення 2 168 589,25 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 06.08.2008 року між ним та відповідачем було укладено договір № 169/Ю-08 банківського вкладу в національній валюті.

Відповідно до п. 1.3 договору банк зобов’язується повернути вкладнику суму вкладу 09.02.2009 року.

Згідно з п. 3.1.2 договору при закінченні строку дії цього договору сплата процентів і повернення вкладу здійснюється шляхом перерахування на поточний рахунок вкладника.

Станом на момент звернення до суду позивачем не було отримано суму вкладу у розмірі 2 100 000,00 грн. та процентів у розмірі 50 005,66 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.02.2009 року порушено провадження у справі № 33/150, розгляд справи призначено на 13.04.2009 року.

У судовому засіданні 13.04.2009 року представники сторін подали документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 23.02.2009 року.

Представник позивача подав перерахунок штрафних санкцій по справі № 33/150.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, звернув увагу суду на те, що Постановою правління НБУ № 19/БТ від 20.01.2009 року в товаристві з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців –з 21.01.2009 року до 21.07.2009 року. Повідомив, що відповідач віднайшов можливість повернути вклад позивачу та повернув вклад в розмірі 2 100 000,00 грн. та виплатив проценти по вкладу в розмірі 50 005,66 грн. Зазначив, що сторонами погоджено умови договору, відповідно п.6.1 якого сторони не несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань за цим договором у випадку виникнення непереборної сили, до яких належать, зокрема, рішення органів влади України, які безпосередньо впливають на виконання угод (рішення) національного банку України, що прямо обмежує можливість належного виконання сторонами своїх обов’язків за договором. Тому, як законом так і умовами депозитного договору прямо передбачено заборону застосовувати під час дії мораторію до відповідача будь-які заходи відповідальності за невиконання ним зобов’язань, зокрема, нарахування неустойки (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) та господарські санкції. Та, у зв’язку з цим, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Судом оголошено перерву до 26.05.2009 року для надання додаткових доказів по справі.

У судовому засіданні 26.05.2009 року представники сторін подали заяву про продовження строку розгляду справи.

Суд задовольнив клопотання представників сторін про продовження строку розгляду справи.

Представник позивача подав уточнення до позовної заяви відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача суму відсотків за користування вкладом за фактичну кількість днів прострочення зобов’язання у розмірі 43 639,73 грн., три проценти річних в розмірі 7 245,22 грн., пеню у розмірі 57 961,80 грн. та витрати по сплаті державного мита в сумі 21 685,89 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн. Просив позов задовольнити з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Судом оголошена перерва на 16.06.2009 року.

У судовому засіданні 16.06.2009 року представник позивача підтримав свої позовні вимоги, просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково з урахуванням заяви уточнення.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

06.08.2008 року між відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя»та товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»було укладено договір банківського вкладу в національній валюті № 169/Ю-08 (Бізнес).

Відповідно до п.1.1 договору № 169/Ю-08 від 06.08.2008 року банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № 2651202302475 в ТОВ «Укрпромбанк», код банку 321228.

Згідно з п.1.2 договору № 169/Ю-08 від 06.08.2008 року вкладник перераховує грошові кошти у безготівковій формі на рахунок, а банк приймає грошові кошти вкладника в сумі 2 100 000,00 грн.

Відповідно до ч.1 стаття 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з п.2.4 глави 2 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.

Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до п. 1.3 договору № 169/Ю-08 від 06.08.2008 року банк зобов’язується повернути суму вкладу 09 лютого 2009 року.

Відповідно до п.3.3 глави 3 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

Вклад в розмірі 2 100 000,00 грн. був повернений відповідачем позивачу 23.03.2009 року, тобто з простроченням.

Позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування вкладом за період з 10.02.2009 року по 22.03.2009 року в розмірі 43 639,73 грн., обґрунтовуючи свої вимоги п.2.3 договору.

Відповідно до п. 2.3 договору № 169/Ю-08 від 06.08.2008 року проценти нараховуються від дня, наступного за днем надходження суми вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунку вкладника з інших підстав за фактичний строк знаходження вкладу на рахунку.

Згідно з п.2.4 договору № 169/Ю-08 від 06.08.2008 року при нарахуванні процентів банк використовує фактичну кількість днів у місяці й році.

Пунктом 2.2 договору № 169/Ю-08 від 06.08.2008 року передбачено, що нарахування процентів здійснюється банком щомісячно з 25 числа попереднього місяця по 24 число (включно) поточного місяця та в день повернення вкладу.

Згідно з п.1.4 договору № 169/Ю-08 від 06.08.2008 року за користування коштами банк сплачує вкладнику проценти з розрахунку 18,50 процентів річних.

Пунктом 6.6 договору № 169/Ю-08 від 06.08.2008 року передбачено, що договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов’язання за ним.

Враховуючи вищезазначене, вимога позивача щодо стягнення з відповідача процентів за користування вкладом за період з 10.02.2009 року по 22.03.2009 року в розмірі 43 639,73 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Що ж стосується посилань Відповідача щодо виникнення обставин непереборної сили до яких зокрема належить вступ у дію постанов і розпоряджень державних органів суд вважає їх безпідставними та необґрунтованими в силу наступного.

Відповідно до п.5.1 Договору сторони не несуть відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань за цим Договором у випадку виникнення обставин непереборної сили, до яких належать: стихійні лиха, аварії, пожежі, масові безладдя, страйки, військові дії, протиправні дії третіх осіб, вступ і дію законодавчих актів, урядових постанов і розпоряджень державних органів, нормативно-правових актів Національного Банку України, що прямо чи побічно забороняють чи обмежуються можливість належного виконання сторонами своїх зобов’язань за Договором.

Згідно з п.5.2 Договору при наявності обставин непереборної сили строк виконання зобов’язань відсувається відповідно до закінчення терміну дії цих обставин.

Відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

У відповідності до ч.2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Разом з тим, у відповідності до положень ст. 617 ЦК України, призначення у Банку тимчасової адміністрації, у зв'язку із істотною загрозою його платоспроможності не може вважатися випадком, про що прямо вказує вищенаведена норма.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 57 961,80 грн., обґрунтовуючи свої вимоги п.4.1 договорів № 169/Ю-08 від 06.08.2008 року відповідно до якого передбачено, що в разі порушення банком умов та строків платежів, передбачених п.1.3, 2.4, 3.1.2 цього договору, банк сплачує вкладнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми неперерахованих своєчасно процентів та/або вкладу за кожний день прострочення платежу.

Постановою Правління Національного банку України НБУ № 19/БТ від 20.01.2009 року «Про призначення тимчасової адміністрації в товаристві з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»у відповідача введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 21.01.2009 року до 21.07.2009 року.

Відповідно до п.2 ч.3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тому, хоча відповідачем і було прострочено виконання зобов’язання по договору №169/Ю-08 від 06.08.2008 року, але беручи до уваги вищезазначені норми законодавства України, вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 57 961,80 грн. не підлягає задоволенню.

Представник позивача просить стягнути з відповідача три проценти річних в розмірі 7 245,22 грн.

Відповідно до ч.2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.2 статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Враховуючи вищезазначене, вимога позивача щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в розмірі 7 245,22 грн. не підлягає задоволенню.

Частина 1 статті 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п.2 ч.1 статті 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 652,00 грн., на відповідача –436,47 грн.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 70,68 грн., на відповідача –47,32 грн.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.33, п.2 ч.1 ст., ч.5 ст. 49,ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, 26, к/р 32000175001 в Головному управлінні НБУ по м. Києву і Київській області, МФО 321024, код ЄДРПОУ 19357325) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна страхування життя»(04053, м. Київ, вул. Артема, 42, р/р 26502001305776 в ЗАТ «ОТП Банк», МФО 300528, код ЄДРПОУ 32456224) проценти за користування вкладом в розмірі 43 639 (сорок три тисячі шістсот тридцять дев’ять) грн. 73 коп. та витрати по сплаті державного мита в сумі 436 (чотириста тридцять шість) грн. 47 коп. та 47 (сорок сім) грн. 32 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення пені в розмірі 57 961,80 грн. та трьох процентів річних в розмірі 7 245,22 грн. відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання повного тексту рішення: 14.07.2009 року.