Ухвала суду № 41655019, 06.10.2014, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

іменем України

Справа № 210/5521/13-к

Провадження № 1-кп/210/354/14

"06" жовтня 2014 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Чайкіної О.В.,

при секретарі - Куксенко О.В.

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Сілкіна Д.Ю.,

обвинуваченого - ОСОБА_2

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у приміщенні суду у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області кримінальне провадження №12013040230000248 відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, неодруженого, в силу ст.. 89 КК України раніше не судимого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_2,

за правовою кваліфікацією у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 307 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У провадження суду надійшло на новий розгляд обвинувальний акт в кримінальному провадженні №12013040230000248 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення за правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 307 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити кримінальне провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. Вважає, що при складанні та затвердженні обвинувального акту дотримані вимоги КПК України, підстав для повернення обвинувального акту не вбачає.

Захисник обвинуваченого, обвинувачений, кожен окремо, просила суд призначити справу до судового розгляду.

Виконавши вимоги ст.ст.314-315, 342-345 КПК України, з'ясувавши в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду, суд приходить до висновку про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта відносно ОСОБА_2 з наступних підстав.

Як вбачається з обвинувального акту та додатків до нього останні складені відповідно положень ст.ст. 109, 291 КПК України.

На час підготовчого розгляду справи учасники судового провадження не мають клопотань по здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту та витребування певних речей чи документів. Клопотань про повернення обвинувально акту не надходило.

Необхідності для виклику перекладача чи спеціаліста обвинувачений не потребує, оскільки достатньо розуміє державну мову, якою ведеться судочинство.

Під час підготовчого судового засідання підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК України, не встановлено.

Враховуючи, що угоди про визнання винуватості до суду у порядку ст.ст. 468-475 КПК України не надійшло, підстав для закриття провадження згідно ст. 284 КПК України не вбачається, підстав для повернення обвинувального акту немає, підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено, клопотань про розгляд кримінального провадження в закритому судовому засіданні не надійшло, проти відкритого судового розгляду провадження сторони не заперечили, суд вважає за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту по обвинуваченню ОСОБА_2.

Крім того, відповідно до вимог ст.315 КПК України - під час підготовчого судового засідання суд, в тому числі, вирішує питання про запобіжний захід, обраний обвинуваченому.

Від прокурора надійшло клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого у вигляді тримання під вартою з урахуванням тяжкості злочину, який інкримінується та особи обвинуваченого.

Захисник обвинуваченого, та обвинувачений клопотали про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов'язання. В обґрунтування підстав для зміни запобіжного заходу захисник посилалась на тяжкий стан здоров"я обвинуваченого, наявність матері похилого віку, наявність постійного місця проживання, що свідчить про міцність його соціальних зв'язків за адресою проживання, а також про перебування обвинуваченого під вартою понад один рік та недоведеність вини її підзахисного за час розгляду кримінального провадження.

Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, приходить до наступних висновків.

Під час підготовчого судового засідання встановлено, що ОСОБА_2 перебуває під вартою з 24 липня 2013року. Обвинувальний вирок у відношенні останнього скасовано з поверненням справи на новий розгляд.

Суд вважає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до вимог пунктів 1, 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою, а ризик переховування від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.

При вирішенні питання щодо зміни чи продовження дії запобіжного заходу, суд враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його вини у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, наявність у останнього постійного місця проживання та реєстрації, його стан здоров"я, міцність соціальних зв'язків, відсутність непогашених та не знятих у встановленому законодавством прядку судимостей.

Ризик впливу на свідків з боку обвинуваченого на думку суду не є значним, оскільки основні свідки кримінального правопорушення є залегондованими особами, а ризик впливу на інших свідків може бути мінімізований шляхом покладання на обвинуваченого певних заборон у спілкуванні з визначеними судом особами.

Прокурором не наведено переконливих мотивів, що обвинувачений може ухилятись від суду, чи іншим чином перешкоджати правосуддю.

Обираючи відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею було враховано наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно зі ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципів правової визначеності та презумпції невинуватості, особа вважається невинуватою, поки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку; кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до пілотних рішень Європейського суду з прав людини, п. 4 ст. 5 Конвенції забезпечує заарештованим чи затриманим особам право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які, з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення "законності" позбавлення свободи, що означає необхідність перевірки не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, яка стала підставою для затримання, а також мети, з якою застосовувалися затримання та подальше тримання під вартою (справа "Буткевічюс проти Литви", № 48297/99, п. 43, ECHR 2002-II, "Єлоєв проти України", № 17283/02).

При цьому, що рішення суду про продовження строку тримання під вартою, не може базуватись на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання заявника під вартою; і суд має з'ясувати можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою (рішення ЄСПЛ у справі "Третьяков проти України").

Як вбачається з медичної документації, наданої з медичної частини за місцем ув"язнення обвинуваченого стан здоров"я останнього середньої важкості, знаходиться на обліку у лікарів. Також з матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений має постійне місце проживання, де зареєстрованого його матір

З урахуванням викладеного, суд вважає, що продовження дії запобіжного заходу, обраного щодо ОСОБА_2 у виді тримання під вартою, не є доцільним з тих підстав, що на теперішній час, заявлені ризики, що враховані при застосуванні запобіжного заходу - тримання під вартою, передбачені ст. 177 ч.1 КПК України, зменшилися та не виправдовує тримання особи під вартою.

Крім того, у суду відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду, та їх належну поведінку. Однак, залишається достатньо підстав вважати, що обвинувачений у разі зміни запобіжного заходу, зможе вчинити інше кримінальне правопорушення, на що вказують характер протиправних дій, за яких ОСОБА_4 вчинив дії, що ставляться йому в провину, або буду перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Вирішуючи питання про запобіжний захід, суд виходить із того, що сама лише тяжкість злочину, вчинення якого інкримінується обвинуваченому, не є безумовною підставою для тримання його під вартою, а повинно враховуватись у сукупності з іншими обставинами та даними про особу обвинуваченого.

За таких обставин, суд, що з урахуванням ризику переховування від суду та перешкоджання судовому розгляду, у тому числі й впливу на свідків, приходить до висновку про наявність підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому із триманням під вартою на інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою - домашній арешт.

Частиною 1 та 2 ст. 181 КПК України визначено, що домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Тому, обвинуваченому, слід змінити запобіжний захід із тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту з покладенням на нього обов'язків: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, здати на зберігання слідчому свій паспорт(паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну; не залишати місце постійного проживання без дозволу суду, в робочі, вихідні та святкові дні цілодобово; утримуватися від будь-якого спілкування з усіма свідками у кримінальному провадженні, окрім спілкування з ними виключно під час судового розгляду, вжити заходів для пошуку роботи.

Суд вважає, що прокурор не зміг довести суду виняткових обставин, які б виправдовували продовження обмеження права обвинуваченого на свободу та свідчили б про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів.

Запобіжний захід у виді домашнього арешту при фактичних обставинах цієї справи та висунутого проти ОСОБА_2 обвинувачення, з урахуванням встановлених ризиків, на думку суду, не є надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та зможуть досягти мети застосування запобіжних заходів, визначеної у ст. 177 КПК України.

Суд відхиляє доводи захисника про необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, оскільки останній є занадто м'яким при даних обставинах справи.

Вищезазначені обставини є виправданими та необхідними елементами, що визначають та виправдовують потребу в зміні запобіжного заходу обвинуваченому з тримання під вартою на домашній арешт.

Виходячи з положень ст.ст.176, 178, 315 КПК України, ст.ст.5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та враховуючи матеріали кримінального провадження, особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне змінити раніше обраний у відношенні обвинуваченого запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт строком на 60 днів, починаючи з 06 жовтня 2014 року до 03 грудня 2014року.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст., 314, 315, 316 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта відносно ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, у відкритому судовому засіданні на 13 жовтня 2014 року о 11 годині 45 хвилин в залі № 309 Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (за адресою пр. Миру, буд.24, м. Кривий Ріг).

В судове засідання здійснити виклик сторін кримінального провадження, участь яких є обов'язкова.

Роз'яснити сторонам кримінального провадження про їх право ознайомлення з матеріалами кримінального провадження на підставі їх письмового клопотання.

Клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою - відхилити.

Клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який - задовольнити частково.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1., запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт строком на 60 днів, тобто з 06 жовтня 2014 року до 03 грудня 2014 включно.

Домашній арешт обвинуваченого ОСОБА_2, здійснювати за адресою його постійного проживання та реєстрації, а саме: АДРЕСА_2 та при цьому покласти на нього наступні обов'язки: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, здати на зберігання слідчому свій паспорт(паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну; не залишати місце постійного проживання без дозволу суду, в робочі, вихідні та святкові дні цілодобово; утримуватися від будь-якого спілкування з свідками у кримінальному провадженні: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, окрім спілкування з визначеними особами виключно під час судового розгляду, вжити заходів для пошуку роботи.

ОСОБА_2 звільнити з під варти негайно в залі суду та доставити його до місця проживання як такого, якому заборонено залишати житло цілодобово.

Вважати ОСОБА_2 таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Контроль за виконанням ухвали покласти на Криворізьке міське управління ГУМВС України в Дніпропетровській області.

Виконання ухвали покласти на Довгинцівський РВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області - за місцем реєстрації та проживання ОСОБА_2

Про виконання ухвали повідомляти суд з періодичністю один раз на два тижні.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору після її проголошення та направити начальнику Криворізького слідчого ізолятору управління Державної пенітенціарної служби України в Дніпропетровській області.

Роз'яснити ОСОБА_2, що під час здійснення за ним контролю з приводу виконання ухвали суду щодо обраного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, працівники внутрішніх справ мають право з'являтися за місцем його проживання, а також вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає, заперечення можуть бути включені на апеляційну скаргу на судове рішення, прийняте за результатами розгляду кримінального провадження.

Суддя: О. В. Чайкіна