Рішення № 41653285, 25.11.2014, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/1275/14-ц

Провадження № 2/552/763/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.11.2014 року Київський районний суд м.Полтави в складі:

Головуючого судді - Турченко Т.В.

При секретарі - Перепелиці Т.О.

За участю адвоката - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на ? частину нежитлового приміщення, зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нежитлове приміщення, -

В С Т А Н О В И В :

06 березня 2014 року позивач ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до відповідача ОСОБА_3 про визнання права власності на ? частину нежитлового приміщення, мотивуючи свій позов тим, що 18.04.1998 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 добровільно за взаємною згодою згідно договору купівлі-продажу набули права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1. На час укладення даного договору купівлі-продажу квартира мала наступний склад приміщень: коридор 1 площею 5,3 кв.м, кімната житлова 3 площею 12,6 кв.м, кухня 4 площею 7 кв.м, душ 5 площею 0,9 кв.м, туалет 6 площею 0,8 кв.м, кімната житлова 7 площею 18,5 кв.м, сарай площею 4 кв.м. Житлова площа квартири 31,1 кв.м, загальна площа квартири 45,1 кв.м. Згідно умов договору купівлі-продажу позивач та відповідач придбали квартиру у рівних частках. У відповідності до вимог чинного законодавства України позивачем і відповідачем було здійснено державну реєстрацію договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, про що 20.04.1998 року зроблено реєстраційний запис №15508 в книзі №111. В подальшому, з метою переобладнання квартири в нежитлове приміщення та організації в ньому магазину продовольчих товарів позивач та відповідач подали заяву до виконавчого комітету Полтавської міської ради про це та отримали відповідні дозволи, згідно яких було виконано будівельно-опоряджувальні роботи по переплануванню квартири в приміщення магазину і у відповідності з актом державної технічної комісії про прийняття об»єкта в експлуатацію від 31.03.1999 року приміщення магазину по АДРЕСА_1 було прийнято в експлуатацію. З метою збільшення площі магазину позивачем і відповідачем було подано заяву до Полтавської міської ради про здійснення добудови до магазину і у відповідності до розпорядження №194-р від 24.03.2003 року Полтавської міської ради, такий дозвіл на проектування і переобладнання приміщення торгівлі було отримано. На підставі вказаного розпорядження Полтавської міської ради, 19.08.2003 року сторонами було отримано погодження Головного управління у справах містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради №879. Після здійснення прибудови та виконання опоряджувальних робіт приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1 його було введено в експлуатацію актом державної технічної комісії №264 від 25.06.2004 року і у відповідності з технічним паспортом БТІ від 19.03.2009 року воно має наступний склад приміщень: торгівельна зала площею 18,2 кв.м, торгівельна зала площею 28,0 кв.м, службове приміщення площею 17,9 кв.м, вбиральня площею 1,1 кв.м, приміщення персоналу площею 4,4 кв.м. Загальна площа 69,6 кв.м. На даний час приміщення не змінилося, що підтверджується даними поточної технічної інвентаризації від 16.09.2013 року. Враховуючи, що перелічені перепланування і здійснення прибудови до приміщення магазину здійснено за рахунок, як коштів позивача, так і відповідача, вважає, що вказані перепланування і прибудова не повинні впливати на розмір часток співвласників, тобто кожному з них повинно належати по ? частині вищевказаного нерухомого майна. Але відповідач ОСОБА_4 заперечує проти добровільного визначеного варіанту розподілу майна, вважаючи, що прибудову побудовано нею одноособово, а тому її частка збільшилася за рахунок цього майна пропорційно прибудованій додатковій площі, та з цих підстав ухиляється від здійснення державної реєстрації нерухомості в реєстраційному відділі та відповідного визначення його ринкової вартості і, таким чином, порушує її права, як співвласника щодо володіння і розпорядження нерухомим майном, яке належить їм на праві спільної часткової власності. Згідно довідки ПП ПБТІ «Інвентаризатор» від 03.04.2012 року за позивачем та відповідачем зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно в рівних частках по ? частині кожній. Враховуючи те, що з часу придбання сторонами об»єкту нерухомого майна у квітні 1998 року і його переобладнання в приміщення торгівлі у квітні 1999 року, що існує по даний час та в результаті здійснення перебудов в 2003-2004 роках, його загальна площа збільшилася на 24,5 кв.м і, відповідно, збільшилася його вартість, відносно первинної вартості, але приміщення магазину повністю використовується виключно ОСОБА_4 на свій розсуд в комерційних інтересах (вона отримує дохід від заняття підприємницькою діяльністю - торгівлею в даному магазині) без здійснення державної реєстрації нерухомого майна, що є порушенням вимог ч.3 ст.182 ЦК України, вона вимушена звернутися до суду про визнання права власності на ? частину приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1». Просила суд визнати за нею право власності на ? частину нежитлового приміщення - магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», який знаходиться в АДРЕСА_1 та складається з торгової зали площею 18,2 кв.м, торгової зали площею 28,0 кв.м, службового приміщення 17,9 кв.м, вбиральні площею 1,1 кв.м, приміщення персоналу площею 4,4 кв.м. Стягнути з ОСОБА_4 витрати по оплаті судового збору.

09 квітня 2014 року позивач ОСОБА_4 звернулась в суд з зустрічною позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про визнання права власності на нежитлове приміщення, мотивуючи свій зустрічний позов тим, що вони дійсно з сестрою ОСОБА_2 18.04.1998 року на підставі договору купівлі-продажу придбали квартиру АДРЕСА_2. В подальшому зі згоди ОСОБА_2, вона зайнялась переобладнанням квартири в нежитлове приміщення та організації в ньому магазину продовольчих товарів. Згідно розпорядження виконавчого комітету Полтавської міської ради №687 від 01.10.1998 року їй було дозволено в зв»язку зі зміною власника квартири перепрофілювання під магазин квартири №240 з влаштуванням додаткового входу до житлового будинку АДРЕСА_1 Цим же розпорядженням її було зобов»язано від коректувати проект переобладнання квартири і виконати будівельні роботи та здати об»єкт в експлуатацію і отримати відповідний акт. Відповідно з Актом державної технічної комісії про прийняття об»єкта в експлуатацію від 31.03.1999 року, приміщення магазину по АДРЕСА_1 було прийнято в експлуатацію. В даному Акті вказано, що власник споруди ОСОБА_4 здала в експлуатацію магазин загальною площею 45,1 кв.м. Вона підписала даний Акт. З цього часу вона постійно користувалася даним нежитловим приміщенням, як магазином «ІНФОРМАЦІЯ_1». ОСОБА_2 ніякого відношення до даного магазину не мала. В 1999 році вона виїхала на роботу в Італію, потім забрала сім»ю. З того часу вона постійно мешкає в Італії. В місто Полтаву приїздить раз у рік.

В зустрічній позовній заяві позивач ОСОБА_4 зазначала, що вона вирішила збільшити площу магазину, тому звернулась з заявою про дозвіл на добудову до власного магазину продовольчих товарів «ІНФОРМАЦІЯ_1» в житловому будинку по АДРЕСА_1 До заяви нею було надані дозволи від ВАТ «ПТМЗ» власника житлового будинку, міської санепідемстанції та інших служб. 24.03.2003 року №194-р було винесено розпорядження виконавчого комітету Полтавської міської ради, яким було дозволено запроектувати і відповідно до погоджуваного проекту виконати добудову до власного магазину продовольчих товарів «ІНФОРМАЦІЯ_1» в житловому будинку по АДРЕСА_1. За свої кошти вона уклала угоду на проектну документацію добудови магазину продовольчих товарів та провела будівництво добудови, добудувавши до магазину 24,5 кв.м. Добудова була проведена до службових приміщень з розширенням торгової зали магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1». Згідно Акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництва об»єкт був прийнятий в експлуатацію 25.06.2004 року. Даний Акт підписала вона, як власник магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1». Після добудови загальна площа магазину становить 69,6 кв.м. Разом з тим вона не зареєструвала даний магазин за собою і сестрою в ПП ПБТІ «Інвентаризатор». Фактично добудова складає 1/3 частину від загальної площі нежитлового приміщення, 2/3 частини магазину належить їм з відповідачкою порівно, тобто по 1/3 частині. Її частка в даному нежитловому приміщенні, а саме магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» складає 2/3 частини, а відповідачки 1/3 частини. Вважає, що вимога про реальний виділ майна, а саме частки магазину відповідачу є неможливим, так як неможливо відокремити частину магазину, не порушуючи при цьому цільового призначення даного нежитлового приміщення магазину. Вона згодна виплатити відповідачу грошову компенсацію за вартість її частки. З визнанням за нею права власності на 1/3 частину магазину, яка належить відповідачу. Просила суд винести рішення, яким визнати за нею право власності на 2/3 частини нежитлового приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з торгової зали площею 18,2 кв.м, торгової зали площею 28,0 кв.м, службового приміщення площею 17,9 кв.м, вбиральні площею 1,1 кв.м, приміщення персоналу площею 4,4 кв.м та сараю 4,0 кв.м. Винести рішення, яким визнати за нею право власності на 1/3 частину нежитлового приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» і стягнути з неї грошову компенсацію по ринковій вартості на користь ОСОБА_2 за 1/3 частину. Стягнути з відповідача судові витрати та за надання правової допомоги.

27 жовтня 2014 року позивач ОСОБА_6 звернулась до суду з уточненнями до позовної заяви до відповідача ОСОБА_4 про визнання права власності на ? частину нежитлового приміщення. Позовні вимоги викладені в позовній заяві підтримує повністю. Просила суд визнати за нею, ОСОБА_2, податковий номер НОМЕР_1, право власності на ? частину нежитлового приміщення літера «А-5», магазину, який знаходиться в житловому будинку по АДРЕСА_1 та складається в цілому з торгової зали 1 площею 18,2 кв.м, торгової зали 2 площею 28,0 кв.м, службового приміщення площею 3 площею 17,9 кв.м, вбиральні 4 площею 1,1 кв.м, приміщення персоналу 5 площею 4,4 кв.м, загальною площею 69,6 кв.м, сарай площею 4,0 кв.м.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2, адвокат ОСОБА_7 уточнені позовні вимоги підтримали в повному обсязі. В задоволенні зустрічної позовної заяви просили відмовити за безпідставністю.

Відповідач ОСОБА_4, представник відповідача ОСОБА_8, адвокат ОСОБА_9 з позовом ОСОБА_2 не згодні. Просили суд в повному обсязі задовольнити зустрічну позовну заяву.

Представник Полтавської міської ради Новіков Є.С. в судове засідання не з»явився, але надав суду письмові пояснення по справі, в яких просив слухати справу у його відсутності відповідно до вимог чинного законодавства України.

Суд вважає можливим слухати справу у відсутності представника Полтавської міської ради Новікова Є.С.

Суд, заслухавши позивача ОСОБА_2, думку адвоката ОСОБА_7, відповідача ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_8, думку адвоката ОСОБА_9, допитавши свідків, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню, в задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 необхідно відмовити за безпідставністю.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 18.04.1998 року (а.с.6) ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в рівних частках купили квартируАДРЕСА_1 Згідно розпорядження виконавчого комітету Полтавської міської ради від 01.10.1998 року №687-р «Про дозвіл на проектування і перепрофілювання приміщень під об»єкти торгівлі, громадського харчування та сфери послуг» (а.с.7) було продовжено термін дозволу на перепрофілювання під магазин квартири №240 з влаштуванням додаткового входу в житловому будинку по АДРЕСА_1 в зв»язку зі зміною власника квартири замість комерційно-виробничого підприємства «Полагросервіс» приватний підприємець ОСОБА_4 Зобов»язано підприємця ОСОБА_4: через спеціалізовану проектну організацію відкоригувати проект переобладнання квартири; виконати оздоблення фасаду і заміну асфальтового покриття тротуару на бруківку зі штучного каменю в межах переобладнання приміщення; здати об»єкт в експлуатацію і отримати відповідний акт міської інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до Акту державної технічної комісії про приймання в експлуатацію від 01.04.1999 року (а.с.8-9) пред»явлений до прийняття магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» готовий до введення в експлуатацію. Акт зареєстровано 01.04.1999 року за №16.

Згідно розпорядження виконавчого комітету Полтавської міської ради від 24.03.2003 року №194-р «Про дозвіл на проектування і обладнання об»єктів торгівлі та обслуговування населення» (а.с.10) було дозволено запроектувати і відповідно до погодженого проекту ОСОБА_4, ОСОБА_2 виконати добудову до власного магазину продовольчих товарів «ІНФОРМАЦІЯ_1» в житловому будинку по АДРЕСА_1. Зобов»язано замовника одержати в Головному управлінні у справах містобудування та архітектури вихідні дані на проектування; через спеціалізовану проектну організацію виготовити проектно-кошторисну документацію та погодити її в установленому порядку; оформити через управління земельних ресурсів документи на право користування земельною ділянкою; зареєструвати виконання будівельних робіт в міській інспекції державного архітектурно-будівельного контролю та інспекції по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста; протягом п»яти днів з моменту одержання дозволу укласти з КАТП-1628 договір на вивіз сміття з прилеглої території; першочергово виконати реконструкцію фасаду, опоряджувальні роботи, роботи по благоустрою прилеглої території та обладнанню проектованого об»єкту відповідно до погодженого проекту; здати об»єкт в експлуатацію і отримати відповідний акт інспекції державного архітектурно-будівельного контролю; зареєструвати об»єкт в Полтавському бюро технічної інвентаризації.

Відповідно до Акту державної технічної комісії про приймання в експлуатацію добудови службових приміщень магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» та розширення торгової зали по АДРЕСА_1 (а.с.12-13) пред»явлена до прийняття добудова службових приміщень з розширенням торгової зали магазина «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1 рішенням державної технічної комісії прийнята в експлуатацію. Акт зареєстровано 25 червня 2004 року за №264.

Технічний паспорт на нежитлові приміщення в житловому будинку магазин по АДРЕСА_1 оформлено на власників ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (а.с.15-18).

Частиною 1 статті 320 ЦК України встановлено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 статті 325 ЦК України передбачено, що суб»єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є власниками магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться в будинку АДРЕСА_1 Їх частки в даному магазині є рівними.

Частиною 4 статті 355 ЦК України визначено, що спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Частиною 1 статті 356 ЦК України встановлено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частиною 1 статті 357 ЦК України передбачено, що частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню. ОСОБА_4 належить ? частина магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться в будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_2 належить ? частина магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться в будинку АДРЕСА_1

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 необхідно відмовити за безпідставністю, оскільки позивачем не доведено суду, що добудову до магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» в житловому будинку по АДРЕСА_1 було проведено за власні кошти.

Частиною 1 статті 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_4 щодо збільшення її частки до 2/3 та визнання за нею 1/3 частини нежитлового приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», який знаходиться в АДРЕСА_1 та виплати грошової компенсації за 1/3 частину вказаного нежитлового приміщення ОСОБА_2 в сумі 191 720 грн., оскільки в судовому засіданні ОСОБА_4 не доведено факт використання власних коштів на проведення добудови до магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Крім того, статтею 365 ЦК України встановлено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та члена його сім»ї.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 заперечує проти припинення її права власності на вищевказаний магазин. Вважає, що її частка не є незначною і може бути виділена в натурі. Крім того, ОСОБА_2 вважає, що річ (магазин) є подільною, спільне володіння і користування майном можливе і таке припинення завдасть істотної шкоди її інтересам та членам її сім»ї.

Само по собі внесення позивачем ОСОБА_4 вартості ? частки в сумі 191 720 грн. на депозитний рахунок суду, не є підставою для припинення права власності на 1/3 частину магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» за ОСОБА_2.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.320, 325, 355, 356, 357, 365 ЦК України, ст.ст.4-14, 60, 209, 213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на ? частину нежитлового приміщення задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2, податковий номер НОМЕР_1, право власності на ? частину нежитлового приміщення літера «А-5», магазину, який знаходиться в житловому будинку по АДРЕСА_1 та складається в цілому з торгової зали 1 площею 18,2 кв.м, торгової зали 2 площею 28,0 кв.м, службового приміщення площею 3 площею 17,9 кв.м, вбиральні 4 площею 1,1 кв.м, приміщення персоналу 5 площею 4,4 кв.м, загальною площею 69,6 кв.м, сарай площею 4,0 кв.м.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на ? частину нежитлового приміщення літера «А-5», магазину, який знаходиться в житловому будинку по АДРЕСА_1 та складається в цілому з торгової зали 1 площею 18,2 кв.м, торгової зали 2 площею 28,0 кв.м, службового приміщення площею 3 площею 17,9 кв.м, вбиральні 4 площею 1,1 кв.м, приміщення персоналу 5 площею 4,4 кв.м, загальною площею 69,6 кв.м, сарай площею 4,0 кв.м.

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нежитлове приміщення відмовити за безпідставністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий Т.В.Турченко