Рішення № 41652727, 02.12.2014, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/6745/14-ц

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2014 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючої судді Оладько С.І.,

при секретарі Резняк Н,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,ОСОБА_3,ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу автомобілів та про розподіл майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту окремого проживання подружжя у зв»язку з фактичним припиненням шлюбних відносин та визнання майна особистою приватною власністю

в с т а н о в и в :

Позивачка звернулась до суду із позовом,який у послідуючому уточнила та зазначила,що з 30 квітня 1970 року вона перебуває у шлюбі з ОСОБА_2, З відповідачем по справі вони мають спільних дітей та на протязі всього періоду подружнього життя ведуть спільне господарство. Однак протягом останнього року подружнього життя в них виникли суперечності, щодо порядку користування та розпоряджання нажитим майном, згоди по якому вони досягнути не можуть, через розбіжність в поглядах.

За час сумісного життя та ведення спільного господарства, ними набуто наступне майно: автомобіль Opel Kadet, 1986 року виготовлення, червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, ринковою вартістю 39000 грн.; автомобіль ЗАЗ 110217, 2004 року виготовлення, зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2, ринковою вартістю 26000 грн.;причіп автомобільний, реєстраційний номер НОМЕР_3, ринковою вартістю 7000 грн.; човен моторний «Романтика», ринковою вартістю 3000 грн.

Також у 1989 р., згідно рішення суду, її чоловік отримав у власність будинок АДРЕСА_3. В 2006 р. він одноособово приватизував земельну ділянку (кадастровий №3210945300:01:042:0019), що знаходилася під будинком та призначалася для обслуговування вищевказаного будинку. На час приватизації на вищевказаній земельній ділянці знаходився сарай .

В період часу з 2005 р. по 2007 р. за її кошти було зроблено капітальний ремонт будинку, а саме замінено старі дерев'яні вікна на нові металопластикові, проведено штукатурні та малярні роботи, поклеєні шпалери, замінено стару електропроводку, розетки, вимикачі, замінено застарілі водопровідні труби на нові пластикові від розподільчої ями до будинку (протяжністю 150 м.), встановлено газовий одноконтурний котел, а також встановлено капітальну огорожу навколо домоволодіння. Всі будівельні матеріали купувалися виключно за її рахунок, а роботи проводилися нею особисто або за її кошти. Загальна вартість ремонту будинку, станом на 2007 р., складала грн., що на той час було еквівалентно 5000 доларів США, а вартість огорожі становила 7500 грн., що на той час було еквівалентно 1500 доларів США. Згідно технічного паспорта на будинок його інвентарна вартість становить 24541 грн.

Крім того, під час сумісного життя, біля будинковолодіння, було побудовано гараж та вбиральню , гроші на будівництво яких їм надав їх син ОСОБА_5, так як вони таких коштів не мали.

Внаслідок значного вкладення коштів в ремонт, облаштування будинку та прилягаючої до нього земельної ділянки їх вартість значно зросла.

Також,позивачка зазначила,що відповідач, знаючи, що вона подає позов про розподіл спільного майна, без її згоди, відчужив за договором купівлі-продажу автомобіль Opel Kadet, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_4 та автомобіль ЗАЗ 110217, реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3.

Позивачка просить визнати недійсними договори купівлі-продажу автомобіля Opel Kadet, реєстраційний номер НОМЕР_1 (з наступною видачею д.н. НОМЕР_4) від 18.10.2014р. укладеного між продавцем - ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_4, а також автомобіля ЗАЗ 110217, реєстраційний номер НОМЕР_2 (з наступною видачею реєстраційного номера НОМЕР_2) від 18.10.2014 р. укладеного між продавцем - ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_3.

Поділити спільне майно подружжя, яке є об'єктом спільної сумісної власності:

Визнавши за нею - ОСОБА_1, право власності на автомобіль ЗАЗ 110217, 2004 року виготовлення, зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2, ринковою вартістю 26000 грн.

Припинити за ОСОБА_2 право власності на автомобіль ЗАЗ 110217, 2004 року виготовлення, зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2, ринковою вартістю 26000 грн.

Залишити за ОСОБА_2 право власності на автомобіль ОреІ Kadet, 1986 року виготовлення, червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_4, ринковою вартістю 39000 грн.; причіп автомобільний, реєстраційний номер НОМЕР_3 ринковою вартістю 7000 грн.; човен моторний «Романтика», ринковою вартістю 3000 грн..Стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію у розмірі 11500 грн.Визнати за нею право спільної сумісної власності на будинок, гараж, вбиральню, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3.Судові витрати по справі стягнути з відповідача.

Відповідач ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву,відповідно до якої зазначив,що він, ОСОБА_2 не заперечує той факт, що між ним та ОСОБА_1 30 квітня 1970 року був укладений шлюб.Від шлюбу мають чотирьох спільних дітей - ОСОБА_3 1972 р.н., ОСОБА_5, 1973 р.н., ОСОБА_7 1977 р.н. та ОСОБА_8 1982 р.н.

Починаючи з 1983 року відносини між ними почали погіршуватися через те, що відповідач почала зловживати спиртними напоями, вела аморальний спосіб життя, не виконувала свої домашні обов'язки перед сім'єю та дітьми. На той час вони проживали з сім'єю в чотирьохкімнатній квартирі АДРЕСА_1, яку він отримав у користування, працюючи на Авіаційному науково-технічному комплексі ім. Антонова.

Вищезгадані обставини змусили його в 1985 році звернутися з позовною заявою до суду про розірвання шлюбу з відповідачем, але через вмовляння його батьків та батьків відповідачки з обіцянкою вилікувати її від алкогольної залежності, він забрав дану заяву.

Він неодноразово вмовляв відповідачку змінити спосіб її життя, припинити зловживання спиртними напоями, приділяти більшу увагу дітям та сім'ї, проте відповідач не реагувала на його прохання та так і не змінила своєї поведінки.

Через складні сімейні відносини, викликані аморальною поведінкою відповідачки в грудні 1990 року він був змушений залишити сім'ю та піти проживати до житлового будинку АДРЕСА_3. Право власності на вищезазначений житловий будинок АДРЕСА_3 за ним було визнано 28.06.1989 року згідно ухвали Ірпінського міського суду Київської області про затвердження мирової угоди від 28.06.1989 року в порядку спадкування після вітчима ОСОБА_9.

З цього часу, а саме з грудня 1990 року шлюбні відносини між ними з відповідачем фактично припинилися та більше не поновлювалися, спільне господарство ними з цього моменту не ведеться, спільного бюджету вони не мають.

В 1999 році відповідач повідомила його про той факт, що за квартирою АДРЕСА_1, рахується значна заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги, яку вона не в змозі погасити та через наявність якої вона може її втратити. Крім того відповідач повідомила, що їхнім дітям необхідні кошти для оплати їхнього навчання у вищих навчальних закладах, а тому вона має намір продати дану квартиру. При цьому, оскільки у відповідачки на має іншого житла для проживання її та дітей, вона просила його після продажу квартири прописати її з дітьми у його будинок, оскільки без прописки вона не зможе влаштуватися на роботу.

За таких обставин, враховуючи інтереси їхніх дітей, а також враховуючи той факт, що після продажу квартири відповідач фактично лишиться на вулиці, він погодився прописати їхніх дітей та відповідачку в свій будинок АДРЕСА_3.

25.06.1999 року, відповідачем було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, загальною площею 84,67 кв.м.

Згідно вищевказаного договору, продаж квартири було вчинено за 55 160 гривень. При цьому частину отриманих від продажу даної квартири коштів відповідач використала для оплати лише одного року навчання синів ОСОБА_8 та ОСОБА_7, а решту коштів були витрачені нею для власних потреб. Поскільки на момент продажу вищевказаної квартири шлюбні відносини між ними вже були припинені, кошти отримані відповідачем від продажу даної квартири в сімейний бюджет нею не вносилися.

Після продажу відповідачем квартири, вона переїхала разом з дітьми до його будинку АДРЕСА_3, де ним відповідачу було виділено окрему житлову кімнату, площею 7,8 м.кв., в якій вона з 1999 року проживає сама. Також з цього часу відповідач окремо харчується, самостійно організовує свій побут та має власний окремий бюджет, яким розпоряджається на власний розсуд.

Після переїзду відповідача до його будинку шлюбні відносини між ними поновлено так і не було, а також спільного господарства між ними не велося.

Позивач зазначив,що житловий будинок АДРЕСА_3, було отримано ним в порядку спадкування після вітчима ОСОБА_9 на підставі ухвали Ірпінського міського суду Київської області про затвердження мирової угоди від 28.06.1989 року.

Він заперечує той факт, що відповідачкою було проведено капітальний ремонт спірного будинку, внаслідок чого збільшилась істотна вартість спірного будинку,з часу отримання даного будинку у власність ніяких добудов, поліпшень, перебудов ні ним, ні відповідачем не проводилися,жодних штукатурних та малярних робіт, про які зазначає Відповідач в своєму первісному позові, в будинку не проводилося, дерев'яні вікна на металопластикові були замінені за ініціативою та за кошт його сина ОСОБА_7 без його згоди.

Гараж та вбиральня будувалися ним за особисті кошти під час окремого проживання з відповідачем після фактичного припинення шлюбних відносин,з 06.10.2005 року по 2009 рік він був зареєстрований фізичною-особою підприємцем та мав в період з 2005р. по 2007р. відповідні доходи від підприємницької діяльності.

Тому позивач вважає, що спірний житловий будинок, гараж, вбиральня є об'єктами його особистої приватної власності, оскільки право власності на дані будинок, гараж, вбиральню виникло в порядку спадкування, а також під час окремого проживання з відповідачем. Крім того істотного збільшення майна (будинку) з моменту його отримання ним до сьогоднішнього часу не було.

Земельна ділянка в АДРЕСА_3, площею 0,1490 га була приватизована ним для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель та споруд, які він отримав у власність в порядку спадкування від свого вітчима та якою користувався з 1989 року. В подальшому, 14.06.2006 році, частина вищезазначеної земельної ділянки розміром 0,0300га була подарована ним своєму синові ОСОБА_5 згідно договору дарування.

Тому спірна земельна ділянка, приватизована ним в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України згідно п.5 ст.57 СК України не може бути визнана об'єктом спільної сумісної власності.

Крім того, під час окремого проживання з відповідачем, тобто після фактичного припинення шлюбних відносин ним, за його особисті кошти в 1999 році було придбано автомобіль Opel Kadet д.н НОМЕР_8 та в 2013 році автомобіль ЗАЗ Таврія д.н. НОМЕР_2. Дані автомобілі він вважає своєю особистою власністю, а тому як власник розпорядився ними на власний розсуд шляхом укладення договорів купівлі-продажу з сином ОСОБА_3 та невісткою ОСОБА_4.

Причіп до легкового автомобіля НОМЕР_6 є саморобним, зробленим ним особисто, а тому він не повинен бути включений до спільного майна подружжя та підлягати розподілу. Він вважає, що будинок АДРЕСА_3, причіп до легк. автомобіля НОМЕР_6 повинні бути визнані об'єктами моєї особистої приватної власності.

Позивач просить встановити факт окремого проживання подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин з 25 грудня 1990 року до 18 листопада 2014 року.Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_2 будинок АДРЕСА_3.Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_2 земельну ділянку кадастровий номер 3210945300:01:042:0019 по АДРЕСА_3, площею 0,1190 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_2 причіп до легкового автомобіля р.н. НОМЕР_3.В первісному позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та визнання договорів купівлі-продажу недійсними відмовити.Стягнути з відповідача судові витрати .

У судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_5 свої позовні вимоги підтримали,зустрічний позов не визнали та пояснили,що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім»єю з 1970р,вели спільне господарство.Півроку назад відносини подружжя змінились,ОСОБА_1 стала проживати у окремій кімнаті будинку.За час шлюбу подружжя набуло майно.Будинок АДРЕСА_3 належить ОСОБА_2,але за час подружнього життя ОСОБА_1 у даному будинку було проведено капітальний ремонт,замінені вікна на пластикові,побудований новий паркан,замощення,гараж.Будинок у своїй вартості значно збільшився.Також було придбано два автомобілі Таврія та Опель Кадет,які 18.10.2014р відповідач без згоди ОСОБА_1 відчужив ОСОБА_3 та ОСОБА_4Просили позов ОСОБА_1 задовольнити.Щодо позову ОСОБА_2 ,то у даному позові просили відмовити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представники ОСОБА_16 та ОСОБА_15 у судовому засіданні свої позовні вимоги підтримали,позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали та пояснили,що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 фактично припинили подружні відносини у 1989р.У 1983 р ОСОБА_2 подав позов про розірвання шлюбу,але потім даний позов забрав під тиском батьків.У 1990 р ОСОБА_2 перейшов проживати у АДРЕСА_3 до власного будинку,який він отримав у спадщину.ОСОБА_1 зловживала спиртними напоями,тому діти переїхали проживати до ОСОБА_2 у м.Бучу.Після продажу квартири у м.Ірпені,ОСОБА_1 переїхала проживати у АДРЕСА_3,поскільки у неї не було іншого житла,вона проживала і проживає на даний час в окремій кімнаті.Із ОСОБА_2 вони не підтримують подружні відносини,не ведуть спільне господарство,харчуються окремо,у них різний бюджет. З приводу майна,яке ОСОБА_1 просить розділити,то пояснили,що буд.АДРЕСА_3 є особистою приватною власністю ОСОБА_2,даний будинок він отримав у спадщину.У будинку ремонт ніколи не проводився,добудови до будинку не здійснювались,тому даний будинок не може бути об»єктом спільної сумісної власності подружжя.Автомобілі ОСОБА_2 придбав за власні кошти і у період,коли шлюбні відносини із ОСОБА_1 були припинені,тому дані автомобілі ОСОБА_2 мав право відчуджувати без згоди позивача.Причіп автомобільний саморобний,а тому є особистою власністю ОСОБА_2Просили позов ОСОБА_2 задовольнити,у позові ОСОБА_1 відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позов ОСОБА_1 не визнав,просив у позові відмовити,поскільки вважає,що ОСОБА_2 мав право відчужити автомобіль,поскільки він куплений за його власні кошти.ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 1990р не проживали однією сім»єю.

Відповідачка ОСОБА_4 у судовому засіданні позов ОСОБА_1 не визнала,просила у позові відмовити,поскільки ОСОБА_12В коли мав намір продати автомобіль Опель Кадет,то у всіх запитував,хто хоче його собі взяти,всі відмовились і ,поскільки її чоловік даний автомобіль відремонтував,то на неї і був переоформлений даний автомобіль.

Суд,заслухавши пояснення учасників процесу,покази свідків,дослідивши письмові докази по справі,вважає позов ОСОБА_1 таким,що підлягає до часткового задоволення,а позов ОСОБА_2 таким,що не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.3 ЦПК України «Кожна особа має право у порядку,встановленому цим Кодексом,звернутися до суду за захистом своїх порушених,невизнаних або оспорюваних прав,свобод чи інтересів. У випадках,встановлених законом,до суду можуть звертатися органи та особи,яким надано право захищати права,свободи та інтереси інших осіб,або державні чи суспільні інтереси».

Відповідно до ст..11 ч 1 ЦПК України «Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,поданим відповідно до цього Кодексу,в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб,які беруть участь у справі».

Відповідно до ст.. 60 ЦПК України «Кожна сторона зобов»язана довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,крім випадків,встановлених ст.. 61 цього Кодексу».

Відповідно до ст.. 61 ч 3 ЦПК України «Обставини,встановлені судовим рішенням у цивільній,господарській або адміністративній справі,що набрало законної сили,не доказуються при розгляді інших справ,у яких беруть участь ті самі особи або особа,щодо якої встановлено ці обставини».

У судовому засіданні було встановлено,що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі із 1970р,що стверджується копією свідоцтва про шлюб.Від шлюбу мають чотирьох повнолітніх дітей ОСОБА_3 1972 р.н., ОСОБА_5, 1973 р.н., ОСОБА_7 1977 р.н. та ОСОБА_8 1982 р.н.

Також,у судовому засіданні встановлено,що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровані та проживають у будинку АДРЕСА_3,що стверджується копією будинкової книги та поясненнями сторін у судовому засіданні.

ОСОБА_2 згідно зустрічної позовної заяви просить встановити факт окремого проживання подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин з 25 грудня 1990 року до 18 листопада 2014 року.Дані позовні вимоги суд вважає безпідставними та такими,що не підлягають до задоволення,поскільки суду з даного приводу не було надано відповідних доказів.

Як уже зазначалось раніше,ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 1970р,зареєстровані та проживають у будинку АДРЕСА_3,ведуть спільне господарство.Той факт,що ОСОБА_1 певний час проживає у окремій кімнаті не свідчить про ті обставини,що подружжя припинило подружні відносини.

По справі було допитано ряд свідків,однак суд не приймає до уваги покази свідків ОСОБА_17,ОСОБА_7,ОСОБА_13,ОСОБА_8,ОСОБА_7, поскільки у судовому засіданні було встановлено,що дані свідки є близькими родичами та членами сім»ї ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а тому вони зацікавлені у наслідках розгляду справи.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_6 показали,що вони знають сім»ю ОСОБА_2 тривалий час,ОСОБА_1 та ОСОБА_2 жили дружно ,однією сім»єю,лише півроку назад їхні відносини змінились.

Враховуючи викладене суд відмовляє ОСОБА_2 у позовних вимогах у частині встановлення факту окремого проживання подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин з 25 грудня 1990 року до 18 листопада 2014 року.

У судовому засіданні встановлено,що за час шлюбу ОСОБА_1 .В та ОСОБА_1 у 1999р придбали автомобіль Опель Кадет,1986 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1(нині д.н НОМЕР_10)та у 2004р придбали автомобіль ЗАЗ 110217,2004 року випуску д.н НОМЕР_9,які були зареєстровані на ОСОБА_2,що стверджується довідкою МРЕВ ДАІ (а.с.113).Дане майно є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Відповідно до ст.. 60 СК України «Майно,набуте подружжям за час шлюбу,належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того,що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку».

Відповідно до ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 369 ЦК України встановлено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

У судовому засіданні було встановлено,що 18.10.2014р ОСОБА_2 без згоди ОСОБА_1 продав автомобіль Опель Кадет,1986 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1(нині д.н НОМЕР_10) ОСОБА_4,а автомобіль ЗАЗ 110217,2004 року випуску д.н НОМЕР_9 продав ОСОБА_3,що стверджується листом МРЕВ ДАІ та копіями довідок рахунків (а.с. 113-114).Дані обставини справи стверджуються у судовому засіданні поясненнями сторін по справі.

Згідно зустрічної позовної заяви,ОСОБА_2 зазначає,що вказані автомобілі були його особистою власністю,а тому він мав право на відчудження автомобілів без згоди ОСОБА_1Дані обґрунтування суд вважає надуманними та безпідставними,поскільки як уже зазначалось спірні автомобілі були придбані за час шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ,а тому є їхньою спільною сумісною власністю.

Враховуючи викладені обставини,суд вважає за необхідне визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля Опель Кадет,1986 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1(нині д.н НОМЕР_10), укладений 18.10.2014р між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ,а також визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля ЗАЗ 110217,2004 року випуску д.н НОМЕР_9 укладений 18.10.2014р між ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Крім того,у судовому засіданні було встановлено,що у період шлюбу було набуто причіп автомобільний до легкового автомобіля НОМЕР_6,який у 2010р було зареєстровано на ОСОБА_2 (а.с.76).Той факт,що даний причіп саморобний не є підставою для визнання його особистою приватною власністю ОСОБА_2.У зв»язку з даними обставинами суд відмовляє позивачу у його позовних вимогах про визнання даного причіпа особистою власністю ОСОБА_2Дане майно є спільною сумісною власністю подружжя,а тому підлягає розподілу.

Згідно позовної заяви ОСОБА_1 просить розділити спільне сумісне майно подружжя, визнати за нею - ОСОБА_1, право власності на автомобіль ЗАЗ 110217, 2004 року виготовлення, ринковою вартістю 26000 грн.,припинити за ОСОБА_2 право власності на автомобіль ЗАЗ 110217, 2004 року виготовлення, ринковою вартістю 26000 грн.Залишити за ОСОБА_2 право власності на автомобіль ОреІ Kadet, 1986 року виготовлення, реєстраційний номер НОМЕР_4, ринковою вартістю 39000 грн.; причіп автомобільний, реєстраційний номер НОМЕР_3 ринковою вартістю 7000 грн.; човен моторний «Романтика», ринковою вартістю 3000 грн..Стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію у розмірі 11500 грн.

Дані позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до вимог ч.1 ст.70 СК України, у разі поділу майно, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно із вимогами ч.1 ст.71 СК України, майно, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі, а у випадку, коли дружина та чоловік не домовилися між собою про порядок поділу майна, спір може бути вирішено судом.

Позивачкою по справі ОСОБА_1 не було надано жодного доказу на підтвердження вартості майна яке є спільною сумісною власністю подружжя,а саме не надано доказів вартості автомобіля ЗАЗ 110217, автомобіля ОреІ Kadet, 1986 року виготовлення та причіпа автомобільного реєстраційний номер НОМЕР_3.Позивачкою у позовній заяві було зазначено вартість даного майна,однак відповідач із даною оцінкою не погодився у судовому засіданні,будь-яких інших доказів на підтвердження дійсної(ринкової)вартості вказаного майна позивачкою до суду надано не було.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з. подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Тому, враховуючи викладене,вимоги ст..70 СК України,суд вважає за необхідне визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частину автомобіля Опель Кадет, 1986 року випуску ,реєстраційний номер НОМЕР_1 ,(нині д.н НОМЕР_10),на 1\2 частину автомобіля ЗАЗ 110217,2004 року випуску, д.н НОМЕР_9,на 1\2 частину причіпа автомобільного,реєстраційний номер НОМЕР_7, як на частку у спільному майні подружжя.Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1\2 частину автомобіля Опель Кадет, 1986 року випуску ,реєстраційний номер НОМЕР_1 ,(нині д.н НОМЕР_10),на 1\2 частину автомобіля ЗАЗ 110217,2004 року випуску, д.н НОМЕР_9,на 1\2 частину причіпа автомобільного,реєстраційний номер НОМЕР_7, як на частку у спільному майні подружжя.У частині реального розподілу даного майна,стягненні грошової компенсації,припинення за ОСОБА_2 права власності на автомобіль ЗАЗ 110217 суд відмовляє із наведених вище підстав.Також суд відмовляє ОСОБА_1 у позовних вимогах у частині розподілу човна моторного «Романтика»,поскільки суду не було надано жодного доказу на підтвердження тих обставин,що зазначений човен був набутий у період шлюбу,що він є спільною сумісною власністю подружжя ,а також не надані докази наявності даного човна та його вартості .

Позивачка ОСОБА_1 згідно позовної заяви просить визнати за нею право спільної сумісної власності на будинок, гараж, вбиральню, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3.

Відповідно до ст.. 62 СК України зазначається - якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У судовому засіданні було встановлено,що житловий будинок АДРЕСА_3 належить відповідачу ОСОБА_2 на підставі мирової угоди,затвердженої ухвалою Ірпінського міського суду від 28.06.1989р та отриманий ним у порядку спадкування після смерті ОСОБА_9.У послідуючому ОСОБА_2 22\100 частин вказаного будинку подарував своєму сину ОСОБА_8,який у свою чергу згідно договору дарування від 12.08.2005р вказані 22\100 частин спірного будинку подарував ОСОБА_2Наведені обставини справи стверджуються у судовому засіданні матеріалами інвентаризаційної справи на вказаний будинок.

На даний час буд АДРЕСА_3 по праву власності належить ОСОБА_2

Відповідно до статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Ставлячи питання про визнання вказаного будинку спільною сумісною власністю подружжя,позивач ОСОБА_1 посилається на ті обставини,що у період шлюбу вона у будинку провела капітальний ремонт,замінила вікна,встановила огорожу.Дані поліпшення у будинку були здійснені за її власні кошти та нею особисто,у зв»язку з чим спірний будинок у своїй вартості значно збільшився.

Дані обґрунтування суд вважає безпідставними,поскільки у судовому засіданні було встановлено,що за час шлюбу позивачки та відповідача до будинку АДРЕСА_3 не було здійснено добудов житлових приміщень,не було проведено переобладнання будинку та інших поліпшень. Дані обставини справи стверджуються поясненнями сторін у судовому засіданні та матеріалами інвентаризаційної справи. Зазначаючи,що за час шлюбу будинок у своїй вартості значно збільшився,позивачка з даного приводу суду не надала відповідних доказів.

Тому враховуючи викладені обставини справи,суд відмовляє позивачці у позовних вимогах про визнання за нею права спільної сумісної власності на будинок, гараж, вбиральню, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3.

Згідно зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 просить визнати його особистою приватною власністю будинок АДРЕСА_3.Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_2 земельну ділянку кадастровий номер 3210945300:01:042:0019 по АДРЕСА_3, площею 0,1190 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Відповідно до положень ч.6 ст.57 СК України суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Згідно з роз'ясненнями, що містяться в пп. 23, 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст. ст. 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Якщо за час окремого проживання подружжя після фактичного припинення шлюбних відносин спільне майно його членами не придбавалося, суд відповідно до ч. 6 ст. 57 СК України може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте кожним з них за цей період та за вказаних обставин, і провести поділ тільки того майна, що було їхньою спільною власністю до настання таких обставин.

Як зазначалось раніше спірний будинок АДРЕСА_3 по праву власності належить відповідачу ОСОБА_2Дане право власності відповідача у передбаченому законом порядку зареєстровано,що вбачається із витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно.Судом відмовляється позивачці у визнанні вказаного будинку із надвірними спорудами об»єктом спільного сумісного майна подружжя.Земельна ділянка пл..0,1190 га по АДРЕСА_3 цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку ,господарських будівель і споруд згідно Державного акту серія ЯБ № 515395 по праву власності належить ОСОБА_2Враховуючи викладені обставини,суд відмовляє ОСОБА_2 у позовних вимогах про визнання особистою приватною власністю спірного будинку та земельної ділянки.

Поскільки суд частково задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 то відповідно до ст.. 88 ЦАК України до часткового відшкодування підлягають судові витрати,понесені позивачкою при сплаті судового збору,у зв»язку з чим суд стягує із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у суммі 1000 гр.

У відшкодуванні судових витрат ОСОБА_2 суд відмовляє,поскільки зустрічний позов ОСОБА_2 залишений без задоволення у повному обсязі.

На підставі ст. 57,60,62,65,69,70,71 СК України,керуючись ст..3,10,60,61,213,218 ЦПК України,суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля Опель Кадет,1986 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1(нині д.н НОМЕР_10), укладений 18.10.2014р між ОСОБА_2 та ОСОБА_4.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля ЗАЗ 110217,2004 року випуску д.н НОМЕР_9 укладений 18.10.2014р між ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частину автомобіля Опель Кадет, 1986 року випуску ,реєстраційний номер НОМЕР_1 ,(нині д.н НОМЕР_10),на 1\2 частину автомобіля ЗАЗ 110217,2004 року випуску, д.н НОМЕР_9,на 1\2 частину причіпа автомобільного,реєстраційний номер НОМЕР_7, як на частку у спільному майні подружжя.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1\2 частину автомобіля Опель Кадет, 1986 року випуску ,реєстраційний номер НОМЕР_1 ,(нині д.н НОМЕР_10),на 1\2 частину автомобіля ЗАЗ 110217,2004 року випуску, д.н НОМЕР_9,на 1\2 частину причіпа автомобільного,реєстраційний номер НОМЕР_7, як на частку у спільному майні подружжя.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати 1000 гр.

В іншій частині позову ОСОБА_1 -відмовити.

ОСОБА_2 у позові відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

З мотивованим рішенням суду сторони зможуть ознайомитись 02.12.2014р.

Суддя: С. І. Оладько