Вирок № 41652634, 26.11.2014, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

26.11.2014

Справа №359/8952/14-к

Провадження №1-кп/359/450/2014

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2014 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарі Айрапетян Л.А.,

за участю прокурора Баклана В.М., обвинуваченого ОСОБА_1, його захисника - адвоката ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_3, її представника - адвоката ОСОБА_4, потерпілих ОСОБА_5, представника цивільного відповідача МТСБУ - адвоката ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду кримінальне провадження за №12014110000000164 по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Київ, українця, громадянина України, з вищою освітою, працюючого другим пілотом «Авіакомпанії «ЮТєйр-Україна», вдівця, який має на утриманні двох малолітніх дітей, раніше не судимого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, -

у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

в с т а н о в и в :

01.06.2014 року, приблизно о 17 годині 40 хвилин, водій ОСОБА_1, керуючи власним, технічно-справним автомобілем марки «Hyundai Tucson», реєстраційний номер НОМЕР_2, рухаючись на 18 км. 40 м. автодороги «Північно-Східний обхід міста Києва», зі швидкістю приблизно 80 км/год. в смузі для руху в напрямку м. Бориспіль Київської області, перевозячи в якості пасажирів на передньому пасажирському сидінні ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 та на задньому пасажирському сидінні ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, в порушення п. 1.2 «рухатись по правій відносно напрямку свого руху стороні дороги», п. 10.1 «перед будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху» Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року та введених в дію з 01.01.2002 року, проявив злочинну самовпевненість, не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечну швидкість руху транспортного засобу при здійсненні маневру повороту праворуч та місце його розташування в своїй смузі для руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух, не впорався з керуванням транспортного засобу та допустив виїзд автомобіля на зустрічну смугу для руху в напрямку м. Бровари Київської області, по якій рухався автомобіль марки «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7, внаслідок чого відбулось зіткнення вказаних автомобілів.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля марки «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_3, ОСОБА_8 від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці дорожньо-транспортної пригоди, а пасажири автомобіля марки «Hyundai Tucson», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_7 та ОСОБА_5 отримали тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 152 від 02.07.2014 року, при судово-медичній експертизі трупу ОСОБА_8, 1959 року народження, виявлені наступні тілесні ушкодження: різано-рвана рана тім'яно-скроневої області справа, крововиливи в м'яких тканинах тім'яно-скроневої області справа, кільцеподібний відривний перелом основи черепа, крововиливи під м'якою мозковою оболонкою стволової частини головного мозку, поширене садно передньої поверхні грудної клітки і черевної стінки, розрив серцевої сорочки, розрив лівого шлуночка серця, перелом грудного відділу хребта, множинні двобічні переломи ребер, розрив лівого крижово-клубового зчленування, відкритий перелом обох кісток обох гомілок, переломо-вивих обох гомілково-ступневих суглобів, крововиливи в прикореневих відділах легень та зв'язувальному апараті печінки.

Всі виявлені на тілі ОСОБА_8 тілесні ушкодження виникли від дії тупих предметів і могли утворитися в строк та за обставин, на які вказано в постанові про призначення судово-медичної експертизи. Характер та розташування тілесних ушкоджень на тілі трупу ОСОБА_8 вказують на те, що вони могли утворитись в результаті дорожньо-транспортної пригоди (травма в салоні автомобіля).

Виявлені на тілі ОСОБА_8 тілесні ушкодження за ознакою небезпечності для життя в момент їх спричинення відносяться до тяжких тілесних ушкоджень і знаходяться в прямому причинному зв'язку із настанням смерті.

Смерть ОСОБА_8 настала від відкритої черепно-мозкової травми у вигляді кільцеподібного відривного перелому основи черепу з крововиливами під оболонками головного мозку із зруйнуванням речовини стволового відділу головного мозку.

При судово-токсикологічному дослідженні в крові ОСОБА_8 спирти не виявлено. Даний факт може свідчити про те, що на момент настання смерті ОСОБА_8 була твереза.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 96/Е від 09.07.2014 року, при судово-медичній експертизі у ОСОБА_7, 1989 року народження, виявлені наступні тілесні ушкодження: перелом правої променевої кістки в типовому місці зі зміщенням уламків. Вивих голівки правої ліктьової кістки. Забійна рана м'яких тканин внутрішнього кутика повік лівого ока, контузія слабкого ступеня лівого ока.

Дані тілесні ушкодження утворились від дії тупого(их) предмету(ів) і можуть відповідати строку та обставинам вказаним у постанові; перелом та вивих відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, за критерієм тривалості розладу здоров'я строком більше 21-го дня; забійна рана м'яких тканин внутрішнього кутика повік лівого ока, контузія слабкого ступеня лівого ока - відносяться до легких тілесних ушкоджень, як таких, що спричинили короткочасний розлад здоров'я на строк більше 6-ти але менше 21-го дня.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 99/Е від 09.07.2014 року, при судово-медичній експертизі у ОСОБА_5, 1972 року народження, виявлені наступні тілесні ушкодження: закрите пошкодження розгинача 4-го пальця правої кисті.

Дане тілесне ушкодження утворилось від дії тупого(их) предмету(ів) і може відповідати строку та обставинам вказаним у постанові і відноситься до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, за критерієм тривалості розладу здоров'я, понад 21 день.

Смертельні тілесні ушкодження у ОСОБА_8 та тілесні ушкодження, що отримали ОСОБА_5 та ОСОБА_7, настали внаслідок порушення Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_1

Таким чином, порушення водієм ОСОБА_1, вимог пунктів 1.2 та 10.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, перебувають у прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням тяжких наслідків у вигляді спричинення смерті ОСОБА_8, та заподіяння тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості ОСОБА_7 та ОСОБА_5.

Доказами вчинення указаного злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України є особисті покази ОСОБА_1 надані ним в судовому засіданні.

З урахуванням позиції обвинуваченого, потерпілих, думки прокурора суд в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження обставин вчинення ОСОБА_1 інкримінованого злочину, допит потерпілих та інших свідків, зважаючи на те, що учасниками судового провадження указані обставини не оспорювались.

В судовому засіданні, ОСОБА_1 свою вину у скоєнні зазначеного злочину визнав повністю, розкаявся у скоєному та зазначив, що зрозумів значення вчиненого ним, та висловив намагання виправити свою поведінку в подальшому, та не вчиняти порушень правил дорожнього руху. Під час ДТП дійсно порушив наведені в обвинувальному акті положення правил дорожнього руху, внаслідок чого сталось ДТП. Показав суду, що він дійсно керував транспортним засобом у вказаний період, і виїхав на зустрічну смугу руху, внаслідок чого сталось ДТП з автомобілем під керуванням ОСОБА_8, яка отримала несумісні з життям тілесні ушкодження, пасажири його автомобіля - потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_5, та він сам, також отримали тілесні ушкодження. Визнав, що порушив п.п. 1.2 та 10.1 Правил дорожнього руху України. Готовий відшкодувати завдану ним шкоду у розмірі, що визначить суд.

Інші докази судом не досліджувались, зважаючи на позицію учасників судового провадження.

Зміни обвинувачення та визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не здійснювались, а підстав для цього не встановлено.

З урахуванням наведеного та показів обвинуваченого, суд вважає, що ОСОБА_1 дійсно вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушив правила безпеки дорожнього руху особою яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої та середньої тяжкості тілесні ушкодження іншим двом потерпілим, внаслідок чого у суду відсутні сумніви щодо притягнення останнього до кримінальної відповідальності за санкцією указаного кримінального закону.

Злочин вчинено за обставин, наведених в обвинувальному акті.

Згідно статті 50 КК України встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а згідно статті 65 КК України встановлено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини його вчинення, дані про особу підсудного й обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі без ізоляції від суспільства.

Так, санкцією ч. 2 ст. 286 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого, а тому вчинений ОСОБА_1 злочин є тяжким злочином.

За час судового розгляду справи в суді, ОСОБА_1 вів себе з позитивної сторони, дотримувався встановленого в суді порядку, зауважень головуючого не отримував.

Суд враховує, що обтяжуючих відповідальність обставин органами досудового слідства та судом не встановлено.

Щодо наявності пом'якшуючих відповідальність ОСОБА_1 обставин, суд відносить щире каяття та сприяння органам досудового слідства в розкритті злочину, часткове відшкодування потерпілій ОСОБА_8 завданої шкоди, в розмірі 80000 грн.

Інші потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_5 претензій до обвинуваченого не мають.

Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання підсудному, оскільки мають істотне значення щодо врахування та вивчення особистості підсудного та його відношення до скоєного ним.

Судом при призначенні покарання також враховано, що ОСОБА_1 за місцем роботи характеризується виключно позитивно. У лікарів нарколога та психіатра не перебуває, є особою, яка раніше не притягалась до кримінальної відповідальності. Має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_11 та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_12, є вдівцем і виховує своїх дітей самостійно.

Зважаючи на вказане, суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені п.п. 2, 3 ст. 76 КК України.

Таким чином суд вважає за необхідне призначити мінімальне покарання за санкцією ч.2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення волі строком на три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки та із застосуванням іспитового строку терміном 2 роки й встановленням зазначених вище обов'язків.

Дана міра покарання відносно підсудного є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та особу підсудного, його матеріальне становище.

Потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_7 претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не мають, про що надали відповідні заяви.

Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні заявила цивільний позов до обвинуваченого і просила стягнути з нього у відшкодування матеріальної шкоди 245 000 грн., а у відшкодування моральної шкоди 100 000 грн., які їй заподіяні загибеллю матері.

В подальшому до участі у справі в якості цивільних відповідачів залучено також страхові компанії: ПрАТ «Страхова компанія «Інкомстрах», ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» та Моторно-транспортне страхове бюро.

Згідно поданого клопотання від 30.10.2014 року вимоги цивільного прозову потерпілої ОСОБА_3 до обвинуваченого в частині відшкодування 130000 грн. кредитних зобов'язань померлої ОСОБА_8, представник потерпілої просив залишити без розгляду (а.с. 23 том 2 судового провадження).

В цій частині учасники судового провадження не заперечили щодо розгляду даного клопотання під час перебування суду в нарадчій кімнаті після завершення судового розгляду справи та проведення судових дебатів.

В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_3 були уточнені згідно заяви від 30.10.2014 року (а.с. 24 том 2 судового провадження), у відповідності до якої потерпіла просила стягнути з обвинуваченого 100000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 1533 грн. 06 коп. вартості ліків, 1000 грн. витрат пов'язаних з проведенням експертизи пошкодженого транспортного засобу. Також позивач просила стягнути солідарно з обвинуваченого ОСОБА_1 та МТСБУ матеріальну шкоду в розмірі 107369 грн. 71 коп. вартості пошкодженого автомобіля.

Обвинувачений при розгляді цивільного позову поклався на розсуд суду, зазначивши про можливість врахування сплачених ним добровільно коштів. При цьому обвинувачений не оспорював і вартість пошкодженого автомобіля, суму відшкодування за сплату ліків і проведення експертизи. Захисник підтримав позицію обвинуваченого та просив врахувати необхідність відшкодування шкоди і за рахунок страхової компанії, оскільки ОСОБА_1 добросовісно виконав свої обов'язки за страховим договором.

Представники страхових компаній, перебуваючи під час судового розгляду, та письмово, заперечили щодо можливості відшкодування завданої потерпілій ОСОБА_3 шкоди в кримінальному провадженні за рахунок страхових компаній, оскільки порушена відповідна процедура звернення до страхової компанії, страхова компанія «Інкомстрах» не є банкрутом, хоча й не виконує страхових виплат. Страхова компанія «Уніка» застрахувала цивільну відповідальність водія, що загинув, який не є винуватцем ДТП.

Заслухавши думку та пояснення учасників судового провадження при розгляді цивільного позову, суд вважає за необхідне цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 задовольнити частково. Вимоги останньої щодо стягнення з обвинуваченого 130000 відшкодування кредитних зобов'язань слід залишити без розгляду на підставі заяви останньої. Вимоги цивільного позову до страхових компаній, на думку суду, слід також залишити без розгляду.

Так, у відповідності до ст. 62 КПК України, цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями обвинуваченого.

Відповідно до вимог ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, відповідно і цивільний позов вирішується у межах такого обвинувачення.

ПрАТ «Страхова компанія «Інкомстрах» за укладеним 28.06.2013 року між обвинуваченим та компанією договором (Поліс №АС/2094947), зобов'язана відшкодувати шкоду на підставі саме указаного договору в разі настання страхового випадку.

Згідно Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року, визначений порядок та розмір відшкодування шкоди, заподіяної застрахованим транспортним засобом під час дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю та майну третьої особи. З урахуванням норм даного Закону, відшкодування шкоди здійснюється в межах сум, визначених страховим полісом.

У відповідності до страхового полісу обвинуваченого, страхова сума відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю становить 100000 грн., а заподіяну майну 50000 грн. на одного потерпілого.

Відшкодування указаних сум підлягає вирішенню в порядку, визначеному саме договором страхування та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року.

Крім того, суд враховує, що, на момент розгляду кримінального провадження в суді, немає підстав для стягнення сум відшкодування на користь потерпілої з Моторно-транспортного страхового бюро України, зважаючи на те, що доказів банкрутства ПрАТ «Страхова компанія «Інкомстрах» суду не надано, вони відсутні й серед офіційних джерел Інтернет ресурсів.

Таким чином, на думку суду, вимоги потерпілої в частині, вимог заявлених до страхової компанії, також підлягають залишенню без розгляду для захисту її прав, як потерпілої особи та вимокання вимог зазначеного вище Закону щодо порядку оформлення страхового випадку. На думку суду, порушення цього порядку, призведе до порушення прав потерпілої щодо відшкодування їй завданих матеріальних збитків та моральної шкоди за рахунок страхової компанії.

В той же час, є всі підстави для вирішення цивільного позову потерпілої в порядку, визначеному ст.ст. 23, 1167, 1168, 1173 ЦК України в частині вимог щодо стягнення з обвинуваченого матеріальної та моральної шкоди. При цьому суд виходить з наступного.

Суд вважає за доведену обставину заподіяння потерпілій діями підсудного матеріальної та моральної шкоди, пов'язаних із загибеллю під час ДТП з вини ОСОБА_1 її матері ОСОБА_8

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди зазначив, що покладається на розсуд суд та просив врахувати те, що він частково відшкодував завдану ним шкоду. Суму в розмірі 30000 грн. на поховання передану потерпілій, просив не враховувати.

Розмір матеріальної шкоди у вигляді вартості пошкодженого автомобіля загиблої, учасниками судового провадження не оскаржувався та неоспорювався, а тому приймається до уваги, оскільки останній вирахувано на підставі висновку авто товарознавчої експертизи.

Тому, в частині стягнення матеріальної шкоди, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з урахуванням можливості звернення потерпілої до страхової компанії з метою отримання страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності. З цього приводу, з обвинуваченого на користь потерпілої слід стягнути 57369 грн. 71 коп., тобто суму, яка перевищує ліміт відповідальності (50000 грн.) обвинуваченого за договором страхування щодо шкоди, заподіяної майну потерпілої.

При розв'язанні вимог про стягнення витрат на придбання ліків та оплату послуг експерта, обвинувачений не заперечував щодо їх задоволення, а такі вимоги доведені відповідними письмовими доказами, які у суду не викликають сумніву на їх достовірність. Тому з обвинуваченого слід стягнути 1533 грн. 06 коп. вартості придбаних потерпілою ліків, 1000 грн. витрат пов'язаних з проведенням експертизи пошкодженого транспортного засобу.

При вирішенні позову в частині моральної шкоди, слід врахувати, що полісом страхування не передбачено її відшкодування.

Загибель ОСОБА_8 дійсно завдала потерпілій моральних страждань та хвилювань з цього приводу. Суд враховує, що ОСОБА_3, після смерті матері, залишилась зовсім одна і на неї лягли обов'язки, якими до цього часу займалась її покійна мати.

Тому, при визначенні розміру та необхідності стягнення її з обвинуваченого, суд враховує позицію останнього, неоспорюваний факт заподіяння такої шкоди потерпілій, оскільки загинула її мати, близький родич, а також частково враховує вже сплачені суми обвинуваченим, оскільки останні також враховувались потерпілою при поданні позовної зави.

Крім того, суд враховує, що обвинувачений є вдівцем, і на його утриманні є двоє неповнолітніх дітей, останній підлягає позбавленню права керування транспортними засобами на два роки, його родина також потребує матеріального забезпечення та підтримки з його боку.

Так, згідно розписок ОСОБА_3 від 10.06.2014 року та 25.06.2014 року, а також пояснень самої потерпілої, остання отримала від ОСОБА_1 у відшкодування витрат на поховання матері 30 000 гривень та частково у відшкодування моральної шкоди 50 000 гривень (кримінальне провадження № 12014110000000164 а.с. 171, 172).

В той же час, сума відшкодування моральної шкоди підлягає зменшенню до суми яка повною мірою відповідає характеру і розміру завданої моральної шкоди, враховуючи майновий та сімейний стан обвинуваченого, наявність у нього кредитних зобов'язань згідно Договору про іпотечний кредит № 1.08042362 від 16 квітня 2008 року.

На думку суду, з урахуванням вказаного та того, що ОСОБА_1 частково відшкодував потерпілій моральну шкоду, розмір відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню з обвинуваченого повинен становити 60 000 грн.

Долю речових доказів в кримінальному провадженні слід вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Під час досудового слідства в кримінальному провадженню проводились експертизи: висновок експерта №541А від 15.07.2014 року, вартість якої становить 491,40 грн., висновок експерта №542А від 15.07.2014 року, вартість якої становить 491,40 грн., та висновок експерта №528А від 07.07.2014 року, вартість якої становить 393,12 грн., що є процесуальними витратами і підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь Держави України.

Запобіжний захід підсудному не обирався, підстав для його обрання судом не встановлено під час судового розгляду також.

Керуючись ст.ст. 100, 122, 124, 126, 318, 322, 342-351, 358, 363-368, КПК України, суд

з а с у д и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавлення права керування транспортними засобами на 2 (два) роки.

Звільнити на підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном в 2 (два) роки, з покладенням на нього, відповідно до ст. 76 КК України, наступних обов'язків: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Контроль за поведінкою ОСОБА_1 покласти на органи виконання покарань за місцем проживання засудженого.

Іспитовий строк ОСОБА_1 рахувати з моменту проголошення вироку.

Речові докази у кримінальному провадженні: транспортні засоби - автомобілі «Hyundai Tucson», реєстраційний номер НОМЕР_2, та «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_3, - залишити в користуванні власників або їх правонаступників.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь держави (р/р 31112106700004, одержувач: Бориспільське УДКСУ /м. Бориспіль/21081100, ЄДРПОУ 38007070, МФО 821018, назва: адміністративні штрафи та інші санкції), - 1375 (одна тисяча триста сімдесят п'ять) грн. 92 коп. документально підтверджених витрат на залучення експерта.

Цивільний позов ОСОБА_3 в частині вимог про стягнення відшкодування шкоди, завданої майну потерпілої та шкоди завданою життю та здоров'ю, моральної шкоди, заявлених до Моторно-транспортного страхового бюро України, ПрАТ «Страхова компанія «Інкомстрах», ПрАТ «Страхова компанія «Уніка», та позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 130000 грн. на відшкодування кредитних зобов'язань загиблої ОСОБА_8, - залишити без розгляду.

Роз'яснити право ОСОБА_3 на звернення до суду в порядку цивільного судочинства, з підстав визначених законодавством України.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1), - 57369 грн. 71 коп. матеріальних збитків, що складають частину вартості пошкодженого автомобіля, 1533 грн. 06 коп. вартості придбаних ліків, 1000 грн. витрат пов'язаних з проведенням експертизи пошкодженого транспортного засобу, 60000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди, а всього 119902 (сто дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот дві) грн. 77 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог, заявлених до ОСОБА_1, - відмовити.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя С.М.Вознюк