Ухвала суду № 41652403, 01.12.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №278/1271/14-к Головуючий у 1-й інст. Башинський С. Ф.

Категорія ст. 263 ч.2, 307 ч.2 КК України Доповідач Михайловський В. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2014 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді: Михайловського В.І.,

суддів: Слісарчука Я.А., Фоміна Ю.В.,

з участю секретаря: Гибала В.О., П'ятницького А.Г.,

прокурора: Турської В.В.,

обвинуваченого: ОСОБА_1,

адвоката: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, який підтримував державне обвинувачення в суді першої інстанції, на вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 22 липня 2014 року,

в с т а н о в и в:

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1

року народження,уродженця м. Житомира,

громадянина України, зареєстрованого в м.

Житомирі, АДРЕСА_1, мешканця АДРЕСА_2 не

судимого,-

визнано не винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 307, ч.2 ст. 263 КК України і виправдано за недоведеністю його вини у вчиненні злочинів.

Речові докази: два поліетиленові пакети з сухою подрібненою рослинною масою, поліетиленовий пакет з сухою подрібненою рослинною масою зеленого кольору, поліетиленовий фасувальний пакет із порошкоподібною масою рожевого кольору, пакет із фольги з порошкодібною масою рожевого кольору, три пластмасові футляри, паперовий згорток з сухою рослинною масою зеленого кольору та коробку з насінням зеленого та коричневого кольорів, ніж у чохлі - вирішено знищити; відеокасету приєднано до матеріалів кримінального провадження; мобільний телефон «Самсунг» - повернуто власнику; два оптичних диски DVD - R- залишено в матеріалах кримінального провадження.

Витрати, пов'язані з проведенням експертиз в сумі 1 715 грн. 52 коп. покладено на рахунок держави.

Арешт, накладений на автомобіль « Мазда-2», державний номерний знак НОМЕР_1, який належить на праві приватної власності ОСОБА_3 - знято.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1, до вступу вироку в законну силу, у виді домашнього арешту - скасовано.

Згідно змісту вироку суду, органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що він 09 січня 2014 року в денний час знаходився в с. Гальчин Андрушівського району Житомирської області, де у нього виник злочинний умисел, направлений на незаконне придбання, перевезення та подальше незаконне зберігання з метою збуту особливо-небезпечного наркотичного засобу канабісу.

Реалізуючи свій злочинний умисел, у невстановленої слідством особи ОСОБА_1 незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, загальною масою 60,45 грами, який незаконно, зберігаючи при собі у вигляді ручної поклажі переніс до автомобіля марки « MAZDA - 2», державний номерний знак НОМЕР_1.

Згодом, 09.01.2014 року у вечірній час ОСОБА_1 незаконно повіз вказаний наркотичний засіб до м. Житомира, щоб незаконно збути невстановленим слідством особам. Але, о 21 годині 40 хвилин 09.01.2014 року він був зупинений працівниками міліції, а вказаний наркотичний засіб був виявлений та вилучений під час огляду.

Крім цього, ОСОБА_1, на початку січня 2014 року в денний час знаходився в с. Гальчин, Андрушівського району, Житомирської області, де у нього виник злочинний умисел, направлений на незаконне носіння холодної зброї. Після чого, у невстановленої слідством особи він незаконно прибдав мисливський ніж, який згідно висновку експерта № 15 від 20.01.2014 року є ножем мисливським, загального призначення та відноситься до категорії холодної зброї, який після цього, незаконно, зберігаючи при собі у вигляді ручної поклажі, переніс до автомобіля марки «Mazda - 2», державний номерний знак НОМЕР_1.

ОСОБА_1 транспортував вказаний ніж при собі у вищевказаному транспортному засобі автодорогами України до 09.01.2014 року, тобто до затримання та вилучення ножа, який є холодною зброє, працівниками міліції.

Обгрунтовуючи виправдовувальний вирок щодо ОСОБА_1 за ст.ст. 263 ч.2, 307 ч.2 КК України, суд першої інстанції послався на те, що під час здійснення досудового розслідування вказаного кримінального провадження винність ОСОБА_1 в обсязі пред'явленого йому обвинувачення, сукупністю зібраних доказів не встановлено, що, на думку суду, надає підстави вважати вину ОСОБА_1 не доведеною.

Крім того, на переконання суду, замість огляду автомобіля «Mazda - 2», державний номерний знак НОМЕР_1, про що був складений протокол огляду на місці затримання ОСОБА_1 09.01.2014 року, фактично проводився обшук зазначеного транспортного засобу. Також, не законно проводився й особистий обшук самого ОСОБА_1, який було оформлено протоколом огляду місця пригоди.

Зазначені докази, як і всі послідуючі зібрані по справі докази, суд визнав не допустимими такими, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України.

В апеляції прокурор просить вирок Житомирського районного суду від 22 липня 2014 року скасувати. Постановити новий вирок, яким ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 263, ч.2 ст. 307 КК України і призначити йому покарання: за ч.2 ст. 263 КК України - 3 роки позбавлення волі, за ч.2 ст. 307 КК України - 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, а саме автомобіля марки «Mazda - 2», державний номерний знак НОМЕР_1.

Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 покарання у виді - 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, а саме автомобіля марки «Mazda - 2», державний номерний знак НОМЕР_1.

Запобіжний захід, до вступу вироку в законну силу, обрати - тримання під вартою із зали суду.

В обґрунтування апеляції посилається на те, що вирок суду є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку з істотним порушенням кримінально процесуального закону та невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Апелянт зазначає, що судом взагалі не взято до уваги невідповідність наданих в судовому засіданні показів ОСОБА_1 дійсним обставинам справи та залишено поза увагою той факт, що наркотичні засоби та психотропна речовина розфасовані у поліетиленові пакети, що свідчить про намагання їх в подальшому збути.

У наданих суду першої інстанції показах ОСОБА_1 категорично заперечує факт придбання наркотичної речовини із метою збуту, проте визнав, що наркотичні засоби він придбав для власного споживання, а мисливський ніж, який вилучено з його автомобіля, він придбав для того, щоб в подальшому подарувати його батькові.

Також залишено і не надано належної правової оцінки, як доказу, ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 16.04.2013 року, згідно якої кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 закрито на підставі ч.4 ст. 309 КК України у зв'язку із проходженням обвинуваченим курсу лікування від наркоманії. Наркотичний засіб за який ОСОБА_1 притягувався до кримінальної відповідальності також був канабісом у кількості 189,994 грам, який останній також придбав та в подальшому перевозив автомобілем «Mazda - 2», державний номерний знак НОМЕР_1.

Апелянт вважає, що судом однобічно дано оцінку показам співмешканки обвинуваченого ОСОБА_1 - ОСОБА_4 щодо випадків вживання обвинуваченим наркотичних засобів.

На думку апелянта, залишається незрозумілим чому визнано недопустимим доказом як огляд місця події, а саме автомобіля, проведеного відповідно до ст.ст. 104,105,106,234,237,223 КПК України на підставі заяви обвинуваченого ОСОБА_1, так і особистий огляд ОСОБА_1 ( під час якого в одязі останнього виявлені та вилучені наркотичний засіб- канабіс та психотропна речовина амфетамін із фасувальними пакетиками), який проведений в межах протоколу огляду місця події, однак на таку слідчу дію дозвіл суду не потрібен, а тому вилучені безпосередньо у обвинуваченого ОСОБА_1 та в автомобілі наркотичні засоби та психотропні речовини є допустимими доказами та повинні враховуватися судом.

Апелянт зазначає, що судом проігноровано заяву фактичного власника ОСОБА_1 про надання дозволу на проведення огляду місця події, а саме автомобіля марки «Маzda-2», мотивуючи своє рішення лише показами обвинуваченого.

Крім того, під час судового розгляду судом, сторонам захисту та обвинувачення наголошено, що якщо письмові докази ( зокрема, протокол огляду місця події та заява ОСОБА_1 про надання дозволу працівникам міліції на огляд автомобіля) не оспорюються, учасників даної слідчої дії непотрібно викликати та допитувати. У зв'язку з відсутністю такої необхідності, сторона обвинувачення та захисту дійшли погодження щодо зміни порядку та обсягу дослідження доказів.

На думку апелянта, судом взагалі проігноровано покази свідка ОСОБА_5, яка підтвердила факт причетності ОСОБА_1 до збуту наркотичних засобів, оскільки купляла у останнього наркотичний засіб «канабіс», а також безпідставно не прийнято до уваги протокол впізнання, під час досудового розслідування свідком по фотознімках ОСОБА_1

На апеляційну скаргу прокурора надійшли заперечення адвоката ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 в яких він просить вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 22.07.2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення, посилаючись на те, що вказаний вирок є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга прокурора є необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Заслухавши доповідача по справі, прокурора, який підтримав доводи поданої ним апеляційної скарги з наведених мотивів, обвинуваченого ОСОБА_1 та в його інтересах адвоката ОСОБА_2, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 2, 9 ч.2, ст. 17 КПК України завданням кримінального провадження є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених рішень.

Згідно змісту ст. 17 КПК України ч.2,3,4 ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Зазначених вимог кримінально-процесуального Закону ні органами досудового розслідування під час здійснення розслідування кримінального провадження щодо ОСОБА_1 та кваліфікації його дій за ст.ст. 307 ч.2, 263 ч.2 КК України, а також судом першої інстанції під час його розгляду по суті належним чином дотримано не було.

Крім того, викладені у вироці висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, що є порушенням вимог ст. 409 ч.2 КК України.

Розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_1, суд першої інстанції прийшов до загального висновку про необхідність виправдання ОСОБА_1 за ст.ст. 307 ч.2, 263 ч.2 КК України, оскільки замість такої слідчої дії як огляд органами досудового розслідування фактично була здійснена інша слідча дія - обшук, що суперечить вимогам діючого кримінально-процесуального Закону, порушує права та законні інтереси обвинуваченої особи, а тому виконані органами досудового розслідування подальші слідчі дії є також незаконними та не приймаються судом до уваги, як і послідуючі, зібрані в кримінальному провадженні докази.

З такими категоричними висновками суду першої інстанції апеляційний суд не погоджується, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Так, допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 пояснив, що він дійсно 09.01.2014 року був присутнім в якості понятого під час затримання обвинуваченого ОСОБА_1 та здійснення огляду його автомобіля. Як убачається з показів свідка ОСОБА_6, ОСОБА_1 добровільно вказував місцезнаходження наркотичних засобів та холодної зброї у вигляді мисливського ножа - в автомобілі НОМЕР_2, будь-яких тілесних ушкоджень на затриманому не було та будь-якого психологічного чи фізичного тиску з боку працівників міліції на обвинуваченого не здійснювалося.

Зазначені покази також підтвердив і сам ОСОБА_1, посилаючись на те, що він дійсно, після затримання працівниками міліції 09.01.2014 року добровільно, без будь-якого примусу та насилля вказував працівникам міліції фактичне місцезнаходження у автомобілі наркотичних засобів та холодної зброї, які згодом були вилучені та опечатані у присутності понятих. Як убачається з показів ОСОБА_1, він фактично добровільно, без будь-якого примусу, надав дозвіл саме на огляд свого автомобіля, що згодом підтвердив власноручною письмовою заявою від 09.01.2014 року ( Т.1.а.с. 7).

Крім того, як пояснив допитаний у судовому засіданні під час апеляційного розгляду кримінального провадження ОСОБА_1 та його мати - свідок ОСОБА_7 з будь-якими заявами про застосування до нього фізичного чи психічного насильства до правоохоронних органів вони не зверталися.

Згідно вивчених матеріалів кримінального провадження, будь-які дані щодо обставин застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 будь-якого тиску чи насильства під час проведення досудового слідства та виконання слідчих дій з боку органів досудового розслідування також відсутні.

Як убачається з показів допитаної, як у суді першої інстанції так і в апеляційному суді свідка ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_1, дійсно, приблизно за місяць до затримання, ОСОБА_1 придбав, мав при собі та носив холодну зброю у вигляді мисливського ножа, якого бажав у майбутньому подарувати своєму батькові, який займався мисливством. Зазначені покази підтверджені також прослуханим в судовому засіданні апеляційного суду аудіо записом показів свідка ОСОБА_7, які надавалися нею в суді першої інстанції, щодо обставин придбання та носіння ОСОБА_1 холодної зброї у вигляді мисливського ножа, який був у нього вилучений 09.01.2014 року під час затримання працівниками міліції.

З протоколу огляду місця пригоди ( Т.1 а.с.8-10) вбачається, що під час затримання ОСОБА_1 вказаний ніж дійсно був вилучений працівниками міліції та приєднаний до матеріалів кримінального провадження в якості речового доказу.

Згідно протоколу огляду від 09.01.2014 року, постанови про визнання предметів речовими доказами та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження ( Т.1 а.с 8-10, 14), висновку експертизи холодної зброї ( Т.1 а.с. 60-63), вилучений з автомобіля НОМЕР_3 у ОСОБА_1 ніж - є холодною зброєю у вигляді мисливського ножа загального призначення.

Зазначені процесуальні дії, органами досудового розслідування були виконані з дотриманням вимог кримінально-процесуального Закону а достовірність виготовлених , у цьому зв'язку процесуальних документів, будь-яких сумнівів не викликає.

Таким чином, апеляційний суд вважає помилковими, такими, що суперечать фактичним обставинам справи, висновки суду першої інстанції про те, що органами досудового розслідування замість огляду автомобіля ОСОБА_1 проводився його фактичний обшук.

Такі висновки побудовані за відсутності переконливих даних і доказів, а тому не можуть бути обґрунтованою підставою для виправдання ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 307 ч.2, ст. 263 ч.2 КК України.

Крім того, у вивчених матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які дані та докази, які б вказували на незаконність проведення оперативно-розшукових слідчих дій щодо підозрюваної особи ОСОБА_1, не надали їх і допитані як в суді першої інстанції так і в апеляційному суді свідки та й сам обвинувачений ОСОБА_1

У цьому зв'язку, апеляційний суд не погоджується із здійсненим висновком про незаконність виконаних послідуючих процесуальних дій та недопустимість зібраних органами досудового розслідування по даному провадженню доказів.

Таким чином вважати, що досудове розслідування по даному кримінальному провадженню було проведене з порушенням конституційних прав та законних інтересів підозрюваної особи, у тому числі й права на захист, у апеляційного суду підстав немає.

Досліджуючи та оцінюючи всі зібрані по даному кримінальному провадженню докази в їх сукупності, апеляційний суд вважає встановленим, що мешканець м. Житомира ОСОБА_1, на початку січня місяця 2014 року в денний час, знаходячись в с. Гальчин Андрушівського району Житомирської області, де у вказаному місці та вказаний час у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, направлений на незаконне носіння холодної зброї. Після чого він, реалізуючи свій злочинний умисел, у невстановленої слідством особи незаконно придбав мисливський ніж, який згідно висновку експерта № 15 від 20.01.2014 року є ножем мисливським загального призначення та відноситься до категорії холодної зброї, який після цього, незаконно, зберігаючи при собі у вигляді ручної поклажі, переніс до автомобіля НОМЕР_4, після чого, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне носіння холодної зброї ОСОБА_1 транспортував вказаний ніж безпосередньо при собі у вказаному транспортному засобі автодорогами України до 09.01.2014 року, коли о 21 годині 40 хвилин був зупинений працівниками міліції та вказаний мисливський ніж останніми був виявлений та вилучений.

З урахуванням вищенаведених обставин справи та наявних у кримінальному провадженні доказів, апеляційний суд вважає повністю доведеною вину ОСОБА_1 в умисних діях, які виразились у носінні, холодної зброї без передбаченого законом дозволу, а саме у вчиненні злочину, передбаченому ст. 263 ч.2 КК України.

Разом з тим, апеляційний суд вважає обґрунтованими здійснені висновки суду першої інстанції про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст.307 ч.2 КК України, не доведена.

Вірно оцінивши у цьому зв'язку такі докази як покази свідка ОСОБА_5 та протокол впізнання особи по фотознімках в сукупності з іншими даними і доказами, суд здійснив обґрунтований висновок про те, що такий епізод обвинувачення взагалі не увійшов у повідомлення про підозру, а тому не є предметом обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 307 ч.2 КК України, у зв'язку з чим прийшов до правильного висновку про необхідність виправдання ОСОБА_1 у вчиненні вказаного злочину.

Як вбачається з наданих письмових матеріалів справи, пояснень понятого ОСОБА_6 та й самого ОСОБА_1, органами досудового розслідування дійсно, 09.01.2014 року о 21 год. 40 хв. вилучалися наркотичні засоби, які він, виходячи з показів ОСОБА_1, придбав та перевозив в автомобілі «Маzda-2» з метою особистого вживання. Зазначені обставини, органами досудового слідства належним чином не перевірялися, будь-яких обґрунтованих юридичних висновків з цього приводу не здійснювалося та будь-якої підозри з цього приводу щодо ОСОБА_1 не оголошувалося.

У той же час, без достатніх даних підстав і доказів ОСОБА_1 була оголошена підозра у вчиненні злочину, передбаченого ст. 307 ч.2 КК України.

Вивчені та досліджені апеляційним судом дані і докази по вказаному кримінальному провадженню не містять переконливих доказів про те, що ОСОБА_1 придбав та перевозив наркотичні засоби, які згодом вилучалися в нього органами досудового розслідування, з метою збуту.

Апеляційний суд не погоджується з викладеними в апеляції посиланнями прокурора на те, що вина ОСОБА_1 підтверджується показами співмешканки обвинуваченого - ОСОБА_4, яка вказувала на притягнення у минулому ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за вживання наркотичних засобів. Не може бути беззаперечним доказом також і покази ОСОБА_4 у тій частині, що за період 1,5 роки, випадки вживання обвинуваченим наркотичних засобів їй не відомі.

З урахуванням досліджених даних і доказів, апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 не знайшла свого підтвердження, є недоведеною у придбанні з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу канабісу, а саме у вчиненні злочину, передбаченого ст. 307 ч.2 КК України.

У цьому зв'язку, виправдання обвинуваченого ОСОБА_1 за ст. 307 ч.2 КК України за недоведеністю вини судом першої інстанції апеляційний суд вважає обґрунтованим, а тому, вважає за необхідне виправдовувальний вирок суду першої інстанції у цій частині залишити без змін.

Частково задовольняючи апеляцію прокурора та, скасовуючи вирок Житомирського районного суду від 22.07.2014 року в частині виправдання ОСОБА_1 за ст. 263 ч.2 КК України, апеляційний суд постановляє у цій частині щодо нього обвинувальний вирок.

Визначаючи міру, вид і розмір покарання ОСОБА_1 за ч.2 ст. 263 КК України, апеляційний суд враховує тяжкість та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, характеристику особи ОСОБА_1, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_1 раніше не судимий, вину у вчиненні злочину не визнав, як особа характеризується посередньо, на час вчинення злочину ніде не працював та не навчався, схильний до вживання наркотичних засобів, у даний час працює неофіційно оздоблювачем металевих виробів, вчинений ним злочин, передбачений ст. 263 ч.2 КК України, є злочином середньої тяжкості.

Таким чином, з урахуванням наведених даних та відсутності обтяжуючих покарання обставин, апеляційний суд вважає, що виправлення і перевиховання ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства з застосуванням до нього покарання у вигляді громадських робіт у межах санкції ст. 263 ч.2 КК України.

Долю речових доказів, апеляційний суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Мисливський ніж, вилучений у ОСОБА_1, апеляційний суд вважає за необхідне передати в НДЕКЦ УМВС України у Житомирській області, особливо - небезпечні наркотичні засоби - «Канабіс» марихуану вагою 60,45 грамів знищити, стягнувши судові витрати за проведення експертизи холодної зброї з ОСОБА_1 на користь УДКСУ м. Житомира банк отримувача ГУ ДКСУ у Житомирській області МФО 811039 код ЗКПО: 38035726 рахунок 31117115700002, код класифікації доходів 24060300 у сумі 244 грн. 72 коп.

Керуючись. ст.ст. 404, 405, 407, 409 ч.2, 418, 419 КПК України, апеляційний суд,-

у х в а л и в:

Апеляцію прокурора задовольнити частково.

Вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 22 липня 2014 року щодо ОСОБА_1 в частині виправдання за ч.2 ст. 263 КК України - скасувати та постановити новий вирок .

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст.. 263 ч.2 КК України та призначити йому покарання у виді 150 годин громадських робіт.

Міру запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 не обирати.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь УДКСУ м. Житомира банк отримувача ГУ ДКСУ у Житомирській області МФО811039 код ЗКПО: 38035726 рахунок 31117115700002, код класифікації доходів 24060300 витрати за проведення експертизи на суму 244 гривні 72 копійки.

Речові докази по справі: два поліетиленові пакети з сухою подрібненою рослинною масою зеленого кольору, поліетиленовий фасувальний пакет із порошкоподібною масою рожевого кольору, пакет із фольги з порошкоподібною масою рожевого кольору, три пластмасові футляри, паперовий згорток з сухою рослинною масою зеленого кольору та коробку з насінням коноплі зеленого та коричневого кольорів - знищити.

Мисливський ніж у чохлі передати в НДЕКЦ УМВС України у Житомирській області.

Мобільний телефон «Самсунг» - повернути власнику, два оптичних диски DVD-R - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Зняти арешт, накладений на автомобіль «Маzda-2», державний номерний знак НОМЕР_1, який належить на праві власності Іващенко -ОСОБА_3

В решті вказаний вирок щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 3-х місяців з моменту проголошення.

Судді: