Постанова № 41650977, 23.10.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 жовтня 2014 р. № 820/12532/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Маренич Т.О.

за участю:

представника позивача - Соловйової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор" до Державної екологічної інспекції у Харківській області про визнання нечинним та скасування припису,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції у Харківській області №105/08-09 від 18 червня 2014 року в частині пунктів 2, 3, 10, 11, 12, 13, 14, 15.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що в період з 25 травня по 12 червня 2014р. Державною екологічною інспекцією у Харківській області проведено планову перевірку ТОВ "Рибоконсервний завод "Екватор" з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, за результатами якої складено акт № 685/01-04/08-09. На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем 18.06.2014 р. видано припис про усунення порушень вимог природоохоронного законодавства № 105/08-09. Позивач не згоден з виявленими під час перевірки порушеннями природоохоронного законодавства та стверджує, що п.п. 2, 3, 10, 11, 12, 13, 14, 15 припису № 105/08-0 є цілком протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Будь - яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено. Однак, в даному випадку при проведенні перевірки та виданні спірного припису в оскарженій його частині відповідач діяв всупереч вимог діючого законодавства.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені у позові, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач - Державна екологічна інспекція в Харківській області, повноважного представника до суду не направив, про дату час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином, в порядку передбаченому ст. 33-35 КАС України (а.с. 232).

У письмових запереченнях на позов (а.с. 102-105, 192-193) відповідач вказав, що позов є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Відповідач стверджує, що в період з 25.05 по 12.06.2014 р. Держекоінспекцією цілком правомірно та об'єктивно проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ "Рибоконсервний завод "Екватор", за результатами якої складений акт № 685/01-04/08-09. Згаданий акт відповідає вимогам чинного законодавства. Висновки, викладені в акті перевірки про порушення підприємством позивача вимог природоохоронного законодавства, також цілком об'єктивні та законні. Дані висновки слугували підставою для прийняття інспекцією спірного припису від 18.06.2014 р. № 105/08-09, як то передбачено п. 4.22 та п. 4.24 Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 р. № 464 "Про порядок організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2009р. за № 18/16034. За судженням відповідача, відсутні підстави для скасування припису від 18.06.2014 р. № 105/08-09, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі й в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 14.09.2011 року № 429 затверджене "Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі".

Відповідно до вказаного вище Положення, Держекоінспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог: законодавства про використання та охорону земель, законодавства про поводження з відходами, законодавства про охорону атмосферного повітря, законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів та інше.

Держаний нагляд (контроль) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства суб'єктами господарювання під час здійснення ними господарської діяльності, Держекоінспекція здійснює на підставі Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності" № 877 та наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 № 464 " Про порядок організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.09.2009р. за № 18/16034.

Статтею 1 Закону № 877 передбачено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Згідно ст. 5 Закону № 877, планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому.

Процедура проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів, визначається Порядком організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства № 464.

Судовим розглядом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правовий статус суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, код - 32674729.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД 10.20 - перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків; 03.11 - морське рибальство; 46.38 - оптова торгівля іншими продуктами харчування, у т.ч. рибою, ракоподібними і молюсками.

В період з 26 травня по 12 червня 2014р. відповідачем - Державною екологічною інспекцією у Харківській області, на підставі направлення на проведення перевірки від 16.05.2014 року №685/01-04/08-09 та Наказу від 16.05.2014 року №685/01-04, виданих Державною екологічною інспекцією у Харківській області (а.с. 29, 212), старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Харківської області Мухіною Д.Л., державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Харківської області: Кузнєцовою О.А., Бражніковим А.Б., Ніживенко О.О., Карпенко Н.В. проведено планову перевірку ТОВ "Рибоконсервний завод "Екватор" з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

Результати перевірки оформлені актом №685/01-04/08-09 (а.с.215-224).

За висновками Держекоінспекції, викладеними в згаданому вище акті перевірки, виявлено ряд порушень, допущених підприємством позивача, вимог природоохоронного законодавства, що слугувало підставою для прийняття відповідачем припису про усунення порушень вимог природоохоронного законодавства № 105/08-09 (а.с. 25-27).

Згаданим вище рішенням Держекоінспекція приписувала підприємству здійснити ряд заходів щодо усунення виявлених перевіркою порушень, зокрема: п. 2) не здійснювати викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу; п. 3) отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря; п. 10) отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами); п.11) не здійснювати забір води з артсвердловин без спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами); п.12) отримати дозвіл на спеціальне водокористування в частині скиду зливових стічних вод з території підприємства до водного об'єкту (Струмка Безіменний); п. 13) не здійснювати скид зливових стічних вод з території підприємства до водного об'єкту (Струмка Безіменний); п. 14) забезпечити контроль кількісного та якісного стану зливових стічних вод з території підприємства до водного об'єкту (Струмка Безіменний); п.15) звітувати за формою 2-тп (водгосп) в частині скиду зливових стічних вод з території підприємства до водного об'єкту (Струмка Безіменний).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення в межах заявлених позовних вимог, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті № 685/01-04/08-09 (а.с.215-224) на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне:

Так, пунктом 2 припису № 105/08-09 від 18.06.2014 року Державна екологічна інспекція у Харківській області приписує позивачу не здійснювати викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу, а пунктом 3 зобов'язує отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря в строк до 18.09.2014 року.

Як зазначено в акті перевірки, позивач здійснює викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин на підприємстві на підставі дозволу № 6320810100-40, виданого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Харківської області 05.06.2009 року. Термін дії дозволу встановлений до 05.06.2014 року. (а.с.80-86).

Також, в акті перевірки зазначено, що з 05.06.2014 року позивач здійснює викиди в атмосферне повітря в наднормативному режимі (без дозволу), що є порушенням ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Суд відзначає, що статтею 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" встановлено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

В акті перевірки відповідач зазначає, що дозвіл у позивача є в наявності, а саме: дозвіл № 6320810100, виданий Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Харківській області 05.06.2009р.

Термін дії дозволу встановлений до 05.06.2014р.

Суд відзначає, що на момент отримання вказаного вище дозволу чинне законодавство встановлювало строк його дії до п'яти років.

Разом з тим, 09.04.2014р. до п. 9 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" було внесено зміни та встановлено, що строк дії дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, - сім років, об'єкт якого належить до другої групи, - десять років, об'єкт якого належить до третьої групи, - необмежений.

З аналізу вказаної норми закону слід зробити висновок, що на час проведення перевірки строк дії дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, виданий позивачу 05.06.2009р., є продовженим в силу закону, а відтак висновки відповідача про відсутність у підприємства дозволу не відповідають фактичним обставинам та є помилковими.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги той факт, що змінами до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру", якими внесено зміни до ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", законодавець запровадив спрощення ведення бізнесу в країні, мав на меті виключити умови, які значно ускладнюють ведення бізнесу та лягають на підприємців додатковим регуляторним тягарем, та мав на меті поліпшити умови ведення бізнесу шляхом усунення зайвих обмежень у провадженні господарської діяльності, висновки відповідача про здійснення позивачем викидів в атмосферне повітря без дозволу не відповідають дійсності, а тому припис в цій частині не відповідає чинному законодавству та підлягає скасуванню.

Пунктом 10 припису № 105/08-09 від 18.06.2014р. зобов'язано ТОВ "РКЗ "Екватор" отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами) у строк до 18.09.2014р., а пунктом 11 - не здійснювати забір води з артсвердловини без спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами).

Вирішуючи спір в цій частині суд відзначає, що за висновками, викладеними в акті перевірки № 685/01-04/08-09, позивачем порушено ст. ст. 16, 19, 20 та 21 Кодексу України про надра, а саме: здійснюється самовільне видобування надр (підземних вод) без спеціального дозволу на користування надрами (підземна вода).

Судовим розглядом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що позивач є власником артезіанських свердловин, які ним експлуатуються у господарській діяльності. Право власності зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно. (а.с.48-49, 50).

27 березня 2006 року між ТОВ "РКЗ "Екватор" та Богодухівською міською радою укладено договір оренди землі, згідно якого позивач є користувачем земельної ділянки загальною площею 22,159 га (22159 кв. м) за адресою: м. Богодухів, вул. Залізнична, 14 (кадастровий номер земельної ділянки 6320810100000060019), яка надана під розміщений єдиний майновий комплекс заводу для обслуговування виробничих будівель. Договір укладено (разом з додатковими угодами) строком до 4 вересня 2017 року. (а.с.182-186).

Пунктом «в» частині 1 ст. 95 Земельного кодексу України визначено, що землекористувачі мають право використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі.

Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України, використання води - це процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб; водокористування - використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів); забір води - вилучення води з водного об'єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них.

Водокористування, за визначенням ст. 46 Водного кодексу України, може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Згідно ст. 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Частиною 3 статті 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (ст. 49 Водного кодексу України). У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування є платним.

Судовим розглядом встановлено, що позивач має дозвіл на спеціальне водокористування, виданий 18.11.2011р. Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Харківській області, термін дії якого визначено до 02.09.2014р.

Як вбачається з вказаного дозволу потужність очисних споруд складає 50, 82 тис. м3/добу, що відповідає водозабору не більше 202, 94 м.куб на добу. Водопостачання передбачено на виробничі та госпитні потреби підприємства.

Згідно Висновку про умови спеціального водокористування Державної геологічної служби погоджено водокористування підземних вод у кількості 202.94 кв.м./добу або 50.823 тис. кубм./рік.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що позивач забирає та використовує воду з артезіанської свердловини для задоволення власних господарських та питних потреб, тобто здійснює спеціальне водокористування, відповідно до умов та в межах наданого спеціального дозволу. За використання прісних підземних вод позивач у повному обсязі сплачує збори згідно з приписами Розділу ХУІ "Збір за спеціальне використання води" Податкового кодексу України.

Суд відзначає, що чинний водний кодекс України не передбачає як умову для здійснення водокористувачем забору води з підземних джерел обов'язкову наявність у нього також спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і просягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння (ст. 1 Кодексу України про надра).

Відповідно до ст. 3 Кодексу України про надра, земельні, лісові та водні відносини регулюються відповідним законодавством України.

Статтею 14 Кодексу України про надра визначено види користування надрами, зокрема надра надаються у користування для: геологічного вивчення, у т.ч. дослідно - промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення; видобування корисних копалин; будівництва та експлуатації підземних споруд; не пов'язаних з видобуванням уорисних копалин, у т.ч. споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод; створення геологічних територій та об'єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно - оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам'ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади та інш.); виконання робіт, передбачених угодою про розподіл продукції; задоволення інших потреб.

Згідно з ч. 3 ст. 19 Кодексу України про надра, користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.

Такий виняток, зокрема, встановлений ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра, якою визначено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих ним земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько - побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько - питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Зазначене також закріплене у п.п. 6 п. 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011р. № 615, нормою, відповідно до якої без проведення аукціону дозвіл надається у разі геологічного вивчення, у т.ч. дослідно - промислової розробки та видобування підземних вод для власних господарсько - побутових потреб, нецентралізованого та централізованого господарсько - питного водопостачання (крім виробництва фасованої питної води), за умови, що обсяг видобування підземних вод з водозаборів перевищує 300 куб. м. на добу.

Частина 1 статті 3 Господарського кодексу України визначає, що господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Сферу господарських відносин становлять господарсько - виробничі, організаційно - господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Господарсько - виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктам господарювання, при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

Господарсько - виробничі відносини - це відносини, що виникають безпосередньо у процесі здійснення суспільного виробництва, спрямованого на виготовлення та реалізацію продукції, на виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, та на реалізацію дієздатності суб'єкта господарювання. Ці відносини виникають навколо створення певних благ, що складають предмет господарської діяльності.

Отже, з викладеного слідує, що господарськими потребами є такі потреби підприємства, що пов'язані з провадженням господарської діяльності, у т.ч. з виробництвом.

Беручи до уваги, що підприємство позивача не здійснює такого виду діяльності як видобування корисних копалин з метою їх подальшої реалізації та отримання прибутку від такої діяльності, а підземні води використовуються виключно для господарських потреб, що не спростовується відповідачем по справі, слід дійти висновку, що позивач не обтяжений обов'язком отримати дозвіл на спеціальне користування надрами згідно зі ст. 23 Кодексу України про надра.

Окрім того, посилання відповідача в акті перевірки на положення ст. 21 Кодексу України про надра, суд вважає недоречним, оскільки цією нормою закону врегульовані правовідносини щодо отримання спеціальних дозволів для надання надр у користування для одночасного видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу без надання гірничого відводу, а не спірні правовідносини використання відповідачем підземних вод для власних господарських потреб на підставі дозволу на спеціальне водокористування, які вичерпно врегульовані ст. ст. 48 та 49 Водного кодексу України.

За таких підстав слід дійти висновку, що відповідач при складанні припису в частині зобов'язання позивача усунути порушення вимог природоохоронного законодавства та отримати спеціальний дозвіл на користування надрами ( п. 10 та п. 11 припису № 105/08-09 від 18.06.2014р.) діяв всупереч вимог діючого законодавства, а тому п. 10 та п. 11 припису № 105/08-09 від 18.06.2014р. підлягають скасуванню.

Пунктом 12 припису підприємство позивача зобов'язано отримати дозвіл на спеціальне водокористування в частині скиду зливових стічних вод з території підприємства до водного об'єкту (Струмка Безіменний), а пунктом 13 - не здійснювати скид зливових стічних вод з території підприємства до водного об'єкту (Струмка Безіменний).

Пунктом 14 припису позивач зобов'язаний забезпечити контроль кількісного та якісного стану зливових стічних вод з території підприємства до водного об'єкту (Струмка Безіменний), а пунктом 15 - зобов'язаний звітувати за формою 2-тп (водогосп) в частині скиду зливових стічних вод з території підприємства до водного об'єкту (Струмка Безіменний).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача у згаданій вище частині, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне:

Судовим розглядом встановлено, що відведення стічних вод здійснюється підприємством позивача до власних очисних споруд з подальшим вивезенням на комунальні очисні споруди згідно укладеного договору № 81/3 від 19.01.2014 року з КП "Богодухіввода". (а.с. 90-96).

Позивач має дозвіл на скид забруднюючих речовин в систему каналізації міста (очисні споруди) та встановлені ліміти на скид. (а.с.97-99).

В акті перевірки відповідач зазначає, що в місці можливого несанкціонованого скиду стічних вод з очисних споруд позивача до Струмка Безіменний (басейн р. Мерло) було виконано відбір проб в Струмку Безіменний (вище можливого скиду стічних вод та нижче). На час перевірки скид стічних вод підприємства до Струмка Безіменний не здійснювався. Згідно протоколу вимірювань показників складу та властивостей проб вод перевищень вмісту забруднюючих речовин не встановлено. За результатами досліджень проб ґрунту, перевищення вмісту забруднюючих речовин не виявлено.

Як вже було зазначено вище, скид стічних вод позивач здійснює до власних очисних споруд з подальшим вивезенням на комунальні очисні споруди згідно укладеного договору № 81/3 від 19.01.2014 року з КП "Богодухіввода".

Стаття 1 Водного кодексу України визначає, що вода стічна - це вода, що утворилася в процесі господарсько-побутової і виробничої діяльності (крім шахтної, кар'єрної і дренажної води), а також відведена з забудованої території, на якій вона утворилася внаслідок випадання атмосферних опадів. Забруднюючими речовинами є речовини, які привноситься у водний об'єкт в результаті господарської діяльності людини.

Згідно ст. 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (ст. 49 Водного кодексу України).

Отже, як свідчить укладений договір на скид стічних вод та показники вимірювань складу та властивостей проб вод і проб ґрунту в місці "можливого" (на думку відповідача) скиду стічних вод, перевищень забруднюючих речовин не виявлено, що є доказом того, що підприємство позивача не здійснює скид стічних вод до водного об'єкту, а відтак порушень ст.ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України з боку позивача не вбачається.

Висновки відповідача не ґрунтуються на обставинах, які фактично мають місце, а тому рішення, прийняте на підставі таких висновків підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідач за правилами, визначеними ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів правомірності прийнятого відносно позивача рішення в спірній його частині.

Оскільки в ході судового розгляду відповідачем не було доведено правомірності висновків, викладених в акті перевірки № 685/01-04/08-09, котрі слугували підставою для прийняття спірного рішення у формі припису №105-08-09 від 18.06.2014р. у п.п. 2, 3, 10, 11, 12, 13, 14 та 15, що зумовлює висновок про його необґрунтованість в оскарженій позивачем частині, і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор" у сфері публічно - правових відносин, позов слід задовольнити.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор" до Державної екологічної інспекції у Харківській області про визнання нечинним та скасування припису - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції у Харківській області № 105/08-09 від 18 червня 2014 року в частині пунктів 2, 3, 10, 11, 12, 13, 14, 15.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 29 жовтня 2014 року.

Суддя Панченко О.В.