Ухвала суду № 41650826, 23.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 жовтня 2014 рокусправа № 811/3243/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград"

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року по адміністративній справі

за адміністративним позовом Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" до Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Обласне комунальне виробниче підприємство "Дніпро-Кіровоград" (далі по тексту - ОКВП "Дніпро-Кіровоград") звернувся з позовом до суду до відповідача Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - Знам'янська ОДПІ) про скасування винесених податкових повідомлень-рішень від 26.07.2013 року, а саме: №0000161115, № 0000151115, якими за затримку сплати грошового зобов'язання за платежем надходження збору за спеціальне використання води від підприємств ЖКГ, зобов'язано сплатити штраф в розмірі 4995,24 грн., та 2460,10 грн. відповідно; та податкових повідомлень-рішень №0000271115, №0000171115 якими за затримку сплати грошового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб, зобов'язано сплатити штраф у розмірі 91,98 грн., та 50689,26 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, позивачем ОКВП "Дніпро-Кіровоград" подано апеляційну скаргу, в якій позивач просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно ст.41 КАС України, не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 26.07.2013 року по 26.07.2013 року податковим органом проведена камеральна перевірка податкової звітності позивача за період з 01.01.2013 року по 26.07.2013 року, за результатами якої 26.07.2013 року складено акт №199/1530/03346822.

Зазначеною перевіркою встановлено порушення термінів сплати грошових зобов'язань, самостійно визначених позивачем по платежам земельний податок та збір на спецводовикористання.

На підставі акту перевірки прийняті 26.07.2013 року податкові повідомлення-рішення №0000161115, № 0000151115, якими за затримку сплати грошового зобов'язання за платежем надходження збору за спеціальне використання води від підприємств ЖКГ, позивача зобов'язано сплатити штраф в розмірі 4995,24 грн., та 2460,10 грн. відповідно; та податкові повідомлення-рішення №0000271115, №0000171115, якими за затримку сплати грошового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб, позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 91,98 грн., та 50689,26 грн.

Позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення в судовому порядку.

Відповідно до приписів п. 14.1.39. п. 14.1. ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п.49.1. ст.49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до п.54-2 ст.54 ПК України грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Згідно п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається із матеріалів адміністративної справи, позивачем подавались до податкового органу податкова декларація з плати за землю за 2013 рік, податкові декларації оплати збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод за 2012 рік та 1 квартал 2013 року, грошові зобов'язання по земельному податку та спецводокористуванню в передбачені податковим законодавством терміни позивачем не сплачені.

Враховуючи зміст вищевказаних норм законодавства, штрафи нараховані на суми узгодженого податкового зобов'язання, яке не сплачене у строки визначені податковим законодавством, є складовою частиною такого зобов'язання, а тому не можуть бути предметом оскарження.

Відповідно до приписів п. 75.1.1. п. 75.1. ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

З матеріалів справи видно, що позивач самостійно визначив грошові зобов'язання за платежем надходження збору по спецводовикористанню (податкова декларація збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод від 23.04.2013 року) і земельний податок з юридичних осіб (податкова декларація з плати за землю від 29.01.2013 року), але позивачем зазначені грошові зобов'язання в передбачені Податковим Кодексом терміни не сплачені.

Викладене свідчить, що податковим органом правомірно нараховані за результатом камеральної перевірки штрафні санкції за несплату позивачем самостійно нарахованих платежів за спеціальне використання води від підприємств ЖКГ і земельного податку з юридичних осіб.

Доводами апеляційної скарги вказані обставини не спростовуються.

Оскільки судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ч.1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова