Постанова № 41650046, 25.11.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 листопада 2014 року № 826/16623/14

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., при секретарі Хрімлі К.О., за участю представників сторін:

від позивача: Глухенької Я.В. (дов. від 23.05.2014р.)

від відповідача: Кущ В.В. (дов. від 11.01.2014р.)

від третьої особи: Хасіна І.Б. (дов. від 31.10.2014р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Банк «Контракт» до Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Бі-2-Бі Лізинг» про визнання неправомірною та скасування постанови.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 25.11.2014 року в 16 год. 30 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство Банк «Контракт» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві (надалі також - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Бі-2-Бі Лізинг», в якому просило:

- визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві про відкриття виконавчого провадження № 44839445 від 26.09.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що спірна постанова є неправомірною та підлягає скасуванню, позаяк винесена безпідставно, всупереч імперативним приписам Закону України «Про виконавче провадження», що призводить до завдання шкоди охоронюваним законом правам та інтересам позивача.

Відповідач проти задоволення позову заперечував та зазначив, 04.11.2014р. постановою в.о.начальника Відділу ДВС Подільського РУЮ у м. Києві виправлено помилки, допущені у вступній та резолютивній частинах постанови про відкриття виконавчого провадження №44839445 та зобов'язано державного виконавця внести зміни-виправлення у Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень. 05.11.2014 р. державним виконавцем внесено зміни до ЄДРВП, відтак на його переконання постанова про відкриття виконавчого провадження повністю відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень. З огляду про що у задоволенні позову просив відмовити.

Представник третьої особи проти задоволення позову заперечував з мотивів відповідності постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві про відкриття виконавчого провадження №44839445 від 26.09.2014 року приписам чинного законодавства, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог. У задоволенні позову просив відмовити.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню підлягає з огляду про наступне.

Матеріалами справи встановлено, що 26.09.2014 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві Кареліною Іриною Олегівною прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса про стягнення з Публічного акціонерного товариства Банк «Контракт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-2-Бі Лізинг», боргу у розмірі 2 184 995,94 грн.

Позивач категорично не погоджуючись із правомірністю спірної постанови звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон 606) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частинами 1, 2 ст. 2 Закону № 606 зазначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» (далі - державні виконавці).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 11 Закону № 606).

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як встановлено як ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно з п. 4 ч. 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, такі виконавчі документи, як виконавчі написи нотаріусів.

Вимоги до виконавчого документу визначено в статті 18 Закону України «Про виконавче провадження». Так, у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Частинами другою та п'ятою статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно вимог частини першої статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Як підтверджується матеріалами справи, а саме з наданих відповідачем копій матеріалів виконавчого провадження, стягував Товариство з обмеженою відповідальністю «Бі-2-Бі Лізинг» звернулось із заявою до Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві, в якій просило відкрити виконавче провадження по примусовому стягненню з Публічного акціонерного товариства Банк «Контракт» (код ЄДРПОУ 19361746, м. Київ. вул. Воздвиженська, 58) на користь ТОВ «Бі-2-Бі Лізинг» суму боргу у розмірі -2 184 995,94 гривень на підставі виконавчого напису приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 21.10.2013р., зареєстрований в реєстрі за № 2994, вчинений на підставі протесту простого векселя серії АА 2136307.

З огляду на зазначене, суд вважає, що в даному випадку державний виконавець при прийнятті виконавчого документа до виконання мав би звернути увагу на вимоги частини другої ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», яка, зокрема визначає, що якщо рішення ухвалено проти кількох відповідачів, то у виконавчому документі зазначаються один боржник із визначенням, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

При цьому суд звертає увагу, що виконавчий напис приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 21.10.2013р., визначає двох боржників, ТОВ «ФІРМА ПРІМУМ» та Публічне акціонерне товариство Банк «Контракт», однак, відповідачем відкрито виконавче провадження в частині стягнення заборгованості.

Так, виконавчий документ, яким у спірних правовідносинах являється виконавчий напис нотаріуса містить двох альтернативних боржників з яких можна проводити стягнення, і не містить посилання на солідарність зобов'язання. Так, у виконавчому написі зазначено:

«Пропоную стягнути на підставі протесту векселя про не оплату на користь ТОВ «Бі-2-Бі Лізинг з векселедавця - ТОВ «Фірма Прімум» або аваліста ПАТ Банк «Контракт».

Таким чином, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено дотримання ним вимог Закону України «Про виконавче провадження» при відкритті виконавчого провадження.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Суд звертає увагу, в межах розгляду даної справи не досліджуються питання, в якій частині і з кого із боржників має стягуватись заборгованість на підставі виконавчого напису приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 21.10.2013р., оскільки предметом даної справи є виключно вирішення питання щодо правомірності постанови про відкриття виконавчого провадження № 44839445 від 26.09.2014 року.

Частиною першою ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність спірної постанови.

Таким чином, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві про відкриття виконавчого провадження № 44839445 від 26.09.2014 року.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур