Постанова № 41649723, 24.11.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2014 року Житомир справа № 806/4955/14

категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

за участю секретаря Барібан А.І.,

представників позивача Гумінського М.В., Кришти В.В., Бутрик О.В.,

представника відповідача Гарькавого М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" до Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 21.10.2014 р. №0000982200,

встановив:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом та просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.10.2014 року №0000982200 про збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 34046 грн ( у тому числі основного платежу - 27237 грн та штрафних (фінансових ) санкцій - 6809 грн.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що за результатами перевірки ТОВ "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Промінвестгрупп СН" за період з 01.02.2014 року по 28.02.2014 року Володарсько-Волинською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Житомирській області було складено акт від 30.09.2014 року № 38/5/22-07/30597936 та прийнято спірне рішення від 21.10.2014 р. №0000982200. Вказане рішення було прийнято на підставі висновку податкової про завищення товариством податкового кредиту в сумі 27237 грн по поставці труб ф 530*9-10 (б/в). Завищення відбулось за рахунок: відсутності підтверджуючих документів щодо виникнення податкового кредиту, в тому числі головних книг, журналів-ордерів, карток рахунків; надані акти виконаних робіт та податкові накладні по отриманим транспортним послугам неможливо віднести до проведених операцій по поставці металевих труб; не надано акти приймання товару по якості та кількості, інші документи, які підтверджують походження товару; документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин по ланцюгу поставки металевих труб. Однак,на думку позивача, вказане не відповідає дійсності, оскільки на підтвердження правомірності формування податкового кредиту було надані всі належним чином оформлені первинні документи, відтак заниження податку на додану вартість не було. Враховуючи вказане, податкове рішення №0000982200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 27237 грн. та штрафної санкції - 6809 грн. є необґрунтованим і підлягає скасуванню в судовому порядку.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позов та просили його задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, заперечив проти його задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Промінвестгрупп СН" за період з 01.02.2014 року по 28.02.2014 року, проведеної Володарсько-Волинською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Житомирській області, було складено акт перевірки від 30.09.2014 року № 38/5/22-07/30597936 (а.с.16-37) та встановлено порушення підприємством п.185.1 ст.185, п.188.1. ст.188, п.187.1 ст.187, п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за лютий 2014 року на суму 27237 грн. (а.с.36).

На підставі акту перевірки та виявленого порушення податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000982200 від 21.10.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 27237 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 6809 грн (а.с.15).

Як слідує із висновків акту, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за лютий 2014 року встановлено його завищення в сумі 27237 грн. в частині отримання товару від ТОВ "Промінвестгрупп СН". Порушеннями, які призвели до заниження податку на додану вартість, є наступними:

- встановлена відсутність реальності здійснення господарської операції з ТОВ "Промінвестгрупп СН" на підставі отриманого від Криворізької південної ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області "Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Промінвестгрупп СН" з питань достовірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ під час фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Бреап" акту перевірки від 04.06.2014 року № 531/22-01/38788744 (а.с.20-35);

- на підтвердження формування податкового кредиту за лютий 2014 року надано первинні документи, оформлені неналежним чином: податкова накладна від 20.02.2014 року № 14, договір про постачання товару № 01/10, специфікація від 01.10.2014 року, товарно-транспортна накладна № 20/02 від 20.02.2014 року підписані Гарбовським А.В., який є керівником та бухгалтером в одній особі ТОВ "Промінвестгрупп СН"; в товарно-транспортній накладній № 20/02 зазначено, що перевізником є ОСОБА_6, а перевезення здійснювалось ОСОБА_7 автомобілем ДАФ НОМЕР_1; згідно податкового розрахунку сум доходу форми 1-ДФ у ОСОБА_6 працювала одна людина - ОСОБА_8; за ОСОБА_6 рахуються ВАЗ та фургон-С, а власником автомобіля ДАФ НОМЕР_1 є ОСОБА_9 (а.с.35);

Однак суд не може погодитись із вказаними висновками з огляду на таке.

Так, відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підставою для нарахування податкового кредиту є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому відповідно до пункту 201.4 статті 201 розділу V Кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документі - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

В контексті вищевказаного роз`яснення, суд відзначає, що реальність проведених операцій позивача з його контрагентом за лютий 2014 року підтверджується наступними документами.

Встановлено, що позивачем було укладено 01.10.2013 року з ТОВ "Промінвестгрупп СН" (постачальник) договір постачання товару, за умовами якого останній зобов'язується передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" сталеві труби згідно специфікацій (а.с.40-43).

На виконання умов договору у лютому 2014 року ТОВ "Промінвестгрупп СН" було здійснено ряд поставок сталевих труб б/в, що підтверджується видатковою накладною №21 від 20.02.2014 року, прибутковою накладною №0000000103 від 20.02.2014 року, товарно-транспортною накладною №20/02 від 20.02.2014 року та податковою накладною № 14 від 20.02.2014 року, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 44-47).

Пунктом 2.1. Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. №88 встановлено, що "первинні документи" - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 2.4. Наказу Мінфіну від 24.05.1995, № 88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, первинні документи, містять усі необхідні реквізити передбачені пунктом 2.4. Наказу Мінфіну від 24.05.1995, № 88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", а саме назву документу, номер, дату відвантаження, повну назву продавця та покупця, їх адреси, номера свідоцтв, назву товару, кількість товару, ціну товару, загальну вартість товару, підписи сторін.

Таким чином, належним чином оформленні первинні документи є достатніми доказами, які підтверджують поставку та отримання товару за Договором.

Крім того, наявність товарно-транспортної накладної, як того вимагає п.11.1 "Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України", затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568, беззаперечно свідчить про доставку товару. Наявність видаткової накладної беззаперечно свідчить про передачу товару позивачем на склад.

Відповідно до платіжних доручень позивач повністю розрахувався за отриманий товар від контрагента ТОВ "Промінвестгрупп СН" (а.с. 49-51).

Отриманий від ТОВ "Промінвестгрупп СН" товар позивачем був оприбуткований та використаний в межах господарської діяльності, що підтверджується накладною-вимогою на відпуск матеріалів за квітень 2014 року, звітом по партії номенклатури за період з 01.01.2014 року по 31.10.2014 року, карткою субконто: ТМЦ труба д 530*10 за 01.20.2014 р. по 31.12.2014 рік та карткою складського обліку по номенклатурі труба д 530*10(б/в) з 20.02.2014 року по 26.05.2014 року, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 52-57).

Отже, реальність господарської операції із отримання сталевих труб підтверджується належним чином укладеним договором, який виконаний сторонами та був спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним.

Разом з тим, податковий орган вказує на юридичну дефектність первинних документів від ТОВ "Промінвестгрупп СН".

Однак, в акті перевірки не зазначено, яким чином "юридична дефектність" первинних документів може вплинути на розмір податкового кредиту ТОВ "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат".

Також, слід відзначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Аналогічна позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року.

Крім того, однією з підстав своїх заперечень відповідач вказує на наявність акту від 04.06.2014 року № 531/22-01/38788744 Криворізької південної ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області "Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Промінвестгрупп СН" з питань достовірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ під час фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Бреап".

Суд зазначає, що Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Крім того, у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

З огляду на вищевикладене, не можна по факту можливого ухилення від сплати податків з боку контрагентів ТОВ "Промінвестгрупп СН" перекладати на ТОВ "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" відповідальність за їх дії, тим самим ставлячи ТОВ "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" в ряд порушників податкового законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

На підставі викладеного, з урахуванням того, що позивачем були надані всі первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість в сумі 27237,00 грн. у зв'язку із придбанням товару від ТОВ "Промінвестгрупп СН", суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Згідно ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною 1 ст.70 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не надано суду достатніх доказів на підтвердження правомірності винесення податкового повідомлення - рішення від 21.10.2014 року №0000982200, а тому оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 86, 94, 158-162, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.10.2014 року №0000982200.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 01 грудня 2014 р.