Постанова № 41649525, 06.11.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 листопада 2014 року № 826/14429/14

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДТЕКСТИЛЬ-М» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити дії.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДТЕКСТИЛЬ-М» (далі по тексту також – позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі також – відповідач), в якому просило:

- визнати дії ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо проведення перевірки та складання акту №2006/26-59-22-08/37200062 від 28.08.2014р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТРЕЙДТЕКСТИЛЬ -М» (код за ЄДРПОУ 37200062) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.05.2014 по 30.06.2014рр. - протиправними;

- визнати дії ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо проведення перевірки та складання акту № 2017/26-59-22-08/37200062 від 29.08.2014р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТРЕЙДТЕКСТИЛЬ-М» (код за ЄДРПОУ 37200062) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період липень 2014р. - протиправними;

- заборонити ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві вчиняти дії щодо розповсюдження та використання акту №2006/26-59-22-08/37200062 від 28.08.2014р. у відносинах з третіми особами, у тому числі шляхом внесення висновків цього акту до будь-яких інформаційних систем;

- заборонити ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві вчиняти дії щодо розповсюдження та використання акту № 2017/26-59-22-08/37200062 від 29.08.2014р. у відносинах з третіми особами, у тому числі шляхом внесення висновків цього акту до будь-яких інформаційних систем.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що відповідачем порушену чинним податковим законодавством процедуру проведення зустрічних звірок, а по суті проведено податкову перевірку, зроблено безпідставний висновок про відсутність реальних господарських операцій між позивачем та його контрагентами, та незаконно внесено коригування показників податкової звітності позивача до інформаційної бази.

Відповідач у судове засідання 05.11.2014р. не прибув, про дату, час і місце проведення судового розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Про причини неприбуття суд не повідомив.

Проте з письмових заперечень проти позову вбачається, що відповідач вважав позовні вимоги ТОВ «ТРЕЙДТЕКСТИЛЬ -М» стосовно протиправності дій по проведенню зустрічних звірок підприємства необґрунтованими, оскільки проведення звірки є неможливим у зв'язку з відсутністю вищевказаного підприємства за місцезнаходженням, складені акти взагалі не створюють для позивача жодних обов'язків, тому саме оскарження службових документів податкового органу, відповідач вважає недоцільним.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд з підстав, визначених ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, прийшов до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду про наступне.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем було здійснено заходи щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Трейдтекстиль-М» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період 01.05.2014 по 31.07.2014рр., за результати чого відповідачем складено наступні акти:

- №2006/26-59-22-08/37200062 від 28.08.2014р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТРЕЙДТЕКСТИЛЬ -М» (код за ЄДРПОУ 37200062) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.05.2014 по 30.06.2014рр.;

- № 2017/26-59-22-08/37200062 від 29.08.2014р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТРЕЙДТЕКСТИЛЬ-М» (код за ЄДРПОУ 37200062) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період липень 2014р.

Як зазначав відповідач у письмових запереченнях проти позову, неможливість проведення зустрічної звірки виникла у зв'язку з тим, що згідно інформації АІС «Податковий блок», яка була використана відповідачем, станом на момент проведення зустрічної звірки, стан ТОВ «Трейдтекстиль-М»»: 9 - «направлено повідомлення про відсутність юридичної особи за місцем знаходження».

Позивач не погоджуюсь з діями відповідача спрямованих на проведення зустрічних звірок та складання актів про неможливість проведення звірок, вважаючи їх протиправними та безпідставними, звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п.п.21.1.1., 21.1.2., 21.1.4. п.21.1. ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов’язані, крім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумління виконання покладених н контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваний законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно п.73.5. ст.73 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб’єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб’єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з’ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб’єкту господарювання у десятиденний термін. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, метою проведення зустрічної звірки є виключно співставлення даних первинних бухгалтерських документів одного платника податків з іншим.

Правовий механізм проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок визначає Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1232 (далі - Порядок).

Згідно п.1 Порядку, зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб’єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з’ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Крім того, відповідно до положень чинного законодавства, яке регулює порядок проведення зустрічних звірок, зустрічні звірки проводяться у суб’єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов’язань (п.2 Порядку).

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка позивача на момент здійснення зустрічної звірки не проводилася.

Відповідно до п.3 Порядку, з метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб’єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних.

При цьому, згідно пп.3.1. Методичних рекомендацій з метою забезпечення результативності та оперативності проведення зустрічної звірки орган ДПС – ініціатор повинен максимально чітко та повно навести у запиті інформацію щодо здійснених господарських операцій платника податків із суб’єктом господарювання та навести повний і чіткий перелік питань, дослідити які необхідно при проведенні зустрічної звірки для з’ясування реальності здійснених операцій та повноти їх відображення в обліку платника податків.

У акті та матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо надходження запиту від іншого органу державної податкової служби (ініціатора) про необхідність проведення зустрічної звірки позивача, що могло б розцінюватися як підтвердження розбіжностей задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов’язань та, відповідно, як підстава для проведення зустрічної звірки позивача.

Зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно лише у разі, коли суб’єкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту.

При цьому, згідно пп.3.3. Методичних рекомендацій, обов’язок здійснення відповідних заходів (направлення запитів, повторних запитів, здійснення моніторингу відповідей, що надходять, тощо) з метою забезпечення своєчасного та у повному обсязі проведення зустрічних звірок, у тому числі і по ланцюгу проходження ТМЦ (робіт, цінних паперів, нематеріальних активів тощо) покладається на орган ДПС – ініціатора. Разом з тим, обов’язок направлення запиту на адресу суб’єкта господарювання та забезпечення проведення зустрічної звірки покладається на орган ДПС – виконавця, в якому такий суб’єкт господарювання перебуває на обліку.

У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб’єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб’єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку (п.4 Порядку).

Відповідно до п.73.3. ст.73 Кодексу, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб’єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб’єктам інформаційних відносин, зокрема, у разі проведення зустрічної звірки. Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб’єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб’єкти інформаційних відносин зобов’язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов’язку надавати відповідь на такий запит.

Проте відповідачем не надано суду доказів направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідного запиту позивачу про надання інформації та її документального підтвердження, як того вимагають норми чинного податкового законодавства. Також не надані докази, що такий запит вручався позивачу шляхом його вручення під розписку його уповноваженому представнику.

Доводи відповідача незнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДТЕКСТИЛЬ-М» за податковою адресою та неможливістю у зв'язку з цим проведення зустрічної звірки, спростовані наступним.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» у разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення про необхідність подання державному реєстратору реєстраційної картки.

У разі ненадання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, встановленою для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Якщо державному реєстратору повернуто поштове відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Таким повідомленням, відповідно до Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 р. № 1588, для податкового органу є повідомлення за формою № 18-ОПП.

Якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) органу державної податкової служби приймає рішення про направлення державному реєстратору відповідного повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф. № 18-ОПП для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 Закону. Копія повідомлення підшивається до реєстраційної частини облікової справи платника податків. Про направлення повідомлення вноситься запис до журналу обліку повідомлень про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф. №19-ОПП.

Разом з тим, згідно пункту 45.2 статті 45 ПКУ податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Як встановлено частиною 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «ТРЕЙДТЕКСТИЛЬ-М» знаходиться за адресою м. Київ, вул. Олеся Гончара, будинок, 52, офіс 11-7.

При цьому, записів щодо відсутності позивача за місцезнаходженням чи про повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, Єдиний державний реєстр не містить.

Водночас, фактичні обставини справи свідчать, що за наслідками вжиття заходів щодо проведення зустрічних звірок, відповідач дійшов до висновків про відсутність руху активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; - відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення задекларованих господарських операцій (відсутній кваліфікований персонал, незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в тому числі за спеціальною освітою, наявність в штаті тільки керівних посад, відсутні основні фонди (за умови, що вони і необхідні для здійснення операцій); - неможливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару та надання послуг у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо. А відтак, на відповідачем встановлено відсутність підстав для формування податкових зобов'язань при їх реалізації на адресу контрагентів-покупців.

Суд критично ставиться до таких висновків відповідача, з огляду про наступне.

Відповідно до ч. 1. ст. 3 Господарського кодексу України (по тексту також - ГК України») під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частина 2 цієї статті визначає, що господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 ГК України).

Водночас, частина 5 ст. 203 ЦК України встановлюється, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання цієї вимоги вважається підставою недійсності правочину (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо: - його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемність правочинів встановлена ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 220, ч. 2 ст. 221, ч. 1 ст. 224, абз. 2 ч. 1 ст. 226, ч. 1 ст. 228 ЦК України тощо); - він не визнаний судом недійсним.

При цьому, суд звертає увагу на те, що в акті звірки не міститься жодних посилань на факти порушень норм ЦК України стосовно нікчемності - недійсність прямо встановлену законом, окрім невстановленого порушення публічного порядку.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Таким чином до правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, відносяться правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу, землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, доказом якої може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Таким чином, враховуючи наведені в Акті висновки щодо недійсності правочинів вбачається, що угоди, які були визнані ДПІ нікчемними, є оспорюваними. Проте, посилання на заперечення сторін або заінтересованої особи щодо дійсності угоди в Акті звірки відсутні, що не дає змогу використовувати дану норму.

Статтею 207 ГК України встановлює, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд звертає увагу на те, що висновки податкового органу, викладені у спірних актах, свідчать проте, що фактично контролюючим органом проводились податкові перевірки, оскільки встановлення порушення присів законодавства при здійсненні платником податків з його контрагентами без дослідження первинної документації виходить за межі зустрічної звірки.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд приходить до висновку про протиправність вчинених відповідачем дій при проведенні звірок, за наслідком яких складені акти №№2006/26-59-22-08/37200062, 2017/26-59-22-08/37200062 від 29.08.2014р.

Разом з тим, вимоги позивача про заборону відповідачу вчиняти дії щодо розповсюдження та використання актів задоволенню не підлягає, оскільки зменшення (збільшення) грошового зобов'язання платнику податків може бути здійснено лише шляхом винесення відповідного податкового повідомлення-рішення згідно вимог ст. 58 ПК України, а відтак коригування показників фінансової звітності на підставі висновків актів про неможливість проведення зустрічних висновків в силу імперативних приписів чинного законодавства є неможливим, з огляду про що заявлений спосіб захисту прав позивача не сприятиме відновленню прав чи законних інтересів позивача.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2ст. КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб’єктом владних повноважень не доведено правомірність оспорюваних дій.

Враховуючи викладене, керуючись статями 9, 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати дії ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо проведення звірки ТОВ «ТРЕЙДТЕКСТИЛЬ -М» (код за ЄДРПОУ 37200062) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.05.2014 по 30.06.2014рр. – протиправними.

Визнати дії ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо проведення звірки ТОВ «ТРЕЙДТЕКСТИЛЬ-М» (код за ЄДРПОУ 37200062) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період липень 2014р. – протиправними.

У решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А.Качур