Постанова № 41649335, 25.11.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2014 р. Справа№ 910/13981/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Коротун О.М.

Гаврилюка О.М.

за участю представників сторін

від позивача: Шульєва Т.Л. - представник за дов. б/н від 04.09.2014р.;

від відповідача: Музиченко В.В. - представник за дов. б/н від 08.10.2014р.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Інжиніринг"

на рішення Господарського суду м. Києва від 01.10.2014 р.

у справі № 910/13981/14 (суддя: Нечай О.В.)

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "ВІП-РЕНТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Інжиніринг"

про стягнення 24 863,47 грн.

ВСТАНОВИВ:

Підприємство з іноземними інвестиціями "ВІП-РЕНТ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Інжиніринг" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 24 863,47 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2014р. позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Інжиніринг" на користь Підприємства з іноземними інвестиціями "ВІП-РЕНТ" заборгованість з урахуванням штрафу в загальному розмірі 24 714, 49 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1816,05 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Новий Інжиніринг" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2014р. у справі №910/13981/14 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Крім того, скаржник зазначив, що спірний договір є недійсним, оскільки, при його підписанні не було надано довіреності, що уповноважує представника позивача Бовенка Андрія Володимировича на підписання договору.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 27.10.2014 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Інжиніринг" було прийнято до провадження.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва твід 01.10.2014р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Інжиніринг" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 23.05.2013 р. між Підприємством з іноземними інвестиціями "ВІП-РЕНТ" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новий Інжиніринг" (орендар) було укладено договір оренди транспортного засобу № А203480 (далі - договір оренди), предметом якого відповідно до умов договору є зобов'язання орендодавця надати у тимчасове володіння та користування транспортний засіб групи К, марки "Форд", модель "Тразіт Ван", державний номерний знак АА 3718 МВ, номер кузова WF0XXXTTFXBM78847, 2011 року виробництва за обумовлену плату на передбачений договором строк, а орендар зобов'язується прийняти автомобіль, користуватись автомобілем відповідно до умов даного договору, сплачувати орендну плату і своєчасно повернути автомобіль орендодавцю.

Згідно з п. 2.1 договору оренди строк оренди складає 6 (шість) місяців, який починається з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі автомобіля і закінчується датою підписання Акту повернення автомобіля орендодавцю.

Відповідно до п. 3.1 договору оренди орендар зобов'язаний сплачувати орендодавцю орендну плату за кожен місяць оренди в розмірі 8 570,10 грн., окрім того ПДВ: 1 714,02 грн., а всього: 10284,12 грн., що за міжбанківським валютним курсом на дату укладення цього договору є еквівалентом 1260 доларів США.

В подальшому між сторонами було підписано низку додаткових угод до договору оренди, відповідно до умов яких сторони прийшли до взаємної згоди, зокрема, щодо продовження строку дії договору оренди з 04.12.2013 р. по 03.03.2014 р. (Додаткова угода № 1 від 26.11.2013 р.), та з 04.03.2014 р. по 03.06.2014 р. (Додаткова угода № 2 від 28.02.2014р.).

Так, позовні вимоги були мотивовані тим, що станом на час розгляду справи у відповідача існує заборгованість перед позивачем по орендній платі в розмірі 21417,69 грн. за період з 01.03.2013 р. по 14.04.2014 р., по відшкодуванню витрат на дозаправлення автомобіля до повного баку пального в розмірі 1 050,03 грн. та компенсації вартості відновлювального ремонту в сумі 135,43 грн.

Так, матеріали справи в якості доказу наявності заборгованості по орендній платі за користування автомобілем містять копії наступних рахунків-фактур:

- № 0000000456 від 17.02.2014 р. на суму 1076,73 грн.;

- № 0000000602 від 28.02.2014 р. на суму 12461,76 грн.;

- № 0000000751 від 14.04.2014 р. на суму 7879,20 грн.

Відповідач в свою чергу, в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача щодо наявності заборгованості по орендній платі.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за оренду автомобіля за договором оренди в розмірі 21 417,69 грн.

Крім того, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача коштів, сплачених позивачем за дозаправлення автомобіля до повного баку пального в сумі 1 050,03 грн. після його поверненню позивачу, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.3. договору оренди орендодавець передає автомобіль з повним баком пального. При поверненні автомобіля орендодавцю орендар має забезпечити наявність палива у баку автомобіля у такій же кількості, як при передачі автомобіля в оренду згідно Акту приймання-передачі. У випадку повернення автомобіля з меншою кількістю палива, орендар зобов'язується компенсувати вартість палива у сумі відповідно до виставленого орендодавцем рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, орендар приймав автомобіль з 80 л. пального у баку, що підтверджується Актом приймання-передачі автомобіля (наявний в матеріалах справи).

В свою чергу, як правильно встановлено судом першої інстанції, кількість пального в баку автомобіля на дату його повернення орендарем орендодавцю (14.04.2014 р.) складала 6,52 літри. Позивачем при дозаправленні орендованого автомобіля до повного баку пального було понесено витрати на суму 1050,03 грн., з урахуванням ПДВ, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями чеків № 0000006525 та 0000006540 (наявні в матеріалах справи).

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача вартості відновлювального ремонту автомобіля в розмірі 135,43 грн., як правильно встановлено судом першої інстанції, задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Позивачем додано до матеріалів справи рахунок-фактуру № 0000000671 від 14.04.2014 р. на суму 135,43 грн., що є компенсацією витрат на проведення відновлювального ремонту орендованого автомобіля та перелік робіт, що підлягають відшкодуванню відповідачем.

Згідно з вищезазначеним переліком робіт, що підлягають відшкодуванню відповідачем, в орендованому автомобілі було пошкоджено ковпачок диска, заміна якого коштує 135,43 грн. з урахуванням ПДВ.

При передачі та поверненні орендованого автомобіля між сторонами підписувався бланк технічного стану орендованого автомобіля, копія якого наявна у матеріалах справи.

Так, при передачі орендарю автомобіля 04.06.2013 р. було пошкодження у вигляді счісу бамперу, про що є відповідна відмітка у бланку технічного стану орендованого автомобіля у графі "Стан автомобіля перед орендою".

Проте, при поверненні вищезазначеного автомобіля у бланку технічного стану орендованого автомобіля у графі "Стан автомобіля після повернення" зазначено, що нових пошкоджень немає.

Тобто, матеріали справи не містять, а позивачем не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33,34 Господарського процесуального кодексу, що саме відповідачем під час оренди автомобіля було пошкоджено ковпачок диску.

Крім основної заборгованості позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача штраф у сумі 2260,32 грн.

Згідно п. 10.1 договору оренди у разі затримки здійснення оплати орендної плати та/чи інших платежів, передбачених договором, орендар зобов'язується сплатити орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасного платежу за кожен день прострочення, або штраф у розмірі п'ять відсотків від суми несвоєчасно здійсненого платежу, якщо прострочення здійснення платежу становить до 7 календарних днів, якщо прострочення здійснення платежу становить більше 7 днів, орендар сплачує штраф в сумі десяти відсотків від суми заборгованості.

Позивачем, при розрахунку позовних вимог, було нараховано 10 % штрафу на загальну суму заборгованості відповідача, що складається з основної заборгованості по орендній платі за договором оренди, включаючи компенсацію витрат на дозаправлення орендованого автомобіля та вартості відновлювального ремонту автомобіля.

Так, для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році).

Київський апеляційний господарський суд, перевіривши суму штрафу та враховуючи ту обставину, що штраф може бути нараховано на суму, що складається з основної заборгованості за оренду автомобіля та компенсації витрат на дозаправлення пального до повного баку, а саме на суму 22467,72 грн., погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо часткового задоволення суми штрафу в розмірі 2 246,77 грн.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що спірний договір є недійсним, оскільки, при його підписанні не було надано довіреності, що уповноважує представника позивача Бовенка Андрія Володимировича на підписання договору, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір був підписаний з боку Підприємства з іноземними інвестиціями «ВІП-Рент» директором Департаменту прокату та регіонального розвитку Бовенко А.В.

Повноваження на укладання договір оренди транспортних засобів, додатків та додаткових угод до них, були делеговані директору Департаменту прокату та регіонального розвитку Бовенко А.В. директором ПІІ «ВІП-Рент» Капельніковим Х.В. на підставі довіреності №555 від 26.12.2012р., строк дії якої закінчується 31.12.2013р. (наявна в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте, в даному випадку, апелянт, всупереч вимог вказаної норми закону не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів щодо недійсності спірного договору.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2014р. у справі №910/13981/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Інжиніринг" - задоволенню не підлягає.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Інжиніринг" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2014р. у справі №910/13981/14 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/13981/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Коротун

О.М. Гаврилюк