Рішення № 41649194, 25.11.2014, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 листопада 2014 р. Справа № 910/18777/14

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. розглянувши справу за позовом Відкрите акціонерне товариство "Готельний комплекс "РУСЬ"

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Госпрозрахункова фірма "Камаз-Транс-Сервіс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Перший інвестиційний банк", м.Київ

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу цінних паперів

За участю представників сторін:

від позивача: представник Олійник В.В.

від відповідача: представник Яковлєв Ю.В.

від третьої особи: не з"явився

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 20.11.14 по 25.11.14

Статті 20, 22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Готельний комплекс "Русь" (надалі Позивач або ВАТ "ГК "Русь") звернулося в господарський суд Рівненської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма "Камаз-Транс-Сервіс" (надалі Відповідач або ТзОВ ГК "Камаз-Транс-Сервіс") в якому (з врахуванням заяви про виправлення описки) просить:

1. Визнати недійсним Договір купівлі-продажу цінних паперів № 660-08/12Б-1 від 27 червня 2008 року укладений між Відкритим акціонерним товариством "Готельний комплекс "Русь" та Товариством з обмеженою відповідальністю Госпрозрахункова фірма "Камаз - Транс - Сервіс", через Відкрите акціонерне товариство "Перший інвестиційний Банк", яке діяло від імені та в інтересах Продавця на підставі Договору доручення на продаж цінних паперів № 660-08/12Б від 27.06.2008 року, щодо купівлі-продажу іменних інвестиційних сертифікатів пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Універсальний" (ТОВ "Венчурні інвестиційні проекти") в кількості 4545 штук загальною договірною вартістю 4.567.600,00 гривень з моменту його укладення.

2. Визнати недійсним Договір купівлі-продажу цінних паперів № 660-08/12Б-2 від 27 червня 2008 року укладений між Відкритим акціонерним товариством "Готельний комплекс "Русь" та Товариством з обмеженою відповідальністю Госпрозрахункова фірма "Камаз - Транс - Сервіс", через Відкрите акціонерне товариство "Перший інвестиційний Банк", яке діяло від імені та в інтересах Продавця на підставі Договору доручення на продаж цінних паперів № 660-08/12Б від 27.06.2008 року, щодо купівлі-продажу іменних інвестиційних сертифікатів пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Універсальний" (ТОВ "Венчурні інвестиційні проекти") в кількості 4975 штук загальною договірною вартістю 5.000.000,00 гривень з моменту його укладення.

В обґрунтування своїх позовних вимог ВАТ "Готельний комплекс "Русь посилається на наступні обставини.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.04.2011 року у справі № 54/4 ВАТ "Готельний комплекс "Русь" було відмовлено в задоволенні позову до ТОВ "Госпрозрахункова фірма "Камаз-Транс-Сервіс" та ВАТ "Перший інвестиційний Банк" про визнання недійсним Договору № 660-08/12Б-1 від 27.06.2008 року купівлі-продажу іменних інвестиційних сертифікатів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонд "Універсальний" (далі за текстом ПЗНВІФ "Універсальний") ТОВ "Венчурні інвестиційні проекти" в кількості 9520 штук на загальну договірну вартість 9.567.600,00 гривень. Мотивуючи відмову в позові ВАТ "Готельний комплекс "Русь" суд зазначив, що Позивач не довів наявність Договору купівлі-продажу цінних паперів № 660-08/12Б-1 від 27.06.2008 року в кількості 9520 штук на загальну договірну вартість 9.567.600,00 гривень, копія якого була досліджена у судовому засіданні.

Представники ТОВ "Госпрозрахункова фірма "Камаз-Транс-Сервіс" та ВАТ "Перший інвестиційний Банк" заперечуючи проти позовних вимог ВАТ "Готельний комплекс "Русь" в судовому засіданні на виконання ухвал господарського суду міста Києва та Київського апеляційного господарського суду надали Договір купівлі-продажу цінних паперів № 660-08/12Б-1 від 27.06.2008 року у кількості 4545 штук на загальну договірну вартість 4.567.600,00 гривень.

У письмових поясненнях суду ТОВ Госпрозрахункова фірма "Камаз-Транс-Сервіс" та ВАТ "Перший інвестиційний Банк" вказали, що Продавець та Торгівець цінними паперами на виконання Договору доручення на продаж цінних паперів № 660-08/12Б від 27.06.2008 року, окрім вище наведеного договору, будь-яких інших договорів купівлі-продажу Іменних інвестиційних сертифікатів ПЗНВІФ "Універсальний" (ТОВ "Венчурні інвестиційні проекти") з ВАТ "Готельний комплекс "Русь" не укладали.

Отже, відомості про наявність Договору № 660-08/12Б-2 від 27.06.2008 року купівлі-продажу Іменних інвестиційних сертифікатів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонд "Універсальний" у кількості 4975 штук на загальну суму 5.000.000,00 гривень стали відомі ВАТ "Готельний комплекс "Русь" тільки із листа Центрального територіального департаменту Національної комісії цінних паперів та фондового ринку від 24.06.2014 року № 04/01/4859.

Враховуючи викладене, ВАТ "Готельний комплекс "Русь" вважає, що в.о. генерального директора Товариства Сідлецька І.Ю., окремо уклавши в один і той же день два договори купівлі-продажу Іменних інвестиційних сертифікатів ПЗНВІФ "Універсальний" (ТОВ "Венчурні інвестиційні проекти"): Договір купівлі-продажу № 660-08/12Б-1 від 27.06.2008 року у кількості 4545 штук на загальну договірну вартість 4.567.600,00 гривень та Договір купівлі-продажу № 660-08/12Б-2 від 27.06.2008 року у кількості 4975 на загальну договірну вартість 5.000.000,00 гривень, фактично вчинила один правочин на загальну суму 9.567.600,00 гривень, чим перевищила повноваження генерального директора передбачені, Статутом товариства.

Відповідно до п. 8.5. Змін та доповнень до статуту ВАТ "Готельний комплекс "Русь", які були чинними на момент підписання Договору, абзац п'ятий пункту 12.2.5. (Підрозділу 12.2. "Рада") Статуту було викладено в наступній редакції: Рада приймає рішення про здійснення правочинів, укладання договорів, контрактів, угод, тощо, сума яких на дату укладання перевищує 5.000.000,00 (п'ять мільйонів) гривень.

Отже, для укладання Договору купівлі-продажу цінних паперів в кількості 9520 штук на загальну договірну вартість 9.567.600,00 гривень необхідне рішення Ради ВАТ "Готельний комплекс "Русь". Такого рішення Рада ВАТ "Готельний комплекс "Русь" не приймала. Виконуюча обов'язки генерального директора ВАТ "Готельний комплекс "Русь" Сідлецька Ірина Юріївна укладаючи спірні договори вийшла за межі статутних повноважень, тобто немала необхідного обсягу цивільної дієздатності. Після укладення Спірних договорів, а ні Рада, а ні загальні збори акціонерів ВАТ "Готельний комплекс "Русь", їх не схвалювали.

Відповідач надав суду відзив на позов в якому проти вимог Позивача заперечує посилаючись при цьому на наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до Статуту Позивача, затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів від 23.12.2002 року, оформлених протоколом №5, зі Змінами та Доповненнями, рішення про здійснення правочинів, укладення договорів, контрактів, угод, тощо, сума яких на дату укладення перевищує 5 000 000,00 грн. приймається Радою Товариства, створеною з числа його акціонерів. Таким чином, оскільки при укладенні оскаржуваного Договору сторони визначили, що загальна договірна вартість цінних паперів становить 5 000 000,00 грн., особа, якою від імені Позивача укладений оскаржуваний правочин мала необхідний обсяг повноважень на укладення цього Договору без попереднього погодження з Радою товариства на його укладення.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Так, відповідно до частини 2 статті 203 ЦК особа, яка вчиняє правочин, повинна мати

необхідний обсяг цивільної дієздатності. Як вбачається із зазначеного вище, ВАТ «ГК «Русь» на момент вчинення правочину було зареєстровано у встановленому законом порядку та через свого керівника, який також був призначений належним чином та наділений необхідним і обсягом повноважень, і мало необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Таким чином вбачається, що при укладенні Договору купівлі-продажу цінних паперів №660-08/12Б-2 від 27.06.2008 року сторонами не було порушено частину 2 статті 203 ЦК України, і із чого слідує, що підстави для визнання вказаного правочину недійсним відсутні.

Твердження Позивача про те, що 27.06.2008 року ВАТ «ГК «Русь» фактично було укладено один правочин на загальну суму 9 567 600,00 грн. не можуть братись до уваги судом з огляду на наступне.

Вважати, що Позивачем та Відповідачем укладено один правочин на загальну суму 9 567 600,00 грн. замість двох різних немає підстав, оскільки в дійсності укладено два різні правочини, з різними номерами, на різну суму та стосовно різних предметів. Фактично Позивач просить визнати два різних самостійних правочини недійсними лише з огляду на те, що в сумі вони складають 9 567 600,00 гривень. Проте, вказана вимога не може бути задоволена, оскільки кожен з договорів є самостійним правочином, укладеним в межах повноважень, в різний час, незалежно один від одного, у відповідності із Статутом Позивача та нормами чинного на той момент законодавства.

Крім того у відзиві на позов Позивач вказує, що позовна заява підписана не уповноваженою особою. Зокрема, Постановою господарського суду Миколаївської області від 10.06.2014 року у справі №5016/479/2011(18/10) про визнання ВАТ «ГК «Русь» банкрутом було визнано Відкрите акціонерне товариство «Готельний комплекс «Русь» банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора тощо. Вказана Постанова залишена в силі Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.07.2014 року та Постановою Вищого господарського суду України від 12.09.2014 року. Вказана обставина підтверджується також витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №19259075 від 09.09.2014 року, із якого вбачається, що Заболотного В.І. виключено із відомостей ЄДР про керівника ВАТ «ГК «Русь».

Натомість у відомостях ЄДР про керівника ВАТ «ГК «Русь» значиться ліквідатор Лісєєв Кирило Юрійович.

Відповідно до частини 2 статті 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та, розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута. Відповідно до частини 2 статті 41 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута. Також, ліквідатором ВАТ «ГК «Русь» Лісєєвим К.Ю. було видано повідомлення про відкликання довіреностей, виданих Заболотним В.І. від імені ВАТ «ГК «Русь». Заява датована 10 червня 2014 року. Про вказану заяву також відомо і особам, які раніше до призначення ліквідатора представляли інтереси Позивача, в тому числі і Олійнику В.В., який підписав позовну заяву.

За таких обставин Відповідач вважає, що довіреність, на підставі якої представником ВАТ «ГК «Русь» Олійником В.В. було підписано позовну заяву, на момент подачі позовної заяви була відкликана.

Однак з даним твердженням Відповідача господарський суд не погоджується та зазначає наступне.

Позовну заяву від імені ВАТ «ГК «Русь» підписано представником за довіреністю Олійником В.В.. До позовної заяви додано довіреність від 01.10.2012р. видану Олійнику В.В. на представлення інтересів ВАТ «ГК «Русь», в тому числі з правом підписувати та подавати від імені ВАТ «ГК «Русь» позовні заяви. Довіреність видана безстроково без права передоручення.

Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» хоча і зазначено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та, розпорядження його майном, однак не передбачено, що автоматично припиняються повноваження представників за довіреностями, які були видані органом управління банкрута до прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Натомість статтею 248 Цивільного кодексу України передбачено вичерпний перелік підстав припинення представництва за довіреністю в якому не зазначено такої підстави як прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури та припинення повноваження органів управління банкрута.

Що стосується скасування довіреності, то відповідно до ст.249 Цивільного кодексу України особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною.

Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.

Права та обов'язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася.

В матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення представника ВАТ "ГК "Русь" Олійника В.В., який підписав позовну заяву, про скасування довіреності від 01.10.2012р. після винесення Постанови господарським судом Миколаївської області від 10.06.2014 року у справі №5016/479/2011(18/10) про визнання ВАТ «ГК «Русь» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Заява ліквідатора ВАТ «ГК «Русь» Лісєєва К.Ю. від 19.09.2014 року (а.с. 85), на яку посилається Відповідач, як на підставу скасування довіреності Олійника В.В., не містить доказів того, що вона вручалась або надсилалась Олійнику В.В..

Також в матеріалах справи наявний лист арбітражного керуючого ліквідатора ВАТ «ГК «Русь» Капінуса А.А. (а.с. 155) в якому останній вказує, що підтримує позовні вимоги ВАТ «ГК «Русь» до товариства з обмеженою відповідальністю Госпрозрахункова фірма "Камаз-Транс-Сервіс" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу цінних паперів.

Крім того у відзиві на позов Відповідач клопоче про припинення провадження у справі в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № 660-08/12Б-1 від 27 червня 2008 року, укладеного між відкритим акціонерним товариством "Готельний комплекс "Русь" та товариством з обмеженою відповідальністю Госпрозрахункова фірма "Камаз-Транс-Сервіс", через Відкрите акціонерне товариство "Перший інвестиційний Банк", з огляду на те, що є рішення господарського суду м. Києва від 15.04.2011р. у справі №54/4, яким вирішено спір між тими ж сторонами про той же предмет і з тих же підстав, що і у даній справі.

Однак клопотання Відповідача про припинення провадження у справі в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № 660-08/12Б-1 від 27 червня 2008 року не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п.2 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Господарським судом міста Києва розглядалась справа №54/4 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Готельний комплекс «Русь» до Товариства з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма «Камаз-Транс-Сервіс», та Публічного акціонерного товариства «Перший Інвестиційний Банк» про визнання недійсними Договору купівлі-продажу цінних паперів №660-08/12Б-1 від 27.06.2008 року. Рішенням господарського суду міста Києва у даній справі від 15.04.2011 року відмовлено у задоволенні позову. Рішення залишене без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2011 року.

Позивач у справі №54/4 просив суд визнати недійсним зазначений договір посилаючись на те, що Договір від імені позивача укладений особою без належного обсягу повноважень, оскільки, за твердженням позивача, номінальна вартість цінних паперів, купівля-продаж яких с предметом цього договору, становить 9 520000,00 грн.. Відповідно до Статуту позивача, затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів від 23.12.2002 p., оформлених протоколом №5, зі Змінами та Доповненнями, рішення про здійснення правочинів, укладення договорів, контрактів, угод, тощо, сума яких на дату укладення перевищує 5000000,00 грн. , приймається Радою, створеною в товаристві з числа його акціонерів, проте Радою товариства рішення про укладення оскаржуваного Договору не приймалось. Позивачем надано копію Договору №660-08/12Б-1, в якій загальна ціна договору встановлена у розмірі 9 520 000.00 грн..

В той же час у справі №910/18777/14 Позивач - ВАТ "ГК "Русь" просить визнати недійсним Договір купівлі-продажу цінних паперів №660-08/12Б-1 від 27.06.2008 року, укладений між відкритим акціонерним товариством "Готельний комплекс "Русь" та товариством з обмеженою відповідальністю Госпрозрахункова фірма "Камаз-Транс-Сервіс", через Відкрите акціонерне товариство "Перший інвестиційний Банк", посилаючись, як на підставу позову на те, що особа, яка його укладала від імені ВАТ "ГК "Русь", перевищила повноваження надані їй Статутом, саме укладаючи цей Договір у сукупності з Договором купівлі-продажу цінних паперів №660-08/12Б-2 від 27.06.2008 року.

Відтак підстави позову у справі №54/4, яка розглядалась господарським судом міста Києва і за результатами розгляду якої судом винесено рішення від 15.04.2011 року, і у справі №910/18777/14, яка розглядається господарським судом Рівненської області, не є ідентичними.

Також Відповідач у відзиві на позов просить суд при розгляді справи застосувати строк позовної давності посилаючись на те, що оспорювані Договори були укладені у 2008 році, а Позивач звернувся до господарського суду у 2014 році, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, встановленого ст.257 Цивільного кодексу України.

Третя особа - Публічне акціонерне товариство "Перший інвестиційний банк" надала відзив на позов в якому проти вимог та доводів Позивача заперечує з тих же підстав та мотивів, які наведені у відзиві Відповідача. Представник третьої особи в судове засідання не з"явився про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (телеграма від 21.11.2014р, а.с. 201). Крім того про обізнаність третьої особи про дату, час і місце розгляду справи свідчать письмові пояснення останньої стосовно клопотання Позивача про призначення судової експертизи, яке подавалося в судове засідання 20.11.2014р..

До прийняття рішення по справі представник Позивача подав заяву про призначення судової експертизи в якому просить призначити проведення судової технічної експертизи оригіналів наступних документів:

- Договору № 660-08/12Б-1 від 27.06.2008 року купівлі-продажу 4545 штук іменних інвестиційних сертифікатів пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Універсальний" (ТОВ "Венчурні інвестиційні проекти") в кількості загальною договірною вартістю 4.567.600,00 гривень укладеного між ВАТ "Готельний комплекс "Русь" (Покупець) та ТОВ ГФ "Камаз-Транс-Сервіс" (Продавець), через ВАТ "Перший інвестиційний Банк" (Торговець), яке діяло від імені та в інтересах Продавця на підставі Договору доручення на продаж цінних паперів № 660-08/12Б від 27.06.2008 року;

- Договору № 660-08/12Б-2 від 27.06.2008 року купівлі-продажу 4975 штук іменних інвестиційних сертифікатів пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Універсальний" (ТОВ "Венчурні інвестиційні проекти") в кількості загальною договірною вартістю 5.000.000,00 гривень укладеного між ВАТ "Готельний комплекс "Русь" (Покупець) та ТОВ ГФ "Камаз-Транс-Сервіс" (Продавець), через ВАТ "Перший інвестиційний Банк" (Торговець), яке діяло від імені та в інтересах Продавця на підставі Договору доручення на продаж цінних паперів № 660-08/12Б від 27.06.2008 року;

- Акту від 23.07.2008 року прийому-передачі векселів та виконання зобов'язання за Договором купівлі-продажу цінних паперів № 660-08/12Б-1 від 27.06.2008 року, згідно якого ТОВ ГФ "Камаз-Транс-Сервіс" було передано прості векселі у кількості 6 штук, а саме: АА 1804318, АА 1804309, АА 1804310, АА 1804312, АА 1804313, АА 1804314, складені 23.07.2008 року на загальну вартість 4.567.600,00 гривень;

- Акту від 23.07.2008 року прийому-передачі векселів та виконання зобов'язання за Договором купівлі-продажу цінних паперів № 660-08/12Б-2 від 27.06.2008 року, згідно якого ТОВ ГФ "Камаз-Транс-Сервіс" було передано прості векселі у кількості 3 штук, а саме: АА 1804316, АА 1804317, АА 1804315, складені 23.07.2008 року на загальну вартість 5.000.000,00 гривень;

- Договору доручення на продаж цінних паперів № 660-08/12Б від 27.06.2008 року укладеного між ТОВ ГФ "Камаз-Транс-Сервіс" (Довіритель) та ПАТ "Перший інвестиційний Банк" (Повірений);

- Акту виконаних робіт укладений між ВАТ "Перший інвестиційний банк" та ТОВ "Камаз-Транс-Сервіс" від 27.06.2008 року на продаж 9520 штук інвестиційних сертифікатів ПЗНВІФ "Універсальний" (ТОВ "Венчурні інвестиційні проекти").

На вирішення судового експерта поставити питання:

- У який період часу були виготовлені кожен із наданих на експертизу документів?

- Чи відповідає нанесення відтиску печатки на кожному із наданих на експертизу документів даті виготовлення відповідного документу?

- Чи відповідають штрихи рукописних записів у кожному із наданих на експертизу документів даті виготовлення відповідного документу?

Проведення судової технічної експертизи доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6).

Розглянувши клопотання представника Позивача про призначення та проведення судової експертизи, господарський суд вважає, що воно не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Тобто, проведення судової експертизи повинно бути зумовлено неможливістю вирішення питання, яке виникло під час розгляду справи і відповідь на яке є тими необхідними відомостями про фактичні обставини справи, без яких не може бути вирішений даний господарський спір.

В даній справі підставою позову є лише ймовірне перевищення Сідлецькою І.Ю., як керівником ВАТ "ГК "Русь", повноважень при укладенні оскаржуваних Договорів, що може стати підставою для визнання їх недійсними. Тобто, суду, для вирішення даної справи необхідно з'ясувати лише одне питання - чи укладені оскаржувані Договори з перевищенням повноважень керівником Позивача? З огляду на це, відповіді не поставлені Позивачем питання, а саме про час виготовлення Договорів та актів, не дасть суду можливості вирішити даний спір.

До прийняття рішення по справі представник Позивача подав клопотання про застосування подвійної реституції в якому просить у разі визнання недійсними

- Договору № 660-08/12Б-1 від 27.06.2008 року купівлі-продажу 4545 штук іменних інвестиційних сертифікатів пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Універсальний" (ТОВ "Венчурні інвестиційні проекти") в кількості загальною договірною вартістю 4.567.600,00 гривень;

- Договору № 660-08/12Б-2 від 27.06.2008 року купівлі-продажу 4975 штук іменних інвестиційних сертифікатів пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Універсальний" (ТОВ "Венчурні інвестиційні проекти") в кількості загальною договірною вартістю 5.000.000,00 гривень,

застосувати подвійну реституцію та зобов'язати сторони цих правочинів повернути другій стороні у натурі все, що вони одержали на виконання цих правочинів.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, давши належну оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

При цьому господарський суд керувався наступним.

Між товариством з обмеженою відповідальністю Госпрозрахункова фірма "Камаз-Транс-Сервіс", як Довірителем та відкритим акціонерним товариством "Перший інвестиційний Банк", як Повіреним було укладено Договір доручення на продаж цінних паперів № 660-08/12Б від 27.06.2008 року.

27.06.2008 року ВАТ "Готельний комплекс "Русь", як Покупцем та ТОВ Госпрозрахункова фірма "Камаз-Транс-Сервіс", як Продавцем, через ВАТ "Перший інвестиційний Банк" (Ліцензія ДКЦПІР серія АВ № 189630 від 22.09.2006 року) (Торговець), який не є стороною цього Договору та діяв від імені та в інтересах Продавця на підставі Договору доручення на продаж цінних паперів № 660-08/12Б від 27.06.2008 року, було укладено Договір купівлі-продажу цінних паперів № 660-08/12Б-1 (далі по тексту - Договір № 660-08/12Б-1).

Згідно з умовами п. 1.1. Договору № 660-08/12Б-1, Продавець зобов'язався передати пакет цінних паперів (надалі - ЦП) у власність Покупця, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити на умовах цього договору наступні ЦП:

Вид та форма випуску ЦПІменний інвестиційний сертифікатНазва пайового інвестиційного фондуПайовий закритий недиверсифікований венчурний інвестиційний фонд "Універсальний"Реєстраційний код за ЄДРІСІ233644Компанія з управління активами, код за ЄДРПОУТовариство з обмеженою відповідальністю "Венчурні інвестиційні проекти", 32162871Форма існування ЦПДокументарнаМіжнародний ідентифікаційний номер ЦП (код ISIN)UA4000015952Номінальна вартість одного ЦП1.000,00 грн. (одна тисяча гривень 00 копійок)Кількість ЦП4545 (чотири тисячі п'ятсот сорок п'ять) штукДоговірна вартість одного ЦП1005,00 грн. (Одна тисяча п'ять гривень 00 копійок)

Пунктом 1.3. Договору № 660-08/12Б-1 було визначено, що загальна договірна вартість цінних паперів, вказаних у п. 1.1. цього Договору становить 4.567.600,00 (чотири мільйони п'ятсот шістдесят сім тисяч) гривень.

Цього ж дня, 27.06.2008 року було укладено Договір купівлі-продажу цінних паперів № 660-08/12Б-2 (далі по тексту - Договір № 660-08/12Б-2) між ВАТ "Готельний комплекс "Русь" (Покупець) та ТОВ Госпрозрахункова фірма "Камаз-Транс-Сервіс" (Продавець), через ВАТ "Перший інвестиційний Банк" (Ліцензія ДКЦПІР серія АВ № 189630 від 22.09.2006 року) (Торговець), який не є стороною цього Договору та діяв від імені та в інтересах Продавця на підставі Договору доручення на продаж цінних паперів № 660-08/12Б від 27.06.2008 року.

Згідно з умовами п. 1.1. Договору № 660-08/12Б-2, Продавець зобов'язався передати пакет цінних паперів (надалі - ЦП) у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах цього договору наступні ЦП:

Вид та форма випуску ЦПІменний інвестиційний сертифікатНазва пайового інвестиційного фондуПайовий закритий недиверсифікований венчурний інвестиційний фонд "Універсальний"Реєстраційний код за ЄДРІСІ233644Компанія з управління активами, код за ЄДРПОУТовариство з обмеженою відповідальністю "Венчурні інвестиційні проекти", 32162871Форма існування ЦПДокументарнаМіжнародний ідентифікаційний номер ЦП (код ISIN)UA4000015952Номінальна вартість одного ЦП1.000,00 грн. (одна тисяча гривень 00 копійок)Кількість ЦП4975 (чотири тисячі дев'ятсот сімдесят п'ять) штукДоговірна вартість одного ЦП1005,00 грн. (Одна тисяча п'ять гривень 00 копійок)

Пунктом 1.3. Договору № 660-08/12Б-21 було визначено, що загальна договірна вартість цінних паперів, вказаних у п. 1.1. цього Договору становить 5.000.000,00 (п'ять мільйонів) гривень.

Як вбачається з преамбул оспорюваних Договорів від імені ВАТ "Готельний комплекс "Русь"" їх було укладено в.о. директора Сідлецькою Іриною Юріївною та зазначено, що остання дії на підставі Статуту.

Згідно з ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Статтею 4 Закону України "Про господарські товариства" та статтею 154 Цивільного кодексу України передбачено, що акціонерні товариства діють на підставі статуту.

Відповідно до Статуту позивача, затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів від 23.12.2002 p., оформлених протоколом №5, із Змінами та Доповненнями, виконавчий орган товариства є одноособовим - в особі Генерального директора. Пунктами 12.3.4 та 12.3.7 Статуту ВАТ "Готельний комплекс "Русь"" визначені повноваження генерального директора товариства. Зокрема зазначеними пунктами передбачено, що генеральний директор товариства здійснює оперативне керівництво діяльністю товариства, без доручення

діє від імені товариства, представляє його в усіх підприємствах, організаціях України та за її межами, укладає угоди, договори, контракти та інші юридичні акти, розпоряджається у межах встановлених Статутом товариства, майном товариства, включаючи грошові кошти (п.12.3.7), приймає рішення та виносить їх на погодження Ради про укладення договорів (угод) на суму, яка на дату прийняття такого рішення перевищує половину розміру існуючого Статутного Фонду товариства (п.12.3.4).

Пунктом 12.2.5 Статуту ВАТ "Готельний комплекс "Русь" встановлено, що Рада Товариства приймає рішення щодо укладення договорів (угод) сума яких на дату укладення перевищує розмір існуючого Статутного фонду.

Відповідно до п.7.1.2 Статуту статутний фонд товариства становить 67 382 014 (шістдесят сім мільйонів триста вісімдесят дві тисячі чотирнадцять ) гривень.

Отже, оскільки при укладенні оскаржуваних Договорів сторони визначили, що загальна вартість цінних паперів становить 9 567 600.00 грн., то, відповідно, особа, якою від імені позивача укладені оскаржувані правочини, мала необхідний обсяг повноважень на укладання цих договорів.

Посилання Позивача на те, що на підставі п.12.2.5 Статуту товариства, в редакції Змін та Доповнень до Статуту відкритого акціонерного товариства "Готельний комплекс "Русь", затверджених протоколом загальних зборів товариства №7 від 25.03.2004 року, для укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів на загальну вартість 9 567 600.00 .грн. необхідне рішення Ради ВАТ "Готельний комплекс "Русь" не підтверджується поданими позивачем доказами та матеріалами справи.

Як встановлено вище обмеження щодо суми укладення договорів, передбачені в пункті 12.2.5 Статуту ВАТ "Готельний комплекс "Русь", затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів від 23.12.2002 p., оформлених протоколом №5, відповідно до якого Рада Товариства приймає рішення щодо укладення договорів (угод) сума яких на дату укладення перевищує розмір існуючого Статутного фонду.

Змінами та Доповненнями до Статуту відкритого акціонерного товариства "Готельний комплекс "Русь", затвердженими протоколом загальних зборів товариства №7 від 25.03.2004 року, затвердженими Печерською районною державною адміністрацією 08.04.2004р. за №22810, пункт 12.2.5 Статуту товариства не змінювався.

Разом з тим, відповідно до п.8.5. Змін та Доповнень до Статуту відкритого акціонерного товариства "Готельний комплекс "Русь" викладено у новій редакції абзац п"ятий пункту 12.1.5: приймає рішення про здійснення правочинів, укладання договорів, контрактів, угод, тощо, сума яких на дату укладання перевищує 5.000.000,00 (п'ять мільйонів) гривень.

Однак пункт 12.1.5 Статуту відкритого акціонерного товариства "Готельний комплекс "Русь" не регламентує повноважень ні Ради товариства, ні його Виконавчого органу.

Твердження представника Позивача про те, що у п.8.5. Змін та Доповнень до Статуту відкритого акціонерного товариства "Готельний комплекс "Русь" допущено помилку і замість п.12.2.5 вказано п.12.1.5 є необгрунтованим, так як відповідно до Законів України "Про господарські товариства", "Про акціонерні товариства", норм Цивільного кодексу України, Статуту відкритого акціонерного товариства "Готельний комплекс "Русь" внесення змін до Статуту товариства відноситься до виключної компетенції загальних зборів акціонерів, і, відповідно, ні представник товариства, ні його директор, ні господарський суд не вправі змінювати чи тлумачити Статут акціонерного товариства чи зміни до нього, які затверджені загальними зборами акціонерів.

Крім того, слід зазначити, що в пунктах 12.2.5 та 12.3.4 Статуту ВАТ "Готельний комплекс "Русь" не передбачено що обмеження щодо укладання договорів встановлюється саме від їх сумарної вартості (суми) на дату укладання, а відтак безпідставним є твердження Позивача, що Договір купівлі-продажу цінних паперів № 660-08/12Б-1 від 27 червня 2008 року та Договір купівлі-продажу цінних паперів № 660-08/12Б-2 від 27 червня 2008 року укладені між Відкритим акціонерним товариством "Готельний комплекс "Русь" та Товариством з обмеженою відповідальністю Госпрозрахункова фірма "Камаз - Транс - Сервіс" слід вважати одним правочином, вчиненим на загальну суму 9 567 600.00 грн..

Також не може бути підставним і твердження Позивача про те, що укладаючи оспорювані Договори в.о. генерального директора товариства Сідлецька І.Ю., перевищила повноваження генерального директора, передбачені Статутом товариства, так як укладання договорів сума яких на дату укладання перевищує 5.000.000,00 (п'ять мільйонів) гривень здійснюється за рішенням Ради товариства, оскільки сума кожного з Договорів не перевищує п'яти мільйонів гривень.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 32 цього ж Кодексу встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Частинами 1, 2 ст.34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Всупереч наведеним нормам Позивач не довів належними доказами того, що укладаючи Договір купівлі-продажу цінних паперів № 660-08/12Б-1 від 27 червня 2008 року та Договір купівлі-продажу цінних паперів № 660-08/12Б-2 від 27 червня 2008 року від імені відкритого акціонерного товариства "Готельний комплекс "Русь" в.о. генерального директора товариства Сідлецька І.Ю., перевищила повноваження генерального директора, передбачені Статутом товариства.

Твердження Відповідача та третьої особи про те, що підставою для відмови в позові має бути сплив позовної давності, про застосування якої заявлено останніми, є необгрунтованим з огляду на наступне.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. ( Постанова Пленуму ВГСУ від 29 травня 2010 року №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Господарським судом було встановлено, що укладенням Договір купівлі-продажу цінних паперів № 660-08/12Б-1 від 27 червня 2008 року та Договір купівлі-продажу цінних паперів № 660-08/12Б-2 від 27 червня 2008 року від імені відкритого акціонерного товариства "Готельний комплекс "Русь" в.о. генерального директора товариства Сідлецькою І.Ю., право чи інтерес Позивача не порушені, а відтак суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на Позивача.

Керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити відкритому акціонерному товариству "Готельний комплекс "Русь" в задоволенні позову.

Суддя Марач В.В.

підписано "01" грудня 2014 р.