Рішення № 41649154, 26.11.2014, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2014 р. Справа № 918/1489/14

Суддя Романюк Р.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Тімекс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛ-Транс"

про стягнення 66 269 грн. 40 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Кочетова О.В. (довіреність № б/н від 15.08.2014р.);

від відповідача: Хомич О.П. (директор).

Обставини справи: Акціонерне товариство "Тімекс" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛ-Транс" про стягнення 3 788,98 Євро, що за курсом НБУ станом на 15.08.2014р. становить 66 269 грн. 40 коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на підставі Договору №4800017 від 04.02.2013р. позивач надав відповідачу для користування сервісні картки UTA які дають відповідачу право користування послугами і право купівлі товарів від імені і за рахунок UTA (з обов'язковим відшкодуванням), винятково за межами України, а саме: безготівкову закупку паливо-мастильних матеріалів на автозаправних станціях, що належать нафтовим компаніям, що приймають KK-UTA і зареєстровані UTA в його мережі авторизованих автозаправних станцій; безготівкову оплату за товари та послуги в фірмах: сервісних, ремонтних, допомоги на дорогах, прикордонних, на поромних переправах та інших, що приймають KK-UTA і зареєстровані UTA в його мережі авторизованих сервісних станцій; оплат за користування дорогами, автострадами, мостами, тунелями (тзв. платне користування дорогами) вартість яких відповідачем сплачена частково, а тому залишок боргу, пеню, 3% річних та інфляційні нараховані за прострочення грошового зобов'язання, він просить суд стягнути у примусовому порядку.

Крім того, позивач зазначив, що згідно п. 8.1 Договору спори, які виникають при виконанні умов цього Договору, вирішуються шляхом переговорів. При неможливості переговорів, вирішення спірного питання передається на розгляд Господарського суду України, а відтак просить господарський суд Рівненської області прийняти позовну заяву до розгляду та порушити провадження у справі.

29.10.2014р. позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку з частковим погашенням заборгованості відповідачем в частині основного боргу, тому просив суд стягнути з відповідача на свою користь: суму основного боргу в розмірі - 2 641,33 Євро, що за офіційним курсом НБУ складає 46 196 грн. 80 коп.; пеню в розмірі - 1,04 Євро, що за офіційним курсом НБУ складає 18 грн. 20 коп.; 3% річних в розмірі - 6,34 Євро, що за офіційним курсом НБУ складає 111 грн. 00 коп.; інфляційних в розмірі - 15,06 Євро, що за офіційним курсом НБУ складає 263 грн. 40 коп.

В судовому засіданні 12.11.2014р. було оголошено перерву для надання можливості сторонам врегулювати спірні правовідносин в добровільному порядку

19.11.2014р. позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку з частковим погашенням заборгованості відповідачем в частині основного боргу, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача на свою користь: суму основного боргу в розмірі - 1 466,54 Євро, що за офіційним курсом НБУ складає 25 650 грн. 00 коп.; пеню в розмірі - 53,27 Євро, що за офіційним курсом НБУ складає 931 грн. 70 коп.; 3% річних в розмірі - 6,34 Євро, що за офіційним курсом НБУ складає 111 грн. 00 коп.; інфляційних в розмірі 15,06 Євро, що за офіційним курсом НБУ складає 263 грн. 40 коп.

Вказана заява подана в порядку визначеному ст. 22 ГПК України, підписана уповноваженим представником, не суперечить чинному законодавству, не порушує права та охоронювані законом інтереси сторін, а відтак приймається судом.

В судовому засіданні 26.11.2014р. представник позивача позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

В судовому засіданні 26.11.2014р. представник відповідача не заперечив проти позовних вимог в частині суми основного боргу. Щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних заперечив, відзиву на позов не подав.

Дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

4 лютого 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛ-Транс" (Клієнт) та Акціонерним товариствам "Тімекс" (Сторона) було укладено Договір №4800017 від 04.02.2013р., за яким Тімекс надає Клієнту для користування сервісні картки UTA, (далі KK-UTA), які дають Клієнту право користування послугами і право купівлі товарів від імені і за рахунок UTA (з обов'язковим відшкодуванням витрат Клієнтом), винятково за межами України, а саме: безготівкову закупку паливо-мастильних матеріалів на автозаправних станціях, що належать нафтовим компаніям, що приймають KK-UTA і зареєстровані UTA в його мережі авторизованих автозаправних станцій; безготівкову оплату за товари та послуги в фірмах: сервісних, ремонтних, допомоги на дорогах, прикордонних, на поромних переправах та інших, що приймають KK-UTA і зареєстровані UTA в його мережі авторизованих сервісних станцій; оплат за користування дорогами, автострадами, мостами, тунелями (тзв. платне користування дорогами) (п.1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору оплата послуг і товарів, про які йде мова в ЗПК, придбаних Клієнтом при використанні KK-UTA проводиться на підставі стандартних актів виконаних робіт які надаються Клієнтові Тімексом два рази на місяць. Тімекс може додатково виставляти акти виконаних робіт за пересування автотранспорту Клієнта німецькими автострадами, в разі отримання розрахунків від оператора - фірми Toll Collect. Термін розрахунку за цим актом вказується безпосередньо в тексті акту.

Згідно п.2.3 Договору оплата проводиться по факту надання послуг або купівлі товару. Факт надання послуг Тімексом фіксується в акті виконаних робіт, що підписується Тімексом і Клієнтом. При отриманні акту виконаних робіт від Тімексу, Клієнт зобов'язаний його підписати і негайно відправити Тімексу протягом 5 робочих днів від дати його відправлення рекомендованим листом від Тімексу. Неотримання Тімексом підписаного Клієнтом акту виконаних робіт або не отримання вмотивованої відмови від підписання акту протягом 7 календарних днів з дня його відправлення від Тімексу Клієнту, прирівнюється до підписання цього акту та акцептування Клієнтом оплати за надані послуги. В окремих випадках Тімекс має право виставляти рахунок на передоплату.

Пунктом 2.4 Договору встановлено, що розрахунки за даним договором проводяться в Євро. Витрати на переказ грошей оплачує Клієнт.

У відповідності до п.2.6 Договору загальна вартість цього Договору встановлюється на підставі сум усіх актів виконаних робіт, узгоджених Сторонами.

Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток сторін.

Відповідно до п. 7.1 Договору даний договір набирає юридичну силу із дня підписання. Термін дії закінчується разом із закінченням дії KK-UTA.

На виконання умов Договору сторонами було погоджено, підписано та скріплено печатками:

- 20.06.2014р. Акт про виконання робіт (надання послуг) на суму 537,57 євро;

- 30.06.2014р. Акт про виконання робіт (надання послуг) на суму 1 821,46 євро;

- 10.07.2014р. Акт про виконання робіт (надання послуг) на суму 1 102,80 євро;

- 15.07.2014р. Акт про виконання робіт (надання послуг) на суму 303,71 євро.

Із залучених до матеріалів справи доказів вбачається, що відповідачем було погоджено, підписано та скріплено печатками Акти про виконання робіт (надання послуг), однак відповідач вартість вище зазначених Актів сплатив лише частково і станом на день розгляду справи з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог заборгованість за Договором №4800017 від 04.02.2013р. становить 1 466,54 Євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 15.08.2014р. складає 25 650 грн. 00 коп.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. (ст.526 ЦК України).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи те, що сума основного боргу по Договору №4800017 від 04.02.2013р. яка складає 1 466,54 Євро, що за офіційним курсом НБУ еквівалентна 25 650 грн. 00 коп. підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи та не заперечується представником відповідача, присутнім в судовому засіданні, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог в цій частині.

Також, позивач посилаючись на п. 5.2 Договору нарахував відповідачу пеню, розмір якої становить 53,27 Євро, що за офіційним курсом НБУ складає 931 грн. 70 коп.

Пунктом 5.2 Договору сторони обумовили, що при несвоєчасній оплаті рахунків Тімекс нараховує Клієнту відсотки в розмірі 0,5% за кожен день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення). Відсотки нараховуються від першого дня прострочення платежу до дня оплати щодо кожної суми, належної до оплати. Днем оплати заборгованості вважається день, коли зазначенні кошти зараховані на розрахунковий рахунок Тімексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що відповідач оплату Актів про виконання робіт (надання послуг) здійснював з порушенням термінів, визначених в Договорі №4800017 від 04.02.2013р., суд перевіривши подані позивачем розрахунки та період нарахування пені, визнає позовні вимоги в цій частині правомірними та обґрунтованими.

Крім того, враховуючи, що відповідач припустився прострочення грошового зобов'язання, позивач просить суд додатково стягнути з останнього 3% річних в розмірі 6,34 Євро, що за офіційним курсом НБУ складає 111 грн. 00 коп.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних, суд визнав їх арифметично вірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

До того ж позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні в розмірі 15,06 Євро, що за офіційним курсом НБУ складає 263 грн. 40 коп.

Що ж до вимог позивача про стягнення інфляційних у розмірі 15,06 Євро, що за офіційним курсом НБУ складає 263 грн.40 коп., суд зазначає, що за приписами ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Вимоги щодо застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги (крім випадків, коли стороною зобов'язання, у якому виник спір, одержано відповідну ліцензію Національного банку України). При цьому стягнення інфляційних нарахувань на суму основної заборгованості не є можливим, оскільки індекс інфляції розраховується лише стосовно національної валюти України (гривні) (аналогічна позиція викладена в рекомендація постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Тож, приймаючи до уваги вищенаведене, суд зазначає, що стягнення інфляційних втрат є засобом захисту кредитора від знецінення національної валюти внаслідок прострочення відповідачем грошового зобов'язання, в той час як визначивши у договорі проведення розрахунків в іноземній валюті, сторони вжили заходів щодо захисту майнових інтересів кредитора.

З огляду на вищенаведене, вимоги позивача про стягнення інфляційних визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32-34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у матеріалах справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме: стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1 466,54 Євро що за офіційним курсом НБУ складає 25 650 грн. 00 коп., пені у сумі 53,27 Євро, що за офіційним курсом НБУ складає 931 грн. 70 коп. та 3 % річних у розмірі 6,34 Євро, що за офіційним курсом НБУ складає 111 грн. 00 коп. В решті позову суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

З огляду на зазначене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛ-Транс" (35361, Рівненська область, Рівненський район, с. Дядьковичі, вул. Млинівська, буд. 55А, Ідентифікаційний код 33408606) на користь Акціонерного товариства "Тімекс" (00-023, Варшава, вул. Боніфратерська, 17, Ідентифікаційний код 26580897) - 1 466,54 Євро, що за офіційним курсом НБУ складає 25 650 грн. 00 коп. - боргу; 53,27 Євро, що за офіційним курсом НБУ складає 931 грн. 70 коп. - пені; 6,34 євро, що за офіційним курсом НБУ складає 111грн. 00 коп. - 3% річних та 1 809 грн. 15 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01.12.2014р.

Суддя Романюк Р.В.