Рішення № 41649011, 26.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20882/14 26.11.14

За позовомПриватного підприємства «Сама»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Трейдагропостач-61»простягнення 307 285,27 грн.Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Дудник А.В.від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Сама» (надалі - «Підприємство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдагропостач-61» (надалі - «Товариство») про стягнення 307 285,27 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач згідно видаткових накладних здійснив поставку товару, а відповідач в свою чергу не оплатив поставлений товар, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 307 285,27 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.10.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 27.10.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.10.2014 р. розгляд справи відкладено на 26.11.2014 р. у зв'язку з неявкою відповідача та неподанням витребуваних доказів.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, 25.11.2014 р. до канцелярії суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що на його адресу не надходила від повивача копія позовної заяви разом з доданими до неї документами, а про існування даної справи йому стало відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Судом в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовлено з огляду на наступне.

По-перше, ухвала про порушення провадження у справі була отримана представником відповідача 09.10.2014 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №31354718. Таким чином, відповідач мав більше місяця для підготовки до участі у судовому засіданні, зокрема для залучення кваліфікованої особи на представлення власних інтересів в суді, для ознайомлення з матеріалами справи, а також для підготування відзиву на позовну заяву на виконання вимог ухвали суду.

По-друге, станом на 26.11.2014 р. місцезнаходження ТОВ «Трейдагропостач-61» є: 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Центральна, 6-А, однак відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження відповідача станом на день подання позовної заяви (03.10.2014 р.) було: 01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 28/2, н/п №43.

Відповідно до частини третьої статті 17 Господарського процесуального кодексу України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Таким чином, оскільки позовну заяву прийнято судом до провадження без порушення правил підсудності, господарський суд не вбачає підстав для передачі даної справи за підсудністю до Господарського суду Київської області.

Крім того, згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали господарського суду міста Києва від 02.10.2014 р. та 27.10.2014 р. направлялися на належну адресу відповідача (вказану станом на момент звернення до суду), і отримувалися уповноваженими його представниками, а тому суд приходить до висновку, що відповідач був повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, і матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У період з 11.03.2014 р. по 05.05.2014 р. Підприємство поставило, а Товариство прийняло товар на загальну суму 562 756,30 грн., що підтверджується видатковими накладними №СА-0000042 від 11.03.2014 р., №СА-0000051 від 19.03.2014 р., №СА-0000052 від 21.03.2014 р., №СА-0000071 від 09.04.2014 р., №СА-0000075 від 11.04.2014 р. та №СА-0000089 від 05.05.2014 р.

Видаткові накладні містять номенклатуру (асортимент) товару, кількість та ціну, містять підпис представників позивача та відповідача.

Із матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що договір купівлі-продажу у формі єдиного документу не складався.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, між сторонами укладено договір купівлі - продажу (шляхом оформлення видаткових накладних), а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідачем частково оплачено вартість переданого товару на суму 255 471,03 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку позивача.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 307 285,27 грн.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач поставив відвідачу товар на загальну суму 562 756,30 грн., що підтверджується видатковими накладними №СА-0000042 від 11.03.2014 р., №СА-0000051 від 19.03.2014 р., №СА-0000052 від 21.03.2014 р., №СА-0000071 від 09.04.2014 р., №СА-0000075 від 11.04.2014 р. та №СА-0000089 від 05.05.2014 р.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вимоги до первинного документа встановленні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», якою передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, вказаний Закон передбачає обов'язковим реквізитом первинного документа підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Видаткові накладні, долучені до матеріалів справи, вважаються належними доказами отримання відповідачем товару, оскільки навіть за відсутності в матеріалах справи довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей за такими накладними, містять підпис уповноваженої особи - отримувача, який скріплений печаткою Товариства, що в розумінні приписів ст. 207 Цивільного кодексу України свідчить про легітимність такого підпису перед позивачем.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Зі змісту ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України вбачається, що покупець зобов'язаний оплатити повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Тобто, термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений вищезазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Аналогічні висновки щодо строку виконання грошового зобов'язання зі змісту ст. 692 Цивільного кодексу України містяться в постанові Вищого господарського суду України від 28.2.2012 р. у справі №5002-8/481-2011 та Інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р.

Договором (накладною) не було встановлено строку відстрочення оплати грошового зобов'язання, а тому з урахуванням положень ст.ст. 530, 692 Цивільного кодексу України відповідач був зобов'язаний розрахуватися за поставлений товар на наступний день після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідачем частково оплачено вартість переданого товару на суму 255 471,03 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку позивача.

Отже, у відповідача існує заборгованість у розмірі 307 285,27 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент звернення позивача до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача простроченого грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 307 285,27 грн. за поставлену продукцію. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємства про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 307 285,27 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства «Сама» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдагропостач-61» (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Центральна, 6-А; ідентифікаційний код 34979368) на користь Приватного підприємства «Сама» (09165, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Блощинці, вул. Білоцерківська, 36; ідентифікаційний код 32638113) заборгованість у розмірі 307 285 (триста сім тисяч двісті вісімдесят п'ять) грн. 27 коп. та судовий збір у розмірі 6 145 (шість тисяч сто сорок п'ять) грн. 71 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.12.2014 р.

Суддя В.П. Босий