Рішення № 41648979, 20.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19710/14 20.11.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Проперті Протектед»до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Гуріненко Сергій Олександрович простягнення 8932,51 грн

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача Глоба В.В. - представник від відповідача не з'явивсявід третьої особине з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Проперті Протектед» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (надалі - ПАТ «СК «АХА Страхування») про стягнення заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, в розмірі 8932,51 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не відшкодував позивачу матеріальну шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП. А право вимагати таке відшкодування перейшло до позивача від ПрАТ «СК «Нова» на підставі договору купівлі-продажу боргових зобов'язань від 02.01.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2014 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/19710/14, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Гуріненка Сергія Олександровича та призначено розгляд справи на 15.10.2014.

15.10.2014 до початку судового засідання від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує, вказуючи на те, що позивач як особа, яка має право на виплату страхового відшкодування, не звертався до відповідача протягом року, що за твердженням позивача, з огляду на положення п.п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 15.10.2014 та 11.11.2014 розгляд справи було відкладено на 11.11.2014 та 20.11.2014 відповідно.

В судове засідання, призначене на 20.11.2014, представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав.

Відповідач, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, повноважних представників в судове засідання не направив.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, а також враховуючи, що матеріали справи містять відзив відповідача на позовну заяву, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Третя особа повноважних представників в судове засідання не направила, пояснень по справі не надала, своїм правом не скористалась.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.07.2011 між ПрАТ «СК «Нова» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ілта» (страхувальник) укладено генеральний договір №2590 від страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією наземних транспортних засобів (надалі - «Договір») та страховий сертифікат №798 від 13.05.2012, об'єктом страхування за якими є, зокрема, майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: автомобілем Ford, державний номер АА7748НТ, на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП.

14.08.2012 о 20 год. 45 хв. по проспекту Визволителів в м. Києві сталася ДТП, а саме: Гуріненко С.О., керуючи автомобілем Chevrolet, державний номер АА3873СН, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем Ford, державний номер АА7748НТ, який знаходився під керуванням Гідіян Є.В., чим було спричинено механічні пошкодження обом автомобілям.

ДТП сталася в результаті порушення Гуріненком С.О. п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Дніпровського районного суму м. Києва від 14.09.2012 у справі №2604/18601/2012, відповідно до якої Гуріненка С.О. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до звіту № 936 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, складеного 22.01.2013 ТОВ «Незалежна експертно-асистуюча компанія» (оцінювач - Нестеренко В.І.), вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Ford, державний номер АА7748НТ, в результаті пошкодження транспортного засобу при спірній ДТП складає 11862,64 грн.

На підставі страхового акта № 139 від 02.01.2013, ПрАТ «СК «Нова», виконуючи свої зобов'язання за Договором, здійснило відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної ДТП у розмірі 8932,51 грн шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог внаслідок підписання Угоди №1 від 30.12.2012 про проведення заліку взаємних однорідних вимог.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до ПрАТ «СК «Нова» перейшло в межах суми у розмірі 8932,51 грн право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

02.01.2014 між позивачем та ПрАТ «СК «Нова» було укладено Договір купівлі-продажу боргових зобов'язань, згідно з умовами якого ПрАТ «СК «Нова» продав (переуступив) позивачу права на регресні вимоги, який включає в себе регресні справи (Додаток №1 до договору), а позивач приймає такі регресні вимоги та зобов'язується сплатити на користь продавця винагороду в розмірі 300000 грн.

Згідно витягу з Додатку №1 до договору позивачу від ПрАТ «СК «Нова» було передано регресну справу стосовно відповідача по вищеописаному в рішенні ДТП.

За умовами розділу № 3 Договору купівлі-продажу від 02.01.2014, права, що переходять до покупця за регресними вимогами у зв'язку з продажем регресних справ: 1. З урахуванням положень статті 3, покупець набуває усі права вимоги за регресними вимогами, що є дійсними на дату підписання договору, включаючи, але не обмежуючись правами вимоги до боржників щодо сплати суми основного боргу; правами вимоги до боржників щодо сплати процентів, нарахованих на суму основного боргу; а також правами вимоги до боржників щодо сплати штрафних санкцій та будь-які інші платежі; 2. Право нараховувати проценти та штрафні санкції на суму основного боргу за регресними вимогами з дати підписання договору.

Із постанови Дніпровського районного суму м. Києва від 14.09.2012 у справі №2604/18601/2012 вбачається, що транспортний засіб - автомобіль Chevrolet, державний номер АА3873СН, водієм якого скоєно ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Ford, державний номер АА7748НТ, знаходився під керуванням Гуріненка С.О.

Частинами 1,2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем Chevrolet, державний номер АА3873СН, встановлена у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля Chevrolet, державний номер АА3873СН, станом на момент скоєння ДТП була застрахована ПАТ «СК «АХА Страхування» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА/7192484.

Вказаним договором (поліс №АА/7192484) передбачено, що франшиза становить 1000,00 грн, а ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 50000,00 грн.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Положеннями ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Наявним в матеріалах справи звітом №936 від 22.01.2013 підтверджується, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Ford, державний номер АА7748НТ, внаслідок пошкодження транспортного засобу в результаті ДТП, становить 11862,64 грн, а позивачем набуто право вимоги у розмірі 8932,51 грн.

Пунктом 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно з п. 36.2 ст. 36 наведеного Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідно до ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З огляду на викладене, страхове відшкодування за полісом №АА/7192484 підлягає зменшенню на 1000,00 грн.

Позивач з метою отримання коштів від відповідача звернувся до останнього з заявою від 22.07.2014, до якої було додано документи, передбачені ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Враховуючи визначені полісом №АА/7192484 розміри лімітів відповідальності та франшизи, розмір шкоди, право на вимогу якої перейшло до позивача, відповідач був зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 7932,51 грн (8932,51 грн - 1000,00 грн франшизи за полісом) у строк до моменту звернення позивача до суду.

З приводу заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, щодо відмови у виплаті страхового відшкодування відповідачем у зв'язку з неподанням позивачем або потерпілою особою заяви про виплату страхового відшкодування протягом року з моменту настання страхового випадку, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 35.1. статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Статтею 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати), зокрема, такою підставою є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Однак суд зазначає, що за своєю правовою природою договір страхування цивільно-правової відповідальності є договором на користь третьої особи (вигодонабувача) - особи, якій було завдано шкоди внаслідок ДТП з вини страхувальника за цим договором. Потерпіла особа є кредитором у деліктних правовідносинах, які виникли внаслідок завдання їй позадоговірної шкоди, та, водночас, є вигодонабувачем за договором страхування цивільно-правової відповідальності. Таким чином, право вимоги до страховика за договором страхування цивільно-правової відповідальності щодо здійснення страхового відшкодування виникає у особи, якій завдано шкоди, з моменту ДТП. Умови та порядок виконання обов'язку страховика щодо здійснення страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності визначено договором та законом, відповідно до яких передбачено правові наслідки неподання потерпілою особою (іншою особою, яка має право на страхову виплату) заяви про виплату страхового відшкодування протягом року з моменту ДТП, а саме, право страховика відмовити у виплаті страхового відшкодування. По суті, законом встановлюється обов'язок третьої особи щодо подання вказаної заяви, у зв'язку з невиконанням якого третя особа позбавляється права на отримання страхового відшкодування. Водночас, зобов'язання, яке виникає з договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, не може породжувати обов'язків для третьої особи (вигодонабувача) - потерпілої особи, з огляду на норму частини 1 статті 511 Цивільного кодексу України. Обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування є безумовним у випадку завдання шкоди третій особі внаслідок настання страхового випадку з вини застрахованої особи та не може залежати від подання потерпілою особою заяви про виплату страхового відшкодування протягом певного строку. Так само, право вимоги щодо виплати страхового відшкодування, яке має потерпіла особа, є безумовним майновим правом, яке виникає з моменту скоєння ДТП.

З огляду на положення норм частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Так як цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоду, застрахована, то відбувається переведення боргу та до страховика за цим договором переходить обов'язок щодо відшкодування такої шкоди в межах страхової суми та з урахуванням франшизи. Отже, при укладенні договору обов'язкового страхування страхувальник розраховує саме на те, що шкода, завдана ним, буде відшкодована страховиком, і договором не ставиться виконання обов'язку страховика в залежність від строку подання заяви потерпілою особою на виплату страхового відшкодування та як наслідку виникнення обов'язку страхувальника відшкодувати завдану ним шкоду самостійно. При цьому, особа, якій завдано шкоди, не може бути позбавлена гарантованого їй законом (частина 1 статті 1166 Цивільного кодексу України) права на відшкодування шкоди.

Таким чином, потерпіла особа, так само як і страховик за договором майнового страхування, який здійснив страхову виплату за договором добровільного страхування майна на користь потерпілої особи, та до якого перейшло право вимоги потерпілої особи до відповідача за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, не зобов'язані звертатися до особи, у якої застраховано цивільно-правову відповідальність заподіювача шкоди, з вимогою про виплату страхового відшкодування. Таке право страховика, враховуючи висновок, наведений у рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002р. № 15-рп/2002, може бути реалізоване шляхом подання відповідного позову до суду в межах строків позовної давності.

За таких обставин, посилання відповідача на приписи підпункту 37.1.4. пункту 37.1. статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з яким неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування за цим Законом, суд вважає безпідставним, оскільки право особи на звернення до суду за захистом порушеного права або охоронюваного законом інтересу не може бути обмежене законом та іншими нормативно-правовими актами.

Встановлення обов'язку щодо подання заяви на виплату страхового відшкодування для третьої особи (потерпілої або страховика, до якого перейшло право вимоги у зв'язку із здійсненням страхової виплати за договором добровільного страхування майна) та встановлення підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, у зв'язку з пропуском строку для її подання суперечить нормам частини 1 статті 511 Цивільного кодексу України, загальним принципам обов'язковості відшкодування шкоди і функціональному призначенню інституту обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ПАТ «СК «АХА Страхування» на користь ТОВ «Інвестмент Проперті Протектед» суми страхового відшкодування у розмірі 7932,51 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 1000,00 грн (сума франшизи) задоволенню не підлягають.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА страхування» (04070, м.Київ, вулиця Іллінська, будинок 8, ідентифікаційний код 20474912) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Проперті Протектед» (02660, м.Київ, вулиця Марини Раскової, будинок 11, офіс 2, ідентифікаційний код 39033190) суму страхового відшкодування у розмірі 7932 (сім тисяч дев'ятсот тридцять дві) грн 51 коп. та судовий збір у розмірі 1622 (одна тисяча шістсот двадцять дві) грн 38 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 26.11.2014.

Суддя Ю.М. Смирнова