Рішення № 41648960, 20.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19496/14 20.11.14

За позовомКомунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»доТовариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «КОНТИНЕНТ»простягнення 16344,84 грн. Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача: Коноваленко Є.Л. - представник;від відповідача Шалашенко В.Ю. - представникОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "КОНТИНЕНТ" про стягнення 16344,84 грн. за договором №68/12 від 22.06.2012 на право користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(ів), що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем свого обов'язку по оплаті права тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва відповідно до умов укладеного між сторонами договору №68/12 від 22.06.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2014 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/19496/14 та призначено розгляд справи на 16.10.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2014 розгляд справи відкладено на 11.11.2014.

06.11.2014 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач вказав, що відповідачу були виставлені рахунки - фактури №96295 від 04.09.2014 за період з 01.09.2014 по 30.09.2014 на загальну суму 1430,21 грн. та №97481 від 09.10.2014 за період з 01.09.2014 по 31.10.2014 на загальну суму 1430,21 грн., у зв'язку з чим сума боргу відповідача збільшилась, а тому позивач просить стягнути з відповідача 20690,43 грн., з яких: 15732,31 грн. основного боргу, 1165,90 грн. пені, 210,99 грн. - 3 % річних, 2359,83 грн. - 15% штрафу та 1221,40 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2014 суд прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог, продовжив строк розгляду спору у справі № 910/19496/14 на 15 днів за клопотанням відповідача. В судовому засіданні 11.11.2014 оголошено перерву до 20.11.2014.

У судовому засіданні 20.11.2014 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача надав суду відзив на позов, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив посилаючись на те, що нежитлові приміщення за адресами: м. Київ, вул. Я. Коласа, 10 та м. Київ, вул. К. Уборевича, 23, на яких розміщенні вивіски відповідача, до комунальної власності територіальної громади м. Києва не належать, а є приватною власністю відповідача. У зв'язку з цим позивач зазначає, що позивач позбавлений права на отримання коштів за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів. Крім цього, відповідач стверджує, що позивачем не надано до матеріалів справи рішення робочого органу та/або виконавчого органу Київської міської ради, яке є підставою для нарахування плати за право тимчасового користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва.

Також, у судовому засіданні 20.11.2014 судом розглянуто клопотання відповідача за вих.№51 від 22.10.2014 із додатковими поясненнями за вих. №54 від 18.11.2014 про зупинення провадження у справі №910/19496/14 до розгляду Окружним адміністративним судом міста Києва справи №826/14527/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «КОНТИНЕНТ» до Київської міської ради про визнання нечинними пунктів 52, 53, 99 таблиці 7 додатку 8 до рішення Київської міської ради від 02.12.2010 №284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» та про зобов'язання Київської міської ради виключити п.п.52, 53, 99 з таблиці 7 додатка №8 до рішення Київської міської ради 02.12.2010 №284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва».

Відповідно до ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Отже, закон пов'язує можливість зупинення розгляду справи саме з фактом неможливості її розгляду до вирішення пов'язаної з нею справи.

Проте, Господарський суд міста Києва, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №910/19496/14 та додаткові пояснення до нього, прийшов до висновку про те, що вищевказана адміністративна справа хоча і пов'язана зі справою №910/19496/14, однак розгляд справи Окружним адміністративним судом міста Києва справи №826/14527/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «КОНТИНЕНТ» до Київської міської ради про визнання нечинними пунктів 52, 53, 99 таблиці 7 додатку 8 до рішення Київської міської ради від 02.12.2010 №284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» та про зобов'язання Київської міської ради виключити п.п.52, 53, 99 з таблиці 7 додатка №8 до рішення Київської міської ради 02.12.2010 №284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» не перешкоджає розглядові справи №910/19496/14 по суті.

Інших підстав для вчинення наведеної процесуальної дії, що відповідала б приписам ст.79 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не повідомлено, а судом не встановлено, у зв'язку з чим клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні 20.11.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.06.2012 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (надалі - позивач, підприємство) та Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «КОНТИНЕНТ» (надалі - відповідач, розповсюджувач) було укладено договір №68/12 на право тимчасовго користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва.

Відповідно до п. 1.1. цього договору, розповсюджувачу надається право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва; розповсюджувач зобов'язується користуватися наданим йому правом та своєчасно і у повному обсязі перераховувати плату за право тимчасового користування на поточний рахунок підприємства.

Відповідно до п.3.6. укладеного між сторонами договору адресні програми є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 5.2.3. договору встановлено обов'язок розповсюджувача не пізніше 25 числа поточного місяця отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення пріоритету.

Сторони домовились, що ціною договору є плата за право тимчасового користування, розрахована згідно вимог Порядку, цього договору, згідно встановлених за розповсюджувачем пріоритетів та наданих дозволів, вказаних у відповідних адресних програмах (п.6.1 договору).

Відповідно до п.6.8. даного договору плата за право тимчасового користування нараховується підприємством щомісячно та перераховується розповсюджувачем зовнішньої реклами не пізніше 25 числа поточного місяця, виключно на поточний рахунок підприємства, в розмірах, зазначених підприємством в рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє розповсюджувача зовнішньої реклами від здійснення плати за право тимчасового користування.

Відповідно до п. 7.2. цього ж договору, підприємство має право застосувати до розповсюджувача такі штрафні санкції: за несвоєчасне або неповне внесення платежів - пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Крім цього, п. 7.3. даного договору сторони передбачили, що підприємство має право нарахувати за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування, що складає більше 1 місяця штраф у розмірі 15 % від простроченої суми.

До цього договору між сторонами було погоджено адресну програму на пріоритет №2 від 22.06.2012, відповідно до якої плата за місце для розміщення рекламної вивіски за адресою м. Київ, вул. Я.Коласа, 10 складає 126,00 грн. без ПДВ на місяць.

Відповідно до адресної програми на право тимчасового користування №4 до цього ж договору, плата за місце для розміщення рекламних вивісок за адресою м. Київ, вул. Я.Коласа, 10 складає 277,20 грн. без ПДВ на місяць за кожну, а за адресою: м. Київ, вул. К.Уборевича, 23 - 279,89 грн. без ПДВ на місяць.

Між сторонами було укладено додаткову угоду № 68/12-1 від 31.08.2012 до договору №68/12 від 22.06.2012 на право користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(ів), що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва відповідно до умов якої сторони погодили нову адресну програму та нові тарифи, а саме: плата за місце для розміщення рекламних вивісок за адресою м. Київ, вул. Я.Коласа, 10 складає 396,00 грн. без ПДВ на місяць за кожну, а за адресою: м. Київ, вул. К.Уборевича, 23 - 399,84 грн. без ПДВ на місяць.

Матеріалами справи встановлено, що на підставі протокольного рішення Київської міської державної адміністрації від 21.05.2012 № 837 відповідачу було надано дозвіл серії АА №28966-11 на право тимчасового користування місцем рекламного засобу: рекламна вивіска, напис на будинку (будівлі), споруді, загальною площею 3.9984 кв.м, у будинку № 23 по вул. К.Уборевича в Святошинському районі м. Києва, терміном з 21.05.2012 по 21.05.2017, дозвіл серії АА №29044-11 на право тимчасового користування місцем рекламного засобу: рекламна вивіска, напис на будинку (будівлі), споруді, загальною площею 3.9600 кв.м, у будинку № 10 по вул. Я.Коласа в Святошинському районі м. Києва, терміном з 21.05.2012. по 21.05.2017 та дозвіл серії АА №29045-11 на право тимчасового користування місцем рекламного засобу: рекламна вивіска, напис на будинку (будівлі), споруді, загальною площею 3.9600 кв.м, у будинку № 10 по вул. Я.Коласа в Святошинському районі м. Києва, терміном з 21.05.2012. по 21.05.2017.

Як стверджує позивач, ним були виставлені, а відповідачем не були оплачені рахунки за період з грудня місяця 2013 року по жовтень місяць 2014 року на суму 15 732,31 грн., що і стало підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).

Пунктом 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 передбачено, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Відповідно до п. 15.1. Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 №37/6253 підставою для нарахування плати за право тимчасового користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, та внесення розповсюджувачем реклами відповідної плати є рішення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання дозволу та укладений договір на право тимчасового користування місцем.

Судом встановлено, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору №68/12 від 22.06.2012 та додаткової угоди до нього позивачем були виставлені відповідачу для оплати рахунки за період з грудня місяця 2013 року по жовтень місяць 2013 року на загальну суму 15732,31 грн. (1 430,21 грн. щомісячно), а матеріалами справи доведено і відповідачем не спростовано, що відповідачем ці рахунки не оплачено, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про законність і обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 15732,31 грн.

На момент розгляду справи доказів про визнання недійсним вищевказаного договору суду не надано. В матеріалах справи наявне рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2014 у справі №910/24670/13, яким у задоволенні позову про визнання договору №68/12 від 22.06.2012 відмовлено. Рішення набрало законної сили 26.03.2014.

Твердження відповідача у відзиві на позов про те, що у позивача не має права передавати місця для розміщення рекламних засобів в оренду та відсутнє право на отримання коштів за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів, оскільки нежитлові приміщення за вказаними адресами, на яких розміщені вивіски, до комунальної власності територіальної громади м. Києва не належать, а є приватною власністю відповідача, суд відхиляє. Суд відзначає, що перебування нежилого приміщення у приватній власності особи коли весь будинок, в якому таке приміщення знаходиться, є комунальною власністю, не може бути підставою для несплати за користування місцем для розміщення об'єкта зовнішньої реклами. Зазначена позиція викладена також і в постанові Вищого господарського суду України від 03.07.2014 у справі №910/24670/13.

Крім цього, твердження відповідача у відзиві на позов про те, що позивачем не надано до матеріалів справи рішення робочого органу та/або виконавчого органу Київської міської ради, що є підставою для нарахування плати за право тимчасового користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва спростовується наявністю в матеріалах справи №910/19496/14 розпорядження Головного управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) №837 від 21.05.2012 та відповідними дозволами на розміщення рекламних засобів.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 15732,31 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1165,90 грн. пені, 210,99 грн. - 3 % річних, 2359,83 грн. - 15% штрафу та 1221,40 грн. інфляційних втрат.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по внесенню плати за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів належним чином не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України). Відповідно, є підстави для застосування по відношенню до відповідача встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до п. 7.2. цього ж договору, підприємство має право застосувати до розповсюджувача такі штрафні санкції: за несвоєчасне або неповне внесення платежів - пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення а також 3 % річних від простроченої суми.

Пунктом 7.3. даного договору сторони передбачили, що підприємство має право нарахувати за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування, що складає більше 1 місяця штраф у розмірі 15 % від простроченої суми.

Отже, порушення відповідачем строків оплати, передбачених п. 5.2.3. договору № 68/12 від 22.06.2012, є порушенням зобов'язання, що тягне за собою правові наслідки, встановлені договором, зокрема сплату неустойки, у зв'язку з чим позивачем правомірно заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені та штрафу за неналежне виконання зобов'язання, передбаченого договором.

Суд перевірив здійснений позивачем розрахунок розміру пені з урахуванням визначеного позивачем періоду нарахування по кожному рахунку окремо і суми нарахованого штрафу, та дійшов висновку що зазначений розрахунок є вірним, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 1165,90 грн. та штраф у розмірі 2359,83 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та витрат з урахуванням індексу інфляції також є правомірними та підлягають задоволенню.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 210,99 грн. та витрати з урахуванням індексу інфляції у розмірі 1 221,40 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 15732,31 грн. основного боргу, 1165,90 грн. пені, 210,99 грн. - 3 % річних, 2359,83 грн. - 15% штрафу та 1221,40 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті судового збору у зв'язку із задоволенням позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «КОНТИНЕНТ» (03146, м. Київ, вул. Я.Коласа, 15, ідентифікаційний код 21533829) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (04070, м. Київ, Боричів узвіз, 8, код ЄДРПОУ 26199714) основну заборгованість у розмірі 15732 (п'ятнадцять тисяч сімсот тридцять дві) грн. 31 коп., пеню у розмірі 1165 (одна тисяча сто шістдесят п'ять) грн. 90 коп., 15% штрафу у розмірі 2359 (дві тисячі триста п'ятдесят дев'ять) грн. 83 коп., 3 % у розмірі 210 (двісті десять) грн. 99 коп., витрати з урахуванням індексу інфляції у розмірі 1221 (одна тисяча двісті двадцять одна) грн. 40 коп., судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 28.11.2014.

Суддя Ю.М. Смирнова