Рішення № 41648926, 26.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23523/14 26.11.14

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Заступника прокурора Оболонського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Приватного акціонерного товариства «Аеробуд» провнесення змін до договору

Представники:

від Прокуратури: Лисенков М.О.

від Позивача: Козак А.Л. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: Левтринський Д.С. (представник за Довіреністю);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Заступник прокурора Оболонського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради (надалі також - «Позивач») звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Аеробуд» (надалі також - «Відповідач») про внесення змін до договору.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 15 жовтня 1999 року між Київською міською радою та Закритим акціонерним товариством «Аеробуд» укладено Договір на право тимчасового довгострокового користування землею, відповідно до умов якого Київська міська рада надала, а Закрите акціонерне товариство «Аеробуд» прийняло в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 1,2023 га, в тому числі: під промисловими об'єктами - 1,2023 га. згідно з планом користування. Пунктом 2.1. Договору визначено, що плата за землю вноситься землекористувачем згідно Закону України «Про плату за землю» у вигляді земельного податку в розмірі одного відсотку від грошової оцінки земельної ділянки, що оподатковується. Прокурор зазначає, що 28.02.2013 р. Київською міською радою прийнято рішення №89\9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру орендної плати у відповідність до положень 288 Податкового кодексу України", відповідно до якого орган місцевого самоврядування вирішив внести зміни до договорів оренди земельних ділянок в частині річної орендної плати, встановивши її у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки та покладено на орендарів обов'язок забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок. Так, зміна розміру відсотків від грошової оцінки землі є підставою для внесення змін до договору в частині орендної плати.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.10.2014 р. порушено провадження у справі № 910/23523/14, судове засідання призначено на 12.11.2014 р.

07.11.2014 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 28.10.2014 року та Відзив на позовну заяву, в якому просить Суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Так, в Відзиві зазначено, що позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на положення статті 288 Податкового кодексу України, відповідно до якої підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Однак, враховуючи те, що договір оренди земельної ділянки не укладався, а Відповідач за умовами Договору тимчасового довгострокового користування сплачує не орендну плату, а земельний податок, то посилання на статтю 288 Податкового кодексу України є безпідставними і не можуть застосовуватись до даного виду договірних відносин.

12.11.2014 року в судове засідання з'явились представники сторін. Представник прокуратури та представник позивача надали усні пояснення по суті спору, якими підтримали вимоги та доводи позовної заяви. Представник відповідача в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, якими заперечив проти задоволення позовних вимог.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Позивача надати письмові пояснення чи заперечення з посиланням на належні докази з урахуванням відзиву Приватного акціонерного товариства "Аеробуд".

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з витребуванням додаткових доказів по справі, Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.11.2014 року відкладено розгляд справи на 26.11.2014 року.

26.11.2014 року через загальний відділ діловодства суду отримано від Прокуратури Заяву, в якій зазначено, що в позовній заяві наявна технічна помилка при зазначенні назви договору, а саме помилково зазначено «Договір оренди земельної ділянки від 15.10.1999 за № 78-5-00049», хоча правильною назвою договору є Договір на право тимчасового довгострокового користування землею від 15.10.1999, зареєстрований в книзі реєстрації договорів на право тимчасового користування землею за № 78-5/00049. Таким чином, Прокурор зазначає, що позовними вимогами є внесення змін до Договору на право тимчасового довгострокового користування землею від 15.10.1999, зареєстрованого в книзі реєстрації договорів на право тимчасового користування землею за № 78-5/00049 та викладення п.2.1. Договору в наступній редакції: «Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% (три відсотки) від її нормативної грошової оцінки»

Таким чином, Суд зазначає, що предметом даного спору є внесення змін до Договору на право тимчасового довгострокового користування землею від 15.10.1999, зареєстрованого в книзі реєстрації договорів на право тимчасового користування землею за № 78-5/00049 та викладення п.2.1. Договору в наступній редакції: «Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% (три відсотки) від її нормативної грошової оцінки».

Також, 26.11.2014 року через загальний відділ діловодства суду отримано від Прокуратури письмові пояснення, в яких зазначено, що Договором на право тимчасового довгострокового користування землею від 15.10.1999 року за Відповідачем закріплено строкове платне користування земельною ділянкою, яка використовується товариством для провадження господарської діяльності та таке право є нічим іншим як правом оренди земельної ділянки.

Через загальний відділ діловодства суду 26.11.2014 року отримано від Позивача письмові пояснення по справі, відповідно до яких останній просив позовні вимоги Заступника прокурора Оболонського району м. Києва задовольнити повністю.

В судовому засіданні 26.11.2014 року представники Прокуратури та Позивача підтримали вимоги та доводи позовної заяви. Представник Відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 26 листопада 2014 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

15 жовтня 1999 року між Київською міською радою та Закритим акціонерним товариством «Аеробуд» укладено Договір на право тимчасового довгострокового користування землею, зареєстрований в книзі реєстрації договорів на право тимчасового користування землею 15 жовтня 1999 року за № 78-5/00049 (надалі - Договір).

Пунктом 1.1. Договору визначено, що Київська міська рада на підставі рішення від 24.09.98 № 8/109 надала, а Закрите акціонерне товариство «Аеробуд» прийняло в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 1,2023 га, в тому числі: під промисловими об'єктами - 1,2023 га. згідно з планом користування.

Відповідно до пункту 1.2. Договору, земельна ділянка надається в тимчасове довгострокове користування строком на 24 роки для експлуатації будівель і споруд промислової бази на вул. Червоних козаків, 16-а у Мінському районі.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що плата за землю вноситься землекористувачем згідно Закону України «Про плату за землю» у вигляді земельного податку в розмірі одного відсотку від грошової оцінки земельної ділянки, що оподатковується.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Прокурор зазначає, що 28.02.2013 р. Київською міською радою прийнято рішення №89\9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру орендної плати у відповідність до положень 288 Податкового кодексу України", відповідно до якого орган місцевого самоврядування вирішив внести зміни до договорів оренди земельних ділянок в частині річної орендної плати, встановивши її у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки та покладено на орендарів обов'язок забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок. Так, зміна розміру відсотків від грошової оцінки землі є підставою для внесення змін до договору в частині орендної плати.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Заступника прокурора Оболонського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 2 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Земельні відносини, відповідно до статті 3 Земельного кодексу України, регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За приписами статті 30 Закону України "Про оренду землі", зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Також, суд зазначає, що на момент укладення спірного договору розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку регулювались Законом України "Про плату за землю" (чинний на момент укладення спірного договору), статтею 2 якого встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України, положеннями статті 288 якого передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Суд не приймає до уваги доводи Відповідача про те, що договір оренди земельної ділянки не укладався, а Відповідач за умовами Договору тимчасового довгострокового користування сплачує не орендну плату, а земельний податок, то посилання на статтю 288 Податкового кодексу України є безпідставними і не можуть застосовуватись до даного виду договірних відносин, з огляду на наступне.

Статтею 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Таким чином, враховуючи вищевикладені положення норм чинного законодавства України, Суд зазначає, що спірний Договір на право тимчасового довгострокового користування землею фактично є Договором оренди земельної ділянки, оскільки останнім передбачено строкове платне користування земельною ділянкою.

За приписами статті 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 Цивільного кодексу України).

Нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України статтею 188 якого передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

В той же час, проаналізувавши положення законодавства України, Суд дійшов висновку, що як на момент укладення спірного договору, так і на момент розгляду спору в суді, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності була/є регульованою ціною, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для перегляду розміру орендної плати - у разі законодавчої зміни її граничного розміру.

Рішенням Київської міської ради від 28.02.2013 р. № 89\9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру орендної плати у відповідність до положень 288 Податкового кодексу України" передбачено внесення змін до договорів оренди земельної ділянки в частині орендної плати.

З метою однакового і правильного застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права у розгляді справ у спорах, що виникають із земельних відносин, Пленум Вищого господарського суду України надав роз'яснення у формі постанови № 6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", у п. 2.18. якої зазначається, що вирішення спорів про внесення змін до договору пов'язане із застосуванням положення частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов'язати іншу сторону договору внести зміни до нього. Отже, зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення зміни до договору згідно з рішенням суду, а не про зобов'язання відповідача внести такі зміни до договору.

Згідно із п. 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. Оскільки відповідно до частини першої статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, внесення змін до договору оренди землі у разі зміни ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів уповноваженим органом повинно здійснюватися з дотриманням порядку, визначеного цією статтею Господарського кодексу України. У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, згідно із позицією Верховного Суду України, що викладена у постанові від 20.11.2012 р. у справі № 28/5005/640/2012 з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. надсилання пропозиції відповідачу про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання вимог ст. 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, враховуючи положення норм чинного законодавства України та приймаючи до уваги фактичні обставини справи, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Заступника прокурора Оболонського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Заступника прокурора Оболонського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради - задовольнити повністю.

2. Внести зміни до пункту 2.1. Договору на право тимчасового довгострокового користування землею від 15.10.1999 року, зареєстрованого в книзі реєстрації договорів на право тимчасового користування землею за № 78-5/00049, шляхом викладення в наступній редакції: «Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% (три відсотки) від її нормативної грошової оцінки».

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Аеробуд» (03148, м.Київ, ВУЛИЦЯ ПШЕНИЧНА, будинок 4, Ідентифікаційний код юридичної особи 21598792) в дохід Державного бюджету України 1 218, 00 (одну тисячу двісті вісімнадцять грн. 00 коп.) грн. судового збору.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 28 листопада 2014 року.

Суддя О.В. Чинчин