Рішення № 41648917, 26.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22957/14 26.11.14

Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В.

За участю секретаря судового засідання Коваленко О.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», м. Київ доПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах», м. Київ,проВідшкодування шкоди в порядку регресу 6 310,06 грн. за участю представників сторін:

від позивача:не з`явивсявід відповідача:не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія» «Українська страхова група» (надалі - ПрАТ «СК «УСГ») звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах» (надалі - ПрАТ «СК «Інкомстрах») про відшкодування шкоди у порядку регресу в сумі 6 310,06 грн.

Позивач зазначає, що виконавши умови договору страхування майнових інтересів власника автомобіля і виплативши вигодонабувачу, у зв'язку з пошкодженням автомобіля при дорожньо-транспортній пригоді суму страхового відшкодування, отримав право вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки, якими є відповідач, як страховик, що застрахував цивільну відповідальність винної у пригоді особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2014р. порушено провадження у справі №910/22957/14 та призначено її до розгляду на 30.10.2014р.

З метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, розпорядженням Голови Господарського суду місті Києва від 30.10.2014р., у зв'язку із перебуванням судді Ковтуна С.А. у відпустці, справу №910/22957/14 передано для розгляду судді Князькову В.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.10.2014р. справу №910/22957/14 було прийнято до свого провадження суддею Князьковим В.В.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.10.2014р., у зв`язку із неявкою уповноважених представників сторін до зали судового засідання, розгляд справи відкладено на 26.11.2014р.

04.11.2014р. через відділ діловодства та документообігу (канцелярія) суду надійшла витребувана інформація від Дирекції Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) за вихідним номером 7/2-28/29981 від 31.10.2014р.

Уповноваженим представником позивача 11.11.2014р. через відділ діловодства та документообігу (канцелярія) на розгляд суду подано клопотання про здійснення розгляду справи за відсутності представника ПрАТ «СК «УСГ».

Уповноважений представник відповідача на виклик суду не з'явився, не скористався наданими йому процесуальними правами, зокрема, передбаченими ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, в розумінні яких не надав відзив з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог на позовну заяву.

При цьому, необхідно зазначити, що ухвали суду про порушення провадження у справі від 23.10.2014р, про прийняття до провадження та відкладення розгляду справи від 30.10.2014р. відправлені на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, а саме - 03150, м. Київ, вулиця Червоноармійська, будинок 72, оф. 32-33., повернуті 10.11.2014р. та 13.11.2014р., відповідно, підприємством державного зв'язку з зазначенням причини повернення «Підприємство не розшукано», про що свідчить довідка на конверті з рекомендованим повідомленням, яке долучено до матеріалів справи.

В пункті 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.11р. зазначено, що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідною інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. №01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України від відповідача до Господарського суду міста Києва не надходило.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового розгляду оцінюється з огляду на обставини справи та в залежності від складності предмету спору такої справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (Право Б 2-33 рішення Європейського суду з прав людини від 10.08.2006р. у справі «Кухарчук проти України»). Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи, такі як складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду), є спільними для всіх категорій справ та знаходять своє відображення, як у цивільному, адміністративному чи кримінальному процесах, так, зокрема, і в господарському процесі. Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оцінюючи в сукупності вищевикладені обставини щодо розумності строку розгляду справи та враховуючи те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному і повному з'ясуванню фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивному оцінюванню доказів, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/22957/14.

Розглянувши матеріали справи Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27.03.2013р. між ПрАТ «СК «УСГ» (надалі - страховик), як страховиком, та Калініною Галиною Павлівною (надалі - страхувальник, вигодонабувач), як страхувальником, укладено договір №28-3001-13-00067 добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті, за яким предметом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечить закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом транспортного засобу марки «KIA» та моделі «Sportage», державний реєстраційний номер АA0458МО. (а. с. 6-7)

Відповідно до довідки №9319122 про дорожньо-транспортну пригоду, 14.12.2013р. по вулиці Кірова,22, село Погреби, Броварського районі Київської області, відбулась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення) між транспортним засобом марки/моделі «Volkswagen Транспортер», державний реєстраційний номер АА1186ЕВ, під керуванням Дзюби Андрія Васильовича та транспортним засобом марки/моделі «KIA Спортейдж», державний реєстраційний номер АА0458МО, під керуванням Калініної Галини Павлівни, в наслідок чого транспортний засіб останньої отримав механічні пошкодження задньої центральної частини. (а. с. 14)

Дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм Дзюбою А.В. Правил дорожнього руху України, якого постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 24.01.2014р. у справі №761/1255/14-п визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. (а. с. 16)

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, 17.12.2013р. страхувальник звернувся до позивача з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування за договором №28-3001-13-00067 від 27.03.2013р. (а. с. 9)

Вартість матеріального збитку, спричиненого власнику транспортного засобу «KIA Спортейдж», державний реєстраційний номер АА0458МО, визначений у виставленому товариством з обмеженою відповідальністю «ПАРИТЕТ МОТОРС-СЕРВІС» рахунку-фактурі №26973 від 17.12.2013р. на суму 6 310,06 грн. та підтверджений ремонтною калькуляцією системи «Audatex» №ДККА-33298 від 19.12.2013р. на суму 6 386,72 грн. (а. с. 10-11)

Згідно п. 11 страхового акту №ДККА-33298 від 20.12.2013р. підставою для визначення розміру збитку, спричиненому транспортному засобу страхувальника є вищезазначений рахунок-фактура №26973 від 17.12.2013р, а п. 14 страхового акту, встановлено, що до виплати страхового відшкодування вигодонабувачеві підлягає сума 6 310,06 грн. (а. с. 12)

Позивач, на виконання умов договору №28-3001-13-00067 від 27.03.2013р. та відповідної заяви страхувальника від 17.12.2013р., перерахував на рахунок станції технічного обслуговування, а саме товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРИТЕТ МОТОРС-СЕРВІС» суму страхового відшкодування у розмірі 6 310,06 грн., що підтверджується платіжним дорученням №23331 від 25.12.2013р. (а. с. 13)

Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до наявної у матеріалах справи копії полісу №АЕ1822359, цивільно-правова відповідальність водія Дзюби А.В., який керував транспортним засобом марки/моделі «Volkswagen Транспортер», державний реєстраційний номер АА1186ЕВ, на момент скоєння ДТП застрахована ПрАТ «СК «Інкомстрах» - відповідач у справі. (а. с. 31)

Зважаючи на вищевикладене, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тому 21.10.2014р. позивач звернувся до господарського суду міста Києва із позовною заявою до відповідача про відшкодування майнової шкоди, однак коштів станом на день розгляду справи судом так і не отримав.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Цивільним кодексом України встановлено, що цивільно-правова відповідальність виникає лише за наявності вини особи. Пунктом 5 статті 11 ЦК України закріплено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва у справі 761/1255/14-п від 24.01.2014р. визнано винним Дзюбу Андрія Васильовича у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди під час керування транспортним засобом марки/моделі «Volkswagen Транспортер», державний реєстраційний номер АА1186ЕВ, та в діях останнього передбачено склад адміністративного правопорушення.

Відповідно до наявної у матеріалах справи копії полісу №АЕ1822359, на момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність Дзюби А.В., який керував транспортним засобом марки/моделі «Volkswagen Транспортер», державний реєстраційний номер АА1186ЕВ, застрахована відповідачем у справі - ПрАТ «СК «Інкомстрах» (період дії полісу з 18.02.2013р. по 17.02.2014р.).

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інкомстрах» є відповідальною особою за завдані збитки власнику транспортного засобу марки/моделі «KIA Спортейдж», державний реєстраційний номер АА0458МО.

Згідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, до позивача - Приватного акціонерного товариства «СК «УСГ» - як страховика, який виплатив страхове відшкодування по договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-3001-13-00067 від 27.03.2013р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до Дзюби А.В., як до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, а саме - полісу №АЕ1822359, виданому ПрАТ «СК «Інкомстрах», лімітом суми відшкодування страховиком шкоди, заподіяної майну, становить 50 000 грн.

Положеннями статті 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Наведеною статтею також визначено, що при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.

При цьому, страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Також зазначена стаття визначає, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого Господарського суду України від 11.04.2013р. у справі №5011-23/10750-2012.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, позивач здійснив виплату суми страхового відшкодування у розмірі 6 310,06 грн., що підтверджується платіжним дорученням №23331 від 25.12.2013р. В свою чергу, підставою визначення розміру збитку відповідно до страхового акту №ДККА-33298 від 20.12.2013р. зазначено: рахунок-фактуру №26973 від 17.12.2013р., підтверджений ремонтною калькуляцією системи «Audatex» №ДККА-33298 від 19.12.2013р. на суму 6 386,72 грн.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутній висновок експерту стосовно розміру заподіяної транспортному засобу страхувальника шкоди, господарський суд міста Києва вважає за необхідне зазначити наступне.

Чинним законодавством України не встановлено, що лише звіт про оцінку є доказом, який визначає розмір завданого збитку власнику пошкодженого автомобіля.

Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Крім того суд вважає, що дані, зазначені в ремонтній калькуляції №ДККА-33298 від 19.12.2013р. відповідають встановленим в п. 4.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року. Зміст ремонтної калькуляції №ДККА-33298 від 19.12.2013р. не суперечить умовам чинного законодавства про оціночну діяльність та відображає суму завданих збитків, оскільки калькуляція складалась на основі комп'ютерної програми «Audatex», яка рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Реальним підтвердженням виплати страховиком суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення з зазначенням призначення платежу та інших відповідних реквізитів.

Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 23.08.2011 у справі № 42/92, від 14.05.2013 у справі № 5011-7/16471-2012.

Верховним Судом України у Листі "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд міста Києва вважає рахунок-фактуру №26973 від 17.12.2013р. належним і допустимим доказом визначення розміру збитку транспортного засобу страхувальника, в розумінні ст. 34 ГПК України.

Відповідно до приписів статті 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Статтею 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом №АЕ1822359 передбачено франшизу у розмірі 1 000 грн., яка не вирахувана позивачем при зверненні із даним позовом до суду, у зв'язку із чим, стягувана сума страхового відшкодування має бути зменшена на відповідний розмір франшизи та становити 5 310,06 грн. (6 310,06 грн. - 1 000 грн. = 5 310,06 грн.)

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України укладення договору передбачає відповідність останнього встановленим законодавством вимогам, і його умови не суперечать положенням нормативно-правових актів. Отже, належним чином укладений договір є обов'язковим для сторін і повинен добросовісно виконуватись.

Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язання за своєю правовою природою є правовідношенням, зміст якого розкривається, як через активну поведінку боржника - здійснення ним певної дії (передачі майна, виконання роботи, надання послуги, сплати грошей тощо), так і пасивну - утримання від певної дії. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України встановлено загальне правило виконання зобов'язання, а саме - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Саме належне виконання зобов'язання означає досягнення тієї мети, яку сторони ставили перед собою, вступаючи у зобов'язання. Належне виконання тягне за собою припинення зобов'язання (ст. 599 ЦК).

Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Суд приходить до висновку, що відповідачем - ПрАТ «СК «Інкомстрах» не доведено відсутності у нього зобов'язань перед позивачем по виплаті страхового відшкодування у порядку регресу.

За таких обставин, позовні вимоги ПрАТ «СК «УСГ» до ПрАТ «СК «Інкомстрах» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної вимоги є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, з урахуванням приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах» (03150, місто Київ, вулиця Червоноармійська, будинок 72, оф. 32-33, код за ЄДРПОУ 31282951) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, місто Київ, вулиця Івана Федорова, будинок 32-А, код за ЄДРПОУ 30859524) сплачене страхове відшкодування у розмірі 5 310 (п'ять тисяч триста десять) грн. 06 коп. та судовий збір у розмірі 1 537 (одна тисяча п'ятсот тридцять сім) грн. 46 коп.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 01.12.2014 року.

Суддя В.В. Князьков