Рішення № 41648760, 24.11.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.11.14р. Справа № 904/8638/14

За позовом Приватного підприємства "ПРОМРЕМСЕРВІС", м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

до Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпродзержинської міської ради, м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник Ткаченко О.В. - довіреність № 128-01/14 від 28.10.14р.;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Промремсервіс", м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпродзержинської міської ради, м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач) про стягнення 127656,87грн. - основної заборгованості; 1888,62грн. - три відсотки річних; 6760,44грн. - інфляційних втрат. Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. № 116-01/14 від 29.09.2014р. ухвалою суду від 05.11.2014р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 24.11.2014р.

Відповідно до п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 Господарського процесуального кодексу України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 18.11.14р. з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 11.11.14р. та явкою представника в судове засідання.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 12.11.14р. з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 10.11.14р.

24.11.2014р. повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

Повноважний представник відповідача в судове засідання не з'явився, у відзиві на позовну заяву визнав вимоги позивача. У відзиві на позов відповідач просив суд судове засідання проводити без участі представника відповідача.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На думку суду неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні, яке відбулося 24.11.14р. в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.08.2013р. між приватним підприємством "Промремсервіс" (далі по тексту - позивач, виконавець) та департаментом житлово-комунального господарства та будівництва Дніпродзержинської міської ради (далі по тексту - відповідач, замовник) укладено договір підряду №107-13 (далі по тексту - договір). Відповідно до пункту 1.1 договору підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, на свій ризик власними та привернутими силами виконати за завданням замовника з використанням своїх матеріалів та устаткування, а замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі прийняти та оплатити наступну роботу по об'єкту: Реконструкція нежитлового приміщення за адресою: пр.Пеліна, 65 в м.Дніпродзержинськ під амбулаторію загальної практики сімейної медицини №3 "Центр первинної медико-санітарної допомоги №3" (далі по тексту - робота).

Відповідно до пункту 2.1 договору договірна ціна доручень для виконання підряднику складає 185260,90грн., у тому числі ПДВ 20265,83грн. Договірна ціна є твердою і розрахована відповідно до державних будівельних норм України (ДБН Д. 1.1-1-2000 з урахуванням доповнень і змін).

Пунктом 4.1 договору визначено, що замовник сплачує підряднику виконані роботи по мірі надходження бюджетних коштів від фінансуючого органу та у межах фактичного фінансування.

Пунктом 4.4 договору визначено, що замовник сплачує вартість фактично виконаних робіт протягом 30-ти календарних днів шляхом проміжних платежів, у розмірі їх вартості, за умови надходження коштів на розрахунковий рахунок від фінансуючого органу та після надання форми КБ-2в, КБ-3.

Пунктом 4.8 договору визначено, що кінцеві розрахунки за виконані роботи з підрядником здійснюються через 30 днів після підписання акту готовності об'єкту до експлуатації (Постанова КМУ від 13.04.2011р. за №461). Замовник має право затримати кінцеві розрахунки за роботи, виконані з недоробками і дефектами, виявленими при прийманні об'єкту до їх усунення.

Договір набуває чинності після підписання його обома сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2013 року, закінчення - термін підписання акту готовності об'єкта до експлуатації форма якого затверджується Мінрегіонбудом, а в частині обов'язків по оплаті виконаних робіт по фінансовим та гарантійним обов'язкам - до повного проведення розрахунків (пункт 18.1 договору).

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками, а саме:

- акт №72 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року (а.с.19-23);

- акт №72А приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року (а.с.26-30);

- акт №72/1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року (а.с.33-35);

- акт №72Б приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року (а.с.36-42);

- акт №72 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року (а.с.45-49);

- акт №36 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2013 року (а.с.52-56);

- акт №68 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2013 року (а.с.57-61);

- акт №21 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2013 року (а.с.64-67);

- акт №35 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2013 року (а.с.68-73);

- акт №67/1 вартості змонтованого обладнання, придбаного виконавцем робіт (додаток до акту №67 приймання виконаних робіт за серпень 2013 року (а.с.74-77);

- акт №67 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2013 року (а.с.78-93).

Відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань, оплату за виконані роботи здійснив лише частково, а саме у розмірі 47958,18грн., оплата здійснена за актом №35 за серпень 2013 року.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань заборгованість останнього перед позивачем становить 127656,87грн.

Відповідач надав відзив на позов в якому визнав факт укладання між сторонами договору, виконання робіт.

Відповідач підтвердив, що об'єми робіт були перевірені представником технічного нагляду, претензій до якості виконаних робіт немає.

Відповідач повідомив суд, що останній вчасно виконав свої зобов'язання за договором та надав до казначейської служби платіжні документи на оплату виконаних позивачем робіт.

25.10.2013 року казначейською службою м.Дніпродзержинська було проведено платіж та сплачено позивачеві 47958,18грн. по акту №35 за серпень 2013 року.

Відповідач пояснив, що через специфіку казначейського обслуговування, остаточний розрахунок за виконані роботи не проведено по цей час.

Відповідач визнає суму основного боргу перед позивачем в сумі 127656,87грн., що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 127656,87грн., слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на положення пункту 4.8 договору, строк оплати робіт за спірний період є таким, що настав.

Дії відповідача про визнання боргу не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися часткове погашення самим боржником основного боргу.

Доказів оплати робіт в сумі 127656,87грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1. ст. 837 Цивільного кодексу України).

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1. ст. 843 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

В ч. 2 ст. 853 Цивільного кодексу України зазначено про те, що замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначено у ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилаючись на положення статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу 1888,62грн. три відсотки річних та 6760,44грн. інфляційних втрат.

Перевіривши розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних втрат здійснених позивачем господарський суд визнав їх вірними, а вимоги позивача про стягнення з відповідача три відсотки річних у розмірі 1888,62грн. та інфляційні втрати у розмірі 6760,44грн. такими, що підлягають задоволенню.

У відзиві на позов позивач заперечує проти вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені та штрафних санкцій, оскільки департамент є бюджетною установою та кошторисом відповідача такі витрати не передбачені.

Господарський суд ознайомившись з відзивом відповідача звертає увагу, що позивач не заявляв до стягнення з відповідача пеню.

Господарський кодекс України дає наступне визначення штрафних санкцій, а саме що це є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Таким чином, позивач не заявляв до стягнення з відповідача штрафні санкції.

Відповідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

З урахуванням положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1827,00грн.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 509, 530, 599, 612, 625, 837, 843, 846, 853, 854 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпродзержинської міської ради (51931, Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, вул.Москворецька, 14; ідентифікаційний код 34827358) на користь приватного підприємства "Промремсервіс" (51911, Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, вул.Воробйова, 11-2; ідентифікаційний код 31045036) 127656,87грн. (сто двадцять сім тисяч шістсот п'ятдесят шість грн. 87 коп.) - основна заборгованість; 1888,62грн. (одна тисяча вісімсот вісімдесят вісім грн. 62 коп.) - три відсотки річних; 6760,44грн. (шість тисяч сімсот шістдесят грн. 44 коп.) - інфляційні втрати; 1827,00грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) - судовий збір, видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

01.12.14р.

Суддя І.В. Петренко