Постанова № 41648656, 27.11.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 листопада 2014 року 11 год. 08 хв. № 826/14652/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., при секретарі судового засідання Артеменко Я.С., за участю представників: позивача - Короля О.С. (довіреність від 27.10.2014р. б/н), Дощенко К.К. (довіреність від 27.10.2014р. б/н), відповідача - Диби Ю.Д. (довіреність від 23.10.2014р. № 8077/9/26-55-10-02-09), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Система»до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 травня 2014 року № 71926552209, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Система» (далі - позивач, ТОВ «ТД «Система») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 травня 2014 року № 71926552209.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 07.05.2014р. № 389/26-55-22-09/30264256, складеного за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТД «Система» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «Мікас Плюс» (ідентифікаційний код 38148234) за період січень і лютий 2014 року, документально та нормативно не підтверджуються. Зокрема, позивач наголошує на тому, що сформована позиція контролюючого органу щодо нереальності (нікчемності) господарського правочину, укладеного між ТОВ «ТД «Система» і ТОВ «Мікас Плюс» (договір поставки від 30,11.2012р. № 530) ґрунтується на неналежних доказах (акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м Києві від 03.04.2014р. № 1017/26-55-22-07/38148234 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Мікас Плюс»), а тому суперечить нормам чинного законодавства України. Натомість реальність спірних фінансово-господарських операцій підтверджується всіма необхідними та належним чином оформленими первинними і розрахунковими документами, та безпосередньо пов'язанні із господарською діяльністю ТОВ «ТД «Система». Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 28.05.2014р. № 71926552209, що було винесене на підставі зазначеного акта перевірки, є відповідно протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення та додаткові документи. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що працівником ДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ТД «Система» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «Мікас Плюс» (ідентифікаційний код 38148234) за період січень і лютий 2014 року, за результатами якої складений Акт від 07.05.2014р. № 389/26-55-22-09/30264256. Згідно висновків цього Акта перевірки позивач неправомірно сформував податковий кредит з податку на додану вартість за рахунок нереальних (безтоварних) правочинів з контрагентом ТОВ «Мікас Плюс» (зокрема, відсутність у зазначеного підприємства-постачальника необхідних умов для ведення нормальної господарської діяльності підтверджується висновками ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м Києві від 03.04.2014р. № 1017/26-55-22-07/38148234 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Мікас Плюс»), чим порушив вимоги норм п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України. За наслідками проведення вказаної документальної перевірки позивача податковою інспекцією винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 28.05.2014р. № 71926552209.

В судових засіданнях, призначених у даній справі, представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в призначених судових засіданнях заперечував проти позову в повному обсязі та просив суд відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 28.04.2014р. по 30.04.2014р., згідно з нормами пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, та на підставі Наказу ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 25.04.2014р. № 1361 та направлення на перевірку від 28.04.2014р. № 903/26-25-22-09, працівником ДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ТД «Система» (ідентифікаційний код 30264156) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Мікас Плюс» (ідентифікаційний код 38148234) за період січень і лютий 2014 року, за результатами якої складений Акт від 07.05.2014р. № 389/26-55-22-09/30264256 (далі - Акт перевірки).

Перелік документів та інших джерел використаних під час проведення документальної перевірки позивача наведений на стор. 5 Акта перевірки.

В ході проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим встановлені взаємовідносини ТОВ «ТД «Система» з суб'єктом господарської діяльності - ТОВ «Мікас Плюс» (ідентифікаційний код 38148234) згідно агентського договору поставки від 30.11.2012р. № 530, щодо поставки останнім на користь перевіряємого підприємства товарів.

Відповідно до наданих до перевірки податкових накладних, датованих січнем 2014 року (перелік останніх міститься на стор. 6 - 9 Акта перевірки), ТОВ «Мікас Плюс» реалізувало ТОВ «ТД «Система» товарів на загальну суму 12 456 489,00 грн. (з ПДВ ). Розрахунки за вказаним Договором були проведенні в безготівковій формі, наявність дебіторської та/або кредиторської заборгованості перевіркою не зафіксована. За результатами аналізу даних Додатку 5 до Податкових декларацій з податку на додану вартість за звітні періоди січень і лютий 2014 року перевіряючим встановлено, що сума податку на додану вартість у розмірі 2 076 082,00 грн. - до складу податкового кредиту за вказані місяці.

При цьому під час проведення перевірки перевіряючим були враховані висновки, викладені в Акті ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м Києві від 03.04.2014р. № 1017/26-55-22-07/38148234 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Мікас Плюс» (ідентифікаційний код 38148234) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2014р. по 28.02.2014р. За висновками цього Акта від 03.04.2014р. № 1017/26-55-22-07/38148234 реальність здійснення господарських відносин ТОВ «Мікас Плюс» із підприємствами-постачальниками за вказаний період документально не підтверджена (зокрема, з підстав відсутності підприємства за своїм місцезнаходженням, ненадання первинної та іншої документації по господарським операціям на підтвердження руху активів, відсутності у названого підприємства необхідних умов для здійснення нормальної господарської діяльності за даними податкової звітності).

На підставі вищевикладеного працівник відповідача, в свою чергу, дійшов висновку про відсутність у ТОВ «ТД «Система» правових підстав для формування ним податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок нереальних правочинів з ТОВ «Мікас Плюс».

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 07.05.2014р. № 389/26-55-22-09/30264256 перевіряючий встановив порушення ТОВ «ТД «Система» норм п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим підприємством податку на додану вартість на загальну суму 2 076 082, 01 грн. (в т.ч. за січень 2014 року на суму 1 993 571,00 грн., за лютий 2014 року - 82 511,00 грн.).

Не погоджуючись з висновками Акта документальної перевірки позивач направив на адресу ДПІ письмові заперечення від 16.05.2014р. № 02/01/221 на висновки вказаного Акта перевірки з обґрунтуванням своєї позиції.

Своїм листом від 23.05.2014р. № 24179/10/26-55-22-09 відповідач залишив висновки Акта перевірки без змін, а заперечення ТОВ «ТД «Система» відповідно - без задоволення.

28 травня 2014 року ДПІ підставі Акта перевірки від 07.05.2014р. № 389/26-55-22-09/30264256 прийняла спірне у даній справі податкове повідомлення-рішення (форми «Р») за № 71926552209, яким визначило ТОВ «ТД «Система» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 114 123,00 грн., в т.ч. 2 076 082, 00 грн. - основний платіж, 1 038 041, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Дане податкове повідомлення-рішення від 28.05.2014р. за № 71926552209 було переглянуте в процедурі адміністративного оскарження у відповідності до ст. 56 Податкового кодексу України, та згідно рішень Головного управління Міндоходів у м. Києві 06.08.2014р. № 7122/10/26-15-10-06/15 та Міністерства доходів і зборів України від 26.08.2014р. № 2286/6/99-99-10-01-15 залишені без змін.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), який набрав чинності 01 січня 2011 року, «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та втратив чинність 01 березня 2014 року).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно норм до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення) яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз викладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також встановлено, що в 30 листопада 2012 року між ТОВ «ТД «Система» (Покупець), в особі генерального директора Михацького С.А., і ТОВ «Мікас Плюс» (Постачальник), в особі директора Смоголь Л.С., був укладений письмовий договір поставки за № 530. За умовами цього Договору (п. 1.1) Постачальник зобов'язується, у відповідності до умов цього Договору, поставляти та передавати у власність Покупцю обладнання (далі - товар), а Покупець, в свою чергу, - приймати такий Товар та оплачувати його вартість.

Згідно п 2.1 і п. 2.2 зазначеного Договору товар постачається партіями. Асортимент, кількість та ціна Товару в кожній партії Товару, що поставляється протягом дії цього Договору, вказуються в Специфікаціях, які підписуються сторонами та є невід'ємними частинами Договору. Загальна ціна Договору визначається як сума ціни всіх партій Товару, що поставлені протягом дії цього Договору.

За умовами п. 3.1 - 3.3 даного Договору базис поставки приймається DDP (Інкотермс - 2010 pоку, що означає «поставка з оплатою мита», тобто, - що продавець вважається тим, хто виконав свої обов'язки з моменту надання товару в сторонами узгодженому пункті). Місце поставки: м. Київ, вул. М.Кривоноса, 2-Б, якщо інше місце поставки не зазначене сторонами у відповідній Специфікації. Датою поставки є дата, коли Товар наданий Покупцю в місці поставки.

При цьому відповідно до п. 3.5 Договору повноваження осіб від Покупця на приймання товару мають бути підтверджені довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Також за умовами п. 5.1 і п. 7 цього Договору Постачальник зобов'язаний надати Покупцю наступні документи на товар: видаткову накладну, рахунок-фактуру, податкову накладну, та гарантію на товар у відповідності до вимог технічної та експлуатаційної документації (зокрема, гарантійний строк на товар становить 12 місяців з дати поставки товару).

На підтвердження фактів отримання від ТОВ «Мікас Плюс» товарів (обладнання) та проведення розрахунків за такі товари позивач надав до суду копії наступних документів:

- специфікацій від 03.01.2014р., від 10.01.2014р., від 17.01.2014р. та від 24.01.2014р. (що були надані до суду 27.11.2014р. після подання представником позивача письмового пояснення від 03.11.2014р., в тексті яких зазначено про відсутність інших первинних і розрахункових документів, оформлених на підставі договору поставки від 30.11.2012р. № 530);

- видаткових накладних, датованих січнем 2014 року, в яких відсутні відомості про місце поставки товару та відомості П.І.П. і посаду особи, відповідальної за отримання товарів з боку Покупця, реквізити документу щодо уповноваження працівника ТОВ «ТД «Система» на отримання товарно-матеріальних цінностей (товарів) від ТОВ «Мікас Плюс»;

- податкових накладних, датованих січнем 2014 року, виписаних від імені ТОВ «Мікас Плюс на користь позивача, та підписаних Смоголь Л.О. і скріплених печаткою цього товариства;

- платіжних доручень ТОВ «ТД «Система», датованих січнем і лютим 2014 року, щодо перерахування коштів на користь ТОВ «Мікас Плюс» в якості оплати за товар згідно договору від 30.11.2012р. № 530, без відміток банку про одержання таких платіжних документів до виконання;

- оборотно-сальдової відомості по рахунку бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за січень і лютий 2014 року;

- установчих та реєстраційних документів ТОВ «Мікас Плюс».

Відповідно до письмових пояснень позивача від 03.11.2014р., 10.11.2014р. та від 27.11.2014р., копії яких наявні в матеріалах даної справи, товар відвантажувався на складі ТОВ «Мікас Плюс», що розташований за адресою: м. Київ, вул. М.Кривоноса, 2-б (хоча за даними договору поставки і видаткових накладних, місцезнаходженням ТОВ «Мікас Плюс» значиться - м. Київ, вул. М. Грушевського, 4-б), отримувався позивачем, навантажувався ним на власний транспорт і перевозився на склад ТОВ «ТД «Система», що розміщений за адресою: м. Київ, вул. І. Клименка, 5/2. Товар, що поставлявся ТОВ «Мікас Плюс» отримувався працівником ТОВ «ТД «Система» - завідувачем складу Гуденко О.К.

При цьому додатково інших первинних і розрахункових документів, оформлених на підставі договору поставки від 30.11.2012р. № 530, зокрема: рахунків-фактур, гарантійної документації на товар, - наявність яких передбачена безпосередньо умовами договору; документальних доказів транспортування спірних товарів на склад Покупця (позивача)(зокрема, товарно-транспортних листів; подорожніх листів легкового та/або вантажного автомобіля); організаційно-розпорядчих документів на уповноваження конкретних фізичних осіб-працівників ТОВ «ТД «Система» на отримання товарів від ТОВ «Мікас Плюс» (зокрема, наказів та/або розпоряджень, витягу з журналу обліку довіреностей на отримання ТМЦ); первинних документів щодо оприбуткування, зберігання та списання товарів зі складу; оригіналів виписок по особовому рахунку ТОВ «ТД «Система» за відповідний період з відомостями про перерахування ним коштів на користь Постачальника за реалізований товар, тощо, позивач суду не надав.

Відповідно до письмових пояснень позивача від 03.11.2014р., поданих до канцелярії суду 28 серпня 2014 року, придбання товарів у ТОВ «Мікас Плюс» за спірним договором поставки було безпосередньо пов'язано із господарською діяльністю ТОВ «ТД «Система». А саме ТОВ «ТД «Система» здійснює оптову торгівлю комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням, виробництвом таким устаткуванням, діяльність з комп'ютерного програмуванням та ін. Зокрема, товари, які придбавалися у ТОВ «Мікас Плюс» як одного з оптових постачальників безпосередньо реалізовувалися в подальшому суб'єктам господарської діяльності-покупцям (ТОВ «Адвентівс», ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» та ін.) безпосередньо або у вигляді готової продукції укомплектованої із таких товарів.

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «ТД «Система» надало суду копії наступних документів: свого статуту, довідки з органу статистки відносно ТОВ «ТД «Система» станом 29.08.2014р.; довідку про балансову вартість основних засобів ТОВ «ТД «Система» станом на 01.01.2014р.; довідку про балансову вартість залишків товару на складі підприємства станом на 01.01.2014р.; договорів оренди нерухомого майна від 18.01.2006р. № 2647, від 24.01.2006р. № 2669 та від 27.12.2005р. № 2555 (із змінами та доповненнями) та договору суборенди від 25.09.2013р. № 14, укладених між ТОВ «ТД «Система» (як Орендарем/Суборендарем) і Орендодавцем - Регіональним відділенням Фонду держмайна України по м. Києву, Суборендодавцем - ФОП ОСОБА_8, щодо платного строкового користування нежилих приміщень для розміщення офісу; штатного розпису ТОВ «ТД «Система» станом на 01.01.2014р.; певних накладних-вимог і накладних на передачу готової продукції, підписаних фізичними особами, про яких відомості в штатному розписі відсутні; первинних документів, оформлених ТОВ «ТД «Система» в результаті реалізації готової продукції та товарів контрагентам-покупцям; банківські виписки за певні місяці 2013 - 2014 років з відомостями про отримання коштів від контрагентів-покупців за реалізовані товари; оборотно-сальдові відомості по рахунку бухгалтерського обліку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» за січень-лютий 2014 року, та ін.

Однак, суд критично ставиться до даних документів, оскільки з їх змісту не вбачається причинно-наслідковий зв'язок між договором поставки від 30.11.2012р. № 530 і видатковими накладними за січень 2014 року та наведеними первинними та іншими документами, оформленими (отриманими) ТОВ «ТД «Система» в ході здійснення господарської діяльності, оскільки такі документи не містять жодних відомостей про реалізацію товарів, що отримані саме від ТОВ «Мікас Плюс».

Таким чином, за результатами дослідження наявних матеріалів справи суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факти здійснення господарських операцій протягом січня 2014 року з придбання товарів у ТОВ «Мікас Плюс» згідно договору поставки від 30.11.2012р. № 530 належними первинними і розрахунковими документами, а тому відповідно віднесення сум податку на додану вартість з вартості таких товарів до складу податкового кредиту за звітні періоди січень і лютий 2014 року на підставі вище описаних документів, є безпідставним.

При цьому судом не приймаються до уваги посилання позивача на допущення відповідачем порушень норми п. 123.1 ст. 123 ПК України при визначені розміру фінансових санкцій (штрафу) згідно спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки вони спростовуються відомостями, що наведені у рішенні Головного управління Міндоходів у м. Києві від 06.08.2014р. № 7122/10/26-15-10-06/15 про результати розгляду первинної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, у зв'язку з чим адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст.ст. 69 - 71, ст. 94, ст.ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Система» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова