Ухвала суду № 41648548, 20.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11004/14 Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

20 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Оліщук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації та просив визнати неправомірними дії відповідача щодо неврахуванням строку навчання у Мінському суворовському військовому училищі в загальний строк безперервної військової служби та зобов'язати зарахувати йому строк навчання у цьому військовому училищі з 15.08.1990 по 25.03.1992, та термін перебування в канікулярній відпустці до прибуття до Київського військового інституту управління та зв'язку з 15.06.1992 по 31.07.1992, до його загального строку безперервної військової служби, внаслідок чоговнести зміни в особову справу офіцера і перерахувати вислугу років.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 серпня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені ним в оскаржуваній постанові, не відповідають обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, у період з 15.08.1990 по 15.06.1992 ОСОБА_3 навчався у Мінському суворівському військовому училищі, у період з 31.07.1992 по 24.07.1997 у Київському військовому інституті управління та зв'язку, та у період з 24.07.1997 по 31.12.2006 проходив військову службу в Службі безпеки України на посадах осіб офіцерського складу.

З персональних облікових документів, зокрема, з висновку про стаж військової служби, служби на посадах осіб рядового і начальницького складу для виплати процентної надбавки за вислугу років позивач дізнався, що датою початку його військової служби значиться 25.03.1992.

13 Січня 2014 року позивач звернувся з рапортом до Голови Держспецзв'язку України, в якому просив надати вказівку відповідним підрозділам щодо опрацювання питання по зарахуванню, відповідно до ст.24 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», строку навчання в Мінському суворівському військовому училищі з 15.08.1990 по 25.03.1992 до загального строку безперервної військової служби позивача, а також внести зміни в особову справу офіцера і перерахувати вислугу років.

03 Лютого 2014 року позивача було ознайомлено з доповідною запискою Департаменту кадрового забезпечення Адміністрації Держспецзв'язку України, в якій було зазначено про відсутність правових підстав для зарахування до загального строку безперервної військової служби всього терміну навчання у Мінському суворівському військовому училищі та внесення змін до особової справи і перерахунку вислуги років.

Вважаючи таку відмову неправомірною ОСОБА_3 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що як на час навчання позивача у Мінському суворовському військовому училищі, так і після його закінчення відсутні правові підстави для строку такого навчання до стажудійсної військової служби, з огляду на що дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) військова служба є почесним обов'язком кожного громадянина України, особливим видом державної служби, пов'язаної з виконанням громадянином України загального військового обов'язку і службою на конкурсно-контрактній основі у Збройних Силах України та інших військах, створених відповідно до законодавства України.

В той же час, даною нормою визначений вичерпний перелік видів військової служби, зокрема: строкова військова служба; військова служба за контрактом на посадах солдатів і матросів, сержантів і старшин; військова служба жінок за контрактом на посадах солдатів і матросів, сержантів і старшин, прапорщиків і мічманів та офіцерського складу; військова служба за контрактом прапорщиків і мічманів; військова служба за контрактом курсантів (слухачів) військово-навчальних закладів і студентів військових кафедр (факультетів військової підготовки, відділень військової підготовки) вищих цивільних навчальних закладів; військова служба за контрактом офіцерського складу.

Згідно ст.15 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» строкову військову службу призиваються придатні до неї за станом здоров'я і віком громадяни, яким виповнилося 18 років.

Відповідно до ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком перебування на військовій службі вважається: день прибуття до військового комісаріату для відправлення у військову частину - для призовників і офіцерів, призваних із запасу; день від'їзду до місця служби, вказаний у розпорядженні, виданому військовим комісаріатом, - для військовозобов'язаних і жінок; день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом, - для допризовників, призовників і військовозобов'язаних.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що необхідною умовою прийняття на військову службу є, зокрема, досягнення громадянином України 18 років.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 навчався у Мінському суворовському військовому училищі та перебував у канікулярній відпустці до прибуття до Київського військового інституту управління та зв'язку у віці молодшому за 18 років, а тому строк такого навчання та перебування у канікулярній відпустці не може бути зарахований до стажу військової служби у розумінні наведених вище норм законодавства.

Крім того, колегія суддів враховує, що в період навчання позивача у Мінському суворовському військовому училищі діяло Положення про суворовські, нахімовське військово-морське і військово-музичне училища, затверджене наказом міністра оборони СРСР від 09.07.1981 №150 та Закон СРСР «Про загальний військовий обов'язок», відповідно до яких час навчання суворовців, нахімовців і вихованців у суворовському, нахімовському і воєнно-музичному училищах у строк дійсної військової служби не зараховувався.

Аналогічна позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України К/9991/35402/11 від 01.10.2013, К/991/41436/12 від 05.06.2014, К/800/14696/13 від 13.02.2014 та Верховного суду України від 16.04.2013.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.

Керуючись ст.ст.160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 серпня 2014 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 25 листопада 2014 року.

.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.