Рішення № 4164681, 30.03.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/91

30.03.09

За позовом дочірнього підприємства «Імекс»товариства з обмеженою

відповідальністю «Видавництво «Весна»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Карапуз»

про стягнення 64 261,41 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

Від позивача Руденко О.Ф.(дов від 20.02.2009)

Від відповідача Ясинська-Копицяк Г.В.(дов. від 16.02.2009)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги дочірнього підприємства «Імекс»товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Весна» (далі-позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Карапуз»(далі - відповідач) про стягнення 64 261,41 грн. за неналежне виконання грошового зобов’язання за договором на виготовлення поліграфічної продукції № 20 від 24.01.2006.

Ухвалою суду від 04.02.2009 було порушено провадження у справі № 50/91 та призначено її до розгляду на 27.02.2009.

Представник відповідача в судове засідання 27.02.2009 не з’явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В судове засідання прибув представник позивача та дав пояснення по справі. В зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання розгляд справи був відкладений на 18.03.2009.

18.03.2009 в судове засідання прибули представники позивача та відповідача і дали додаткові пояснення по справі. Представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи для проведення звірки взаєморозрахунків між сторонами. Суд задовольнив дане клопотання відповідача і розгляд справи було відкладено на 30.03.2009.

30.03.2009 в судове засідання прибули представники позивача та відповідача і дали додаткові пояснення по справі. Позивач позов підтримав у повному обсязі і просив його задовольнити, відповідач проти задоволення позову заперечував, хоча жодних доказів щодо відсутності боргу перед позивачем так і не надав.

Представник позивача надав уточнений розрахунок суми позовних вимог, відповідно до якого, відповідач здійснив часткову оплату виготовленої продукції в розмірі 1000,00 грн.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.01.2006 дочірнє підприємство «Імекс»товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Весна» (далі-позивач, підрядник за договором) та товариства з обмеженою відповідальністю «Карапуз» (далі –відповідач, замовник за договором) уклали договір на виготовлення поліграфічної продукції № 20 (далі договір).

Відповідно до умов п.1.1. зазначеного договору позивач зобов’язався в порядку та на умовах визначених даним договором, на свій ризик виконати по замовленню замовника з використанням своїх матеріалів, а замовник зобов’язався в порядку та на умовах визначених даним договором, прийняти та оплатити роботу по виготовленню поліграфічної продукції в асортименті та за цінами, визначених в додатках до договору, які являються від’ємною частиною договору.

Згідно п. 2.1 договору, ціна робіт включає в себе повернення витрат підрядника та плату за виконану ним роботу і встановлена в додатках до даного договору.

Відповідно до пункту 2.2 договору сторони погодили, що замовник здійснює 100% оплату вартості робіт через 21 днів з дати отримання виготовленої продукції.

Пунктом 2.7 договору передбачено, що підрядник поставляє виготовлену продукція на склад замовника. Датою поставки продукції вважається дата передачі продукції на склад замовника, зазначена в товарно-транспортній накладній. Одночасно з поставкою підрядник зобов’язаний передати замовнику: свідоцтво якості, санітарно-гігієнічний висновок, товарну накладну та податкову накладну.

Як встановлено судом, на виконання умов договору та додатків до нього № 20 від 14.03.2008 і № 25 від 16.04.2008 позивачем було здійснено поставку товару відповідачу та прийняття його останнім відповідно до видаткових накладних:

- № 08-820 від 10.09.2008 та рухунку-фактури № 820 на загальну суму

40 203,30грн.;

- № 08-1000 від 08.10.2008 та рахунку-фактури № 1000 на загальну суму

20 284,80грн.

Вищевказані накладні та рахунки-фактури приймаються судом у якості належного доказу виконання поставки товару відповідачу та прийняття його останнім.

Однак, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства, не виконав взяті на себе зобов’язання по оплаті виготовленої поліграфічної продукції в повному обсязі, а здійснив лише часткову оплату в розмірі 1 000,00 грн., що підтверджується належним чином засвідченою копією банківської виписки від 30.01.2009.

З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача було направлено претензію № 6/369 від 24.12.2008 з вимогою добровільно погасити існуючу заборгованість за договорами в повному обсязі. Однак зазначена претензія відповідачем залишена без відповіді та задоволення

Таким чином, на дату звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача за вищевказаним договором становила 60 488,10 грн.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 59 488,10 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 59 488,10грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в сумі 85,02 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Відповідно до п. 2.2 договору за порушення строків оплати замовник зобов’язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі 0,5% від простроченої суми за кожен день прострочки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору (п.2.2) та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», тому позовні вимоги в частині стягнення пені за період прострочення, вказаний в розрахунку, підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача в сумі 85,02 грн.

Також, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договорами позивач просить суд стягнути з останнього витрати пов’язані з інфляційними процесами в сумі 3 688,24грн.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договорами та законодавством відповідальності.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних збитків підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

В судовому засіданні позивача надав належним чином оформлені докази часткової оплати відповідачем суми основного боргу.

Згідно з п. 1.1. ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Частиною 2 статті 80 ГПК України встановлено, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Розглянувши докази позивача про сплату відповідачем частини основного боргу, дослідивши матеріали справи, суд вважає за доцільне припинити провадження у справі в частині стягнення суми 1 000,00 грн. основного боргу. При цьому суд враховує, що дане припинення провадження у справі не суперечить вимогам чинного законодавства і не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у відповідності до наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Згідно частини другої п.5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995р. “Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів” якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати пов’язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження в частині стягнення основного боргу в розмірі 1 000,00 грн.

2. В іншій частині позов задовольнити частково.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Карапуз» (03680, м. Київ, вул. Василенко, 7; код ЄДРПОУ31283269) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на дочірнього підприємства «Імекс»товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Весна» (49038, м. Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, 68; код ЄДРПОУ 24993721) основний борг в сумі 59 488 (п’ятдесят дев’ять тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн. 10 коп., пеню в розмірі 85 (вісімдесят п’ять) грн. 02 коп., індекс інфляції в розмірі 3 688 (три тисячі шістсот вісімдесят вісім)грн. 24коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д

Дата підписання рішення 07.04.2009