Ухвала суду № 41646568, 24.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

_______________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

0,2

24.11.14

№ 910/25657/14.

Суддя Селівон А.М., розглянувши матеріали позовної заяви б/н від 19.11.14 р.

Позивача: Комунальної організації "Київмедспецтранс" (вул. Дегтярівська, 25, м. Київ, 04119; вул. Куренівська, 16-В, м. Київ, 04073)

до Київського міського центру здоров'я (вул. Володимирівська, 29, м. Київ, 01034; вул. Дегтярівська, 25, м. Київ, 04119)

про розірвання договору та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Комунальна організація «Київмедспецтранс» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського міського центру здоров’я про розірвання Договору № 102 про передачу в оренду нерухомого майна лікувально-профілактичних закладів комунальної власності міста Києва від 01.12.09 р., зобов’язання відповідача звільнити орендовані приміщення та передати за актом приймання-передачі позивачу, а також стягнення витрат по сплаті судового збору.

У відповідності до ст. 56 Господарського процесуального кодексу України на позивача, прокурора покладено обов'язок при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

При цьому, вказана правова норма не ставить обов'язок позивача направити відповідачу копії доданих до позовної заяви документів в залежність від того чи є у відповідача в наявності ці документи, а містить імперативну норму щодо обов'язковості надіслання сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Із поданої позивачем позовної заяви б/н вбачається, що датою її складання є 19 листопада 2014 року.

Судом встановлено, що позивачем в якості доказів на підтвердження відправлення відповідачеві копії позовної заяви б/н від 19.11.14 р. і доданих до неї документів надані фіскальний чек № 9551 від 18.11.14 р. та опис вкладення в цінний лист із зазначенням переліку документів, датований 18.11.14 р..

Отже, виходячи зі змісту вказаних доказів суд позбавлений можливості дійти висновку про надсилання на адресу відповідача копій позовної заяви б/н від 19.11.14 р. та доданих до неї матеріалів як таких, що були створені пізніше відповідної календарної дати надсилання, що в свою чергу порушує визначені засади змагальності, рівності учасників процесу перед законом і судом, а також позбавляє відповідача можливості ознайомитись з відповідними позовними матеріалами, надати свої доводи і заперечення.

Враховуючи вищевикладене, а також з огляду на розбіжності в датах, вказаних на наявних документах, зазначені фіскальний чек № 9551 від 18.11.14 р. та опис вкладення в цінний лист, датований 18.11.14 р., не можуть бути прийняті судом як належні докази підтвердження відправлення відповідачеві копії позовної заяви б/н від 19.11.14 р. і доданих до неї документів.

Інших доказів, які свідчать про надсилання відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів, позивачем не надано.

Окрім того, згідно п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Правові засади справляння, розмір ставок судового збору та порядок його сплати регулюється Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 мінімальних заробітних плат; за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору складає 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Згідно до п.3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 10/45 від 25.08.2011 року розміри ставок судового збору (станом на 1 січня календарного року, стаття 4 Закону України "Про судовий збір") встановлено виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Розмір ставки судового збору (станом на 1 січня календарного року) у кожному конкретному випадку визначається виходячи з того розміру мінімальної заробітної плати, який було встановлено законом на момент сплати судового збору (станом на 1 січня календарного року).

Статтею 8 Закону України “Про Державний бюджет України на 2014 рік” у 2014 році мінімальну заробітну плату встановлено у місячному розмірі: з 1 січня - 1218 грн.

Судом встановлено, що предметом поданого позову є розірвання договору оренди та зобов'язання відповідача звільнити орендовані приміщення і передати за актом приймання - передачі, тобто предмет позову включає дві окремі немайнові вимоги.

Згідно 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (далі - Постанова № 7) статтею 55 ГПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.

Що ж до позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.

Відповідно до п. 2.11 Постанови № 7 у випадках об'єднання в одній заяві двох або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Таким чином, з урахуванням викладених позовних вимог судовий збір за подання до господарського суду даної позовної заяви має бути сплачений позивачем в розмірі 2436,00 грн. (1218,00 грн.*2).

Проте, з поданого позивачем в якості доказів сплати судового збору платіжного доручення № 150669897 від 11.11.14 р. вбачається, що позивачем за подання позовної заяви б/н від 19.11.14 р. сплачено лише 1218,00 грн. судового збору, оплативши таким чином лише половину суми, яка підлягає перерахуванню за подання даної позовної заяви.

Докази того, що позивач у встановленому законом порядку звільнений від сплати судового збору, а також клопотання про відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати, як і інші докази на підтвердження сплати судового збору у матеріалах даної позовної заяви відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд не може прийняти платіжне доручення № 150669897 від 11.11.14 р. як належний доказ, що підтверджує сплату позивачем судового збору у встановленому розмірі.

У відповідності до п. 3.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.

Згідно п.п. 4, 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі; не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає поверненню без розгляду на підставі п.п. 4, 6 ч. 1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, повернення заяви.

З огляду на повернення позовної заяви без розгляду, судовий збір у сумі 1218,00 грн., перерахований позивачем платіжним дорученням № 150669897 від 11.11.14 р., підлягає поверненню.

Позивачу роз'яснюється, що відповідно до ч. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись п.п. 4, 6 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву і додані до неї документи повернути позивачу без розгляду.

Повернути позивачу – Комунальній організації «Київмедспецтранс» (вул. Дегтярівська, 25, м. Київ, 045119 (фактична адреса: вул. Куренівська, 16в, м. Київ, 04073) код 01993807) судовий збір в сумі 1218,00 грн., перерахований позивачем платіжним дорученням № 150669897 від 11.11.14 р., відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.11 р.

Додаток: на 51 арк.

Дана ухвала набирає законної сили з 24 листопада 2014 року та є підставою для повернення судового збору з Державного бюджету України.

Для вирішення питання про повернення судового збору заявник має звернутись до органів Державної казначейської служби України.

Суддя А.М. Селівон