Рішення № 41646533, 26.11.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/91/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2014 Справа № 905/4686/13-908/3820/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецсервіс» (83087, м. Донецьк, вул. Калініна, 51)

до відповідача-1: Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12) в особі Філії «Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області (83082, м.Донецьк, пл. Радянська, 1)

до відповідача-2: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ Лайф» (03040, м. Київ, пр. 40-Річчя Жовтня, буд. 92/1)

про визнання недійсним договору

За участю представників:

від позивача : не з'явився;

від відповідача-1: Лєлюх О.М. - довіреність № 09-32/748 від 16.10.2014 р.;

від відповідача-2: Лєлюх О.М. - довіреність № 208 від 10.07.2014 р.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецсервіс» первісно звернулось із позовом до господарського суду Донецької області про визнання недійсним кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 15-93/17-9016/06 від 24.10.2006р. Відповідачами в позовній заяві позивач визначив ПАТ «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» в особі Філії «Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області, м.Донецьк та Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ Лайф», м.Київ.

Позов обгрунтований наступними обставинами. На підставі укладеного між ТОВ «Укрспецсервіс» та ПАТ «АК Промінвестбанк» в особі філії ГУ Промінвестбанк в Донецькій області договору № 15-93/17-9016/06 від 24.10.2006р., відповідач 1 надав позивачу фінансовий кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії з лімітом 30205750грн. Строк остаточного повернення усіх отриманих сум кредиту встановлений сторонами 01.11.2010р. або 10 днів з моменту пред'явлення відповідачем 1 вимоги про повернення сум кредиту. Між відповідачем 1 та ТОВ Компанія з управління активами «ІЗІ Лайф» 26.11.2010р. було укладено договір відступлення права вимоги № 39/132 щодо передачі прав відповідача 1 стосовно вимоги всіх отриманих у межах кредитної лінії сум кредиту та процентів з позивача за Кредитним договором, на користь відповідача 2.

Позивач зазначає, що Кредитний договір № 15-93/17-9016/06 від 24.10.2006р. був укладений з боку позивача вимушено, оскільки позивач при укладенні договору опинився у скрутному фінансовому становищі. Так, кредитні кошти знадобились позивачу для обслуговування транспортних засобів, обладнання, будівель, оскільки внаслідок процесів рецесії в економіці, які охопили у тому числі, галузь вантажних перевезень, зменшився попит на послуги позивача. За таких обставин відповідач 1 запропонував позивачу укласти договір про відкриття кредитної лінії на умові встановлення відсотків за користування кредитом в розмірі 15,2%. Позивач заперечував проти встановлення в договорі такого розміру відсотків, оскільки такий розмір значно перевищував середні розміри відсоткових ставок за кредитами, що мали місце на ринку кредитування на 2006рік.

Однак, договір № 15-93/17-9016/06 від 24.10.2006р. був укладений позивачем з відповідачем 1 на умові визначення відсоткової ставки за користування коштами в розмірі 15,2%.

Зазначаючи, що згідно до ст. 233, ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним, просить позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 01.07.2013р. (із урахуванням ч.3 ст. 15 ГПК України) було порушено провадження у справі № 905/4686/13, розгляд справи призначено на 16.07.2013р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 10.07.2013р. на підставі п.п. 3, 4, 6 ст. 63 ГПК України було повернуто без розгляду позовну заяву (з вимогою - про відмову у позові) третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР - НОВА», м.Донецьк.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.07.2013р. було зупинено провадження у справі № 905/4686/13 до розгляду апеляційної скарги ТОВ «УКР - НОВА» на ухвалу господарського суду Донецької області від 10.07.2013р.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.07.2013р. апеляційну скаргу ТОВ «Укр - Нова» залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Донецької області від 10.07.2013р. - без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.08.2013р. касаційну скаргу ТОВ «Укр - Нова» на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.07.2013р. було повернуто скаржнику.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 09.09.2013р. було поновлено провадження у справі № 905/4686/13, розгляд справи призначено на 18.09.2013р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.09.2013р. було зупинено провадження у справі № 905/4686/13 до розгляду касаційної скарги ТОВ «УКР - НОВА» на постанову Донецького апеляційного господарського суду області від 30.07.2013р.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.11.2013р. касаційну скаргу ТОВ «Укр - Нова» на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.07.2013р. було повернуто скаржнику.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 20.01.2014р. поновлено провадження у справі № 905/4686/13, розгляд справи призначено на 05.02.2014р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 03.02.2014р. було зупинено провадження у справі № 905/4686/13 до розгляду касаційної скарги ТОВ «УКР - НОВА» на постанову Донецького апеляційного господарського суду області від 30.07.2013р.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.03.2014р. касаційну скаргу ТОВ «Укр - Нова» на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.07.2013р. було повернуто скаржнику.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.04.2014р. касаційну скаргу ТОВ «Укр - Нова» на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.07.2013р. було повернуто скаржнику.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.05.2014р. касаційну скаргу ТОВ «Укр - Нова» на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.07.2013р. було повернуто скаржнику.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.07.2014р. касаційну скаргу ТОВ «Укр - Нова» на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.07.2013р. було повернуто скаржнику.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» від 12.08.2014р. № 1632-VII, згідно до Розпорядження голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014р. № 28 - р «Про зміну територіальної підсудності господарських справ», розгляд даної господарської справи є підсудним господарському суду Запорізької області.

Cупровідним листом від 18.09.2014р. вих. № 905/4686/13 Вищий господарський суд України передав справу № 905/4686/13 на розгляд до господарського суду Запорізької області.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.10.2014р. справа № 905/4686/13 була прийнята до провадження з привласненням № 905/4686/13 - 908/3820/14; рогляд справи в судовому засіданні призначено на 11.11.2014р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.11.2014р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи ( у зв'язку з неявкою представників позивача та необхідністю витребування доказів) було відкладено на 26.11.2014р.

У письмовому відзиві на позовну заяву ПАТ «АК Промислово - інвестиційний банк» в особі Філії в Донецькій області (відповідач 1) та ТОВ «Компанія з управління активами «ІЗІ Лайф» (відповідач 2) у повному обсязі заперечили протии заявленного позову. Зазначають, що за умовами Кредитного договору № 15-93/17-9016/06 від 24.10.2006р. відсотки за користування кредитом нараховуються Банком за встановленою процентною ставкою 15,2%. Договір був підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками. Правомірність кредитного договору, факт отримання кредитних коштів позивачем підтверджується рішенням господарського суду Донецької області від 10.04.2012р. у справі № 28/85пд, яким було відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Укрспецсервіс» до ПАТ «АК Ппромінвестбанк» в особі Філії в Донецькій області та до ТОВ КзУА «ІЗІ Лайф» про визнання недійсним кредитного договору № 15-93/17-9016/06 від 24.10.2006р. В апеляційному та касаційному порядку судове рішення залишено без змін.

Також посилаючись на ст.ст. 11, 202, 345 Цивільного кодексу України відповідачі зазначають, що кредитний договір був укладений на підставі вільного волевиявлення сторін і породив відповідні права та обов'язки. Умови договору відповідають вимогам ст.ст. 1054, 1055 ЦК України.

Доводи позивача про укладення кредитного договіру під впливом тяжкої обставини є необгрунтованими і не підтверджені документально.

Просять у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача до судових засіданнь 11.11.2014р. та 26.11.2014р. не з'явився; про причини неявки суд не повідомив.

Суд зауважує, що у відповідності до ч.1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам (сторонам) за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В даному випадку, ухвала господарського суду від 03.10.2014 р. про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду на 11.11.2014р. та ухвала суду від 11.11.2014 р. про відкладення розгляду справи на 26.11.2014р., були направлені судом на адресу позивача: 83087, м. Донецьк, вул. Калініна, буд. 51, яка співпадає з місцезнаходженням відповідача, визначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (Витяг з ЄДР наявний в матеріалах справи).

Крім того, на вимогу господарського суду, викладену в ухвалі від 11.11.2014р., безпосередньо відповідач 1 також здійснив поштове відправлення копії ухвали суду від 11.11.2014 р. на адресу місцезнаходження відповідача, на підтвердження чого у судовому засіданні 26.11.2014р. представником відповідача 1 надано до суду Список згрупованих поштових відправлень з відміткою відділення «Укрпошта» від 19.11.2014р. та Фіскальний чек «Укрпошта» від 19.11.2014р.

Тобто, в розумінні ст. 64, п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» про час та місце слухання даної справи позивач був повідомлений належним чином.

Слід зазначити, що до господарського суду 26.11.2014р. надійшло письмове клопотання від імені ТОВ «Укрспецсевіс» (позивача) про продовження строку розгляду справи та перенесення її розгляду на іншу дату.

Представник відповідачів заперечив проти клопотання, мотивуючи намаганням необгрунтовано затягнути судовий процес.

Зазначене клопотання не підлягає задоволеню з наступних обставин.

По-перше, письмове клопотання підписано Свіріним І.О. та подано від імені позивача - ТОВ «Укрспецсервіс». Однак, фактично до зазначеного клопотання додано довіреність № 21/11, видану 21.11.2014р. Свіріну І.О. Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР - Нова», а не Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецсервіс». Довіреність № 21/11 Свіріну І.О. видана та підписана директором ТОВ «Укр - Нова» Лівшиновою О.П. та скріплена печаткою ТОВ «Укр - Нова». Тобто всупереч ст. 28 ГПК України до клопотання не надано належного і допустимого в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України доказу наявності повноважень Свіріна І.О. представляти інтереси юридичної особи - позивача: ТОВ «Укрспецсервіс» і, відповідно, клопотання про продовження строку розгляду справи та перенесення її слухання є процесуально безпідставним.

По-друге, клопотання мотивоване тим, що внаслідок скрутного стану в роботі банківських установ у Донецькій області, сторона не має можливості надати засвідчені докази, які можуть суттєво вплинути на прийняття рішення судом. Однак, в клопотанні не зазначено - які саме докази не може подати сторона у справі і яким чином вони мають значення для вирішення спору. Клопотання є необгрунтованим процесуально. Крім того, позовна заява ТОВ «Укрспецсервіс» була прийнята до розгляду господарським судом Донецької області 01.07.2013р. Тобто, станом на 26.11.2014р. з моменту порушення провадження у справі, минуло більше одного календарного року і сторони мали усі можливості для надання доказів у справі, однак в порушення вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України належних і допустимих доказів з боку позивача надано не було.

Також до господарського суду 26.11.2014р. надійшов документ (без номеру), що має назву: «позовна заява», підписаний директором ТОВ «Укр - Нова» О.П. Лівшиновою. При цьому за своїм змістом вказаний документ має характер відзиву на позовну заяву, в якому ТОВ «Укр - Нова» просить відмовити ТОВ «Укрспецсервіс» у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документи не надані.

Враховуючи обмеженість процесуального строку розгляду справи, достатність матеріалів справи для розгляду позовної заяви, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.

Представник відповідачів в судових засіданняз проти позову заперечував в повному обсязі.

За клопотанням представника відповідачів розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 26.11.2014 р. прийнято і проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідачів, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Як випливає з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецсервіс» звернулось до господарського суду із позовом до відповідачів: Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» в особі філії «Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «І3І Лайф» про визнання кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 15-93/17-9016/06 від 24.10.2006р. недійсним.

В якості правової підстави позову позивач зазначив, що Кредитний договір № 15-93/17-9016/06 від 24.10.2006р. був укладений з боку позивача вимушено, оскільки позивач при укладенні договору опинився у скрутному фінансовому становищі. При укладенні кредитного договору позивач заперечував проти встановлення в договорі відсотків за користування кредитом в розмірі 15,2%, оскільки такий розмір значно перевищував середні розміри відсоткових ставок за кредитами, що мали місце на ринку кредитування на 2006рік.

Зазначаючи, що згідно до ст. 233, ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним, просить позов задовольнити і визнати кредитний договір недійсним.

Слід зазначити, що 24.10.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецсервіс» (Позичальник, Позивач) та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі філії «Головне управління Промінвестбанку в Донецькій області» (Банк, правонаступником якого є відповідач 1) був підписаний договір про відкриття кредитної лінії №15-93/17-9016/06, у відповідності до якого Банк за умови наявності вільних власних кредитних ресурсів надає позичальнику фінансовий кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі яка не може перевищувати 15 000 000,00грн., дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 20.10.2009р.

Проценти за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком процентної в розмірі 15,2% річних за кредитом наданим в гривні. Нарахування Банком процентів здійснюється з дати першої оплати розрахункових документів Позичальника з позичкового рахунку по дату повного і остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії коштів. При розрахунку процентів використовується метод «факт/факт», виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році. Проценти за користування кредитом нараховуються Банком у передостанній робочий день звітного місяця за період попередній даті нарахування та у день повного погашення кредиту. (п. 2.2 договору).

Пункктом 2.4 договору встановлено, що у випадку порушення позичальником встановленого п. 1.2 цього договору строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із процентної ставки в розмірі 19% річних за кредитом наданим у національній валюті, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно п. 2.2. цього договору.

Згідно до п. 3.2.3 договору, якщо позичальник безумовно не надасть Банку за його першою вимогою у строк не більше 3 робочих днів інформацію про свою фінансово-господарську діяльність, то він зобов'язаний сплачувати процентну ставку на 2% річних більше, ніж передбачено кредитним договором. При цьому банк в односторонньому порядку надсилає позичальнику повідомлення про таку зміну відсоткової ставки.

Як встановлено рішенням господарського суду Донецької області від 10.04.2012р. у справі № 28/85пд (за позовом ТОВ «Укрспецсервіс» до ПАТ «АК Промінвестбанк» в особі філії Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області» та до ТОВ Компанія з управління активами «ІЗІ Лайф» про визнання недійсним кредитного договору №15-93/17-9016/06 від 24.10.2006р., але з інших підстав позову) протягом дії договору про відкриття кредитної лінії №15-93/17-9016/06 від 24.10.2006р., позивач отримав кредитні кошти, використав їх задля поповнення обігових коштів підприємства та спрямував ці кошти на інші виробничі потреби.

Оскільки зазначене судове рішення набрало чинності, то у відповідності до ч.2 ст. 35 ГПК України, факти ним встановлені, є звільненими від доказування у справі № 905/4686/13 - 908/3820/14.

26.11.2010р. між відповідачем 1 (первісний кредитор) та відповідачем 2 (новий кредитор) був укладений договір відступлення права вимоги № 39/132, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ Лайф» (новий кредитор), належне первісному кредитору право вимоги за наступним договором, укладеним між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецсервіс» (боржник): кредитний договір про відкриття кредитної лінії №15-93/17-9016/06 від 24.10.2006р., укладеним між первісним кредитором та боржником, разом із договорами про внесення змін до кредитного договору.

Пунктом 1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

За приписом ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною першою ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як визначає ч.1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Таким чином, умова визначена п.2.2 кредитного договору від 24.10.2006р., а саме: що відсотки за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком процентної в розмірі 15,2% річних за кредитом наданим в гривні, повністю узгоджується з принципом вільного волевиявлення сторін; з принципом свободи вибору контрагента (ст. 627 ЦК України) та повністю відповідає правовій природі кредитного договору та договору позики (ст. ст. 1048, 1054 ЦК України), оскільки встановлений договором обов'язок позичальника сплатити проценти за користування кредитом, є платою за запозичення на власні потреби додаткових грошових коштів.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у ст. 203 ЦК України:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно до ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до ч.1 статті 233 ЦК України, на яку послався позивач у якості правової підстави позову, правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Виходячи з зазначеної норми права позивач зобов'язаний довести, що договір про відкриття кредитної лінії №15-93/17-9016/06 від 24.10.2006р. був укладений під впливом тяжкої для нього обставини та на вкрай невигідних умовах.

При цьому, вказаний обов'язок випливає з ст. 33 ГПК України, якою встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Всупереч зазначеним нормам матеріального і процесуального права, позивачем ані до господарського суду Донецької області, ані до господарського суду Запорізької області не було надано належних і допустимих доказів в обгрунтованні доводів, викладених в позовній заяві, а саме:

- не надано доказів знаходження позивача станом на момент укладення кредитного договору від 24.10.2006р. у скрутному фінансовому становищі;

- не надано доказів значного перевищення запропонованого Банком розміру процентів за користування кредитом (15,2%) у порівнянні з середнім розміром процентних ставок за кредитними договорами, укладуваними на той момент (тобто у 2006р.).

Більше того, в самій позовній заяві позивачем не зазначено жодного доказу у підтвердження наведених ним доводів щодо вчинення договору про відкриття кредитної лінії №15-93/17-9016/06 від 24.10.2006р. під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах.

Додатково суд відзначає, що ТОВ «Компанія з управління активами «ІЗІ Лайф» взагалі не є стороною договору про відкриття кредитної лінії №15-93/17-9016/06 від 24.10.2006р., а тому є фактично неналежним відповідачем у справі, оскільки з огляду на підставу та предмет заявленого позову ніяким чином не могла порушити будь-яке право (охоронюваний законом інтерес) позивача у справі.

Вказані обставини у їх сукупності свідчать про відсутність правових підстав для задоволення позову. Підстава позову є необгрунтованою. У позові слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України -28.11.2014 р.

Суддя М.В. Мірошниченко