Постанова № 41646253, 25.11.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/4247/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Супруна Є.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шевченко І.В.,

представника позивача - Черчик А.В.,

представника відповідача - Прокопчука О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Науково-технічного товариства з обмеженою відповідальністю "Букрос-сервіс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

30 жовтня 2014 року Науково-технічне товариство з обмеженою відповідальністю "Букрос-сервіс" (далі - НТ ТОВ "Букрос-сервіс", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - ДПІ у м.Полтаві, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.10.2014 №0001452310, яким платнику збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 60 533,00 грн. та №0001462310, яким платнику збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 58 908,00 грн.

Мотивуючи свої вимоги, позивач вказує, що господарські операції з придбання у ТОВ "Акцент-Медіа", ТОВ ТПК "Колір", ТОВ "Еко-Пром-Груп" комплектуючих для бурового обладнання підтверджені всіма належними первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Придбані комплектуючі були використані у господарській діяльності позивача за основним видом діяльності підприємства, а саме - для виробництва нафтопромислового і бурового геологорозвідувального устаткування, а також для технічного і технологічного супроводу робіт по бурінню свердловини. Наявність у платника податків податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцям вартості товару з ПДВ, ну думку позивача, є достатньою підставою для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету. Визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток та ПДВ здійснено відповідачем із застосуванням непрямих методів, факти встановлені податковим органом та викладені в акті документальної перевірки є не чіткими, не об'єктивними, відсутні посилання на первинні або інші документи, що підтверджують наявність зазначених в акті перевірки фактів. Аналіз документів, використаних при проведенні перевірки (видаткові, податкові, товарно-транспортні накладні та документи, що підтверджують розрахунки за договорами), на думку позивача, свідчить про те, що правові наслідки, обумовлені взаємовідносинами НТ ТОВ "Букрос-сервіс" із ТОВ ТПК "Колір", ТОВ "Еко-Пром-Груп" та ТОВ "Акцент-Медіа", реально настали для їх учасників, тому вони є правомірними, реальними та відповідають загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Посилання ж на порушення правил зайняття господарською діяльністю контрагентами позивача в частині неправомірності формування останніми податкових зобов'язань, є неприпустимим, оскільки чинним законодавством не передбачена відповідальність господарюючого суб'єкта за порушення законодавства, допущені третіми особами. Відтак, на думку позивача, висновки перевірки не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, у зв'язку з чим вважає податкові повідомлення-рішення неправомірними.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем були завищені валові витрати та занижений податковий кредит з ПДВ, сформований за наслідками взаємовідносин із ТОВ ТПК "Колір", ТОВ "Еко-Пром-Груп" та ТОВ "Акцент-Медіа", оскільки за результатами перевірок вказаних контрагентів встановлена відсутність у підприємств майна та інших матеріальних ресурсів, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутність управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів, механізмів та, як наслідок, відсутність факту постачання товарів (робіт, послуг) в адресу підприємств - покупців. Моделі транспортних засобів, вказаних у ТТН, не відповідають моделям транспортних засобів, внесених до реєстраційних баз ДАІ МВС України, що свідчить про юридичну дефектність оформлених документів первинного бухгалтерського обліку та відсутність реального здійснення господарських операцій. У зв'язку з цим відповідач переконаний у безтоварності господарських операцій з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у ТОВ ТПК "Колір", ТОВ "Еко-Пром-Груп" та ТОВ "Акцент-Медіа".

Представник позивача підтримав заявлений позов, просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення проти позову та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши залучені до матеріалів справи та зібрані судом письмові докази, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи суд встановив, що НТ ТОВ "Букрос-сервіс" (місцезнаходження: вул. Монастирська, 12, м. Полтава) зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Полтавської міської ради 22.05.2000 (ідентифікаційний код 30979055), про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 243 т. 1). Позивач, згідно зі свідоцтвом №23509394, зареєстрований платником ПДВ 29.05.2000 (а.с. 244 т. 2).

Наказом начальника ДПІ у м. Полтаві від 22.09.2014 №2068 за наслідками проведення документальних перевірок ТОВ ТПК "Колір", ТОВ "Еко-Пром-Груп" та у зв'язку з надходженням інформації по ТОВ "Акцент-Медіа", що свідчать про можливі порушення НТ ТОВ "Букрос-Сервіс" податкового законодавства та згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, було призначено документальну позапланову невиїзну перевірку НТ ТОВ "Букрос-Сервіс" (а.с. 256 т. 1).

На підставі даного наказу працівниками ДПІ у м. Полтаві у період з 02.10.2014 по 08.10.2014 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка НТ ТОВ "Букрос-сервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Еко-Пром-Груп" за березень 2011 року, з ТОВ ТПК "Колір" у квітні, травні 2012 року та з ТОВ "Акцент-Медіа" у грудні 2011 року, січні, березні, травні 2012 року, результати якої оформлено актом від 09.10.2014 №5540/16-01-22-07-12/30979055 (а.с. 23-34 т. 1).

Висновками акту перевірки встановлено порушення НТ ТОВ "Букрос-сервіс" вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на 70 995,00 грн. а саме: за 1 квартал 2011 року на 20 701,00 грн., за 4 квартал 2011 року на 9 340,00 грн., за 1 квартал 2012 року на 14 449,00 грн., за 2 квартал 2012 року на 26 505,00 грн., а також порушення вимог п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 63 687,00 грн., а саме: за березень 2011 року на суму 16 561,00 грн., за грудень 2011 року на суму 8 122,00 грн., за січень 2012 року на суму 6 159,00 грн., за березень 2012 року на суму 7 602,00 грн.; за квітень 2012 року на суму 3 579,00 грн., за травень 2012 року на суму 21 664,00 грн.

Не погодившись із виявленими перевіркою порушеннями, позивач подав заперечення на вказаний акт, яке було залишене без задоволення.

На підставі висновків акту від 09.10.2014 №5540/16-01-22-07-12/30979055 відповідачем 23.10.2014 були винесені податкове повідомлення-рішення №0001452310 (а.с. 42 т. 1), яким НТ ТОВ "Букрос-сервіс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 60 533,00 грн. (50 294,00 грн. - за основним платежем та 10239,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) та податкове повідомлення-рішення №0001462310 (а.с. 43 т. 1), яким НТ ТОВ "Букрос-сервіс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 58 908,00 грн. (47 126,00 грн. - за основним платежем та 11 782,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач оскаржив їх до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Перевіряючи спірні акти індивідуальної дії на предмет їх відповідності приписам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що фактичною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень взято висновок перевірки про нереальність операцій з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у зв'язку з відсутністю платників за податковою адресою, реєстрацією платників за адресою масової реєстрації, ненаданням до звірки будь-яких первинних документів, ненаданням бухгалтерських регістрів, відсутністю складських приміщень, незначною кількістю трудових ресурсів. При цьому відповідач стверджує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту можуть створювати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках.

У зв'язку з цим та надаючи правову оцінку висновкам перевірки, судом буде досліджуватися факт здійснення господарських операцій на предмет участі у ній осіб, на підставі чиїх документів позивач формував дані власного податкового обліку.

В ході розгляду даної справи суд встановив, що протягом 2011-2012 років позивач, як покупець, уклав ідентичні за змістом договори поставки/купівлі-продажу з дніпропетровськими суб'єктами-постачальниками - ТОВ "Еко-Пром-Груп", ТОВ ТПК "Колір", ТОВ "Акцент-Медіа".

Так, 21.03.2011 у м. Полтаві позивач уклав договір поставки №21/03 із ТОВ "Еко-Пром-Груп" (м. Дніпропетровськ, вул. Чорноморська, 2-а) (а.с. 46-47 т. 1), 20.12.2011 - договір поставки №20/12 із ТОВ "Акцент-Медіа" (м. Дніпропетровськ, вул. Стартова, 7) (а.с. 55-56 т. 1), 24.04.2012 - договір купівлі-продажу №24/04 КП із ТОВ ТПК "Колір" (м. Дніпропетровськ, вул. Фучика, 9) (а.с. 93-94 т. 1).

За умовами вказаних договорів постачальник зобов'язується поставити та передати товар/обладнання у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Найменування та одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару визначається у специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору та викладається у додатках. Відповідно до пункту 3.1. вказаних договорів постачальник зобов'язується поставити та передати товар покупцеві разом із усіма приналежностями та документами, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром, відповідно до умов та строків визначених в специфікаціях. Доставка товару здійснюється за рахунок постачальника.

Відповідно до специфікацій, підписаних учасниками договорів, покупець здійснив придбання секції та шпінделя турбобура 3ТСШ-240 б/в; гвинтову пару 195, ЗИП для перевідника лінії зв'язку; корпус, гвинт регулювальний, центратор до керновідбірного снаряду "Надра 164"; перевідник лінії зв'язку (кабельний); прийомо-передатчик телесистеми ф32мм; гвинтова пара 85, підшипник 296708, опора д-85; немагнітний корпус телесистеми б/в.

На виконання умов вказаних договорів постачальниками були виписані на ім'я НТ ТОВ "Букрос-сервіс" рахунки фактур, видаткові накладні, податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи. Отримання товару, відповідно до довіреностей, здійснювалося директором НТ ТОВ "Букрос-сервіс" Петруком М.В. На підтвердження факту переміщення товару за допомогою автомобільного транспорту з м. Дніпропетровська до м. Полтави позивач надав товарно-транспортні накладні, копії яких наявні в матеріалах адміністративної справи.

Будь-яких застережень щодо неправильності оформлення документів первинної бухгалтерської звітності за формою акт перевірки не містить, не виявлено таких і судом.

Натомість акт податкової перевірки містить застереження щодо нереальності угод, укладених позивачем із суб'єктами господарювання, діяльність яких пов'язана з проведенням транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту та валових витрат. При цьому ревізор посилається на акт ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 08.08.2014 №733/22-04/35495491 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ТПК "Колір", акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 07.08.2014 №1111/04-62-22-3/34432949 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Еко-Пром-Груп" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2011 по 31.12.2013", акт ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 20.06.2014 №717/22-01/36495555 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Акцент-Медіа" щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин, їх реальності та повноти обліку за період з 01.07.2011 по 30.04.2011.

Надаючи правову оцінку доводам позивача та запереченням відповідача, суд виходить з наступного.

Перевіркою охоплювався період господарської діяльності позивача з березня 2011 року по травень 2012 року, у зв'язку з чим правове регулювання порядку формування доходів і витрат підприємства здійснюється як за нормами Податкового кодексу України, який набрав законної сили з 01.01.2011, так і за нормами спеціального законодавства з питань оподаткування податком на прибуток, яке діяло до 31.03.2011.

Так, згідно з п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 4.1 ст. 4 зазначеного Закону визначено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Цією ж нормою визначено склад доходів, які формують його валову частину. До таких відносяться, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) (пп. 4.1.1).

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п. 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

На даний час правовідносини, що виникають у сфері справляння податку на прибуток підприємств врегульовано розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Так, відповідно до ст. 44.1 Податкового Кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст. 137, на підставі документів, зазначених у п. 135.2 цієї статті, та складаються з:

- доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до п. 135.4 цієї статті;

- інших доходів, які визначаються відповідно до п. 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у п. 135.3 цієї статті та у ст. 136 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пп. 138.4, 138.6 - 138.9, пп.пп. 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті;

- інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, пп.пп. 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, п.п. 138.11, 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у п. 138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Поряд з цим правовідносини перевіряємого періоду, що пов'язані зі справлянням податку на додану вартість, визначає розділ V Податкового кодексу України.

Так, згідно з підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до абз. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Одним із мотивів для нарахування позивачу податкових зобов'язань відповідно до акту є посилання на акти податкових перевірок щодо неможливості проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, складених органами Міндоходів у Дніпропетровській області.

Надаючи оцінку наведеним мотивам, суд відкидає їх як неналежний доказ, оскільки жоден чинний на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин нормативно-правовий акт не ставив виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Загальним принципом юридичної відповідальності є вина особи в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Натомість суд визнає належними доводи відповідача щодо відсутності у позивача ряду документів, які підтверджують факт отримання товару саме від ТОВ "Еко-Пром-Груп", ТОВ ТПК "Колір", ТОВ "Акцент-Медіа".

Досліджуючи фактичні обставини виконання умов договорів поставок/купівлі-продажу, укладених між позивачем та ТОВ "Еко-Пром-Груп", ТОВ ТПК "Колір", ТОВ "Акцент-Медіа", суд встановив наступні недоліки, наявність яких спростовує факти, відображені даними суб'єктами у документах первинної бухгалтерської звітності.

Так, відповідно до пункту 1.3. укладених договорів, якість і комплектність товару, що поставляється повинна відповідати діючим стандартам країни походження товару, діючої нормативно-технічної документації і підтверджується відповідним документом (сертифікатом відповідності, паспортом, свідоцтвом), який надається постачальником разом із супровідними документами. Разом із товаром постачальник зобов'язується надати покупцю технічний паспорт (сертифікат) на відповідний товар та інші документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів чинного законодавства України (п. 1.4.).

Всупереч наведеним домовленостям, постачальники таких документів покупцю на надавали. Як пояснив представник позивача, за вказаними договорами здійснювалося придбання комплектуючих, як нових так і тих, що були у використанні. Тому сертифікати відповідності чи паспорти на вказані комплектуючі не вимагалися.

Проте, суд такі доводи розцінює як неналежні, оскільки вони прямо суперечать умовам укладених договорів. До того ж саме за наявності вказаних документів чи під час проведення перевірки, чи під час розгляду справи у суді була б реальною можливість відслідкувати шлях товару від виробника до кінцевого споживача, встановивши при цьому економічну та податкову складові доцільності участі в операціях поставки ТОВ "Еко-Пром-Груп", ТОВ ТПК "Колір", ТОВ "Акцент-Медіа". Здійснюючи придбання не нових комплектуючих, позивач не вжив жодних заходів на встановлення їх придатності для подальшого використання у обладнанні, виробництвом якого займається підприємство, не встановив їх залишкову вартість, а також не надав пояснень щодо доцільності їх придбання у посередників, коли дані комплектуючі надійшли від вітчизняного виробника (податкові накладні не містять кодів УКТЗЕД).

За таких обставин суд приходить до висновку, що поставка товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Еко-Пром-Груп", ТОВ ТПК "Колір", ТОВ "Акцент-Медіа" фактично не відбулася, тоді як мало місце лише документальне оформлення господарських взаємовідносин з метою спотворення показників податкової звітності.

На користь даного висновку свідчить ще й та обставина, що за наслідками перевірки даних, відображених у товарно-транспортних накладних, ДПІ у м. Полтаві виявлено невідповідність записів щодо моделей транспортних засобів за їх державними номерними знаками відомостям, які містяться в базах АІС "Автомобіль" ДАІ МВС України.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У світлі наведених обставин слід зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість визначеного податкового кредиту та валових витрат належними документами первинного обліку покладається на платника - покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з ПДВ, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту визначеного постачальником.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є його податковим ризиком. З метою підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди необхідно підтвердити їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій.

Дефектність товарно-транспортних накладних, у сукупності з відсутністю документальних доказів походження придбаних товарів, доводить правильність висновку перевірки про нереальність господарських операцій, що, у свою чергу, нівелює право платника на включення відповідних показників до власних даних податкової звітності.

Тому первинні документи, надані НТ ТОВ "Букрос-сервіс" на підтвердження факту придбання товару за договорами поставки/купівлі-продажу, не є достовірними та не можуть підтверджувати право товариства на формування податкового кредиту та валових витрат.

Разом з цим не знайшли свого підтвердження доводи позивача щодо порушення відповідачем положень п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України в частині пропуску строку 1095 днів для визначення суми грошових зобов'язань, оскільки як видно з детального розрахунку суми грошового зобов'язання за спірними податковими повідомленнями-рішеннями (а.с. 13 т. 2) до розрахунку сума за операціями з ТОВ "Еко-Пром-Сервіс", які мали місце у березні 2011 року, не включена.

Отже відповідач, діючи на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, правомірно визначив платнику розмір грошового зобов'язання з ПДВ та з податку на прибуток, що свідчить про законність спірних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин позовні вимоги суд визнає необґрунтованими, у зв'язку з чим позов задоволенню не підлягає.

З огляду на приписи ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Разом з цим, виходячи з приписів ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", відповідно до якої під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору, а решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги, зважаючи на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову, з позивача до Державного бюджету України необхідно стягнути судовий збір у розмірі 561,82 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з Науково-технічного товариства з обмеженою відповідальністю "Букрос-сервіс" (ідентифікаційний код 30979055) на користь Державного бюджету України (р/р №31213206784002, отримувач коштів: УДКС України у м. Полтаві, код 22030001; банк отримувача: ГУДКС України у Полтавській області, МФО 831019; ідентифікаційний код 38019510; код класифікації доходів бюджету 22030001; призначення платежу: судовий збір за позовом Науково-технічного товариства з обмеженою відповідальністю "Букрос-сервіс", Полтавський окружний адміністративний суд, ідентифікаційний код 35521510) судовий збір у розмірі 561 (п'ятсот шістдесят одна) грн. 82 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 01.12.2014.

Суддя Є.Б. Супрун