Постанова № 41646243, 17.10.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

17 жовтня 2014 року (15 год. 40 хв.) Справа № 808/5672/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Киселя Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Мащенко Д.В.,

представників:

позивача - Шестерні Н.О.,

відповідача - Радової С.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Укрпромекологія» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

09.09.2014 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Укрпромекологія» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить: визнати недійсним (скасувати) податкове повідомлення-рішення від 29.07.2014 №000136211 на суму 415432,00 грн., з яких 276955,00 грн. - за основним платежем, 138477,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, як таке, що прийняте на підставі Акту перевірки від 03.07.2014 за №91/08-30-2211/31329313, висновки якого не відповідають фактичним обставинам та протирічать діючому законодавству; визнати недійсним (скасувати) податкове повідомлення-рішення від 18.08.2014 №0001472211 на суму 363675,00 грн., з яких 242450,00 грн. - за основним платежем, 121225 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, як таке, що прийняте на підставі Акту перевірки від 25.07.2014 за №105/08-30-2211/31329313, висновки якого не відповідають фактичним обставинам та протирічать діючому законодавству.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем були проведені документальні позапланові невиїзні перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «ІКС Трейдінг Груп» та ТОВ «Некст Левел Солюшнз» за лютий 2014 року та за березень 2014 року, за результатами перевірок складено акт від 03.07.2014 №91/08-30-2211/31329313 (далі - Акт перевірки) та від 25.07.2014 №105/08-30-2211/31329313 (далі - Акт перевірки 1). На підставі Актів перевірки відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 29.07.2014 №000136211 від 18.08.2014 №0001472211. Висновки Акту перевірки позивач вважає необґрунтованими, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення на думку позивача є безпідставними та підлягають скасуванню.

Ухвалою судді від 11.09.2014 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 24.09.2014.

24.09.2014 до суду надійшло клопотання відповідача, погоджене представником позивача, про відкладення судового розгляду.

Ухвалою від 24.09.2014 розгляд справи було відкладено на 02.10.2014.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 09.10.2014, 13.10.2014 та до 17.10.2014.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, зокрема зазначивши, що до перевірки були надані всі необхідні первинні документи, а саме: договори, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, що повністю підтверджують здійснення фінансово-господарської діяльності з придбання товару та законність віднесення цих сум ПДВ до податкового кредиту. Зазначив, що порушення, допущені одним платником податків і відображені в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Зазначив, що Акти перевірки контрагентів позивача не можна застосовувати до позивача, оскільки вони не мають обов'язкового характеру для даного суб'єкту господарювання. Зазначив, що транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, тому за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для невизнання витрат з придбання ТМЦ. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у запереченнях проти позову, зокрема зазначивши, що надані до перевірки товарно-транспортні накладні оформлені не належним чином, зокрема відсутня інформація стосовно вантажно-розванртажувальних операцій. Виписані ТТН не можна вважати належно оформленими, так як не має можливості дослідити час прибуття вантажу, час вибуття вантажу, можливого простою, маси вантажу, який підлягав транспортуванню та ставлять під сумнів факт перевезення товару. Зазначив, що у контрагентів позивача відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, транспортні засоби. Наголосив, що відсутність у контрагентів позивача адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань свідчить про відсутність наміру у контрагентів для створення правових наслідків. Тому, вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення правомірними, через що просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 17.10.2014 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

На підставі наказу відповідача від 20.06.2014 №512 в період з 18.06.2014 по 26.06.2014 відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «ІКС Трейдінг Груп» та ТОВ «Некст Левел Солюшнз» за період лютий 2014 року.

За результатами перевірки 03.07.2014 відповідачем був складений Акт перевірки, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог ст. 1, п. 2 ст. 3, п. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV(далі - Закон №996-ХІV), пп. 1.1 п. 1, пп. 1.2 п.1, п. 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі - Положення), пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 201.10 ст. 201, п. 200.1, 200.2 ст. 200, пп. 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198 ПК України, Наказу ДПА України від 10.01.2011 №969 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» (далі - Наказ №969), п. 8.25, 8.26, п. 11.9 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні від 05.01.1995 №7 (далі - Правила), що призвело до заниження податок на додану вартість у лютому 2014 року на суму 276955,00 грн.

На підставі Акту перевірки 29.07.2014 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №000136211, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 415432,50 грн. з яких 276955,00 грн. за основним платежем, 138477,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. Зазначене податкове повідомлення-рішення направлялося на адресу позивача, проте було повернуто відповідачу із позначкою відділення поштового зв'язку «за заявою одержувача».

На підставі наказу відповідача від 23.07.2014 №576 в період з 23.07.2014 по 24.07.2014 відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «ІКС Трейдінг Груп» та ТОВ «Некст Левел Солюшнз» за період березень 2014 року.

За результатами перевірки 25.07.2014 відповідачем був складений Акт перевірки 1, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог ст. 1, п. 2 ст. 3, п. 1, 2 ст. 9 Закону №996-ХІV, пп. 1.1 п. 1, пп. 1.2 .п.1, п. 2.16 ст. 2 Положення, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 201.10 ст. 201, п. 200.1, 200.2 ст. 200, пп. 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198 ПК України, Наказу №969, п. 8.25, 8.26, п. 11.9 Правил, що призвело до заниження податок на додану вартість у березні 2014 року на суму 259748,00 грн.

На підставі Акту перевірки 1 18.08.2014 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001472211, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 363675,00 грн. з яких 242450,00 грн. за основним платежем, 121225,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. Зазначене податкове повідомлення-рішення направлялося на адресу позивача, проте було повернуто відповідачу із позначкою відділення поштового зв'язку «за заявою одержувача».

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки Акту перевірки, то для вирішення позовних вимог необхідним є дослідження обґрунтованості цих висновків.

Відповідач в Акті перевірки позивача посилається на недотримання, позивачем вимог ст. 1, п. 2 ст. 3, п. 1, 2 ст. 9 Закону №996-ХІV, пп. 1.1 п. 1, пп. 1.2 .п.1, п. 2.16 ст. 2 Положення, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 201.10 ст. 201, п. 200.1, 200.2 ст. 200, пп. 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198 ПК України, Наказу №969, п. 8.25, 8.26, п. 11.9 Правил.

Статтею 1 Закон України №996-ХІV визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону №996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами пп. 1.1 п. 1, пп. 1.2 п.1, п. 2.16 ст. 2 Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 201.10 ст. 201, п. 200.1, 200.2 ст. 200, пп. 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198 ПК України

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" , що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Відповідно до п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.4 ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Судом встановлено, що 16.04.2014 позивачу було направлено лист про надання пояснень та їх документальних підтверджень №9794/11/2211, відповідно до якого відповідач просив надати пояснення та завірені копії підтверджуючих документів з питання здійснення фінансово-господарських взаємовідносин, результати яких знайшли своє відображення в декларації з ПДВ за лютий 2014 року.

На зазначений запит позивачем листом від 20.05.2014 №146 було надано завірені копії підтверджуючих документів: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні. Листом від 03.06.2014 №161 позивачем додатково були надані завірені копії підтверджуючих документів: банківські виписки, звіти виробництва за зміну, картки по рахунку 631.

13.05.2014 позивачу було направлено лист про надання пояснень та їх документальних підтверджень №11745/10/0830-1503, відповідно до якого відповідач просив надати пояснення та завірені копії підтверджуючих документів з питання здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами ТОВ «»Ікс Трейдінг Груп, ТОВ «Некст Левел Солюшнз», ПП «Ін-Тегро» за період березень 2014 року на суму ПДВ 134000,70 грн., 107000,80 грн., 13000,40 грн. відповідно, а також завірені копії підтверджуючих документів відносно здійснення реалізації продукції/послуг, придбаних у вищезазначених контрагентів.

На зазначений запит позивачем листом від 20.05.2014 №148 було надано завірені копії підтверджуючих документів: акти надання послуг, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні. Листом від 03.06.2014 №161 позивачем додатково були надані завірені копії підтверджуючих документів: банківські виписки, звіти виробництва за зміну, картки по рахунку 631.

25.06.2014 позивачу було направлено лист про надання пояснень та їх документальних підтверджень №15264/10/22-11, відповідно до якого відповідач просив надати пояснення та завірені копії підтверджуючих документів з питання здійснення фінансово-господарських взаємовідносин, результати яких знайшли своє відображення в декларації з ПДВ за березень 2014 року.

На зазначений запит позивачем листом від 01.07.2014 №200 було повідомлено, що позивач листом від 20.05.2014 №148 надав відповідь на запит відповідача від 13.05.2014 №11745/1/0880-1503 та всю первинну документацію, що підтверджує взаємовідносини з ТОВ «Ікс Трейдінг Груп», ТОВ «Некст Левел Солюшнз», ПП «Ін-Тегро».

Листом від 21.07.2014 №208 на запит відповідача 13.05.2014 №11745/10/0830-1503 позивач надав додаткові документи, що підтверджують оплату придбаних товарів, а саме банківські виписки по рахунку.

Судом встановлено, що за період з 01.02.2014 по 28.02.2014, позивачем задекларовано податкового кредиту на загальну суму 378200,00 грн. з 01.03.2014 по 31.03.2011 позивачем задекларовано податкового кредиту на загальну суму 338074,00 грн. по операціях з ТОВ «Ікс Трейдінг Груп», ТОВ «Некст Левел Солюшнз», ПП «Ін-Тегро».

02.01.2014 між позивачем і ТОВ «Ікс Трейдінг Груп» було укладено договір поставки №0201, відповідно до якого ТОВ «Ікс Трейдінг Груп» зобов'язався передати у власність позивачу сировину та матеріали, згідно із специфікацією, а позивач прийняти товар і сплатити його вартість. Доставка товару провадиться покупцем.

За наслідками виконання умов договору позивачу видавались податкові накладні від 04.02.2014 №98, від 05.02.2014 №99, від 10.02.2014 №100, від 13.02.2014 №101, від 17.02.2014 №102, від 18.02.2014 №103, від 19.02.2014 №104, від 20.02.2014 №105, від 21.02.2014 №106, від 24.02.2014 №107, від 25.02.2014 №108, від 26.02.2014 №109, від 27.02.2014 №110, від 28.02.2014 №111, від 03.03.2014 №245, від 04.03.2014 №246, від 05.03.2014 №247, від 06.03.3014 №248, від 07.03.2014 №249, від 11.03.2014 №250, від 12.03.2014 №251, від 13.03.2014 №252, від 14.03.2014 №253, від 17.03.2014 №254, від 18.03.2014 №255, від 19.03.2014 №256, від 20.03.2014 №257, від 21.03.2014 №258, від 24.03.2014 №259, від 25.03.2014 №260 на загальну суму 1598430,00 грн. у тому числі ПДВ 266405,00 грн., видаткові накладні 04.02.2014 №РН-0204/03, від 05.02.2014 №РН-0205/09, від 10.02.2014 №РН-0210/08, від 13.02.2014 №РН-0213/01, від 17.02.2014 №РН-0217/11, від 18.02.2014 №РН-0218/02, від 19.02.2014 №РН-0226/03, від 20.02.2014 №РН-0220/09, від 21.02.2014 №РН-0221/01, від 24.02.2014 №РН-0224/06, від 25.02.2014 №РН-0225/02, від 26.02.2014 №РН-0226/04, від 27.02.2014 №РН-0227/04, від 28.02.2014 №РН-0228/02, від 03.03.2014 №РН-0303/16, від 04.03.2014 №РН-0304/05, від 05.03.2014 №РН-0305/07, від 06.03.3014 №РН-0306/04, від 07.03.2014 №РН-0307/03, від 11.03.2014 №РН-0311/12, від 12.03.2014 №РН-0312/08, від 13.03.2014 №РН-0313/05, від 14.03.2014 №РН-0314/03, від 17.03.2014 №РН-0317/09, від 18.03.2014 №РН-0318/08, від 19.03.2014 №РН-0319/08, від 20.03.2014 №РН-0320/07, від 21.03.2014 №РН-0321/05, від 24.03.2014 №РН-0324/05, від 25.03.2014 №РН-0325/07 на зазначену суму.

Розрахунки із ТОВ «Ікс Трейдінг Груп» за виконання зазначеного договору здійснювались у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «Ікс Трейдінг Груп», що підтверджується платіжними дорученнями на зазначену вище суму.

Факт поставки товару підтверджується товарно-транспортними накладними 04.02.2014 №0204/03, від 05.02.2014 №0205/09, від 10.02.2014 №0210/08, від 13.02.2014 №0213/01, від 17.02.2014 №0217/11, від 18.02.2014 №0218/02, від 19.02.2014 №0226/03, від 20.02.2014 №0220/09, від 21.02.2014 №0221/01, від 24.02.2014 №0224/06, від 25.02.2014 №0225/02, від 26.02.2014 №0226/04, від 27.02.2014 №0227/04, від 28.02.2014 №0228/02, від 03.03.2014 №0303/16, від 04.03.2014 №0304/05, від 05.03.2014 №0305/07, від 06.03.3014 №0306/04, від 07.03.2014 №0307/03, від 11.03.2014 №0311/12, від 12.03.2014 №0312/08, від 13.03.2014 №0313/05, від 14.03.2014 №0314/03, від 17.03.2014 №0317/09, від 18.03.2014 №0318/08, від 19.03.2014 №0319/08, від 20.03.2014 №0320/07, від 21.03.2014 №0321/05, від 24.03.2014 №0324/05, від 25.03.2014 №0325/07.

02.01.2014 між позивачем і ТОВ «Некст Левел Солюшнз» було укладено договір поставки №020114, відповідно до якого ТОВ «Некст Левел Солюшнз» зобов'язався передати у власність позивачу сировину та матеріали, згідно із специфікаціями, а позивач прийняти товар і сплатити його вартість. Доставка товару провадиться покупцем.

За наслідками виконання умов договору позивачу видавались податкові накладні від 03.02.2014 №59, від 04.02.2014 №60, від 05.02.2014 №61, від 06.02.2014 №62, від 07.02.2014 №63, від 10.02.2014 №64, від 11.02.2014 №65, від 12.02.2014 №66, від 13.02.2014 №67, від 14.02.2014 №68, від 17.02.2014 №69, від 18.02.2014 №70, від 19.02.2014 №71, від 20.02.2014 №72, від 21.02.2014 №73, від 24.02.2014 №74, від 03.03.2014 №59, від 04.03.2014 №60, від 05.03.2014 №61, від 06.03.2014 №62, від 07.03.2014 №63, від 11.03.2014 №64, від 12.03.2014 №65, 13.03.2014 №66, від 17.03.2014 №67, від 18.03.2014 №68, від 19.03.2014 №69 на загальну суму 1518000,00 грн. у тому числі ПДВ 253000,00 грн., видаткові накладні 03.02.2014 №РН-0203/04, від 04.02.2014 №РН-0204/01, від 05.02.2014 №РН-0205/03, від 06.02.2014 №РН-0206/01, від 07.02.2014 №РН-0207/01, від 10.02.2014 №РН-0210/03, від 11.02.2014 №РН-0211/01, від 12.02.2014 №РН-0212/03, від 13.02.2014 №РН-0213/01, від 14.02.2014 №РН-0214/04, від 17.02.2014 №РН-0217/02, від 18.02.2014 №РН-0218/03, від 19.02.2014 №РН-0219/01, від 20.02.2014 №РН-0220/02, від 21.02.2014 №РН-0221/03, від 24.02.2014 №РН-0224/03, від 03.03.2014 №РН-0303/02, від 04.03.3014 №РН-0304/02, від 05.03.2014 №РН-0305/02, від 06.03.2014 №РН-0306/02, від 07.03.2014 №РН-0307/02, від 11.03.2014 №РН-0311/02, від 12.03.2014 №РН-0312/02, від 13.03.2014 №РН-0313/02, від 17.03.2014 №РН-0317/02, від 18.03.2014 №РН-0318/02, від 19.03.2014 №РН-0319/02 на зазначену суму.

Розрахунки із ТОВ «Некст Левел Солюшнз» за виконання зазначеного договору здійснювались у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «Некст Левел Солюшнз», що підтверджується платіжними дорученнями на зазначену вище суму.

Факт поставки товару підтверджується товарно-транспортними накладними 03.02.2014 №0203/04, від 04.02.2014 №0204/01, від 05.02.2014 №0205/03, від 06.02.2014 №0206/01, від 07.02.2014 №0207/01, від 10.02.2014 №0210/03, від 11.02.2014 №0211/01, від 12.02.2014 №0212/03, від 13.02.2014 №0213/01, від 14.02.2014 №0214/04, від 17.02.2014 №0217/02, від 18.02.2014 №0218/03, від 19.02.2014 №0219/01, від 20.02.2014 №0220/02, від 21.02.2014 №0221/03, від 24.02.2014 №0224/03, від 03.03.2014 №0303/02, від 04.03.3014 №0304/02, від 05.03.2014 №0305/02, від 06.03.2014 №0306/02, від 07.03.2014 №0307/02, від 11.03.2014 №0311/02, від 12.03.2014 №0312/02, від 13.03.2014 №0313/02, від 17.03.2014 №0317/02, від 18.03.2014 №0318/02, від 19.03.2014 №0319/02.

Всі вищевказані документи наявні в матеріалах справи.

Суд зазначає, що в матеріалах справи в повному обсязі наявні податкові накладні, рахунки-фактури, Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за перевіряємий період, які оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій.

З метою здійснення перевезення придбаних товарів 03.02.2014 між позивачем та ПП «Ін-Тегро» було укладено договір на перевезення вантажу, відповідно до якого ПП «Ін-Тегро» зобов'язався доставити автомобільним транспортом довірений йому позивачем вантаж з місця відправлення до пункту призначення і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі, а позивач сплатити вартість перевезення вантажу.

Судом встановлено, що перевезення здійснювалось автомобілем марки ТАТА №АЕ8236ЕН, що належить ТОВ «Айсберг-Фіш». Зазначене підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, товарно-транспортними накладними та відомостями з АІС «Автомобіль» ДАІ МВС України.

Суд зазначає, що надані товарно-транспортні накладні оформлені належним чином, містять всю необхідну інформацію щодо транспортування товару, а саме: найменування вантажовідправника, вантажоодержувача, замовника, автопідприємства; пункт навантаження/розвантаження; найменування автомобілю; прізвище та підпис водія; підпис та печатка перевізника.

З метою підтвердження використання придбаних товарів у виробничій діяльності позивачем було надано довідку від 08.10.2014 №276, згідно якої придбана сировина у лютому 2014 року та березні 2014 року ТОВ «Ікс Трейдінг Груп» та ТОВ «Некст Левел Солюшнз» була використана позивачем у виробництві феротитану ФП-70 та феросилікомарганцю MnC17 для подальшої реалізації продукції.

Також, факт наявності у позивача придбаного товару у лютому та березні 2014 року та подальшого його переміщення до виробничого відділу для виготовлення продукції підтверджується наданими позивачем регістрами накопичення «Випуск продукції та послуг у планових цінах (бухгалтерський облік)».

В обґрунтування висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач посилається на Акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 25.04.2014 №1206/26-55-22-01/38864898 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Некст Левел Солюшнз» з питань дотримання вимог податкового законодавства в результаті взаємовідносин з постачальниками та покупцями за березень 2014 року, яким не встановлено факту реального здійснення господарських операцій за березень 2014 року, встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг).

Актом ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16.06.2014 №279/26-52-22-05/38832064 про проведення зустрічної звірки ТОВ «Ікс Трейдінг Груп» щодо підтвердження реального здійснення, товарності, фінансово-господарських операцій, відносин із ТОВ «Вектор-Трейд», ТОВ «НВО «Укрпромекологія» їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.02.2014 по 28.02.2014, встановлено не підтвердженість реальності здійснення фінансово-господарських відносин по взаємовідносинах з ТОВ «Вектор-Трейд», ТОВ «НВО «Укрпромекологія» за лютий 2014 року. Також, встановлено не відображення ТОВ «Ікс Трейдінг Груп» в податковому обліку господарських операцій та розрахунків з ТОВ «Вектор-Трейд», ТОВ «НВО «Укрпромекологія» всього на суму 821891,00 грн. за березень 2014 року.

Також, Актом ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 26.08.2014 №401/26-52-22-05/38832064 про проведення зустрічної звірки ТОВ «Ікс Трейдінг Груп» щодо підтвердження реального здійснення, товарності, фінансово-господарських операцій, відносин із ТОВ «Вектор-Трейд», ТОВ «НВО «Укрпромекологія», ТОВ «Мастер Інвест Групп», ТОВ «Підприємство Зелене Будівництво» їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.03.2014 по 31.03.2014, встановлено не підтвердженість реальності здійснення фінансово-господарських відносин по взаємовідносинах з ТОВ «Вектор-Трейд», ТОВ «НВО «Укрпромекологія», ТОВ «Мастер Інвест Групп», ТОВ «Підприємство Зелене Будівництво» за березень 2014 року. Також, встановлено не відображення ТОВ «Ікс Трейдінг Груп» в податковому обліку господарських операцій та розрахунків з ТОВ «Вектор-Трейд», ТОВ «НВО «Укрпромекологія», ТОВ «Мастер Інвест Групп», ТОВ «Підприємство Зелене Будівництво» всього на суму 821891,00 грн. за березень 2014 року.

Суд зазначає, що перерахування коштів легально діючими підприємствами на рахунок фіктивних підприємств, не робить ці кошти отриманими завідомо злочинним шляхом, оскільки вони вважаються отриманими під час легальної господарської та підприємницької діяльності, поки не доведено протилежне. На даний час не має будь-якого судового рішення, що надавало би оцінку взаємовідносин позивача з ТОВ «Ікс Трейдінг Груп» та ТОВ «Некст Левел Солюшнз».

Крім того, у зазначеному Акті зроблено висновок, із посиланням на ст. 203, ст. 215, ст. 216 ЦК України, про нікчемність правочинів укладених між позивачем та його контрагентами, зазначеними в Акті перевірки.

За приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені без повного та всебічного дослідження наявної інформації.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів наявності фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного заволодіння ним, внаслідок укладання та виконання позивачем та його контрагентами правочинів.

Суд зазначає, що на даний час у суду відсутні відомості щодо наявності судового рішення, яке б спростовувало факт реальності виконання договорів, укладених між позивачем та його контрагентами.

Відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди між позивачем та його контрагентами порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - що є лише припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статті 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам податкової служби не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Також, суд зазначає, що у разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено. Таким чином, несплата податків однією із сторін правочину чи їх приховування не є підставою для висновку про нікчемність правочину.

Отже, висновок відповідача про нікчемність укладених позивачем правочинів зроблений з огляду на діяльність його контрагентів є безпідставним та не обґрунтованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон України №996-ХІV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закон України №996-ХІV визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Підпунктами 2.1., 2.2., 2.4, 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку передбачено наступне:

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Суд зазначає, що пред'явлені до перевірки документи є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій.

З наведених вище підстав суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та необхідність їх скасування.

За приписами ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Доданим до матеріалів справи платіжним дорученням №1444 від 15.09.2014 документально підтверджується факт сплати позивачем судового збору в сумі 487,20 грн.

Відтак, ця сума підлягає присудженню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Укрпромекологія» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001362211 від 29.07.2014, прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківськом районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Укрпромекологія» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 415432,50 грн., в тому числі за основним зобов'язанням - 276955 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 138477,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001472211 від 18.08.2014, прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківськом районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Укрпромекологія» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 363675,00 грн., в тому числі за основним зобов'язанням - 242450,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 121255,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Укрпромекологія» (код ЄДРПОУ 31329313, зареєстроване: 69013, м. Запоріжжя, пров. Архангельський, буд. 20-а) судовий збір у сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль