Ухвала суду № 41646097, 24.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" листопада 2014 р. м. Київ К/800/10428/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

позивача - Овчинников Д.В.,

відповідача - Ткач С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторіал-2005"

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.09.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2014

у справі № 826/11422/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторіал-2005"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.09.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2014, відмовлено у задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.04.2013 №0005042208 та №0005032208.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Факторіал-2005» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «Агентство «Віасат», ТОВ «Остін Трейд», ТОВ «Лоу Консалт», ТОВ «Дормашавто» за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 05.04.2013 №316/22-8/33400937.

Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, в результаті чого зроблено висновок про відсутність реальної можливості поставок товарів, послуг позивачу вказаними вище контрагентами, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

На підставі акта перевірки, відповідачем 19.04.2013 були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0005042208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 109404,00 грн. (основний платіж - 104881,00 грн., штрафні санкції - 4523,00 грн.) та №0005032208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 100504,00 грн. (основний платіж - 89444,00 грн., штрафні санкції - 11060,00 грн.).

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що висновок відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства є таким, що відповідає фактичним обставинам справи, а відтак, спірні податкові повідомлення-рішення є законними і підстави для їх скасування відсутні.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Разом з тим, на підтвердження виконання укладених позивачем з ТОВ «Агентство «Віасат», ТОВ «Остін Трейд», ТОВ «Лоу Консалт» та ТОВ «Дормашавто» договорів, в матеріалах справи наявні: податкові та видаткові накладні, акти здачі-приймання виконаних робіт, звіти про маркетингові послуги.

Також, позивачем були придбані у ТОВ «Остін трейд» товари згідно видаткової накладної №17 від 01.07.2011.

Крім того, позивачем було укладено з ТОВ «Дормашавто» договір транспортного експедирування №252/10/10 ТП від 25.10.2010, в підтвердження реальності виконання якого позивачем надано податкові накладні, заявки на перевезення, товарно-транспортні накладні, довіреності осіб, які приймали товар, видаткові накладні.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

За наведених обставин, судам слід врахувати наведені вище обставини та з'ясувати характер та зміст спірних операцій між позивачем та вказаними контрагентами, дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій.

Також, судам слід взяти до уваги, що чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Крім того, слід зазначити, що окремі неточності в заповненні первинних документів не можуть свідчити про відсутність господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами і не позбавляють правового значення, виданих за цими операціями первинних документів.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі, щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам справи, з урахуванням чого встановити правомірність прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторіал-2005" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.09.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2014 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль