Ухвала суду № 41645950, 20.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" листопада 2014 р. м. Київ К/800/813/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.,

Горбатюка С.А.,

Шведа Е.А.,

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 20.09.2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Королівському районі м. Житомира про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Корольовського районного суду м.Житомира Житомирської області від 28.10.2011 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013 року, частково задоволено позов ОСОБА_3. Суд, зокрема, постановив зобов'язати Управління пенсійного Фонду України в Корольовському раоні м. Житомира провести ОСОБА_3 нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни за період з 06.03.2011 року по 22.07.2011 року включно в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на підставі положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з врахуванням виплачених сум.

У вересні 2013 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області звернувся до суду із поданням про зміну способу і порядку виконання у виконавчому провадженні виконавчого листа № 2-а-3137/11 виданого 05.12.2011 року Корольовським районним судом м. Житомира про зобов'язання Управління Пенсійного фонду в Корольовському районі м. Житомира провести нарахування та виплату ОСОБА_3 підвищення до пенсії як дитині війни за період з 06.03.2011 по 22.07.2011 р.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 20.09.2013 року у задоволенні заяви (подання) головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області про зміну способу і порядку виконання рішення відмовлено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 року ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 20.09.2013 року про відмову в задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення скасовано та прийнято нову. Подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області про зміну способу і порядку виконання судового рішення задоволено. Змінено спосіб і порядок виконання судового рішення у виконавчому проваджені з виконання виконавчого листа №2а-3137/11 від 05.12.2011 року виданого Корольовським районним судом м. Житомира шляхом зміни зобов`язання провести виплату на стягнення з управління Пенсійного фонду України в Корольовському районі Житомирської області на користь ОСОБА_3 нараховані кошти передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 812 грн. 46 коп.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанції, Управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та відмовити у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З матеріалів справи вбачається, що суд у цій справі задовольнив позовні вимоги у тому числі стосовно зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни.

За приписами пункту другого частини четвертої статті 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України).

Зобов'язання, покладені на відповідача судом першої інстанції, є позовними вимогами як обраним судом видом захисту порушених прав позивача, які суд задовольнив.

За таких обставин, заявник просив змінити не спосіб виконання постанови суду, а судове рішення по суті позовних вимог і вирішити додаткову позовну вимогу про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження адміністративного суду під час прийняття цієї постанови. Хоча в адміністративному судочинстві повноваження щодо зміни постанови суду в частині задоволення позовних вимог мають тільки адміністративні суди апеляційної та касаційної інстанцій (ст. 198, 223 КАС України).

Відтак суд першої інстанції, задовольняючи заяву про зміну способу виконання рішення, не звернув увагу та не врахував відмінності між позовною вимогою як обраним судом видом захисту порушених прав позивача від способу виконання судового рішення як одного з його заходів, чим змінив постанову суду по суті за відсутності на це процесуальних повноважень.

Крім того, частиною першою статті 263 КАС України встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.

Таким чином, для відстрочення, розстрочення виконання рішення та зміни способу його є такі підстави: для розстрочення та відстрочення - обставини, що ускладнюють виконання, а для зміни способу і порядку виконання - обставини, які роблять виконання неможливим.

Вирішення питання про стягнення коштів як заборгованості невиплаченої пенсії, яка нарахована у разі виконання рішення адміністративного суду, відноситься до юрисдикції цивільних судів.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, оскільки рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана не вірно.

Відповідно до ст. 226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст. 220, 222, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області задовольнити частково.

Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 року у цій справі скасувати.

Ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 20.09.2013 року залишити в силі.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: