Ухвала суду № 41645224, 25.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/4514/14 Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

25 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Кобаля М.І., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В,

за участю представника позивача - Міщенка О.Л., представника відповідача - Назарчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецтранс - Київського картонно-паперового комбінату» до державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоспецтранс - Київського картонно-паперового комбінату» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001641502/1208 від 14.05.2014.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції всіх обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року та ухвалити нову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, державною податковою інспекцією в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області проведено камеральну перевірка позивача за період грудень 2013 року - лютий 2014 року, за результатами якої складено Акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість № 1196/1502/34161733/139 від 13.05.2014, яким відповідачем було встановлено порушення позивачем строку сплати суми грошового зобов'язання з ПДВ за грудень 2013 року.

На підставі вказаного акту податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001641502/1208 від 14.05.2014 про встановлення порушення граничного строку сплати суми податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за грудень 2013 року та зобов'зання сплатити штраф у розмірі 32 878,23 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є безпідставними і підлягає скасуванню як протиправне.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачем 28.01.2014 було сплачено ПДВ у сумі 326 137,90 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4544 від 28.01.2014., де отримувачем зазначений УДК СУ в Обухівському районі код 37851055 р/рах. 31111029700449 ГУ ДКСУ у Київській обл. МФО 1018.

19 лютого 2014 року позивачем було надано листа до відповідача з проханням зміни реквізитів сплаченого ПДВ в розмірі 326 137,90 грн. на р/рах. 111029700450 ГУ ДКСУ у Київській обл. Рахунок було змінено в зв'язку із зміною територіального підпорядкування позивача як платника податку.

Проте, відповідач проігнорував лист позивача від 19.02.2014 року про зміну реквізитів сплати ПДВ.

Разом з тим, з рішення з Акта перевірки слідує, що відповідач вважає датою сплати позивачем ПДВ не 28.01.2014, згідно платіжного доручення №4544, а 19.02.2014р. - тобто дату після врахування коштів з рахунку 31111029700449 ГУ ДКСУ у Київській обл. до р/рах. 31111029700450.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 203.1 ст. 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації (п. 203.2 ст. 203 ПК України).

За приписами п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Із наведених норм вбачається, що Податковим кодексом України передбачено відповідальність саме за затримку сплати податкового зобов'язання, тобто не перерахування коштів до Державного бюджету України з відповідного податку у строк, встановлений Кодексом.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив податок у відповідний бюджет у встановлений Податковим кодексом України термін, при цьому Податковий кодекс України не визначає на який рахунок потрібно зараховувати кошти та не містить норм, які встановлюють відповідальність за перерахування грошових коштів на некоректний рахунок податкового органу.

Окрім того, розділом 1 «Загальні положення» наказу Державного казначейства України від 26 червня 2002 року № 122 «Про затвердження Положення про єдиний казначейський рахунок» встановлено, що єдиний казначейський рахунок - основний рахунок держави для проведення фінансових операцій та ефективного управління коштами державного та місцевих бюджетів через систему електронних платежів Національного банку України. Єдиний казначейський рахунок (далі - ЄКР) - це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

Згідно частини 4 статті 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Відповідно до частини 5 статті 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Отже, аналіз норм Бюджетного кодексу України дає підстави для висновку, що усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами бюджету. Податки і збори (обов'язкові платежі) визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Пунктом 22.4 статті 22 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

У даному випадку ініціювання позивачем сплати необхідної суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за грудень 2013 року до державного бюджету було здійснено 28 січня 2014 року. Визначення у платіжному дорученні некоректного номера рахунку не є правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми податку у визначений строк, а також, як наслідок, для застосування штрафних.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності та необґрунтованості тверджень відповідача щодо порушення позивачем п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, оскільки позивач діяв у відповідності до вимог податкового законодавства України та своєчасно сплатив грошове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), натомість, відповідач всупереч ч.2 ст.71 КАС України не довів правомірності винесеного ним податкового повідомлення-рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що відповідачем не було в повній мірі доведено законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення, а тому суд першої інстанції дійшов правильних висновків про часткову обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді: М.І. Кобаль

І.В. Федотов

Ухвалу в повному тексті виготовлено 01.12.2014 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Кобаль М.І.

Федотов І.В.