Ухвала суду № 41645216, 20.11.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа №646/12108/13-к, Провадження №11кп/790/1511/14 Головуючий 1 інстанції Блага І.С.

Категорія: ч.1 ст.213 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2014 року м.Харків

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді Остапчика С.В.,

суддів Григорова П.О. і Ємця О.П.,

при секретарі Репкіній М.Ю.,

за участю прокурора Золочевського С.О.,

захисника адвоката ОСОБА_2,

обвинуваченої ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Харківської області кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Червонозаводського районного суду м.Харкова від 19 серпня 2014 року відносно

ОСОБА_3, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Харкові, громадянки України, розлученої, з незакінченою середньою освітою, не працюючої, не судимої, проживає за адресою: АДРЕСА_1,

В С Т А Н О В И Л А:

Органом досудового слідства ОСОБА_3 звинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.213 Кримінального кодексу України (організація незаконного пункту прийому металобрухту та здійснення операцій з брухтом кольорових та чорних металів без державної реєстрації, а також без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством).

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_3 23 жовтня 2013 року близько 19 години 15 хвилин, перебуваючи за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1, не маючи державної реєстрації, а також спеціального дозволу (ліцензії), діючи з корисливих мотивів, з метою наживи, прийняла лом чорного металу у ОСОБА_4, вагою 4кг, за що передала ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 5 гривень 60 копійок.

28 жовтня 2013 року близько 16 години 50 хвилин ОСОБА_3, перебуваючи за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1, не маючи державної реєстрації, а також спеціального дозволу (ліцензії), діючи з корисливих мотивів, з метою наживи, прийняла лом чорного металу у ОСОБА_5, вагою 2,5кг, за що передала ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 3 гривні 50 копійок.

В ході обшуку території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, працівниками міліції було виявлено та вилучено металобрухт вагою 600кг, металеві ваги та табличку з написом «Куплю метал» (т.2 а.с.1,2).

Вироком Червонозаводського районного суду м.Харкова від 19 серпня 2014 року ОСОБА_3 визнано невинуватою та виправдано у зв'язку з недоведеністю вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.213 Кримінального кодексу України.

Обгрунтовуючи своє рішення суд першої інстанції виходив з наступного.

«Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 показала, що проживає за адресою: АДРЕСА_1. З метою ремонту будинку та двору цього домоволодіння їй потрібні були металеві вироби, у тому числі, кутник, труби. Для цього вона вивісила на ворота картонну табличку «Куплю вироби з металу, кутник, труби». Крім того, прибираючи на території двору, вона складала у дворі старі речі з домоволодіння, у тому числі, непридатні металеві труби та інші металеві деталі. Наприкінці жовтня 2013 року до неї додому прийшов раніше незнайомий їй чоловік, який попросив купити у нього стару каструлю. Вона погодилась, тому що чоловік пояснив, що в нього немає грошей на хліб, вона пожаліла його та придбала в нього за 3 грн. каструлю для власних побутових потреб,- для приготування їжі для собаки тощо. Через деяких час до неї увірвалися співробітники міліції з обшуком.

Як вбачається з Інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно від 25.10.2013р. №11548594, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_6.

За даними адресно-довідкового підрозділу ГУДМСУ в Харківській області від 30.10.2013р. ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з листом Департаменту економіки та міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації №10-28/2342 від 25.10.2013р., вищевказана адреса не зареєстрована у Харківській області як місце здійснення господарської діяльності із заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що взимку 2013 року (більш точного часу він не пам'ятає) він побачив на паркані одного з будинків по вул.Харківській у м.Харкові об'яву «Куплю металобрухт». Він вирішив продати вироби з чорного металу, у тому числі, кутники, обрізки, консервні банки, які були у нього при собі. Він зайшов у двір, де раніше незнайома йому жінка зважила вказані вироби, які важили біля 5кг, та купила їх у нього за 5 грн. 20 коп. або за 5 грн. 40 коп. Як виглядає ця жінка та точну адресу де це відбувалося, свідок не пам'ятає. Також в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 не вказав на обвинувачену як на цю жінку.

Таким чином, свідок обвинувачення ОСОБА_4 не підтвердив факту придбання в нього обвинуваченою ОСОБА_3 металобрухту.

Свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що восени 2013 року вдень (більш точний час вона не може вказати) співробітник міліції запросив її та її подругу ОСОБА_8 бути понятими, коли вони знаходились на вул.Харківській. Зі співробітником міліції знаходився раніше незнайомий їй чоловік неохайного вигляду, який пояснив, що поруч знаходиться будинок, де відбувається прийом або здача металобрухту і де він здав металобрухт та отримав за це кошти.

Таким чином, свідок обвинувачення ОСОБА_7 не підтвердила факту придбання обвинуваченою ОСОБА_3 металобрухту у ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_8 показала у судовому засіданні, що восени 2013 року, коли вона та її подруга ОСОБА_7 йшли по вул.Харківській, працівник міліції запросив їх бути понятими та пояснив, що затримав чоловіка, який здавав метал. З ним був чоловік, який пояснив, що здав метал у будинку АДРЕСА_1, але який саме метал та скільки, цей чоловік не поясняв. Свідок не бачила, як цей чоловік заходив до цього домоволодіння чи виходив звідти.

Таким чином, свідок обвинувачення ОСОБА_8 не підтвердила факту придбання обвинуваченою ОСОБА_3 металобрухту у ОСОБА_4

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що наприкінці жовтня 2013 року ввечері до неї та її подруги ОСОБА_10 біля супермаркету «Класс» в районі вул.Одеська підійшли співробітники міліції та запросили бути понятими. Після цього на автомобілі співробітників міліції вони проїхали неподалік від вулиці Одеської до приватного будинку з зеленими воротами, на яких було написано «Прийом металобрухту». Біля воріт стояла жінка, як вона пізніше дізналася, слідчий, а також якийсь чоловік, який пояснив, що він здавав у цьому домоволодінні метал та отримав за це гроші. Коли чоловік подзвонив у дзвоник на воротах, з двору вийшла ОСОБА_3 Слідчий та чоловік про щось поспілкувалися з ОСОБА_3 Потім співробітники міліції хотіли увійти на територію двору, але ОСОБА_3 заперечувала та увійшла у будинок. Після цього свідок разом зі співробітниками міліції та іншою понятою увійшли до двору, де побачили ваги та купу якогось металу. Протокол складався одним зі співробітників міліції, а не слідчим. Цей протокол при свідкові співробітники міліції не пред'являли ОСОБА_3

Таким чином свідок обвинувачення ОСОБА_9 не підтвердила факту придбання обвинуваченою ОСОБА_3 металобрухту у ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_10 пояснила суду, що восени 2013 року під вечір її та її подругу ОСОБА_9 біля супермаркету «Класс» в районі вул.Одеська співробітники міліції запросили бути понятими. Разом зі співробітниками міліції вони проїхали у район приватного сектору. Біля одного з дворів з зеленими воротами та табличкою «Куплю метал» стояла жінка, як з'ясувалося, слідчий, та якийсь чоловік. На дзвінок з двору вийшла ОСОБА_3, і цей чоловік пояснив, що здавав їй метал за гроші. Співробітники міліції хотіли зайти у двір, але ОСОБА_3 була проти та увійшла у будинок. Тоді свідок разом зі співробітниками міліції та іншою понятою увійшли у двір, де побачили ваги та якісь металеві речі. Протокол співробітники міліції складали у автомобілі. При свідкові співробітники міліції не роз'яснювали ОСОБА_3 її права, протокол не пред'являли.

Таким чином свідок обвинувачення ОСОБА_10 не підтвердила факту придбання обвинуваченою ОСОБА_3 металобрухту у ОСОБА_5

Протокол огляду місця події від 28.10.2013 року суд визнає недопустимим доказом в силу ст.87 КПК України, оскільки отриманий внаслідок порушення права на захист. Так, у протоколі зазначено, що оглядалася територія біля домоволодіння АДРЕСА_1, біля воріт якого знаходиться чоловік, який назвався ОСОБА_5, та зі слів якого, він здав за вказаною адресою брухт металу у вигляді каструлі вагою 2,5 кг, за яку жінка заплатила йому 3 грн. 50 коп. Відповідно до цього протоколу ОСОБА_5 добровільно видав співробітникам міліції грошові кошти у сумі 3грн. 50коп., які у присутності понятих були упаковані та опечатані. При цьому у протоколі не зазначено номіналу, купюр та монет, з яких складалася вказана сума.

За таких обставин не відповідає вимогам допустимості доказів і протокол огляду речей від 21.11.2013р., об'єктом якого були «грошові купюри, вилучені у ОСОБА_5 28.10.2013р. біля будинку АДРЕСА_1

Акт «добровільно виданих грошових коштів у сумі 5 гривень 60 копійок ОСОБА_4 суд також визнає недопустимим доказом, оскільки не містить точного часу здійснення процесуальної дії, складений та підписаний не слідчим, а оперуповноваженим, не містить відомостей щодо осіб, які підписали цей документ як поняті. Більш того, вказаний акт не є процесуальним документом у розумінні КПК України, оскільки не відповідає формам фіксування кримінального провадження згідно зі ст.103 КПК України.

Як наслідок, не є допустимим доказом протокол огляду речей від 21.11.2013р., об'єктом якого були грошові купюри, вилучені у ОСОБА_4 23.10.2013р. біля будинку АДРЕСА_1

При цьому суд звертає увагу, що така процесуальна дія як «вилучення грошових купюр у ОСОБА_4 не проводилась, оскільки стороною обвинувачення не надано відповідного протоколу, оформленого згідно з вимогами ст.104 КПК України. Крім того, вказані предмети не були вилучені під час обшуку за правилами ч.7 ст.236 КПК України та не є тимчасово вилученим майном в порядку ст.ст.167, 168 КПК України.

За таких обставин, суд визнає недопустимим доказом постанову про визнання речових доказів від 21.11.2013р. в частині визнання речовими доказами вилучені у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 грошових коштів у розмірі 5,60 грн. та 3,50 грн.

Протокол обшуку подвір'я домоволодіння АДРЕСА_1 від 28.10.2013 року з фототаблицею суд визнає недопустимим доказом в силу ст.87 КПК України, оскільки він отриманий внаслідок порушення права на захист. Так, у протоколі не зазначено характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовувались під час проведення обшуку. Також у протоколі не міститься запису про виявлені предмети під час обшуку. З тексту протоколу вбачається, що понятим та іншим учасникам, присутнім при обшуку, нічого не пред'являлося. В той же час, в резолютивній частині протоколу міститься запис про те, що «перераховане у протоколі обшуку брухт чорного металу загальною вагою 600 кг залишений під зберігальну розписку ОСОБА_3; .. табличка з написом «куплю метал» дерев'яна…вилучена, упакована, опечатана». Крім того, у протоколі обшуку не зазначено, яким чином встановлена вага брухту чорного металу; будь-які відомості про зважування у протоколі відсутні.

Також є недопустимим доказом протокол огляду речей від 14.11.2013р., в ході якого оглядалась дерев'яна табличка розміром 37/84см з написом літерами чорного кольору «Сбор лома», а також постанова про визнання дерев'яної таблички з написом «Сбор лома», брухту чорного металу вагою 600кг та металевих ваг до 500кг речовими доказами та передачу їх на зберігання від 14.11.2013р, оскільки суд визнав недопустимим протокол обшуку території домоволодіння АДРЕСА_1 від 28.10.2013р.

Крім того, у протоколі огляду від 14.11.2014р. не вказане джерело отримання об'єкту огляду - таблички з написом «Сбор лома». При цьому суд звертає увагу, що у визнаному недопустимим доказом протоколі обшуку вказано про вилучення таблички з написом «Куплю метал».

Під час судового розгляду кримінального провадження судом за участю сторін кримінального провадження було досліджено надану суду Червонозаводським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області дерев'яну табличку, яка містить напис чорною фарбою на одній стороні - «Сбор лома» та на іншій - «Куплю метал». Вказана табличка надійшла до суду упакованою у поліетиленовий пакет, закріплений скетчем, на пакеті скетчем прикріплено білий аркуш з написом «Вещественное доказательство: деревянная табличка с надписью «Сбор лома» изъятая по адресу: АДРЕСА_1, 28.10.2013. Понятые: 1) /підпис/ 2) /підпис/ Следователь: /підпис/ ОСОБА_11», а також прикріплено за допомогою канцелярської скоби квитанція №718 від 18.11.2013р. про прийняття на зберігання вилученої по кримінальному провадженню «№1201322006000» таблички.

Суд вважає вказаний доказ недопустимим з наступних підстав.

Так, що стосується визнаної речовим доказом таблички з написом «Сбор лома», яка була об'єктом огляду, за результатами якого складено протокол від 14.11.2013р., то матеріали кримінального провадження не містять будь-яких даних щодо джерела її отримання органом досудового розслідування.

Пояснювальна записка (бирка) на упаковці до таблички, переданої в суд, не містить прізвищ осіб, підписи яких містяться в графі «поняті», а надана суду табличка не була опечатана, як про це зазначено у протоколі обшуку від 28.10.2013р.

Обвинувачена ОСОБА_3 в судовому засіданні стверджувала, що вона купила у незнайомого їй чоловіка каструлю для своїх побутових потреб та оскільки пожаліла його, бо він пояснив їй, що не має грошей на хліб. Таке твердження сторона обвинувачення нічим не спростувала.

Об'єктом злочину, передбаченого ч.1 ст.213 КК України, є суспільні відносини у сфері господарської діяльності з металобрухтом, які регулюються Законом України «Про металобрухт», а його предметом - брухт кольорових і чорних металів (металобрухт).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про металобрухт» металобрухт - це непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу і містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів і їх сплавів. Операціями з металобрухтом є заготівля, переробка, металургійна переробка брухту чорних і кольорових металів.

В той же час стороною обвинувачення не надано доказів виявлення та вилучення у ОСОБА_3 конкретних металевих виробів, придбання яких саме як металобрухту у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 їй інкримінується згідно з обвинувальним актом.

Таким чином, стороною обвинувачення не доведено наявності у обвинуваченої прямого умислу на організацію незаконного пункту прийому металобрухту та здійснення операцій з брухтом кольорових і чорних металів без державної реєстрації та без спеціального дозволу (ліцензії).

Саме по собі придбання металевого виробу за недоведеності умислу на організацію незаконного пункту прийому металобрухту та здійснення незаконних операцій з металобрухтом, з урахуванням принципу презумпції невинуватості, за відсутності будь-яких інших доказів, які б свідчили про наявність такого умислу обвинуваченого, не є достатньою та необхідною ознакою для кваліфікації дії обвинуваченої за ч.1 ст.213 КК України, як про це стверджує сторона обвинувачення.

За правилами статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Під час судового розгляду даного кримінального провадження стороною обвинувачення не було доведено обставини вчинення ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч.1 ст.213 КК України, як вони викладені у обвинувальному акті.

Згідно зі ст. 65 КПК України, суд встановлює наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що ґрунтуються на доказах, якими є всякі фактичні дані, зібрані у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, у тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. При цьому статтею 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Обов'язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає. При цьому стаття 62 Конституції України гарантує, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Тобто суд ухвалює обвинувальний вирок лише у тому випадку, коли досліджені під час судового розгляду докази, які відповідають вимогам належності та допустимості, спростовують всі розумні сумніви щодо вини особи.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є частиною національного законодавства України, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого їй злочину є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі злочину є доведеним (справа Дж.Мюррей проти Сполученого Королівства).

Такий же принцип закріплений у статті 17 КПК України, відповідно до якої ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Статтею 370 КПК України передбачено, що обґрунтованим є таке рішення, що ухвалено судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом, відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення (ст.373 КПК України).

Суд розглядає кримінальне провадження на засадах змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Під час судового розгляду даного кримінального провадження стороною обвинувачення не надано достатніх допустимих доказів в підтвердження того, що ОСОБА_3 організувала незаконний пункт прийому металобрухту та здійснювала незаконні операції з брухтом кольорових та чорних металів.

Отже під час судового розгляду справи стороною обвинувачення не доведено вчинення ОСОБА_3 інкримінованого їй злочину, у зв'язку з чим ОСОБА_3 підлягає виправданню за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення» (т.2 а.с.131-137).

Прокурор у кримінальному провадженні оскаржив вирок Червонозаводського районного суду м.Харкова.

У своїй апеляційній скарзі прокурор просив виправдувальний вирок скасувати, у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.213 Кримінального кодексу України, і призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 8.500 гривень.

Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор зазначив, що на думку суду доказом невинуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення є показання свідка ОСОБА_4, який у судовому засіданні не вказав на обвинувачену як на жінку, яка придбала у нього металобрухт. Проте суд у вироку не спростував свідчення ОСОБА_4 про те, що взимку 2013 року, побачивши на паркані одного з будинків по вул.Харківській у м.Харкові об'яву «Куплю металобрухт», зайшов у двір і продав незнайомій жінці вироби з чорного металу, у тому числі, кутники, обрізки, консервні банки за 5,20 грн. або за 5,40 грн. Як виглядає ця жінка та точну адресу де це відбувалося, свідок не пам'ятає, що є природним явищем для людської пам'яті.

Висновок суду, що свідки ОСОБА_12 ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не підтвердили факту придбання обвинуваченою ОСОБА_3 металобрухту у ОСОБА_4 не відповідає фактичним обставинам справи. На думку прокурора, свідчення перелічених осіб у судовому засіданні викривають ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.213 Кримінального кодексу України, оскільки об'єктивна сторона цього злочину полягає не у придбанні металобрухту, а у формах здійснення операцій з металобрухтом без державної реєстрації та спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством, що непрямо підтвердили свідки ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 Отже їх свідчення в суді можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.

Суд першої інстанції, на переконання прокурора, необгрунтовано визнав недопустимими доказами акт добровільно виданих грошових коштів від 23 жовтня 2013 року, протокол огляду місця події від 28 жовтня 2013 року, протокол обшуку подвір'я домоволодіння АДРЕСА_1 від 28 жовтня 2013 року, протоколи огляду речей від 14 листопада 2013 року і від 21 листопада 2013 року, а також постанови про визнання речовими доказами від 14 листопада 2013 року і від 21 листопада 2013 року, оскільки зазначені докази було добуто згідно з вимогами кримінального процесуального законодавства, відтак вони можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.

Про винуватість ОСОБА_3 свідчать також довідка адресно-довідкового підрозділу ГУДМСУ в Харківській області, відповідно до якої ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, а також лист Департаменту економіки та міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації, згідно з якою вищевказана адреса не зареєстрована у Харківській області як місце здійснення господарської діяльності із заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів.

Перелічені докази, як вважає прокурор, прямо викривають ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.213 Кримінального кодексу України. Стороною обвинувачення у повному обсязі доведено, що виявлений на території домоволодіння, де зареєстрована ОСОБА_3, металобрухт вагою 600кг отриманий нею внаслідок організації незаконного пункту прийому металобрухту та здійснення операцій з брухтом кольорових та чорних металів без державної реєстрації і спеціального дозволу (ліцензії), тобто злочинним шляхом (т.2 а.с.149-153).

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, думку обвинуваченої та її захисника, які проти задоволення апеляційної скарги заперечували, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора є необгрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.129 Конституції України, ст.ст.7,9,10,22 Кримінального процесуального кодексу України кримінальне судочинство в Україні ґрунтується на засадах законності, змагальності сторін, рівності учасників процесу перед судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Згідно зі ст.ст.17,94,370 Кримінального процесуального кодексу України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що Червонозаводський районний суд м.Харкова під час судового розгляду, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, дотримуючись засадничих принципів кримінального судочинства, створив необхідні умови для реалізації сторонами судового процесу їхніх процесуальних прав, повно і всебічно дослідив всі обставини справи, дав оцінку кожному доказу з точки зору належності, допустимості і достовірності.

Вислухавши наведені вище показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_12 ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, суд першої інстанції зробив цілком обґрунтований висновок, що у свідченнях перелічених осіб відсутні відомості, які, поза розумним сумнівом, свідчать про те, що ОСОБА_3 за місцем свого проживання організувала незаконний пункт прийому металобрухту та здійснювала незаконні операції з брухтом кольорових та чорних металів.

Дослідивши акт добровільно виданих ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 5 гривень 60 копійок від 23 жовтня 2013 року, суд першої інстанції обгрунтовано визнав його недопустимим доказом, оскільки форма і зміст цього документу не відповідають вимогам кримінального процесуального закону. Враховуючи, що грошові кошти в сумі 5 гривень 60 копійок було отримано органом досудового слідства у непередбачений законом спосіб, суд правильно визнав недопустимими доказами також протокол їх огляду і постанову про визнання зазначених грошей речовими доказами.

За таких обставин, беручи до уваги свідчення ОСОБА_4, який не вказав на обвинувачену, як на особу, яка купила у нього металеві вироби, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про недоведеність належними доказами факту продажу ОСОБА_4 23 жовтня 2013 року обвинуваченій ОСОБА_3 лому чорного металу.

Явку в судове засідання свідка ОСОБА_5 сторона обвинувачення не забезпечила, відтак факт існування такої особи, продажу ним 28 жовтня 2013 року обвинуваченій ОСОБА_3 лому чорного металу, а також достовірність його підпису в протоколі обшуку, належними доказами безпосередньо в судовому засіданні не довела.

Обгрунтованим є також рішення суду першої інстанції про визнання недопустимим речового доказу у виді таблички з написом «Сбор лома», а також протоколу її огляду, оскільки законність отримання цього речового доказу матеріалами кримінального провадження не підтверджена. З матеріалів справи вбачається, що 28 жовтня 2013 року під час проведення обшуку на території домоволодіння, в якому проживає обвинувачена, було вилучено зовсім іншу дерев'яну табличку з написом: «Куплю металл».

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з дотриманням вимог ст.94 Кримінального процесуального кодексу України, навівши у вироку переконливі мотиви свого рішення, обгрунтовано визнав недопустимими докази, надані в судовому засіданні стороною обвинувачення, правильно тлумачив на користь обвинуваченої усі сумніви, щодо доведеності її вини, зробив обгрунтований висновок про недоведеність вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.213 Кримінального кодексу України, і ухвалив законний, обґрунтований і вмотивований виправдувальний вирок, який цілком відповідає вимогам ст.370 Кримінального процесуального кодексу України.

Законних підстав для скасування вироку Червонозаводського районного суду м.Харкова, з мотивів, зазначених в апеляційній скарзі прокурора, колегія суддів не вбачає.

Беручи до уваги наведене, керуючись статтями 404,405,407,419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні залишити без задоволення.

Вирок Червонозаводського районного суду м.Харкова від 19 серпня 2014 року відносно ОСОБА_3 залишити без змін.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий суддя Остапчик С.В.

Судді Григоров П.О.

Ємець О.П.