Рішення № 41645125, 26.11.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №22-ц/790/6734/14 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 642/2203/14-ц Ольховський Є.Б.

Категорія: договірні Доповідач -Гальянова І.Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого-судді: Гальянової І.Г.

суддів: Колтунової А.І.

Міненкової Н.О.

при секретарі : Сватенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківжитло» на рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 12 серпня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківжитло» про стягнення пені та моральних збитків, -

ВСТАНОВИЛА :

12.03.2014 року позивач звернулась у суд з позовом в якому просила стягнути з відповідача на її користь 145772,31 грн. пені та моральну шкоду, розмір якої визначає у 30 000 грн., а також стягнути з відповідача на її користь судові витрати у справі.

Свої вимоги, обгрнутовувала тим, що 09.01.2006 року між нею та відповідачем був укладений договір № 65/69 пайової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку за адресо: АДРЕСА_1 та відповідно до умов договору вона передала відповідачу грошові кошти у розмірі 570498,50 грн., сплативши 100 % вартості квартири ,що на день укладання договору дорівнювало 112970,00 доларів США та що є еквівалентом грошового зобов»язання за вказаним Договором , а відповідач зобов»язувався по закінченню будівництва передати їй у власність частину збудованого приміщення , а саме трикімнатну квартиру загальною площею 102,70 кв. м., розташовану на 6-му поверсі будівельний № 65/69 в житловому будинку за вказаною адресою.

Позивач зазначає, що відповідно до п.24. умов зазначеного Договору встановлено строк закінчення будівництва 11 квартал 2009 року.

Як на підставу стягнення з відповідача пені позивач посилаючись на п.10.3 умов зазначеного договору, вимоги ст.ст. 524, 533, 549-552, 626, 627, 628, 629, 651, 653 ЦК України, зазначає на те, що строк виконання зазначеного договору минув, а тому є підстави для його розірвання та застосування наслідків такого розірвання договору.

Як на підставу відшкодування моральної шкоди, позивач з посиланням на ст. 22 Закону України « Про захист прав споживачів»зазначає, що у зв»язку з протиправною поведінкою відповідача, пов»язаною з порушенням відповідачем умов договору, їй спричинена моральна шкода (а.с.1).

В судовому засіданні суду першої інстанції представники позивача уточнили позовні вимоги позивача та як на підставу стягнення з відповідача пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фактично внесених грошових коштів за кожний день прострочення виконання зобов»язання, посилались на п. 10.3 умов зазначеного договору та зазначили на істотне порушення відповідачем умов зазначеного договору та невиконання ним по ньому зобов»язань.

В судовому засіданні, яке відбулось 25.04.2014 року представник відповідача позовні вимоги позивача не визнав, та звернувся з заявою про застосування до вимог позивача строку позовної давності, а також з письмовими запереченнями на позов, в яких, посилаючись на те, що між сторонами виникли правовідносини щодо інвестування житла, вважає, що виниклі правовідносини повинні регулюватись Законом України «Про інвестиційну діяльність», а не законом України «Про захист прав споживачів». Крім того, посилаючись на вимоги ч.4 ст. 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи», яка забороняє нарахування та виплату забудовником штрафних санкцій, передбачених як договором ,так і відповідно до ч.2 ст. 5 ЦК України має зворотну дію, а також на відсутність між відповідачем та позивачем грошових зобов»язань та безпідставність вимог позивача щодо стягнення пені в еквіваленті до долару США за курсом станом на день подання позову до суду, що на його думку не відповідає пункту 10.3 укладеного між сторонами договору, просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог ( а.с.36-40).

Справу розглянуто судом за відсутності представника відповідача.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2014 року позовні вимоги позивача задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача пеню за прострочення виконання зобов»язань у розмірі 145 722,38 грн. та відмовив позивачу в задоволенні іншої частини позовних вимог. Суд стягнув з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 1457 грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Наводить ті ж доводи, що і в письмових запереченнях на позов.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції та безпідставність доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, а також позивача та її представника, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на апеляційну скаргу, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача та стягуючи з відповідача пеню в у розмірі подвійної облікової ставки НБУ з розрахунку пені, еквівалентну 112970, 00 доларів США на час звернення позивача до суду , тобто із суми 1067340,56 грн., за період з 12 березня 2013 року по березень 2014 року, в сумі 145772,38 грн., суд першої інстанції, з посиланням на п.п.2.4, 10.3 умов зазначеного вище договору, ст. 533 ЦК України, виходив з порушення відповідачем зобов»язання , покладених на нього цим договором, а також з визначення у зобов»язані грошового еквівалента в іноземній валюті.

Однак погодитись з таким висновком суду не можна.

Так судом , першої інстанції встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що 09 січня 2006 року між сторонами був укладений договір № 65/69 про пайову участь в будівництві будинку, відповідно до умов якого, позивач направляє відповідачу грошові кошти на будівництво будинку в порядку пайової участі , яка складає 570 498,5 грн., що на день укладення договору дорівнює 112 970,00 у.о. та доручає відповідачу, сформувати її долю в загальному майні пайовиків, забезпечити будівництво будинку в першій черзі, розташованій в районі вул. Полтавський шлях, 144 в Ленінському районі м.Харкова, включаючи всі роботи, передбачені документами на будівництво, забезпечити виділення позивачу частини житлової площі (квартири) в натурі після отримання техпаспорту на будинок та передати їй у власність квартиру в стані, відповідно до додатку № 1 та 2 договору ( пункти 1.1., 2.1, 3.1. Договору) (а.с.2-11).

Відповідно до пункту 3.3 умов вказаного договору, всі грошові суми, як в Договорі, так і в Графіку платежів до нього , визначаються в умовних одиницях. При цьому всі розрахунки між Сторонами проводяться в національній валюті України.

В пункті 2.4. умов договору , при його укладанні сторони домовились, що закінчення будівництва - 2 квартал 2009 року.

Відповідно до пункту 10.3 умов договору, в разі порушення відповідачем своїх зобов»язань відповідно до пункту 2.4. , більш ніж на 90 банківських днів, відповідач сплачує позивачу (за виключенням випадків, зазначених у пункті 7.2. Договору) пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми фактично внесених позивачем грошових коштів за кожний день прострочки, починаючи з 91-го дня.

Таким чином вказаним пунктом умов укладеного між сторонами договору сторони передбачили забезпечення відповідачем виконання ним зобов»язань щодо закінчення строку будівництва шляхом сплати ним пені , що за змістом ст. 549 ЦК України, є штрафними санкціями у разі порушення відповідачем зобов»язань, встановлених п. 2.4. умов договору.

Матеріали також свідчать про те, що на виконання умов вказаного договору позивачем внесені пайові внески в розмірі 570 500,00 грн., що підтверджуються наданими позивачем копіями заяви на переказ готівки та квитанціями по переказ грошових коштів.

При цьому, як свідчать вказані платіжні документи, позивач вносила пайові внески в національній валюті - гривні, а не в доларах США ( а.с.12-20).

За таких обставин , висновок суду першої інстанції щодо наявності виникнення у відповідача перед позивачем грошових зобов»язань , а саме: сплати пені в еквіваленті долару США не відповідає вимогам ст. 533 ЦК України, умовам пунктів 3.3. та 10.3 умов вказаного договору та фактичним обставинам справи, а саме: внесенням позивачем пайових внесків в сумі 570500, 00 грн.

Крім того, як свідчать матеріали справи між сторонами виникли правовідносини щодо будівництва житлового буднику за вказаною адресою на умовах пайової участі позивача в зазначеному будівництві , забудовником якого є відповідач.

В ч.4 ст. 3 Закону України № 800-У1 від 25 грудня 2008 року «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», який спрямовано на подолання кризових явищ у будівельній галузі та регулювання правовідносин, що виникають у зв»язку з будівництвом житла, встановлено заборону нарахування та виплати забудовником штрафних санкцій, передбачених договорами, та стягнення коштів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України.

Вказані обставини справи та вимоги норм матеріального свідчать про те, що на час звернення позивача до суду з зазначеним позовом існує встановлена вказаним Законом України заборона на нарахування та виплату забудовником передбачених укладеним між сторонами вказаним договором штрафних санкцій , які відповідно умов укладеного між сторонами договору визначені як пеня (ст. 549 ЦК України), та виключає таку відповідальність відповідача перед позивачем.

При цьому, вказаний Закон України застосовується до виниклих між сторонами правовідносин, оскільки пом»якшує цивільну відповідальній відповідача, у зв»язку з чим має зворотну силу ( ч.2 ст. 5 ЦК України).

Суд першої інстанції на вказані обставини справи та вимоги норм матеріального права уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача зазначених вище штрафних санкцій .

За таких обставин в цій частині рішення суду підлягає скасуванню як таке, що ухвалено судом першої інстанції з порушенням вказаних норм матеріального права, при невідповідності висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам (пункти 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України) , з ухваленням в цій частині нового рішення, про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог в цій частині з зазначених вище підстав.

Оскільки ж підстави для задоволення позовних вимог позивача відсутні, то у відповідності до вимог ч.1 ст. 88 ЦПК України, відсутні також підстави для відшкодування відповідачем позивачу витрат по сплаті нею судового збору, у зв»язку з чим рішення суду в цій частині також підлягає скасуванню.

Між тим, судова колегія погоджується з висновком суду щодо відмови позивачу в задоволенні позовних вимог в частині відшкодування їй моральної (немайнової) шкоди, оскільки виплата такої шкоди умовами укладеного між сторонами договору не передбачена.

При цьому судова колегія вважає безпідставними доводи, викладені представником відповідача в апеляційній скарзі, щодо виникнення між сторонами правовідносин які регулюються Законом України «Про інвестиційну діяльність», оскільки як свідчать зазначені вище умови укладеного між сторонами договору про дольову участь позивача в будівництві багатоквартирного житлового будинку , позивач укладала такий договір на її участь у будівництві багатоквартирного будинку, з метою набуття права власності на квартиру в ньому, а не з метою отримання прибутку (доходу) або досягнення соціального ефекту, що не є інвестицією в розумінні цього Закону України (правовий висновок Верховного суду України від 21 .11.2012 року у справі № 6-101 цс 12).

З огляду на наведене в іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню його без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 316, 317, 319, 218 ЦПК України , судова колегія -,

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківжитло» задовольнити частково.

Змінити рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2014 року, скасувавши його в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківжитло» пені та судового збору.

Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківжитло» про стягнення пені.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий, суддя:

Судді :