Постанова № 41644043, 25.11.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2014 р. Справа № 917/1234/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Міракові Г.А.

за участю представників сторін:

позивача - Пількевич В.В. на підставі довіреності №14-136 від 13.05.2014р.

відповідача - Рубан Н.Б. на підставі довіреності №3907 від 21.04.2014р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ НАК "Нафтогаз України" (вх. №3115П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 26.08.2014р. у справі № 917/1234/14

за позовом ПАТ НАК "Нафтогаз України", м. Київ

до Комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго", м. Комсомольськ

про стягнення 123 525,02 грн.

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ НАК "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго" з вимогою стягнути з відповідача пеню у розмірі 66 498, 79грн., 3% річних у розмірі 13 299, 76грн., 7% річних у розмірі 28 826, 20грн., інфляційні втрати у розмірі 14 900, 27грн., судові витрати у розмірі 2 470, 50грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.08.2014р. у справі №917/1234/14 (суддя Гетя Н.Г.) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 39 899, 27грн. пені, 17 295, 72грн. штрафу, 14 900, 27грн. інфляційних втрат, 13 299, 76грн. 3% річних та 2 470, 50грн. витрат по сплаті судового збору. Суд першої інстанції, беручи до уваги виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором, причини прострочення виконання зобов'язань, а також інші наведені відповідачем обставини, прийшов до висновку частково задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та зменшити розмір штрафних санкцій на 40%.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні пені в сумі 26 599, 52грн. та штрафу у сумі 11 530, 48грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу в повному обсязі, в іншій частині рішення місцевого господарського суду просить залишити без змін.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не міг зменшувати розмір нарахованих штрафних санкцій, оскільки виняткові обставини у відповідача відсутні, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню та штраф; судом взято до уваги лише негативні наслідки, які настануть у відповідача, зменшення судом розміру пені та штрафу спричиняє позивачу додаткові збитки.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.10.2014р. у справі №917/1234/14 прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд скарги призначено на 24.11.2014р.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 24.11.2014р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні пені в сумі 26 599, 52грн. та штрафу у сумі 11 530, 48грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу в повному обсязі, в іншій частині рішення місцевого господарського суду просить залишити без змін. Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечує, просить оскаржуване рішення залишити без змін у повному обсязі, а апеляційну скаргу без задоволення.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, що представники сторін у справі з'явились в судове засідання та надали пояснення щодо своїх вимог і заперечень, зважаючи на строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду, передбачені статтею 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

12.07.2012р. між НАК "Нафтогаз України" (продавець) і Комунальним виробничим підприємством "Комсомольськтеплоенерго" (покупець) укладено договір №135/07/12-БО купівлі-продажу природного газу (а.с.8-13), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00 або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору.

Пункт 6.1. договору визначає, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно пункту 11.1. цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів, печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01 серпня 2012 року по 31 грудня 2012 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Як зазначає позивач та відповідачем не спростовується, позивачем свої зобов'язання були виконані в повному обсязі та поставлено відповідачу природний газ в об'ємі 2 619, 196 тис.куб.м на загальну суму 12 201 000, 29грн., що підтверджується також наявними у матеріалах справи підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу (а.с.14-19).

Згідно наданих позивачем розрахунків (а.с.21-26), за отриманий у 2012 році природний газ відповідачем у повному обсязі було сплачено в лютому 2013 року, тобто з порушенням визначених договором купівлі-продажу природного газу строку. Зазначене не заперечується відповідачем.

Вищенаведене стало підставою для звернення позивачем до господарського суду з вимогою стягнути з відповідача у зв'язку з неналежним виконанням умов договору пеню, 3% річних, штраф 7% річних та інфляційні втрати.

Досліджуючи матеріали справи, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України, а саме статтями 525, 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших нормативно-правових актів, договору; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім передбачених законом випадків.

Відповідно до статей 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статей 610-612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом положень статей 216, 218, 229, 230, 231 Господарського кодексу України боржник несе господарсько-правову відповідальність за невиконання ним грошового зобов'язання шляхом застосування до нього господарських санкцій.

У відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Пункт 7.2. договору визначає, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього договору покупець у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. При цьому згідно пункту 9.3. договору строк позовної давності, в тому числі за вимогами щодо стягнення штрафу та пені, встановлено сторонами у 5 років.

Досліджуючи наданий позивачем розрахунок пені, інфляційних втрат, 3% річних та штрафу та з урахуванням вищенаведених положень закону, судова колегія апеляційної інстанції приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок є обґрунтованим і правомірним, а порядок нарахування суми штрафних санкцій відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства України.

Разом з тим, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо можливості у даному випадку зменшити розмір нарахованих позивачем відповідачу штрафних санкцій на 40%, виходячи з наступного.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За змістом приписів пункту 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання зобов'язання або його невиконання, незначності прострочення виконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Обґрунтовуючи заявлене клопотання про зменшення розміру пені на 50%, відповідач посилається на збитковість підприємства та те, що на момент подання позову основний борг повністю сплачений відповідачем.

Як вбачається із доданих заявником до заяви доказів на підтвердження вимоги щодо зменшення розміру пені, постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області від 07.03.2014р. на виконання наказу №18/444/12, виданого 18.06.2012р., накладено арешт на кошти, що містяться на всіх рахунках КВП "Комсомольськтеплоенерго" у межах суми 866 986, 37грн. (а.с.61); по зведеному виконавчому провадженню станом на 16.07.2014р. залишок боргу відповідача складає 1 505 200, 26грн. (а.с.62-63). Крім того, відповідно до звітів про фінансові результати за 2012, 2013 роки (а.с.64-65) відповідач має значні збитки.

Аналізуючи наведене, колегія суддів зазначає, що вимоги відповідача про зменшення розміру пені підтверджені належними та допустимими доказами, які свідчать про неможливість підприємства своєчасно оплатити поставлений газ, оскільки, як вбачається з договору №135/07/12-БО від 12.07.2012р., газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та населенням, споживачем теплової енергії є переважно населення, господарська діяльність відповідача є збитковою, крім того, на момент подання позову основний борг був сплачений відповідачем у повному обсязі, а саме у лютому 2013 року.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта, що зменшення судом розміру пені та штрафу спричиняє позивачу додаткові збитки, оскільки на підтвердження таких доводів апелянтом доказів, як того вимагає стаття 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано.

Щодо правомірності зменшення розміру пені та штрафу за наявності наведених обставин зазначає Вищий господарський суд України, зокрема у листі від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та постанові від 05.03.2014р. у справі №911/571/13-г.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права та при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим рішення господарського суду Полтавської області від 26.08.2014р. у справі №917/1234/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ НАК "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 26.08.2014р. у справі № 917/1234/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 01.12.2014 року.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.