Постанова № 41642265, 01.12.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2014 р. Справа № 908/2812/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Гетьман Р.А.,

при секретарі Катренко І.С.,

за участю представників:

від позивача – не з’явився,

від відповідача – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичні технології" (вх.№2954З/2) на рішення господарського суду Запорізької області від 26.08.2014р. у справі №908/2812/14

за позовом Запорізької міської ради, м. Запоріжжя,

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергетичні технології”, м. Запоріжжя,

про внесення змін до п.п. 5, 9 договору оренди землі № 040626100995 від 15.11.2006р.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.08.2014р. у справі №908/2812/14 (суддя Мірошніченко М.В.) позов задоволено. Внесено зміни до п. 5 договору оренди землі від 15.11.2006р. (зареєстрованого у Запорізькій регіональній філії ДП “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 15.11.2006р. за № 040626100995), укладеного між Запорізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю “Енергетичні технології”, площею 0,0824 га, яка находиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Будьонного, 20, наданої для розташування автозаправних блок-пунктів та тимчасової закусочної з літнім майданчиком, виклавши його в такій редакції: “5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 1059161 грн. 36 коп. (один мільйон п’ятдесят дев’ять тисяч сто шістдесят одна гривня 36 коп.) в цінах 2013 року”. Внесено зміни до п. 9 договору оренди землі від 15.11.2006р. (зареєстрованого у Запорізькій регіональній філії ДП “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 15.11.2006р. за №040626100995), укладеного між Запорізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю “Енергетичні технології”, площею 0,0824 га, яка находиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Будьонного, 20, наданої для розташування автозаправних блок-пунктів та тимчасової закусочної з літнім майданчиком, виклавши його в такій редакції: “9. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 63549 грн. 68 коп. (шістдесят три тисячі п’ятсот сорок дев’ять гривень 68 коп.), що складає 6% нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2013 року”. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергетичні технології” на користь Запорізької міської ради суму 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

Місцевий господарський суд, обґрунтовуючи прийняте рішення, вказує на невідповідність розміру нормативної грошової оцінки землі та розміру орендної плати за надану відповідачу земельну ділянку, визначених договором оренди землі від 15.11.2006р. № 040626100995, вимогам чинного законодавства.

Таким чином, враховуючи відсутність добровільної згоди відповідача на внесення змін до спірного договору оренди землі, а також те, що можливість внесення відповідних змін до договору передбачена п. 12 спірного договору, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної заяви.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду від 26.08.2014р., скаржник звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, просив скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 26.08.2014р. у справі № 908/2812/13 та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергетичні технології” про внесення змін до договору оренди землі відмовити у повному обсязі; сплату судового збору покласти на позивача.

На думку ТОВ "Енергетичні технології", у відповідності до приписів п. 271.2 ст. 271 Податкового кодексу України, положення рішення Запорізької міської ради № 37 повинні бути застосовані лише з 01 січня 2014 року.

Таким чином, скаржник, посилаючись на положення ч. 4 ст. 4 Цивільного кодексу України, ч. 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” від 01.11.1996р. № 9, зазначає про відсутність порушення прав позивача рішенням Запорізької міської ради №37, а також безпідставність подання позовної заяви та необґрунтованість рішення господарського суду Запорізької області від 26.08.2014р. у справі №908/2812/14.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.09.2014р. у справі № 908/2812/14 апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до розгляду.

Запорізькою міською радою подано відзиви на апеляційну скаргу, в яких позивач просить суд рішення господарського суду Запорізької області від 26.08.2014р. у справі №908/2812/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення; розглянути апеляційну скаргу ТОВ "Енергетичні технології" за відсутністю його представника (вх. № 8709, 10956).

Зокрема, позивач зазначає, що оскільки рішення Запорізької міської ради від №37 було прийняте 26.06.2012р., тобто більш ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, і вводиться в дію з 01.01.2013р. (п. 5 вказаного рішення), таким чином, приписи чинного законодавства щодо строків внесення змін до елементів податків Запорізькою міською радою дотримано в повному обсязі.

При цьому, на думку Запорізької міської ради, положення п. 271.2 ст. 271 Податкового кодексу України щодо строків оприлюднення рішення місцевих рад про затвердження нормативної грошової оцінки земельних ділянок не підлягають застосуванню до рішення Запорізької міської ради № 37.

В судове засідання представники сторін не з’явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, долучені до матеріалів справи.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, а також доводи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом Запорізької області норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу у порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

08.11.2006р. між Запорізькою міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетичні технології" (орендар) укладено договір оренди землі від 08.11.2006р., відповідно до п. 1 якого орендодавець, відповідно до рішення двадцять дев’ятої сесії четвертого скликання Запорізької міської ради №55/28 від 25.01.2006р. надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування автозаправних блок-пунктів та тимчасової закусочної з літнім майданчиком, яка знаходиться: м. Запоріжжя, вул. Будьонного, 20.

Згідно з п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0.0824 га.

Пунктом 3 договору встановлено, що на земельній ділянці знаходиться об’єкти нерухомого майна: автозаправний блок-пункт та тимчасова закусочна з літнім майданчиком.

Відповідно до п. 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 300916 грн. 56 коп. (в цінах 2006 року).

Пунктом 8 договору встановлено, що договір діє до 28 січня 2015 року.

Відповідно до п. 9 договору орендна плата вноситься у грошовій формі та в розмірі: 3009 грн. 17 коп. (три тисячі дев’ять грн. 17 коп.) за календарний рік в цінах 2006 року.

Пунктом 12 договору встановлено, що розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором оренди землі;

- зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

- прийняття орендодавцем рішення про збільшення або зменшення орендної плати;

- в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 14 договору земельна ділянка передається в оренду для: розташування автозаправних блок-пунктів та тимчасової закусочної з літнім майданчиком.

Згідно з п. 15 договору цільове призначення земельної ділянки (категорія земель) - землі іншого призначення.

Відповідно до п. 32 договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається у судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що зазначена у договорі земельна ділянка була передана орендарю за актом приймання-передачі.

03.03.2008р. рішенням Запорізької міської ради № 79 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя" затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя, виконану ДНДІПМ "Дніпромісто".

Пунктом 3 вказаного рішення затверджено базову вартість 1 мІ землі у розмірі 190,18 грн. із врахуванням індексації нормативної грошової оцінки станом на 01.01.08.

Відповідно до п. 7 рішення впроваджено оподаткування земель міста на підставі нової нормативної грошової оцінки з 01.03.08.

Рішенням Запорізької міської ради від 26.06.2012р. № 37 "Про внесення змін до рішення міської ради від 27.07.2011р. № 16 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя" внесено зміни до рішення міської ради від 27.07.2011р. № 16 "Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжя" шляхом викладення в новій редакції додатка до рішення.

Відповідно до п. 2 вказаного рішення зобов’язано орендарів земельних ділянок, у яких розмір орендної плати, встановлений в договорі оренди землі, не відповідає даному рішенню або розрахований без урахування рішення міської ради від 03.03.2008 № 79 "Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжя", укласти додаткові угоди на збільшення орендної плати.

Пунктом 5 рішення встановлено, що дане рішення набирає чинності з 01.01.2013.

Запорізькою міською радою направлено ТОВ "Енергетичні технології" пропозицію щодо внесення змін до договору оренди землі від 23.10.2013р. № 01/02-21/03304, яку останній отримав 06.11.2013р.

Оскільки вищевказаний договір оренди не було приведено у відповідність з вимогами чинного законодавства та приписами нормативних актів органу місцевого самоврядування в досудовому порядку, Запорізька міська рада звернулась до господарського суду з відповідним позовом.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі, зокрема, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Стаття 1 Закону України "Про оцінку земель" визначає нормативну грошову оцінку земельних ділянок як капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

У відповідності до ст. 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше один раз на 5-7 років.

Пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України визначає, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони спірного договору визначили нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка є предметом договору, в розмірі 300916 грн. 56 коп., орендну плату - в розмірі 3009 грн. 17 коп.

Відповідно до п. 12 договору розмір орендної плати переглядається один раз на рік, зокрема, в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, сторони в договорі оренди землі, серед іншого, передбачили можливість внесення до нього змін щодо перегляду розміру орендної плати у випадках, передбачених законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що згідно статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У визначених законом випадках застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

У відповідності до положень статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов’язковими для виконання на відповідній території.

Згідно з п.п. 34, 35 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" до виключної компетенції міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин, затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.

В силу перехідних положень Земельного кодексу України (чинних на момент укладання спірного договору) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні та міські ради. Отже, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах щодо земель, які перебувають у державній та комунальній власності, є Запорізька міська рада, яка має повноваження щодо розпорядження цією земельною ділянкою.

Статтею 73 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної в місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно п.п.288.5.1-2 п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; та не може перевищувати: а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; б) для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом; в) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Пунктом 274.1 ст.274 вказаного Кодексу визначено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

Як встановлено колегією суддів, рішенням Запорізькою міською радою від 03.03.2008р. № 79 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя" затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя, виконану українським ДНДІПМ "Дніпромісто".

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 27.07.2011 Запорізькою міською радою було прийнято рішення №16 "Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжі".

Разом з цим, рішенням Запорізької міської ради №37 від 26.06.2012 до вказаного рішення №16 було внесено зміни, зокрема, в частині визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, надані для розташування автозаправних станцій, газових автозаправних станцій, з урахуванням коефіцієнту 6.

Враховуючи, що відповідно до витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 08.02.2013 нормативна грошова оцінка наданої відповідачу в оренду земельної ділянки складає 1059161,36 грн., таким чином, розмір орендної плати за вищевказаним договором у відповідності до приписів чинного законодавства повинен складати 63549,68 грн.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що пункти 5 та 9 договору оренди, укладеного між позивачем та відповідачем, не відповідають вимогам Податкового кодексу України та вказаних рішень Запорізької міської ради в частині визначення розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміру орендної плати.

Згідно з матеріалами справи, Запорізька міська рада зверталась до відповідача з пропозицією про приведення договору оренди землі у відповідність з вимогами чинного законодавства, проте матеріали справи не містять доказів вирішення цього питання у позасудовому порядку.

Відповідно до приписів ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

У пункті 2.19. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (зі змінами і доповненнями) викладено правову позицію про те, що у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Вищого господарського суду України від 03.07.2014р. у справі №922/533/14 та постановах Верховного суду України від 20.08.2013р. у справі №5017/781/2012 та від 03.12.2013р. у справі № 5009/3430/12.

При цьому, згідно з частиною третьою статті 653 Цивільного кодексу України якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

За таких обставин, оскільки з наявних в матеріалах справи рішень Запорізької міської ради, які є чинними, вбачається затвердження коефіцієнтів, які використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, враховуючи приписи чинного земельного та податкового законодавства, а також наявності в спірному договорі оренди положень щодо можливості перегляду розміру орендної плати за користування відповідною земельною ділянкою, колегія суддів дійшла висновку щодо обґрунтованості позовних вимог в частині внесення змін до пунктів 5 та 9 договору та необхідність їх задоволення.

Крім того, посилання скаржника на те, що рішення Запорізької міської ради №37 від 26.06.2012 згідно положень Податкового кодексу України повинно бути застосоване лише з 1 січня 2014, є помилковим, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 14.1.147 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю – це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Пунктом 4.1.9 статті 4 Податкового кодексу України закріплено принцип стабільності, згідно з яким зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, а податки і збори, їх ставки не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Відповідно до п. 5 рішення Запорізької міської ради від 26.06.2012р. № 37 "Про внесення змін до рішення міської ради від 27.07.2011р. № 16 "Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжя" дане рішення набирає чинності з 01.01.2013р.

Оскільки з вищенаведеної норми не вбачається, що моментом внесення змін до елементів податку є саме момент офіційного оприлюднення нормативно-правового акта, доводи апеляційної скарги про оприлюднення та набуття чинності рішенням Запорізької міської ради №37 "Про внесення змін до рішення міської ради від 27.07.2011 №16 "Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення в м. Запоріжжя" з порушенням передбаченого податковим законодавством порядку є необґрунтованим. Крім того, офіційне оприлюднення рішення органу місцевого самоврядування з порушенням встановлених у законодавстві строків не є підставою для висновку про незаконність такого рішення, а отже, про неможливість його застосування до спірних правовідносин.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Вищого господарського суду України від 10.06.2014р. у справі №908/4012/13.

Крім того, колегія суддів зазначає, що посилання скаржника на необхідність застосування положень статті 271 Податкового кодексу України до спірних правовідносин є помилковим, враховуючи наступне.

Статтею 271 Податкового кодексу України встановлено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Як зазначено вище, рішенням Запорізької міської ради від 26.06.2012р. № 37 внесено зміни до рішення міської ради від 27.07.2011р. № 16 "Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжя" шляхом викладення в новій редакції додатка до рішення.

Колегія суддів зазначає, що оскільки вказаним рішенням місцевої ради не затверджувалася нормативна грошова оцінка землі в межах м. Запоріжжя, таким чином положення п. 271.2 ст. 271 Податкового кодексу України не впливають на момент вступу в дію положень рішення міської ради від 26.06.2012р. № 37, що свідчить про безпідставність та необґрунтованість посилання скаржника на зазначені норми Закону.

Окрім цього, скаржником не надано обґрунтування того, яким чином оприлюднення рішення ради на 24 доби пізніше ніж за шість місяців до зміни розміру орендної плати за землю позбавило відповідача можливості підготуватися та адаптуватися до майбутніх змін та планування бюджетів.

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги Запорізької міської ради є правомірними, підтвердженими належними доказами, а позиція зволікання орендарем виконання умов договору та рішення органу місцевого самоврядування спричинила виникнення обставин, відповідно до яких розмір орендної плати за спірним договором не був приведений до належного рівня.

Щодо посилання скаржника на те, що на адресу ТОВ "Енергетичні технології" не було надіслано копію позовної заяви, а також копію ухвали господарського суду Запорізької області від 26.08.2014р. у справі № 908/2812/14, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України позивач, прокурор зобов’язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Відповідно до пп. 3.1.п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.201р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Відповідно до копії витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 15.08.2014р., який міститься в матеріалах справи, місцезнаходженням ТОВ "Енергетичні технології" є адреса: вул. 40 років Рад. України, буд. 54, прим. 9, м. Запоріжжя, 69037 (а.с. 25).

Як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви Запорізької міської ради додано фіскальний чек та опис вкладення в цінний лист, відповідно до яких копія позовної заяви була надіслана на адресу місцезнаходження ТОВ "Енергетичні технології" (а.с. 6, 7).

Крім того, згідно з пп. 3.9.1 п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.201р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п.п. 2.6.15 п. 2 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом, Державної судової адміністрації, від 20.02.2013р. №28 на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Як вбачається з відмітки на штампі, який міститься на зворотній сторінці оригіналу ухвали господарського суду Харківської області від 07.08.2014р. у справі №908/2812/14, копія вказаної ухали, в якій було зазначено час та місце розгляду поданої Запорізькою міською радою позовної заяви, була направлена у встановленому порядку на адреси сторін у справі.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи викладене, колегія суддів, дійшла висновку, що скаржник був належним чином повідомлений про час та місце розгляду вказаної справи, а також неспростовність факту надсилання на його адресу скаржника копії позовної заяви.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні вимоги не підтверджені належними доказами, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстав для їх задоволення.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Запорізької області від 26.08.2014 р. у справі №908/2812/14 прийняте при належному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв’язку з чим, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, то витрати заявника апеляційної скарги по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 22, 85, 91, 99, 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичні технології" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 26.08.2014 р. у справі №908/2812/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 01.12.2014 р.

Головуючий суддя Лакіза В.В.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Гетьман Р.А.