Постанова № 41642259, 25.11.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2014 р.Справа № 916/943/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ліпчанської Н.В.

суддів Гладишевої Т.Я., Лисенко В.А..

(склад судової колегії змінено відповідно до розпорядження № 681 від 14.10.2014)

при секретарі судового засідання Молодові В.С..

за участю представників сторін:

від позивача: - Скворцова О.В., довіреність № 3060, дата видачі : 18.09.14р.

- Остапов В.В., довіреність № 3060, дата видачі : 18.09.14р.

від відповідача: - Перейма Д.О., довіреність № 133, дата видачі : 25.12.13р.

- Моісєєв Д.А., довіреність № 129, дата видачі : 25.12.13р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"

на рішення господарського суду Одеської області від 07.08.2014

по справі № 916/943/14

за позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

до відповідача: Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"

про: стягнення 560842,28 грн.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2014р. Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (надалі - Адміністрація, позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" (надалі - Порт, відповідач, скаржник) про стягнення 560842,28 грн. заборгованості за договором майнового сервітуту (користування гідротехнічними спорудами) № 110-П-ІЛФ-13 від 30.09.2013 (надалі - Договір).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач послався на приписи ст.ст. 525, 526, 530, 610 ЦК України та ст. 193 ГК України, вказуючи при цьому, що відповідач порушив умови договору щодо оплати права обмеженого користування гідротехнічною спорудою, розташованою в акваторії порту, а саме причалом № 17 довжиною 200 п. м. (архівний номер паспорту 85237) за вересень - грудень 2013 року.

Рішенням господарського суду Одеської області від 07.08.2014р., винесеним колегіальним складом суду: головуючий суддя - Степанова Л.В., судді: Лічман Л.В., Малярчук І.А. по справі № 916/943/14, позов задоволено з підстав його обґрунтованості та доведеності.

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, Порт звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення від 07.08.2014 та постановити нове, яким в позові Адміністрації відмовити у повному обсязі.

Скаржник вважає, що при прийнятті рішення місцевим господарським судом були неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, порушені норми матеріального права, а висновки, викладені у ньому, не відповідають дійсним обставинам. Скаржник стверджує, що господарським судом безпідставно не враховано, що позивачем право господарського відання на об'єкт сервітуту не зареєстроване, що відповідно до Закону України "Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" позбавляє його права вимагати оплати за період, що передував цій даті.

В судових засіданнях представники Порту висловились на підтримку апеляційної скарги, додатково через канцелярію суду були надані письмові пояснення, згідно яких просить прийняти до уваги висновки, викладені в постанові Вищого господарського суду України від 08.10.2014 у справі № 916/871/14.

Додатково, скаржником в судовому засіданні судовій колегії надано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Вказаний доказ не прийнятий судовою колегією до уваги з огляду на приписи ст. 101 ГПК України, оскільки скаржником не надано належного обґрунтування неможливості подання його до суду першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов до суду апеляційної інстанції 09.09.2014, та в судовому засіданні представник позивача спростовував доводи скаржника і просив судове рішення по справі № 916/943/14 залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність ним висновків суду, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом, відповідно до Закону України "Про морські порти України", розпорядження Кабінету Міністрів України № 133-р від 04.03.2013 "Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту", наказу Міністерства інфраструктури України № 163 від 19.03.2013 "Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення державного підприємства "Адміністрація морських портів України" було проведено реорганізацію державних підприємств морського транспорту, шляхом виділу стратегічних об'єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов'язків стосовно них згідно розподільчих балансів, та утворено, внаслідок виділу, державне підприємство "Адміністрація морських портів України".

Пунктом 3 Наказу Міністерства інфраструктури №163 від 19.03.2013 встановлено, що Адміністрація морських портів України є правонаступником державних підприємств морського транспорту, зазначених у п. 1 цього наказу, у частині майна, прав та обов'язків відповідно до розподільчих балансів. Пунктом 7 предписано після проведення державної реєстрації Адміністрації морських портів України головам Комісій передати, а голові Адміністрації морських портів України прийняти на баланс майно, права та обов'язки державних підприємств морського транспорту, що реорганізуються, згідно із затвердженими Міністерством розподільчими балансами та актами приймання-передачі. Актом приймання-передачі №482/19 від 13.06.2013 до Адміністрації були передані основні засоби Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" згідно з розподільчим балансом станом на 13.06.2013, в т.ч. причали Іллічівського морського порту.

На час розгляду спору, об'єкт сервітуту знаходиться на обліку у Адміністрації, яка реалізовує відповідні повноваження особи, у якої знаходиться державне майно в господарському віданні і це право зареєстроване відповідно до вимог Закону України "Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про морські порти України" встановлено, що власники та/або користувачі технологічно пов'язаних об'єктів портової інфраструктури зобов'язані укладати між собою договори, що визначають взаємні права і обов'язки щодо організації та забезпечення безперервності технологічного процесу надання відповідних послуг у морському порту і встановлюють єдиний порядок експлуатації відповідної інфраструктури морського порту.

Як зазначено у Статуті, Адміністрація є державним комерційним підприємством, зареєстрованим відповідно до чинного законодавства України. Відповідно до приписів ч.2 ст. 74 Господарського кодексу України, п. 4.2 Статуту Адміністрації, майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання. В будь-якому разі усе майно, що знаходиться в розпорядженні Адміністрації, належить до державного майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим кодексом та іншими законами. Отже, Адміністрація як особа, у господарському віданні якої знаходиться причали та на балансі якої вони числяться, здійснює право володіння, користування та розпорядження цим майном.

30.09.2013 між сторонами укладено договір майнового сервітуту № 110-П-ІЛФ-13, за умовами якого Адміністрація на визначених договором умовах оплати, надає Порту право обмеженого користування належними йому гідротехнічними спорудами (нерухомим майном) розташованими в акваторії Іллічівського морського порту, а саме: причал № 17, довжиною 200,00 п. м., архівний номер паспорту 85237.

Пунктами 3.2, 3.3, 3.4 Договору, крім іншого, передбачено, що Адміністрація зобов'язана надати Порту на умовах цього договору обмежене право користування причалом, визначеним п.1.1 договору, а Порт, в свою чергу, прийняв на себе зобов'язання своєчасно і на умовах цього договору вносити плату за сервітут за весь час фактичного користування причалом.

За невиконання (неналежне) виконання умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства (п.4.1. Договору).

Позивач умови Договору виконав у повному обсязі, про що за період вересень - грудень 2013 року виставив відповідачу рахунки до оплати (використання причалу) на загальну суму 560 842,28 грн.: № Пр/4 459 від 30.09.2013 на суму 172 891,22 грн., № Пр/9 367 від 31.10.2013 на суму 130 722,64 грн., № Пр/9 386 від 30.11.2013 на суму 126 505,78 грн., № Пр/12 854 від 31.12.2013 на суму 130 722,64 грн., які згідно з наявними в матеріалах справи доказами направлені останньому супровідними листами № 102/08.3-10/1202 від 04.10.2013, № 145/08.3-10/1613 від 01.11.2013, № 185/08.3-10/2170 від 04.12.2013 та № 212/08.3-10/06 від 02.01.2014.

Частиною 3 статті 403 ЦК України визначено, що особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Відповідно до пп. 1.2, 1.3, 1.4 Договору право користування причалом обмежується виконанням навантажувально-розвантажувальних робіт силами і засобами Порту. Сервітут не підлягає відчуженню. Строк сервітуту - період дії договору.

Ціна договору та порядок оплати передбачено у розділі 2 Договору.

Згідно з п. 2.3 Договору оплата сервітуту здійснюється Портом щомісячно, до 30 числа місяця, наступного за звітним, на підставі рахунку Адміністрації. Сума щомісячного платежу розраховується виходячи з кількості днів у звітному місяці.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи статті 629 ЦК України визначають, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України закріплено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом в ході розгляду справи, відповідач в порушення умов Договору, положень ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України, ст.ст. 193, 198 ГК України грошове зобов'язання з оплати Сервітуту у визначений Договором строк не виконав, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 560842,28 грн. За наведених обставин, позов Адміністрації визнаний судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Посилання скаржника на Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в частині державної реєстрації права користування (сервітуту) не спростовують наведеного, а тому не можуть бути підставами для задоволення вимог апеляційної скарги.

При цьому, судова колегія зазначає, що підставою виникнення зобов'язальних правовідносин Порту щодо здійснення оплати є саме договір майнового сервітуту № 110-П-ІЛФ-13 від 30.09.2013.

За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

В силу приписів ст.ст. 209, 210 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Глава 33 ЦК України, якою врегульовані питання користування чужим майном на умовах сервітуту, не визначає будь-яких особливостей щодо форми договорів сервітуту нерухомого майна.

Отже такий договір може бути укладено в простій письмовій формі та є вчиненим з моменту досягнення сторонами згоди по всім суттєвим умовам.

Згідно з п. 7.1 Договору, останній набуває чинності з дня його укладення, але регулює взаємовідносини між сторонами починаючи з 21.08.2013р. у відповідності до ст. 631 ЦК України. Договір діє до 31.12.2013р., але у будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Договір підписано без будь-яких зауважень та заперечень, та скріплено печатками Сторін, а отже в силу приписів ст. 629 ЦК України є обов'язковим до виконання.

Нездійснення державної реєстрації речового права (його обмеження) не змінює статусу майна та відповідно не впливає на встановлений Договором обов'язок Порту виконати грошове зобов'язання у встановленому порядку та розмірі, дійсність якого презюмується в силу положень ст. 204 ЦК України

За таких обставин, суд першої інстанції в повному обсязі дослідив фактичні обставини справи, надав вірну юридичну оцінку правовідносинам сторін та наявним в справі доказам, не порушив норми матеріального і процесуального права та прийняв обґрунтоване рішення (аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у справах 916/2232/13, № 916/1223/14, № 916/930/14, № 916/933/14, 916/944/14, 916/973/14).

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги підлягають віднесенню на скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 07.08.2014 по справі № 916/943/14 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 01.12.2014р..

Головуючий суддя Н.В. Ліпчанська

Суддя В.А. Лисенко

Суддя Т.Я. Гладишева