Рішення № 41640767, 25.11.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 371/1226/14-ц Головуючий у І інстанції Рудик Ю.В.Провадження № 22-ц/780/5866/14 Доповідач у 2 інстанції АнтоненкоКатегорія 58 25.11.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

25 листопада 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Антоненко В.І.,

суддів: Касьяненко Л.І., Гуля В.В.,

за участю секретаря - Ромашини І.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Миронівського районного суду Київської області від 08 серпня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2014 року позивач звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи заявлені вимоги тим, що 26 вересня 2008 року між ВАТ «Універсал банк», правонаступником якого є позивач, та відповідачем було укладено Кредитний договір № CL 92390, згідно з яким відповідачу банком було надано кредит в сумі 7 000 гривень строком на 48 місяців зі сплатою 38,60 % річних за користування кредитом. В порушення зобов'язань за укладеним договором відповідач допустив заборгованість по сплаті кредиту станом на 17 червня 2014 року в сумі 39338, 74 гривень в тому числі прострочена заборгованість по кредиту 6594,45 грн., відсотки 9060, 13 грн., підвищені відсотки 23684, 16 грн. Оскільки заборгованість відповідачем не погашена, просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитом та понесені судовівитрати.

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 08 серпня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Універсал Банк» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

По справі встановлено, що 26 вересня 2008 року сторони уклали кредитний договір № CL 92390, згідно якого позивач надав відповідачу кредит в розмірі 7000,0 гривень , перерахувавши гроші на поточний рахунок відповідача , на строк до 25 вересня 2012 року за умови сплати основного боргу та відсотків. Додатком № 1 до зазначеного договору встановлена відсоткова ставка у розмірі 38,60 % річних. Пунктом 5.1 договору кредиту передбачено, що погашення основної суми кредиту та сплата процентів здійснюються у формі щомісячних ануїтентних платежів у строки та сумах, встановлені для сплати таких ануїтентних платежів.Станом на 17 червня 2014 року заборгованість відповідача по кредиту становить в сумі 39338, 74 гривень в тому числі прострочена заборгованість по кредиту 6594,45 грн., відсотки 9060,13 грн., підвищені відсотки 23684,16 грн. Таким чином відповідач допустив неналежне виконання умов, визначених змістом зобов»язання.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд виходив з положень ст.ст. 256, 257, 258, 259, 261 ЦК України та прийшов до висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності, а саме з посиланням на те, що згідно з п. 9. 1 кредитного договору кредитор може призупинити надання кредиту та / або достроково витребувати погашення всієї суми кредиту за цим договором у разі, в тому числі прострочення позичальником сплати щомісячного платежу та / або його частини строком 90 календарних днів та більше. Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № CL 92390 від 26 вересня 2008 року станом на 17 червня 2014 року відповідач припинив сплачувати відсотки за користування кредитом 24 серпня 2009 року, а отже позивачу достовірно було відомо про порушення його прав, починаючи з цієї дати., а тому позивач своєчасно не звернувся до суду за захистом свого порушеного права в межах строку позовної давності.

З таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він суперечить вимогам закону та обставинам справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов»язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч. 2 п.5 ст. 261 ЦК України за зобов»язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред»явити вимогу про виконання зобов»язання.

Як вбачається з матеріалів справи, досудова вимога була направлена 17 квітня 2014 року, а отже згідно з вимогами ст. 261 ЦК України строк позовної давності не закінчився.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги те, що кредитний договір є строковим і в ньому визначено строк для виконання зобов»язання з 26 вересня 2008 року по 25 вересня 2012 року, посилання суду першої інстанції на початок перебігу строку позовної давності з моменту виникнення у зацікавленої сторони права на позов є недоречним, адже кредитний договір не містить даної умови.

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про сплив строку позовної давності.

Крім того, за правилами ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вбачається із матеріалів справи такої заяви відповідач не подавав.

За наведених обставин колегія суддів прийшла до висновку про відсутність правових підстав для застосування строку позовної давності до даних позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача перед банком станом на 16 червня 2014 року становить 39338-74 грн.

Оскільки відповідач не виконує свої зобов»язання перед банком щодо повернення кредитних коштів, позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити.

Рішення Миронівського районного суду Київської області від 08 серпня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» 39338-74 грн. заборгованості за кредитним договором № CL 92390 від 26 вересня 2009 року та 393-39 грн. судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: