Рішення № 41639138, 27.11.2014, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2963/14Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19, 27 Черненко В. О. Доповідач в апеляційній інстанції Вініченко Б. Б. РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоВініченка Б. Б.суддівНовікова О. М. , Дмитренка М. І. при секретаріПосипайко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 21 жовтня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

У червні 2014 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що 15 червня 2007 року між позивачем та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 004-23028-150607, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у сумі 1295 грн. на придбання майна на умовах, визначених договором, під 12% річних та 2,7% щомісячно за ведення кредитної справи на строк 12 місяців, з кінцевим терміном повернення не пізніше ніж 14 червня 2008 року, а відповідачка зобов'язалася сплачувати кредитору щомісяця платежі в строки, визначені договором.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачці кредит у сумі 1295 грн.

Відповідачка в свою чергу взяті на себе зобов'язання за договором не виконала, в результаті чого станом на 31 березня 2014 року за ОСОБА_6 рахується заборгованість на загальну суму 1379,04 грн., яка складається з 982,23 грн. заборгованості за сумою кредиту, 44,37 грн. - заборгованість за відсотками, 352,44 грн. - заборгованість за комісіями.

Позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором у сумі 1379,04 грн. та судовий збір у розмірі 243,60 грн.

Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 21 жовтня 2014 року позов ПАТ «Дельта Банк» задоволено повністю.

У апеляційній скарзі ОСОБА_6, вказуючи на незаконність вказаного рішення суду, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким в позові ПАТ «Дельта Банк» відмовити.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення із наступних підстав.

Відповідно до п.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ПАТ «Дельта Банк», суд першої інстанції вказав на неналежне виконання відповідачкою умов кредитного договору з 2008 року та необхідність стягнення з останньої заборгованості за кредитним договором у сумі 1379,04 грн.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 15 червня 2007 року ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_6 уклали кредитний договір № 004-23028-150607.

За умовами п.1.1, 1.2 договору та згідно меморіального ордеру № 20511954 від 15 червня 2007 року банк надав позичальнику грошові кошти на придбання майна (послуг) у сумі 1295 грн. строком на 12 місяців з кінцевим терміном повернення та сплати всіх плат не пізніше 14 червня 2008 року.

Відповідно до п.2.3, 2.5 договору за користування кредитом позичальник сплачує кредитору 12% річних та 2,7% в місяць за ведення кредитної справи.

Умовами 3.1 договору на позичальника покладений обов'язок сплачувати платежі в строки, визначені договором.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідачка зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, внаслідок чого у неї виникла заборгованість за тілом кредиту, за відсотками та комісіями.

Як вбачається із квитанцій про внесення коштів за договором кредиту, ОСОБА_6 на рахунок банку з липня 2007 року по березень 2008 року щомісячно вносилися платежі на погашення заборгованості по кредитному договору № 004-23028-150607 на загальну суму 2062 грн.

Проте, як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором, внесені кошти не погасили заборгованість ОСОБА_6, внаслідок чого після здійснення відповідачкою останнього платежу 13 березня 2008 року за останньою продовжувалася рахуватися заборгованість по тілу кредиту, на яку нараховувалися відсотки та комісія.

Таким чином, як підтверджено вищезазначеним розрахунком заборгованості та визнається позивачем у письмових поясненнях, наданих до суду першої інстанції, з квітня 2008 року після непогашення чергового платежу ОСОБА_6 за кредитним договором почалася формуватися заборгованість.

При цьому, районний суд, встановивши за ОСОБА_6 наявність заборгованості за кредитним договором та обгрунтувавши підстави для стягнення такої заборгованості, не врахував пропуск позивачем строку позовної давності за вимогами банку.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Між тим, коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якої вона просить, порушене, а матеріали справи свідчать про закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову на підставі спливу строку позовної давності. При цьому, у разі визнання судом причин пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, як підстава для відмови у позові позовна давність застосовується тільки у разі доведеності позовних вимог.

За умовами п.2.8 кредитного договору починаючи з місяця, що слідує за місяцем, в якому наданий кредит, позичальник щомісячно не пізніше 15 числа кожного місяця сплачує кредитору рівними частинами суму грошових коштів, яка включає заборгованість за кредитом, заборгованість по сплаті процентів та плати за ведення кредитної справи у розмірі 169 грн.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами кредитного договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, якщо за умовами договорів погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальниками частинами кожного місяця, у рахунок чого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальниками кожного із цих зобов'язань.

За таких обставин, враховуючи внесення останнього платежу ОСОБА_6 у березні 2008 року, з 16 квітня 2008 року з моменту настання строку погашення чергового платежу у ПАТ «Дельта Банк» виникло право на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Слід зауважити, що позивач звернувся до суду лише у червні 2014 року, тобто через три роки після закінчення строку позовної давності, встановленої цивільним законодавством, що є підставою для відмови у позові.

Судом першої інстанції не було враховано, що згідно умов п.1.1 кредитний договір № 004-23028-150607 грошові кошти отримувалися ОСОБА_6 на придбання майна, зазначеного у рахунку-фактурі №101 від 15 червня 2007 року та розділу 11 договору, зокрема на мобільний телефон Samsung C 260, вартістю 445 грн., та Sony Er. Z550i, вартістю 850 грн., що свідчить про оформлення відповідачкою споживчого кредиту.

Відповідно до п. 23 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Продукція - будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (п. 19 ст. 1 Закону N 1023-XII).

Права споживача у разі придбання ним продукції в кредит передбачені положеннями ст. 11 вищевказаного Закону.

При цьому, п.п. 7 п.11 ст.11 зазначеного Закону встановлено, що кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

В той же час, з роз'яснень, викладених у п.31 постанови пленуму № 5 ВССУ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» вбачається, що враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Судом першої інстанції не було враховано вищевказані положення законодавства, в зв'язку з чим питання застосування строку позовної давності з урахуванням обставин справи та факту пред'явлення позову тільки 18 червня 2014 року не вирішено.

Вказані обставини дають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, в зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити.

Рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 21 жовтня 2014 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :