Ухвала суду № 41637517, 26.11.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження №22ц/778/2681/14 Головуючий у 1 інстанції: Пустовіт З.П.

Суддя-доповідач: Коваленко А.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Боєвої В.В.,

суддів: Коваленко А.І.,

Денисенко Т.С.,

при секретарі: Хомяк К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06 травня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, треті особи: Бердянська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус ОСОБА_7, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та витребування майна, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2006 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та витребування майна.

У позові зазначалось, що брату позивачки ОСОБА_8 на праві власності належала квартира. ІНФОРМАЦІЯ_1 він помер. Позивачці стало відомо, що 10 лютого 2006 року від імені її брата була оформлена нотаріальна довіреність на ім'я ОСОБА_9 на право продажу квартири, а потім квартира була тричі перепродана між відповідачами. Прокурором м. Бердянська за фактом шахрайства, підробки та використання підроблених документів було порушено кримінальну справу, проте винну особу не знайдено.

Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила суд визнати недійсними договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного 10 березня 2006 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного 23 березня 2006 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_10, реєстровий №3-666, посвідчений нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори Дмитренко М.Р.; витребувати квартиру АДРЕСА_1 від ОСОБА_3

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 грудня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_4 були задоволені повністю: визнано недійсною довіреність від імені ОСОБА_8, якою ОСОБА_9 був уповноважений продати квартиру АДРЕСА_1, що посвідчена приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за р. № 277 від 10 лютого 2006 року; визнано недійсними договори купівлі-продажу квартири, укладені 17 лютого 2006 року між ОСОБА_9, який діяв від імені ОСОБА_8, та ОСОБА_5 і посвідчений нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори Дмитренко М.Р за реєстровим № 3-360; від 10 березня 2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6. і посвідчений приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_12 за реєстровим № 285; від 23 березня 2006 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 і посвідчений нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори Дмитренко М.Р. за реєстровим № 3-666.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 20 квітня 2011 року вищезазначене рішення суду скасовано, позовні вимоги ОСОБА_4 залишено без задоволення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 серпня 2011 року було скасоване рішення апеляційного суду Запорізької області від 20 квітня 2011 року, а рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 грудня 2010 року залишено без змін.

У червні 2013 року ОСОБА_13 звернулася із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 квітня 2013 року з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

Постановою Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 квітня 2013 року скасована і справа передана на новий касаційний розгляд.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 жовтня 2013 року рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області віл 20 грудня 2010 року, ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 14 березня 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 серпня 2011 року скасовано в частині визнання недійсними договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного 10 березня 2006 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_6, та договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного 23 березня 2006 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_10, і справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 грудня 2010 року в частині визнання недійсною довіреності від імені ОСОБА_8 від 10.06. 2006 року за реєстраційним №277 та визнання недійсним договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 укладеного 17 лютого 2006 року між ОСОБА_9, який діяв від імені ОСОБА_8, та ОСОБА_5 і посвідчений нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори Дмитренко М.Р за реєстровим № 3-360 залишено без змін.

У зв'язку з цим позивачка ОСОБА_4 через свого представника у лютому 2014 року подала до суду позовну заяву (з уточненням) до ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_3. треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_7, Бердянська державна нотаріальна контора, в якому просила визнати недійсними договір купівлі-продажу

квартири АДРЕСА_1, укладеного 10 березня 2006 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_6, та договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного 23 березня 2006 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_10. реєстровий №3-666, посвідчений нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори Дмитренко М.Р., а також витребувати квартиру АДРЕСА_1 від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 В позовній заяві позивач, посилаючись на ті ж самі обставини щодо оформлення довіреності від імені її брата ОСОБА_8 вже після його смерті та укладення на підставі неї першого договору купівлі-продажу квартири та двох наступних між відповідачами, додатково зазначала про прийняті за її позовом рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій, а також з посиланням на ст.ст. 330, 388 ЦК України на її право витребувати майно від добросовісного набувача, яке вибуло з власника не з його волі.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06 травня 2014 року позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та витребування майна задоволено частково.

Витребувано від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 однокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 243,60 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення апелянта та його представника, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що братові позивачки ОСОБА_8 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1.

Згідно із довідкою відділу РАЦС по м. Бердянську Бердянського міськрайонного управління юстиції від 26 вересня 2006 року ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, про що вчинений актовий запис за № 1877.

Після його смерті 10 лютого 2006 року приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_7 була посвідчена довіреність від імені ОСОБА_8, якою останній уповноважив ОСОБА_9 продати належну йому квартиру та придбати на його ім'я будинок або частину будинку в с. Трояни Бердянського району. 17 лютого 2006 року між ОСОБА_9, який діяв на підставі довіреності від імені ОСОБА_8, та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу цієї квартири, посвідчений нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори Дмитренко М.Р. та зареєстрований у реєстрі за №3-360. 10 березня 2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу спірної квартири, посвідчений приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_12 та зареєстрований у реєстрі за №285. Далі 23 березня 2006 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 укладено договір купівлі-продажу цієї ж квартири, посвідчений нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори Дмитренко М.Р. та зареєстрований у реєстрі за №3-666, що підтверджується копіями довіреності та договорів купівлі-продажу.

28 вересня 2006 року прокурором м. Бердянська за фактом шахрайства, підроблення та використання підроблених документів порушено кримінальну справу, що підтверджується копією постанови.

12 травня 2009 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом про визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті свого брата ОСОБА_8 Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18 серпня 2009 року позов задоволено та їй визначено додатковий строк у три місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією зазначеного рішення.

Із матеріалів спадкової справи вбачається, що 25.09.2009 року ОСОБА_4 звернулася до Бердянської державної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщини за законом після смерті свого брата ОСОБА_8, зазначивши в своїй заяві про прийняття спадщини на підставі рішення суду про визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини (а.с. 86).

Постановою нотаріуса від 02.10.2012 року у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкову квартиру після померлого брата їй було відмовлено за відсутності у неї правовстановлюючого документу - дублікату свідоцтва про право власності на квартиру від 22.07.1994 року, виданого управлінням житлового господарства виконкому Бердянської міської ради 14.02.2006 року, тобто також вже після смерті спадкодавця.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст.1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Відповідно до ч.2 ст.1258 ЦК України кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування в разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків,встановлених ст..1259 Кодексу.

Згідно із ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за законом чи за заповітом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч.1-3 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Згідно із ч.1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якого є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Таким чином, судом встановлено та підтверджено судовими рішеннями, що позивачка є рідною сестрою померлого ОСОБА_8 та за законом має право на другу чергу спадкування за відсутності спадкоємців першої черги чи неприйняття ними спадщини та, що позивачка прийняла спадщину після смерті свого брата, звернувшись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину.

Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення або оспорювання.

У відповідності до цивільного законодавства особа, яка вважає, що її речові права порушено, має право звернутися до суду як з позовом про визнання відповідної угоди недійсною (ст. ст. 215-235 ЦК України), так і з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. ст. 330, 338 ЦК України).

Відповідно до ч.5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У ст. 330 ЦК України зазначено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Пунктом 3 ч.1 ст. 388 ЦК України передбачено, що в разі придбання майна за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати, власник має право витребувати це майно від добросовісного набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Суд повно і всебічно дослідив фактичні обставини справи, врахував позицію викладену в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 жовтня 2013 року та дійшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 10 березня 2006 року, посвідченого нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори Дмитренко М.Р. та зареєстрований у реєстрі за №3-360 та договору купівлі-продажу цієї ж квартири, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 23 березня 2006 року та посвідченого нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори Дмитренко М.Р. та зареєстрований у реєстрі за №3-666.

Також суд відповідно до вимог ст. 1262, ч.5 ст.1268, 388 ЦК України дійшов обґрунтованого висновку, що між ОСОБА_4 та нинішнім володільцем квартири ОСОБА_10 не виникли зобов'язальні відносини, а існують речово-правові відносини щодо права на спірну квартиру, а тому спосіб захисту порушеного права є відповідний цим правовідносинам речово-правовий - витребування майна, тобто спадкової квартири, тому задовольнив позов позивачки в частині вимог про витребування від відповідача на її користь квартири АДРЕСА_1.

Доводи апелянта та його представника, що квартира не може бути витребувана від відповідача, бо він є дійсним, добросовісним набувачем, про те, що позивачкою пропущений строк позовної давності до всіх вимог є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише відображують позицію відповідача і його представника, неодноразово висловлену ними при розгляді справи в суді першої інстанції та полягають лише в переоцінці доказів, які належним чином перевірені і оцінені судом першої інстанції і не доводять порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права.

Посилання апелянта та його представника на те, що позивачкою не подавалася до нотаріальної контори заява про прийняття спадщини після продовження їй строку для подання заяви про прийняття спадщини спростовуються копією спадкової справи, в якій знаходиться заява ОСОБА_4 від 25.09.2009 року про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 на підставі рішення суду про визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, яка прийнята нотаріусом та заведена спадкова справа. Заява подана позивачкою в строк, визначений рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18 серпня 2009 року про визначення ОСОБА_4 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_8, яке є чинним.

Та обставина, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 червня 2014 року рішення Бердянського міськрайонного суду від 31 липня 2013 року про визнання права власності в порядку спадкування за законом на спадкову квартиру за ОСОБА_4 та справа направлена на новий розгляд не спростовує висновки суду про те, що між ОСОБА_4 та нинішнім володільцем квартири ОСОБА_10 не виникли зобов'язальні відносини, а існують речово-правові відносини щодо права на спірну квартиру, а тому спосіб захисту порушеного права є відповідний цим правовідносинам речово-правовий - витребування майна, тобто спадкової квартири. На час укладення договору купівлі-продажу квартири, право на спадщину належало позивачу ОСОБА_4 з моменту відкриття спадщини, а тому вона має право на витребування спадкової квартири в порядку ст. 388 ЦК України від відповідача ОСОБА_10, оскільки нерухоме майно вибуло з володіння власника квартири - спадкодавця ОСОБА_8 поза його волею внаслідок вчинення шахрайських дій, підробки та використання підроблених документів, як вбачається з копії постанови про порушення кримінальної справи від 28.09.2006 року та наступних судових рішень, якими визнано недійсною довіреність від імені померлого брата ОСОБА_8 на продаж квартири від 10.02.2006 року та перший договір купівлі-продажу від 17.02.2006 року, вчинений на підставі цієї довіреності.

З огляду на викладене, рішення суду відповідає обставинам справи та закону. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06 травня 2014 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: