Рішення № 41636924, 21.11.2014, Веселівський районний суд Запорізької області

Справа №313/1065/14-ц

Провадження № 2/313/265/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2014 р. смт. Веселе

Веселівський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді - Нагорного А.О., при секретарі судового засідання Сафонової І.О., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Калниша В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба» про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди,

ВCТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба» про стягнення 49721,10 грн. на відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди.

Свої вимоги ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що вона на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії 1-ЗП № 061553 виданий Менчикурівською сільською радою народних депутатів 06.11.2001 р. є власницею земельної ділянки площею 10,57 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Менчикурівської сільської ради Веселівського району Запорізької області.

30.12.2005 р. вона та СТОВ «Дружба» уклали договір оренди землі строком на 5 років. Договір зареєстрований у Веселівському РВ ЗРФ ДП « Центр державного земельного кадастру », про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 040526800144 від 30.12.2005 р.

Позивачка у позові зазначає, що 30.12.2010 р. закінчився строк дії зазначеного договору оренди землі від 30.12.2005 р., строк дії договору не подовжувався, додаткова угода до договору не укладалася.

Після закінчення строку дії договору від 30.12.2005 р., на всій площі земельної ділянки знаходився посів озимої пшениці відповідача. Вказані роботи щодо посіву озимої пшениці на земельній ділянці проведені відповідачем ще в межах дії договору оренди землі від 30.12.2005 р., проте, після закінчення строку дії оренди землі, посіви озимої пшениці , які належать відповідачу залишилися на її земельній ділянці, у зв'язку з чим , вона не мала змоги належним чином скористатися та розпорядитися своїм майном, а саме, здійснити обробіток належної їй на праві власності земельної ділянки та посіяти врожай у 2011 році, у зв'язку з чим відповідач спричинив їй матеріальні збитки у вигляді упущеної вигоди.

У липні 2011 року відповідач власними засобами та технікою без будь-якого погодження з нею , як власником земельної ділянки, скосив вищезазначений посів озимої пшениці на всій посівній площі і зібраним врожаєм розпорядився на власний розсуд.

ОСОБА_3 у позові зазначила , що вона у 2011 році не мала змоги скористатися своїм майном на власний розсуд. Відповідач СТОВ «Дружба» своїми неправомірними діями завдав їй збитків у вигляді упущеної вигоди відповідно до розрахунку у сумі 49721,10 грн.

У позовній заяві позивачка надала розрахунок збитку , в основу розрахунку взяла довідку № 33-04/128 від 15.08.2011 р., видану відділом статистики у Веселівському районі про середню врожайність озимої пшениці, яка склала 32,9 центнерів з 1 гектара , а також реалізаційну вартість пшениці фуражної 6 класу ДСТУ 3768-2010 , врожаю 2011 року, яка складає 1430,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст.11,16,22,1166 ЦК України, ст.ст.79,93,95 ЗК України, ст.27 Закону України « Про оренду землі ».

Присутній у судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю. Також просить стягнути з відповідача понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 497, 21 грн.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача Калниш В.Г. позовні вимоги не визнав і пояснив, що СТОВ «Дружба» з ОСОБА_3 уклали у 2005 році договір оренди земельної ділянки, площею 10,57 га, строком на 5 років, тобто до 30.12.2010 р. В межах строку дії договору оренди було засіяно земельну ділянку озимою пшеницею , врожай якої було зібрано СТОВ «Дружба» власними засобами та технікою у липні 2011 року.

Представник відповідача заявив, що розрахунок матеріальних збитків ( упущеної вигоди ) у розмірі 49 721, 10 грн. зроблений не правильно у зв'язку з тим, що в розрахунок було включено лише вартість продажу сільгосппродукції, проте не включено витрати , які є необхідними для виникнення цієї сільгосппродукції .

ОСОБА_3 не обґрунтувала належним чином та не доведено підстав для нарахування збитків у вигляді упущеної вигоди у вказаному в позовній заяві розмірі. Розрахунок побудований на можливих очікуваннях отримання певного доходу, однак позивачем не враховані можливі витрати при використанні земельної ділянки за призначенням.

Представник відповідача СТОВ «Дружба» Калниш В.Г. просить суд відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позову про стягнення матеріальних збитків ( упущеної вигоди ) у розмірі 49 721, 10 грн., проте запропонував позивачеві грошові кошти в сумі 4700,00 грн. за користування земельною ділянкою за 2010-2011 роки.

Суд, вислухавши представників сторін, допитавши свідка ОСОБА_4, вивчивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, встановив наступне.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно п.1 та п.2 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивачка є власником земельної ділянки розміром 10,57 га згідно з державним актом серії 1- ЗП № 061553 виданим 06.11.2001 р. Менчикурівською сільською радою Веселівського району Запорізької області ( а.с.5).

30.12.2005 р. сторони уклали договір оренди землі строком на 5 років, що підтверджується договором оренди, який зареєстрований у Веселівському РВ ЗРФ ДП «Центр державного земельного кадастру » за № 040526800144 від 30.12.2005 р. ( а.с. 6-11).

Строк дії зазначеного договору закінчився 30.12.2010 р. і строк його дії сторони не подовжували, додаткову угоду до договору не укладали.

Судом встановлено, що СТОВ «Дружба» в межах дії вказаного договору засіяв земельну ділянку озимою пшеницею, врожай якої було зібрано відповідачем власними засобами та технікою у липні 2011 року.

В той же час, п. 30 Договору оренди землі від 30.12.2005 р. встановлено, що орендар має право власності на посіви та насадження сільськогосподарських культур, а також на одержання продукції та доходи.

Статтею 1166 ЦК України визначені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, а саме: майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Тобто, підставою цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає складові елементи -шкоду, протиправність поведінки заподіювача шкоди, причинний зв'язок та вину особи, яка заподіяла шкоду.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 дав пояснення про те, що він на теперішній час працює охоронником шахти Дніпрорудне , а у період часу з 2011 по 2013 рік працював трактористом та комбайнером у СТОВ «Дружба». У 2011 році за вказівкою керівника СТОВ «Дружба» Березовського Ю.П. здійснював збір врожаю пшениці на земельній ділянці, яка належить позивачці, яка перешкоджала своїми діями проводити збір.

У судовому засіданні був вивчений матеріал дослідчої перевірки № 5831118 за заявою ОСОБА_3 щодо незаконного обробітку належній заявниці земельного паю площею 10,5 га.

Постановою дільничного інспектора Веселівського РВ ГУМВС України у Запорізькій області від 11.07.2011 р. відмовлено у порушенні кримінальної справи у зв'язку з відсутністю складу злочину.

Приписами ст.ст. 60,61 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, позивач не довів обставин, на які він посилається, як на обґрунтування своїх вимог, склад правопорушення, що є підставою для відшкодування збитків.

Стаття 22 ЦК України визначає загальну норму щодо відшкодування збитків внаслідок наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків та причинний зв'язок між порушенням права та збитками, а також вина, особи, яка завдала збитків. Відсутність будь-якого з цих елементів виключає відповідальність у вигляді стягнення збитків, якщо інше не передбачено законом. Також у цій статті визначено поняття збитків, якими є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Суд приходить до висновку, що дії СТОВ «Дружба» щодо посіву озимої пшениці на земельній ділянці, що належить позивачці не можна вважати неправомірними у розумінні ст. 1166 ЦК України, так як СТОВ «Дружба» земельну ділянку засіяло озимою пшеницею в межах дії вказаного договору, і відповідно до п. 30 зазначеного договору має право не тільки на посіви та насадження, але й на одержання продукції та доходи. Тобто ґрунтувались на уявному праві на користування спірною земельною ділянкою.

Зважаючи на наведене вище, в його сукупності та виходячи з принципів законності, розумності і справедливості, а саме, що матеріали справи не містять допустимих доказів на підтвердження розміру збитків упущеної вигоди у розмірі 49 721, 10 грн., завданої позивачеві СТОВ « Дружба», оскільки позивачем ця сума визначена не з вартості посіяного та втраченого ним врожаю, а з вартості у 2011 році озимої пшениці, тому суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову.

Таким чином, заявлені позовні вимоги про стягнення збитків (упущеної вигоди) задоволенню не підлягають.

Доводи позивача спростовуються вищевикладеними обставинами.

Проте, із заперечень до позовної заяви та наданих у судовому засіданні пояснень представника СТОВ «Дружба» вбачається, що відповідач визнає , що користувався зазначеною земельною ділянкою, погоджується сплатити позивачеві кошти за користування земельною ділянкою в сумі 4700,00 грн.

Судом встановлено, що СТОВ «Дружба» земельну ділянку засіяв озимою пшеницею в межах дії вказаного договору, і відповідно до п. 30 має право не тільки на посіви та насадження, але й на одержання продукції та доходи.

Оскільки ОСОБА_3 є власником зазначеної земельної ділянки, тому суд , враховуючи принципи справедливості, приходить до висновку, що позивачка має право на компенсацію у вигляді орендної плати в сумі 4700,00 грн. за рахунок відповідача за користування земельною ділянкою за 2010-2011 роки .

На думку суду це повністю відповідатиме захисту права власності , яке гарантується ст. 1 Першого Протоколу до Європейської Конвенції з прав людини та основних свобод, що у відповідності до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства . Зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського Суду від 29.11.1991 р. у справі « Пайн Велей Девелопментс ЛТД » проти Ірландії » зазначається , що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користування своєю власністю.

Питання із судовоми витратами вирішити відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, ст.ст.11,16,22,1166 ЦК України, керуючись ст.ст. 10,11, 60,209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба» на користь ОСОБА_3 - 4700,00 грн.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба» на користь ОСОБА_3 243,60 грн. на відшкодування судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Веселівський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Cуддя

Веселівського районного суду

Запорізької області А.О.Нагорний

21.11.2014