Рішення № 41634275, 27.11.2014, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/7152/13-ц

Провадження № 2/500/479/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2014 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Пащенко Т.П.

при секретарі - Топтигіної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 про визнання майна особистою власністю, розподіл спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя, стягнення компенсації, -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення компенсації за 1/2 домоволодіння.

В ході розгляду справи ОСОБА_1 неодноразово змінювала позовні вимоги та в остаточному варіанті просила суд визнати її особистою власністю квартиру АДРЕСА_1 придбану за договором купівлі-продажу від 05.10.2010 року під час окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, за особисті грошові кошти. Розділити, виділити та визнати за нею право власності на трактор гусеничний ДТ - 75 ДК, 1990 року випуску, д/н НОМЕР_6 - вартістю 50 000 грн., трактор колісний МТЗ - 80, 1994 року випуску, д/н НОМЕР_1, вартістю 60 000 грн., автомобіль Нива - 21213, д/н НОМЕР_10 вартістю 64 000 грн., незакінчене будівництвом домоволодіння (фундамент під будинок) розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_2 вартістю 10 000 грн., всього на суму 184 000 грн. Розділити та передати у власність ОСОБА_2 трактор ДТ - 75 ДК, д/н НОМЕР_6, вартістю 50 000 грн., зернометатель ЗМ- 60, вартістю 27039 грн., легковий причеп р/н НОМЕР_2, вартістю 5 000 грн., всього на суму 82 039 грн., стягнувши зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму 50 977 грн. Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що за період спільного проживання зі ОСОБА_2 ними було придбано спільно майно, яке підлягає розподілу, а саме: автомобіль Нива - 21213, д/н НОМЕР_10 вартістю 64 000 грн., трактор МТЗ - 80, 1994 року випуску, д/н НОМЕР_1, вартістю 60 000 грн., трактор ДТ - 75 ДК, д/н НОМЕР_6, вартістю 50 000 грн., трактор ДТ - 75 ДК, д/н НОМЕР_11, вартістю 50 000 грн., фундамент під будинок розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_2 вартістю 10 000 грн., легковий причеп р/н НОМЕР_2, вартістю 5 000 грн., зернометатель ЗМ- 60, вартістю 27039 грн. Однак з січня 2010 року вони почали проживати з відповідачем окремо, вона переїхала проживати до сестри ОСОБА_4 та квартиру АДРЕСА_1 вона придбала 05.10.2010 року на позичені у племінниці грошові кошти у сумі 15 000 дол. США, тобто на кошти, в сумі 109 250 грн., які не є спільною сумісною власністю подружжя та в період часу, коли фактичні сімейні відносини були припинені. Ще 19.12.1997 року рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області шлюб між позивачкою та відповідачем було розірвано та лише впевнившись про неможливість збереження сім'ї 17.11.2012 року вона зареєструвала розірвання шлюбу з відповідачем у відділі реєстрації актів цивільного стану Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області. Крім того, частину позичених коштів у сумі 10 000 дол. США лише в липні 2013 року ОСОБА_1 повернула. Отже квартира АДРЕСА_1 в м. Ізмаїлі не є спільною сумісною власністю подружжя, а є її особистою власністю. Крім того, позивачкою використано право на безкоштовну приватизацію земельної ділянки АДРЕСА_2, отже вона згодна сплатити ОСОБА_2 1/2 частину вартості незакінченого домоволодіння, фундаменту під будинок, який розташований на даній земельній ділянці. Легковий причеп р/н НОМЕР_2, вартістю 5 000 грн., відповідач без її згоди продав в 2012 році ОСОБА_5, тому вартість причепу в сумі 5 000 грн., підлягає стягненню зі ОСОБА_2

10.12.2013 року ОСОБА_2 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_1, який також неодноразово уточнював та в остаточному варіанті просив суд розподілити спільне майно подружжя та визнати за ним право власності на 1/2 частину майна, а саме: квартири АДРЕСА_1, будинку АДРЕСА_3, обладнання маслобійки, яке розташовано по АДРЕСА_4, трактору колісного ДТ - 75 ДК, 1990 року випуску, д/н НОМЕР_6, трактору колісного ДТ - 75 ДК, 1990 року випуску, д/н НОМЕР_11, 1/12 частину парому для перевезення людей та багажу р/н НОМЕР_12 (3-6011287 НОМЕР_12), прибутку від діяльності ТОВ «Злагода», земельної ділянки по АДРЕСА_2, автомобілю Нива - 21213, д/н НОМЕР_3, трактору МТЗ-80, реєстраційний номер НОМЕР_1, земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_5, причепу ПСЕ - 20, причепу - ємкості ВР - 3, д/н НОМЕР_4, комбайну «Нива», вартістю 200 000 грн., фундаменту будинку, розташованого по АДРЕСА_6, вартістю 16 000 грн. Крім того, ОСОБА_2 просив розділити спільне майно та передати йому у власність із спільного майна подружжя трактор МТЗ-80, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 60 000 грн., трактор колісний ДТ - 75 ДК, 1990 року випуску, д/н НОМЕР_6, вартістю 50 000 грн., трактор колісний ДТ - 75 ДК, 1990 року випуску, д/н НОМЕР_11, вартістю 50 000 грн., автомобіль Нива-21213, реєстраційний номер НОМЕР_5, вартістю 64 000 грн., 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, вартістю 340 000 грн., 1/2 частину обладнання маслобійки, яке розташовано по АДРЕСА_4, вартістю 50 000 грн., 1/12 частину парому для перевезення людей та багажу, р/н НОМЕР_12 (3-6011287 НОМЕР_12), 1/2 частину прибутку від діяльності ТОВ «Злагода» за період з 2012 по 2014 рік, 1/2 частину незакінченого домоволодіння (фундаменту будинку), розташованого по АДРЕСА_6, вартістю 8 000 грн., 1/2 земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_6, всього на 629 000 грн. Стягнути зі ОСОБА_1 на його користь грошову компенсацію за його частину в спільному майні подружжя в сумі 318 000 грн. (будинок по АДРЕСА_7, комбайн «Нива», причеп ПСЕ, причеп - ємкість), судовий збір та витрати на правову допомогу. ОСОБА_2 в обґрунтування позову посилається на те, що все перераховане майно оформлено на ОСОБА_1, знаходиться у неї у користуванні, документи на майно знаходяться у неї і вона відмовляється надати їх копії. Майно придбано в період шлюбу на спільні кошти. Частину майна без його згоди ОСОБА_1 продала та грошові кошти залишила собі.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 надав заперечення на зустрічний позов, в яких вказує, що вимоги ОСОБА_2 щодо визнання за ним права власності на 1/2 частину майна, а саме, квартири АДРЕСА_1, будинку АДРЕСА_3, обладнання маслобійки, яке розташовано по АДРЕСА_4 не можуть бути задоволені, оскільки квартира АДРЕСА_1 була придбана позивачем 05.10.2010 року на позичені у племінниці грошові кошти у сумі 15 000 дол. США, тобто на кошти, які не є спільною власністю подружжя та в період часу, коли фактичні сімейні відносини були припинені, оскільки сторони не проживали разом з січня 2010 року. 19.12.1997 року рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області шлюб було розірвано. Крім того, частину позичених коштів у сумі 10 000 дол. США в липні 2013 року ОСОБА_1 повернула. Також, домоволодіння АДРЕСА_3 не є спільною власністю подружжя, так як дане домоволодіння є власністю ОСОБА_1 на підставі договорів дарування від 30.11.2011 року та 04.10.2011 року, посвідченими приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу ОСОБА_7, реєстр №4296 та 4332. Причеп ПСЕ - 20, та причеп - ємкість ВР - 3, д/н НОМЕР_4 були придбані у ТОВ «Злагода» після розірвання шлюбу зі ОСОБА_2, отже не являються спільним майном подружжя. Комбайн «Нива» та паром для перевезення людей та багажу р/н НОМЕР_12 були продані сторонами в період шлюбу та грошові кошти за них використані на потреби сім'ї. Земельна ділянка по АДРЕСА_6 Одеської області була приєднана до земельної ділянки по АДРЕСА_2. Правові документи на земельні ділянки за адресою АДРЕСА_6 Одеської області та по АДРЕСА_2 не видавалися. Отже, вимоги щодо передання у власність 1/2 частини земельної ділянки по АДРЕСА_6, по АДРЕСА_2 та 1/2 частину незакінченого домоволодіння не можуть бути задоволені. В частині виділення ОСОБА_2 обладнання маслобійки, яке розташовано по АДРЕСА_4 ОСОБА_1 також просить відмовити, оскільки зазначене майно не є спільною власністю подружжя, оскільки 01.03.2004 року було вирішено засновниками ТОВ «Злагода» продати лінію для виробництва соняшникової олії. Її повинен був викупити ОСОБА_8, однак він її не викупив. Куди поділось це майно позивачці не відомо. В 2011 році ОСОБА_2 вийшов зі складу засновників ТОВ «Злагода», однак сторони лінію для виробництва олії в період спільного проживання не придбавали.

13.03.2014 року ОСОБА_2 надав заперечення на змінені позовні вимоги ОСОБА_1, в яких вказує, що фактичні шлюбні відносини були припинені між сторонами на початку 2012 року, після того, як ОСОБА_1 придбала будинок по АДРЕСА_7 в м. Ізмаїлі та переїхала проживати в нього. Крім того, кредит за автомобіль «Нива» виплачували сторони разом та користувалися ним спільно. Також ОСОБА_2 вказує, що квартира АДРЕСА_1 в м. Ізмаїлі була придбана сторонами разом на спільні кошти подружжя, які вони відкладали з метою купівлі квартири, в ній мав проживати їх син. Квартиру придбали на позичені у брата ОСОБА_2 - ОСОБА_9, кошти у сумі 20 000 дол. США, який проживає в м. Москва, які частково повернуті йому в 2011 році після збирання врожаю. В підтвердження того, що ОСОБА_2 знаходився в цей період в м. Москва, був наданий виписний епікриз з санаторію «Красні камні» де він проходив лікування разом з братом. Перед придбанням квартири за декілька днів він повернувся в м. Ізмаїл та передав грошові кошти, які взяв у борг у брата ОСОБА_1 для придбання квартири. Крім того, він був присутній при укладенні договору купівлі-продажу квартири у нотаріуса та давав свою згоду на це, як чоловік. При оформленні угоди не визначалося, що ОСОБА_1 купує квартиру на свої чи заборговані кошти. До того ж, як зазначає ОСОБА_2, він не погоджується з оцінкою вартістю трактора МТЗ-80 у 20 000 грн., яку надає ОСОБА_1, оскільки вона не підтверджує це оцінкою спеціаліста.

В судовому засіданні ОСОБА_1, та її представник - ОСОБА_6 позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити. Зустрічний позов ОСОБА_2 просили задовольнити частково з підстав зазначених в запереченнях на позов.

ОСОБА_2 та його представник - ОСОБА_10 підтримали зустрічний позов в повному обсязі та просили його задовольнити. В задоволенні позову ОСОБА_1 просили відмовити.

Третя особа - ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, надав заяву про розгляд справи в його відсутність а.с. 27 т.2, в якій зазначив, що автомобіль Нива - 21213, р/н НОМЕР_13 зареєстрований на його ім'я з 03.01.2012 року, також ним капітально відремонтований за особисті кошти за згодою сторін.

Ухвалами Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26.11.2014 року та 27.11.2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення компенсації за 1/2 частину домоволодіння по АДРЕСА_2 та позовні вимоги ОСОБА_2 щодо розподілу 100 голів свиней, 30 голів овець залишені без розгляду за заявами позивачів.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26.11.2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 щодо розподілу прибутку від діяльності ТОВ «Злагода» за період з 2012 по 2014 рік виділено в окреме провадження.

Вислухавши сторони, їх представників, третю особу, свідків, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання." Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60,69 СК, ч.З ст.368 ЦК), відповідно до частин 2,3 ст.325 ЦК можуть бути будь-які види майна за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені із цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартира, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо. Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної власності, передбачено ч.1ст.63,ч1ст.65 СК України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти які належали їй, йому особисто.

Відповідно до ч. 6 ст. 57 Сімейного кодексу України, суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 29.11.1980 року, що підтверджується рішенням Ізмаїльського районного суду від 19.12.1997 року. (а.с. 85) Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_14 від 17.11.2012 року шлюб розірвано 17.11.2012 року. До січня 2010 року сторони проживали однією сім'єю. З січня 2010 р. сторони проживають окремо, що підтверджується довідкою Кислицької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області №364 від 19.02.2014 року а.с. 138 та свідченнями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_11, яка є племінницею ОСОБА_1, пояснила суду, що влітку 2010 року вона позичила ОСОБА_1 15 000 дол. США, про що ОСОБА_1 склала розписку, з метою придбання квартири для сина. З січня 2010 року, до придбання квартири ОСОБА_1 проживала в будинку ОСОБА_12, її рідної сестри та матері свідка. ОСОБА_1 переїхала від чоловіка ОСОБА_2 з тих підстав, що між ними погіршилися стосунки і після цього сторони разом не проживали, спільне господарство не вели.

Свідок ОСОБА_4, сестра ОСОБА_1 пояснила суду, що з січня 2010 року ОСОБА_1 переїхала до неї проживати, на той час вона з собою перевезла дві сумки особистих речей. В будинку ОСОБА_4 ОСОБА_1 проживала до кінця 2010 року, після чого переїхала в квартиру до сина. Також свідок пояснила, що їй відомо, що ОСОБА_1 позичала гроші у її доньки - ОСОБА_11, після чого придбала квартиру по АДРЕСА_1. Після того, як ОСОБА_1 переїхала від ОСОБА_2, вони спільне господарство не вели, разом не проживали.

Свідок ОСОБА_13 також пояснила, що ОСОБА_2 не проживали разом з січня 2010 року, після цього ОСОБА_1 не поверталася проживати в будинок в с.Кислиці Ізмаїльського району.

Свідок ОСОБА_3, який є сином ОСОБА_1 пояснив, що квартира по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1, яку вона придбала на гроші, позичені у племінниці в 2010 році. Зі ОСОБА_2 ОСОБА_1 перестала проживати з січня 2010 року.

Таким чином, суд вважає, що фактично шлюбні стосунки між сторонами припинились в січні 2010 року, проте шлюб було розірвано 17.11.2012 року.

Тому, суд приходить до висновку, що доводи ОСОБА_1 щодо придбання нею квартири АДРЕСА_1 в жовтні 2010 року за власні кошти, які вона фактично взяла у борг знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи.

При цьому суд критично відноситься до пояснень ОСОБА_2 щодо того, що грошові кошти для придбання квартири АДРЕСА_1 він отримав у борг у ОСОБА_9, оскільки крім копії розписки зазначені обставини нічим не підтверджені.

Також надання ним згоди на укладання ОСОБА_1 договору купівлі-продажу не підтверджує, що квартира купувалася за спільні кошти подружжя в період спільного проживання.

Стаття 392 ЦК України передбачає, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Пленум Верховного Суду України в п. 30 Постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 р. № 11 роз'яснив, Якщо за час окремого проживання подружжя після фактичного припинення шлюбних відносин спільне майно його членами не придбавалося, суд відповідно до ч.6 ст. 57 СК може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте кожним з них за цей період та за вказаних обставин, і провести поділ тільки того майна, що було їхньою спільною власністю до настання таких обставин.

За таких обставин, суд вважає, що позов ОСОБА_1 в частині визнання квартири АДРЕСА_1 її особистою приватною власністю є обґрунтованим та підлягаючим задоволенню. При цьому в частині позову ОСОБА_2 про розподіл квартири АДРЕСА_1 необхідно відмовити з зазначених підстав.

При цьому судом встановлено, що за період сумісного проживання подружжя ОСОБА_2 придбало за спільні кошти трактор МТЗ-80, реєстраційний номер НОМЕР_1, трактор колісний ДТ - 75 ДК, 1990 року випуску, д/н НОМЕР_6, трактор колісний ДТ - 75 ДК, 1990 року випуску, д/н НОМЕР_11, автомобіль Нива-21213, реєстраційний номер НОМЕР_5, вартістю 64 000 грн., зазначене підтверджується поясненнями сторін, що з огляду на вимоги ч.1 ст. 61 ЦПК України є обставинами, які не підлягають доказуванню. Крім цього дані обставини підтверджуються відповіддю державної інспекції сільського господарства в Одеській області від 29.05.2014 року, кредитним договором №014/0056/73/26595 від 03.02.2005 року та відповіддю управління державтоінспекції від 18.12.2013 року. (а.с. 58, 203, 204, 93 т. 1)

Частиною 1 ст.60 СК України передбачено, що майно, придбане подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба та т.п.) самостійного заробітку (доходу). Частиною 3 ст. 61 СК України встановлено, що якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержав за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За таких обставин, вказане майно, а саме: трактор МТЗ-80, реєстраційний номер НОМЕР_1, трактор колісний ДТ - 75 ДК, 1990 року випуску, д/н НОМЕР_6, трактор колісний ДТ - 75 ДК, 1990 року випуску, д/н НОМЕР_11, автомобіль Нива-21213, реєстраційний номер НОМЕР_5, вартістю 64 000 грн. є спільною сумісною власністю сторін, оскільки воно було набуто під час шлюбу.

Згідно ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначене домовленістю між ними або шлюбним договором.

Стаття 71 СК України передбачає, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовились про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд приймає до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Таким чином, суд вважає, що зазначене вище майно є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки придбане за час шлюбу. Крім того, частки сторін у поділі майна є рівними, кожний має право власності на 1/2 частку зазначеного майна.

Відповідно до частин 4, 5 ст. 71 СК України, присудження судом одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на неподільну річ (квартиру, автомобіль, земельну ділянку) допускається за його згодою за умовою попереднього внесення другим подружжям відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце на таких підставах, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом. При цьому внести на депозитний рахунок суду відповідні грошові кошти.

У тому разі, коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток без застосування грошової компенсації і припинення права власності одного з подружжя на його частку в такому майні, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

В зв'язку з тим, що сторони звернулися до суду з позовними вимогами в відповідності до ст. 365 ЦК України щодо присудження грошової компенсації за майно, однак попередньо не вносили на депозитний рахунок суду відповідних грошових коштів, виходячи з диспозитивності судового процесу, суд визнає ідеальні частки у розмірі по 1/2 частині трактору колісного ДТ - 75 ДК, 1990 року випуску, д/н НОМЕР_6 та трактору колісного МТЗ - 80, 1994 року випуску, д/н НОМЕР_1 за ОСОБА_1 та за ОСОБА_2 по 1/2 частині трактору колісного ДТ - 75 ДК, 1990 року випуску, д/н НОМЕР_6, трактору колісного ДТ - 75 ДК, 1990 року випуску, д/н НОМЕР_11 та трактору колісного МТЗ - 80, 1994 року випуску, д/н НОМЕР_1 без їх поділу з залишенням транспортних засобів у спільній частковій власності.

Що стосується розподілу автомобілю Нива-21213, реєстраційний номер НОМЕР_5, вартістю 64 000 грн., суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.п. 22, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 60 - 72 СК України та статтею 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у інших осіб.

У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі (п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»).

Судом встановлено, що автомобіль Нива-21213, реєстраційний номер НОМЕР_5, вартістю 64 000 грн., був придбаний за час перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у шлюбі та був зареєстрований на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 58 т.1). Сторони не заперечують щодо вартості автомобілю в розмірі 64 000 грн.

Однак, як вбачається зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу а.с. 104 т.1 даний автомобіль з 03.01.2012 року зареєстрований за ОСОБА_3

Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою (частина 1 статті 65 СК України).

Тому суд приходить до висновку, що оскільки в матеріалах справи відсутня згода ОСОБА_2 на продаж автомобілю, суд вважає можливим стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості автомобіля у сумі 32 000 грн.

Вимоги ОСОБА_1 щодо розділу та передання у власність ОСОБА_2 трактору ДТ - 75 ДК, д/н НОМЕР_6, вартістю 50 000 грн., зернометателю ЗМ- 60, вартістю 27039 грн., легкового причепу р/н НОМЕР_2, вартістю 5 000 грн., всього на суму 82 039 грн., стягнувши зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму 50 977 грн., не підлягають задоволенню, оскільки дані вимоги не є належним способом захисту порушеного права. Крім того, сторони не дійшли згоди, щодо вартості зазначеного майна та не виконали вимоги закону при вирішенні питання щодо стягнення компенсації за майно, яке є неподільним.

Щодо позовних вимог ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_3, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Як роз'яснено судам в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Як вбачається з інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_3 згідно договорів дарування від 30.09.2011 року та 04.10.2011 року, посвідченими приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу ОСОБА_7, реєстр №4296 та 4332. (а.с. 67 т.1) Дані договори не оскаржені та не скасовані.

Тому будинок АДРЕСА_3 не є спільною сумісною власністю сторін та не підлягає розподілу. Тому вимоги ОСОБА_2 щодо розподілу будинку АДРЕСА_3 не підлягають задоволенню.

Частиною другою ст. 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації. Згідно ст.331 ч.2 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_2 щодо виділу йому 1/2 частини незакінченого домоволодіння (фундаменту будинку), розташованого по АДРЕСА_6, 1/2 земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_6 та 1/2 земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_2, а також позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на незакінчене будівництвом домоволодіння (фундамент під будинок) розташованого на земельній ділянці по АДРЕСА_2 в с. Кислиця Ізмаїльського району, оскільки право власності у сторін на дане майно не зареєстроване.

Згідно відповіді державної інспекції сільського господарства в Одеській області від 29.05.2014 року а.с. 204 т.1 комбайн зернозбиральний СК-5М-1 «Нива», д/н НОМЕР_6 знятий з обліку 06.07.2009 року, а також як вбачається з біржового договору купівлі-продажу плавзасобу реєстраційний номер 18016 від 27.08.2008 року ОСОБА_3 є власником парому для перевезення людей і вантажів, 1992 року випуску, ВИЛ 0017, з серпня 2008 року, отже дане майно було реалізоване в період шлюбу сторін, та не є спільною сумісною власністю на момент розгляду справи. Договори про продаж даного майна не скасовані. Доказів в підтвердження того, що ОСОБА_1 реалізувала дане майно без згоди чоловіка та використала отримані кошти не на інтереси сім'ї суду надано не було, отже вимоги ОСОБА_2 щодо розподілу даного майна також не підлягають задоволенню.

Згідно ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Не підлягають задоволенню також вимоги щодо розподілу обладнання маслобійки, яке розташовано по АДРЕСА_4, оскільки ОСОБА_2 не надав належних та допустимих доказів в підтвердження придбання зазначеного майна в період шлюбу за спільні кошти сім'ї. Наявність з 2012 року по теперішній час в користуванні ОСОБА_1 маслобійки не підтверджує, що це майно було придбано в період спільного проживання сторін. Свідчення свідків не є належними доказами підтвердження зазначеного.

Щодо розподілу причепу ПСЕ - 20, та причепу - ємкості ВР - 3, д/н НОМЕР_4, суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з відповіді державної інспекції сільського господарства в Одеській області від 29.05.2014 року а.с. 204 т.1 причеп ПСЕ - 20, д/н НОМЕР_7 та причеп - ємкість ВР - 3, д/н НОМЕР_4 зареєстровані за ОСОБА_1 з 16.09.2013 року, отже після припинення шлюбу зі ОСОБА_2, тому не є спільною сумісною власністю подружжя та не підлягає розподілу.

Також не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_2, щодо стягнення витрат на правову допомогу з наступних підстав. В матеріалах справи міститься копія договору про надання правової допомоги та представництво в суді, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_10 (а.с. 29 т.1), проте відсутня квитанція про оплату витрат на правову допомогу, що перешкоджає встановити розмір оплачених послуг та не наданий розрахунок суми правової допомоги.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, щодо часткового задоволення позову ОСОБА_1, та визнання її особистою приватною власністю квартиру АДРЕСА_1, а також визнання за нею права власності на: 1/2 частину трактору колісного ДТ - 75 ДК, 1990 року випуску, д/н НОМЕР_6; 1/2 частину трактору колісного МТЗ - 80, 1994 року випуску, д/н НОМЕР_1, та часткового задоволення зустрічного позову ОСОБА_2, а саме, визнання за ним права власності на: 1/2 частину трактору колісного ДТ - 75 ДК, 1990 року випуску, д/н НОМЕР_6; 1/2 частину трактору колісного ДТ - 75 ДК, 1990 року випуску, д/н НОМЕР_11; 1/2 частину трактору колісного МТЗ - 80, 1994 року випуску, д/н НОМЕР_1, стягнення зі ОСОБА_1, на його користь грошової компенсації у розмірі 32 000 грн. В іншій частині позовні вимоги сторін не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-61, 84, 88, 212-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 182, 325, 331, 365, 368, 392 ЦК України, ст.ст. 57, 60-72 СК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 про визнання майна особистою власністю, розподіл спільного майна подружжя - задовольнити частково.

Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на:

- 1/2 частину трактору колісного ДТ - 75 ДК, 1990 року випуску, д/н НОМЕР_6;

- 1/2 частину трактору колісного МТЗ - 80, 1994 року випуску, д/н НОМЕР_1.

В іншій частині позову ОСОБА_1 - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя, стягнення компенсації - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на:

- 1/2 частину трактору колісного ДТ - 75 ДК, 1990 року випуску, д/н НОМЕР_6;

- 1/2 частину трактору колісного ДТ - 75 ДК, 1990 року випуску, д/н НОМЕР_11;

- 1/2 частину трактору колісного МТЗ - 80, 1994 року випуску, д/н НОМЕР_1.

Стягнути зі ОСОБА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_8 на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний номер - НОМЕР_9 грошову компенсацію у розмірі 32 000 (тридцять дві тисячі гривень) грн.

В іншій частині зустрічного позову ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Т.П.Пащенко