Постанова № 41633595, 25.11.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 листопада 2014 рокусправа № 811/3552/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Новоархангельський сирзавод», Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року в адміністративній справі

за позовом Публічного акціонерного товариства «Новоархангельський сирзавод»

до Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

ПАТ «Новоархангельський сирзавод» у листопаді 2013 року звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області № 0000602200, № 0000582200, № 0000592200 від 08 серпня 2013 року.

У січні 2014 року ПАТ «Новоархангельський сирзавод» подало заяву про збільшення позовних вимог, в якій додатково просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області № 0000712200 від 29.10.2013.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року повернуто заяву про збільшення позовних вимог, оскільки дійшов висновку, що фактично позивач змінює предмет позову.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року позов задоволено частково, визнано протиправними податкові повідомлення-рішення Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області № 0000582200 від 08.08.13, № 0000592200 від 08.08.13, № 0000602200 від 08.08.13. У решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач також не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити повністю.

Апеляційні скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача - залишенню без задоволення.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Маловисківською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області у період з 15.07.2013 по 19.07.2013 було проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПАТ «Новоархангельський сирзавод» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Базисстандарт» за період з 01.04.2012 по 30.06.2012 та ТОВ «Пріма Пак» за період з 01.09.2010 по 31.12.2010, за результатами якої складено Акт № 10/22/00446017 від 26.07.2013.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 08 серпня 2013 року були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000582200, яким ПАТ «Новоархангельський сирзавод» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 12954,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 3238,00 грн.; № 0000592200, яким ПАТ «Новоархангельський сирзавод» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 36543,00 грн.; № 0000602200, яким ПАТ «Новоархангельський сирзавод» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ, що сплачується до бюджету переробними підприємствами, за основним платежем на суму 29232,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження Головним управління Міндоходів у Кіровгорадській області винесено рішення, яким оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін та збільшено суму грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні № 0000582200 в частині 2100,00 грн. податку на прибуток та 525,00 грн. застосованої штрафної санкції, у зв'язку з чим винесено податкове повідомлення-рішення № 0000712200 від 29.10.2013.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими угоди, укладені ПАТ «Новоархангельський сирзавод» з ТОВ «Базисстандарт» та ТОВ «Пріма Пак», не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, в результаті чого підприємством у періоді, що перевірявся, було занижено податок на прибуток на загальну суму 15054,00 грн. та занижено ПДВ на загальну суму 29232,00 грн.

В основу таких висновків було покладено акти перевірок контрагентів позивача - ТОВ «Базисстандарт» та ТОВ «Пріма Пак», згідно з якими встановлено відсутність факту здійснення господарських операцій.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень колегія суддів зазначає, що відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи між ПАТ «Новоархангельський сирзавод» та ТОВ «Пріма Пак» було укладено договір постачання пакетів для упаковки сирів № 1908/10П від 26.08.2010, з ТОВ «Базисстандарт» було укладено договір купівлі-продажу палива котельного коксохімічного № 26/04 від 26.04.2012, на виконання яких були виписані податкові та видаткові накладні. При цьому колегія суддів встановила, що вказані первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства, що також не спростовується податковим органом.

Вищезазначені договори не були визнані недійсними в судовому порядку.

Поставлений ТОВ «Пріма Пак» товар було отримано уповноваженою особою позивача, що підтверджується копією журналу реєстрації довіреностей, та використано у власній господарській діяльності відповідно до актів списання, які містяться в матеріалах справи.

Рух ТМЦ від ТОВ «Базисстандарт» підтверджується ТТН та журналом реєстрації довіреностей, при цьому поставлений товар також було використано у господарській діяльності, що відображено у бухгалтерському обліку підприємства.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт здійснення ПАТ «Новоархангельський сирзавод» господарських операцій з ТОВ «Пріма Пак», ТОВ «Базисстандарт» підтверджується належними та достатніми первинними документами бухгалтерського обліку, що є підставою для віднесення сум витрат по вказаним угодам до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару (послуг), до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Щодо посилання податкового органу на акти перевірок контрагентів позивача колегія суддів зазначає, що неналежне виконання податкових зобов'язань контрагентами позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Разом з тим відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскільки податковим органом не було вчасно направлено позивачу вмотивованого рішення за наслідками розгляду його скарги, спірні податкові повідомлення-рішення вважаються скасованими з дня, наступного за останнім днем строку розгляду скарги, встановленого контролюючим органом, тобто з 20.10.2013.

Проте суд апеляційної інстанції знаходить необґрунтованими такі висновки суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 56 Податкового кодексу України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Міндоходів у Кіровоградській області 18 жовтня 2013 року було винесене рішення про результати розгляду первинної скарги позивача за № 4064/10/11-28-10-08 та надіслане підприємству 21.10.2014.

При цьому рішенням ГУ Міндоходів у Кіровоградській області № 2416/10/10-208 від 04.09.2013 строк розгляду скарги було продовжено до 19.10.2013 включно.

Разом з тим суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення за результатами розгляду скарги ПАТ «Новоархангельський сирзавод» було винесене у встановлений строк, при цьому податковий орган вважає, що ним не було допущено порушення строків направлення рішення про розгляд скарги, у зв'язку з чим скарга не може вважатися задоволеною. Також відповідач зазначив, що рішення про результати розгляду скарги було направлено на адресу платника податків.

Судом апеляційної інстанції були витребувані від відповідача відповідні докази в доведення вказаних доводів, проте такі докази не були надані апелянтом.

Натомість, зважаючи на існування заперечень з цього приводу, з метою недопущення порушення прав та законних інтересів позивача, колегія суддів доходить висновку, що належним захистом порушеного права позивача є саме скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, що, в свою чергу, призвело до ухвалення помилкового судового рішення, у зв'язку з чим постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Новоархангельський сирзавод» задовольнити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року в адміністративній справі № 811/3552/13-а скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства «Новоархангельський сирзавод» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області № 0000582200, № 0000592200, № 0000602200 від 08 серпня 2013 року.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст постанови складений 28 листопада 2014 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова