Постанова № 41633399, 28.11.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2014 р. Справа № 908/2651/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Липка С.О.,

першого відповідача - не з'явився,

другого відповідача - Скрипка Л.В.,

третьої особи - Карпов О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень ДВС України (вх. №3408 З/1-7) на рішення господарського суду Запорізької області від 22 серпня 2014 року у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комтес-ХХІ", м. Запоріжжя

до

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фьюче ЛТД", м. Запоріжжя;

2. Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, м. Київ

про звільнення рухомого майна з-під арешту, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Комтес-ХХІ", звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом, в якому просив суд звільнити з-під арешту та зняти з розшуку рухоме майно, яке є власністю ТОВ "Фьюче ЛТД" і передано останнім у володіння та користування ТОВ "Комтес-ХХІ" за договором закладу (застави) рухомого майна (з додатками), укладеними між ТОВ "Комтес-ХХІ" та ТОВ "Фьюче ЛТД" 02.07.2012р.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.08.2014 р. у справі №908/2651/14 (суддя Топчій О.А.) позов задоволено повністю.

Відділ примусового виконання рішень ДВС України з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення суду необґрунтоване та незаконне, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове, яким позов залишити без задоволення.

В судовому засіданні представник третьої особи свою апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Позивач у відзиві та його представник в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду.

Представник другого відповідача у письмових поясненнях та в судовому засіданні вказував, що вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін.

Перший позивач своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався, про дату час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

02 липня 2012р. між ТОВ «Комтес - XXI» і ТОВ «Фьюче ЛТД» був укладений договір безпроцентної позики №29-09/2012.

Відповідно до пункту 1.1. договору ТОВ «Комтес - XXI» зобов'язався надати ТОВ «Фьюче ЛТД» безвідсоткову позику, а останній зобов'язався повернути позику у визначений даним договором строк.

Пунктом 4.1 договору сторони визначили, що строк надання позики позичальнику (ТОВ "Фьюче ЛТД") становить з моменту підписання договору 6 місяців.

02 липня 2012р. між ТОВ «Комтес - XXI» та ТОВ «Фьюче ЛТД» був укладений договір закладу (застави) рухомого майна, перелік якого визначений п. 1.2 договору.

Відповідно до п. 1.1, 1.2 договору застави сторони узгодили, що договір закладу рухомого майна забезпечує вимоги заставодержателя (ТОВ «Комтес - XXI»), що випливають із договору № 29-09/2012 безпроцентної позики від 02.07.2012р., з урахуванням додатків, за умовами яких заставодавець (ТОВ «Фьюче ЛТД») зобов'язується перед заставодержателем повернути до 31 грудня 2012р. суму позики в розмірі 650000 грн., та в забезпечення виконання зобов'язань за договором безпроцентної позики передає у володіння заставодержателю належне йому на праві власності рухоме майно, зазначене у таблиці.

Пунктом 2.1 договору застави сторони обумовили, що право закладу виникає у заставодержателя в момент передання йому предметів закладу.

Пунктом 4.1 договору застави заставодавцем засвідчено, що предмети закладу є його власністю, він є його повноважним власником і має усі права щодо вільного розпорядження предметами закладу, який не є заставленим по інших договорах, не перебуває в податковій заставі, на нього не накладено арешт, він не є предметом судового спору та стосовно предметів закладу не укладено угод з третіми особами, що можуть передбачати передачу останнім права володіння, користування або розпорядження предметами закладу.

Відповідно до акту прийому - передачі рухомого майна від 05.07.2012р. предмети закладу, комплекти ключів та свідоцтва про реєстрацію предметів закладу, відповідно до переліку, були ТОВ «Фьюче ЛТД» передані, а ТОВ «Комтес - XXI» прийняті у володіння.

Після закінчення строку дії договору безпроцентної позики, надана позичальнику (ТОВ «Фьюче ЛТД») позика не повернута в повному обсязі, залишок неповернутої суми позики склав 422 435,0 гривень.

21.01.2014 р. ТОВ «Комтес - XXI» звернувся до ТОВ «Фьюче ЛТД» з претензією вих. № 08/1, в якій останньому пропонувалося протягом 10 банківських днів повернути позику та попередило, що у випадку непогашення позики, ТОВ «Комтес - XXI» буде змушене звернутися до суду для звернення стягнення на рухоме майно, яке є предметом закладу за договором від 02.07.2012р.

У відповіді на претензію вих.. № 14/1 від 17.02.2014р. відповідач, посилаючись на свій складний фінансовий стан, попросив відстрочити повернення позики до 28 березня 2014 р., проте у вказаний строк сума позики не була повернута.

13.05.2014р. ТОВ «Комтес - XXI» звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про визнання дійсним договору закладу (застави) рухомого майна від 02.07.2012 р., оскільки, нотаріально вищевказаний договір засвідчений не був, як це вимагає ст. 13 Закону України «Про заставу», що унеможливило ТОВ «Комтес - XXI» звернути стягнення на предмет застави, в зв'язку з невиконанням ТОВ «Фьюче ЛТД» зобов'язань за договором безпроцентної позики від 02.07.2012р.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.06.2014 р. по справі № 908/1594/14, позов задоволений повністю, договір закладу (застави) рухомого майна від 02.07.2012 р. визнаний дійсним, а також встановлено, що оскільки ТОВ «Фьюче ЛТД» так і не виконав умови договору безпроцентної позики про своєчасне повернення позики, ТОВ «Комтес - XXI» отримав право звернення стягнення на предмет закладу з 24.04.2014 року, а право закладу (застави) на рухоме майно, яке належить ТОВ «Фьюче ЛТД» на праві власності, виникло у ТОВ «Комтес - XXI» з 05 липня 2012 року.

13.07.2012р. рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у справі №334/12 було задоволено позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ТОВ «Фьюче ЛТД» про стягнення боргу в сумі 13 158 952, 07 гривні.

26.10.2012р. старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кедою М.В. була винесена постанова ВП № 34925733 про відкриття виконавчого провадження.

17.02.2014р. старшим державним виконавцем Кедою М.В. були винесені 2 постанови за номером ВП №34925733 про арешт всього майна ТОВ «Фьюче ЛТД» та оголошення заборони на його відчуження і про розшук всього рухомого майна того ж боржника.

Зазначені постанови, за якими накладений арешт, зокрема і на рухоме майно відповідача 1, а також оголошено розшук всього його рухомого майна, винесені в інтересах відповідача 2, не дають змоги позивачу звернути стягнення на рухоме майно відповідача 1 та користуватися зазначеним рухомим майном, яке перейшло у його володіння згідно до договору закладу (застави) рухомого майна, отже перешкоджають ТОВ «КОМТЕС-ХХІ» в реалізації набутих за цим договором прав та охоронюваних законом інтересів, у зв'язку з чим останній звернувся до суду.

Третя особа, в обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що при винесенні оскаржуваного рішення, місцевим господарським судом залишено поза увагою те, що застава (заклад) рухомого майна була зареєстрована ТОВ «КОМТЕС-ХХІ» в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 27.11.2012 року, тобто після прийняття рішення від 13.07.2012 року постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у справі № 34/12 про задоволення позову ПАТ «Укрсоцбанк» до ТОВ «Фьюче ЛТД» про стягнення боргу.

В матеріалах справи міститься заява представника ТОВ «Фьюче ЛТД» про визнання позову, в якій останній зазначає, що ТОВ «Фьюче ЛТД» підтверджує наявність у нього заборгованості у розмірі 422 435, 0 грн., яка виникла за договором позики № 29-09/2012 від 02.07.2012р. і повністю визнає позов позивача про звільнення рухомого майна з-під арешту та просить суд задовольнити.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно ч. 3 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження", для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі:

- виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;

- якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Договір закладу (застави) рухомого майна укладено 02 липня 2012 року, а постанова про відкриття виконавчого провадження, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кедою М.В. винесена 26 жовтня 2012 року, тобто право застави виникло раніше, ніж державним виконавцем винесено постанову.

Відповідно до ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ч. 1 ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або третьої особи.

Статтею 589 ЦК України визначені правові наслідки невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою. У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 4 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Як було з'ясовано судом, станом на день розгляду справи, вищевказані дії зроблені не були.

Таким чином, наклавши арешт на все рухоме майно ТОВ «Фьюче ЛТД» та оголосивши розшук транспортних засобів, згідно переліку, старший державний виконавець Кеда М.В. відділу примусового виконання рішень ДВСУ не пересвідчився в тому, що рухоме майно, згідно переліку, яке зареєстроване за ТОВ «Фьюче ЛТД», перебуває в заставі ТОВ «Комтес - XXI», про що свідчить витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та не повідомив ТОВ «Комтес - XXI» про накладання арешту на заставлене майно, як це вимагає Закону України «Про виконавче провадження».

Частиною 7 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що спори, які виникають у виконавчому провадженні щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.

Відповідно до п. 4 Пленуму Верховного Суду України від 27.08.1976 р. № 6 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організації, що ґрунтуються як на праві власності на описане майно, так і на праві володіння ним і відповідачами в справі суду притягує боржника, особу в інтересах якої накладено арешт на майно.

Таким чином, оскільки встановлено, що рухоме майно, яке зареєстроване за ТОВ «Фьюче ЛТД», перебуває в заставі ТОВ «Комтес - XXI», а старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кедою М.В. здійснено арешт майна боржника та оголошення заборони про його відчуження та оголошено про розшук майна боржника з порушенням норм діючого законодавства України, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що вони не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства. Так, викладена в апеляційній скарзі правова позиція не враховую положення частини 2 статті 585 Цивільного кодексу України право застави виникає в момент передання предмета застави.

З матеріалів справи вбачається, що право застави у позивача виникло 05.07.2012 року після підписання акту прийому-передачі майна від ТОВ «Фьюче ЛТД» до ТОВ «Комтес - XXI», тобто до прийняття рішення від 13.07.2012 року постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у справі № 34/12 про задоволення позову ПАТ «Укрсоцбанк» до ТОВ «Фьюче ЛТД» про стягнення боргу.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається, а тому - апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 22 серпня 2014 року залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України

Повний текст постанови складено 01.12.2014 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Медуниця О.Є.