Рішення № 41633252, 26.11.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.11.2014 Справа № 920/1482/14

Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Зайцевої І.В., суддів: Резніченко О.Ю. та Лугової Н.П., при секретарі судового засідання Шинкаренко А.І., розглянувши матеріали справи 920/1482/14

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Торгівельний будинок «Електроснаб», м. Запоріжжя,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівельне науково - виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе», м. Суми,

про стягнення 201 886 грн. 88 коп.,

та

за зустрічним позовом: Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівельне науково - виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе», м. Суми,

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Торгівельний

будинок «Електроснаб», м. Запоріжжя,

про стягнення 9 513 грн. 42 коп.,

Представники:

Від позивача: Волнова Ю.М. (довіреність № б/н від 15.07.2013 року);

Від відповідача: предст. Похилько Л.В.(довіреність №18-49/1207 від 28.12.2013р.);

Суть спору: позивач подав заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 290 448 грн. 50 коп., в тому числі, 251 327 грн. 04 коп. заборгованість за товар відповідно до укладеного між сторонами договору купівлі - продажу № 8/4/4-12 від 14.03.2012 року, 12 566 грн. 40 коп. пені відповідно до п. 6.2. договору, 23 427 грн. 36 коп. інфляційних витрат, 3 127 грн. 70 коп. 3% річних.

10 вересня 2014 року відповідачем за первісним позовом було подано зустрічний позов № 18-7/1709 від 09.09.2014 року, в якому він просить суд стягнути з позивача за первісним позовом 8 894 грн. 09 коп. пені за прострочку поставки товару відповідно до п. 6.2. договору.

Ухвалою суду від 10 вересня 2014 року зустрічний позов прийнятий до спільного розгляду із первісним.

20.10.2014 року позивач зазначив, що 16.10.2014 року відповідач за первісним позовом частково сплатив борг, в зв'язку з чим станом на 17.10.2014 року сума основного боргу становить 151 634 грн. 72 коп., а отже він уточнює суму боргу і просить суд стягнути з відповідача 201 886 грн. 88 коп., в тому числі 151 634 грн. 72 коп. заборгованість за товар відповідно до укладеного між сторонами договору купівлі - продажу № 8/4/4-12 від 14.03.2012 року, 12 566 грн. 40 коп. пені відповідно до п. 6.2. договору, 33 539 грн. 19 коп. інфляційних витрат, 4 146 грн. 57 коп. 3% річних.

31.10.2014 року відповідач за первісним позовом подав заяву про уточнення позовних вимог, якою збільшив суму пені та частково змінив підстави її стягнення, в зв'язку з чим просить суд стягнути з позивача за первісним позовом 9 513 грн. 42 коп..

Представник відповідача за первісним позовом наполягає на задоволенні зустрічних позовних вимог та просить суд відмовити в задоволенні первісних позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій.

Позивач за первісним позовом подав до суду письмові пояснення та уточнення позовних вимог, в яких зазначає, що позивачем було допущено арифметичну описку у написанні розміру заборгованості з врахуванням індексу інфляції із заборгованості 25847 грн. 04 коп., а саме замість 30029 грн. 51 коп. необхідно зазначити 30026 грн. 51 коп., проте така описка не впливає на суму інфляційних втрат за вказаний період.

Крім того, позивачем за первісним позовом подано до суду пояснення та заперечення на зустрічний позов, в якому просить суд зменшити нарахування пені за прострочення поставки товару до суми 1803 грн., та відмовити відповідачу за первісним позовом в задоволені зустрічних позовних вимог в сумі 7710 грн. 42 коп.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд встановив:

14 березня 2012 року між АТ «ТБ «Електроснаб» (постачальник) та ПАТ «Сумське машинобудівельне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» (покупець) було укладено договір № 8-4/4-12 купівлі-продажу, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець прийняти і оплатити продукцію (електродвигуни), ціна, кількість, якісні характеристики і походження якого повинні бути викладені в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до умов договору та специфікацій до нього у період з червня 2013 року по березень 2014 року позивач за первісним позовом здійснив поставку товару на загальну суму 304197 грн. 60 коп., а відповідач за первісним позовом, порушуючи умови договору лише частково оплатив прийнятий товар у сумі 71451 грн. 36 коп.

Пункт 2.2 договору передбачає, що покупець проводить оплату у розмірі 100% вартості товару на банківський рахунок постачальника в наступному порядку: перший платіж в розмірі 20% вартості товару протягом 5 календарних днів з моменту отримання покупцем рахунку на оплату партії товару; 80% вартості партії товару з відстрочкою платежу 30 календарних днів після отримання партії товару на склад покупця.

Проте станом на 15.08.2014 року відповідачем за первісним позовом було не оплачено отриману продукцію на загальну суму 251327 грн. 04 коп.

В зв'язку із сплатою основного боргу в сумі 996963 грн. 12 коп. 16.10.2014 року ( в період розгляду справи), позивач за первісним позовом уточнив свої вимоги і просить стягнути 151634 грн. 72 коп.

Відповідач за первісним позовом основний борг визнає, але просить повністю відмовити в решті позовних вимог, посилаючись на те, зокрема, що датою поставки відповідно до п.3.3. договору вважається дата передачі товару покупцю, зазначена в товарно-транспортних накладних. Проте, позивачем за первісним позовом не надано належним чином оформлених перевізних документів, які б підтверджували одержання позивачем товару по оформленим в рамках договору видатковим накладним. Так як, позивач, на його думку, не довів факту здійснення поставки ПАТ «Сумське Новім. М.В. Фрунзе» товару по договору № 8-4/4-12 купівлі-продажу від 14.03.2012 року, нарахування будь-яких санкцій та інфляційних збитків є неправомірним, оскільки не визначена дата, з якої прострочили платіж.

З даним твердженням відповідача за первісним позовом не можна погодитись, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому частина 1 ст. 664 Цивільного кодексу України визначає, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що датою постачання вважається дата передачі товару покупцю, яку зазначено у товарно-транспортній накладній, отже, умовами договору узгоджено, що обов'язок постачальника передати товар покупцю є виконаним у момент передачі цього товару

Враховуючи, що відповідно до специфікації та рахунків товар (електродвигуни) поставлялися невеликими партіями (у кількості один-два) та мали невеликий розмір та вагу, більша частина товару поставлялася перевізником ТОВ «Євроекспрес Пошта» без зазначення ідентифікації товару, тому не можливо за товарно-транспортною накладною підтвердити дату передачі товару, окрім товару, поставленого за видатковими накладними № 8, 9, 10, 11 від 04.03.2014 р.

Отже, обов'язок постачальника АТ «ТБ «Електроснаб» передати покупцю ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» товар за іншими видатковими накладними є виконаним в момент передачі цього товару повноважному представнику за довіреністю згідно дати, зазначеної у видаткових накладних.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до наказу Міністерства транспорту України № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14.10.1997 товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Отже, товарно-транспортна накладна є обов'язковим документом для учасників транспортного процесу у процесі доставки вантажу, тому її відсутність при виконання обов'язку щодо поставки (передачі) товару не звільніє покупця від обов'язку оплатити отриманий товар. Відсутність товарно-транспортної накладної не робить неможливим виконання обов'язку по оплаті за отриманий товар.

Пункт 2.2., який визначає порядок здійснення оплати за отриманий по договору товар, зобов'язує покупця оплатити 80% вартості товару з відстрочкою платежу 30 календарних днів з моменту отримання партії товару на склад покупця. Належних доказів отримання товару в іншій строк (в іншу дату), ніж той, що зазначено у видаткових накладних, покупець не надав. Отже, порушення обов'язку щодо оплату товару починає спливати з моменту отримання товару, згідно видаткових накладних.

Згідно із статтею 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених зазначеним кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт отримання відповідачем товару за договором купівлі-продажу № 8-4/4-12 від 14.03.2012 року повністю підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем.

Проте, в порушення умов укладеного договору та вимог статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач за отриманий товар не розрахувався, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Враховуючи наведені обставини, а також те, що фактично на момент розгляду справи зобов'язання з оплати отриманого товару відповідачем повністю не виконано, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар в розмірі 151634 грн. 72 коп. визнаються судом обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу № 8-4/4-12 від 14.03.2012 року, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 4146 грн. 57 коп. та інфляційні втрати в розмірі 33538 грн. 19 коп.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в розмірі 4146 грн. 57 коп. та інфляційні втрати в розмірі 33538 грн. 19 коп., є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі положень статті 625 наведеного вище Кодексу.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним з наслідків порушення зобов'язання, передбачених статтею 611 цього ж Кодексу є сплата неустойки. За змістом статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Згідно пункту 6.2 договору покупець повинен сплатити постачальнику за прострочення платежів за договором пеню у розмірі 0,2 % вартості простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 5% вартості простроченого платежу.

Відповідно до наданого позивачем за первісним позовом обґрунтованого розрахунку, сума пені нарахована згідно договору, яку належить сплатити відповідачу за первісним позовом і складає 12566 грн. 39 коп.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, згідно приписів статті 599 Цивільного кодексу України.

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, які забезпечують належне виконання основного і є похідними від нього.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Аналогічні приписи містяться у статті 230 Господарського кодексу України, якою визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина шоста статті 232 названого Кодексу встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 цього ж Кодексу, встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною другою статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Разом з тим, нарахування пені у розмірі 0,2 % вартості простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 5% його вартості, не перевищує суми пені, яка мала бути нарахована згідно діючого законодавства, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 12566 грн. 39 коп. є правомірними.

При зазначених обставинах, вимоги позивача за первісним позовом визнаються судом правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, шляхом стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 1151634грн. 72 коп. основного боргу за поставлений товар, 12566 грн. 39 коп. пені, 33538 грн. 19 коп. інфляційних втрат та 4146 грн. 57 коп. - 3 % річних.

Що стосується зустрічних позовних вимог, вони підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.1. договору, відповідач за зустрічним позовом зобов'язався передати у власність позивача за зустрічним позовом, а позивач зобов'язався прийняти та сплатити на умовах договору продукцію, ціна, кількісні та якісні характеристики якого викладені у специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.1. договору поставка товару здійснюється узгодженими партіями у відповідності до специфікацій договору. Постачальник (відповідач за зустрічним позовом) поставляє товар (партію товару) на умовах DDU м. Суми протягом 5-ти календарних днів з дати надходження на поточний рахунок постачальника оплати у розмірі 20%, зазначеного у рахунку на товар (партію товару) готового до відвантаження .

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач за зустрічним позовом своєчасно та у повному обсязі виконав умови для здійснення поставки відповідачем за зустрічним позовом товару за договором, а саме: здійснив передплату за товар у розмірі, обумовленому сторонами.

В свою чергу, відповідач за зустрічним позовом здійснив поставку товару з про строчкою.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з абзацом другим п.6.2 договору, у випадку прострочки поставки товару (партії товару) по договору відповідач за зустрічним позовом сплачує позивачу пеню в розмірі 0,2% вартості товару (партії товару), поставленого з про строчкою за кожен день прострочення, але не більше 5% вартості товару, поставленого з про прострочкою.

Згідно уточнення позовних вимог позивача за зустрічним позовом позивач просить стягнути 9513 грн. 42 коп. неустойки. Відповідач за зустрічним позовом частково заперечує проти цих вимог і пояснює, що за специфікаціями № 17 (16) від 10.10.2013 року та № 14 (13 ) від 13.08.2013 року була не прострочена поставка, а заміна бракованого товару, тобто виконання з боку постачальника гарантійних зобов'язань відповідно до п. 1.3. договору.

В цій частині суд погоджується з позицією відповідача за зустрічним позовом і вважає нарахування пені по цих специфікаціях на загальну суму 770 грн. 40 коп. безпідставним.

Що стосується поставки за специфікацією № 19 (18) від 18.11.2013 року на суму 145656 грн. за якою нараховано пеню в сумі 7282 грн. 80 коп. відповідач за зустрічним позовом безпідставно посилається на те, що сторонами були змінені умови договору щодо строків поставки, оскільки між ними мало місце листування, а відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Також колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача за зустрічним позовом про зменшення пені.

Таким чином, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є зустрічні позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені, нарахованої за специфікацією № 16 (15) від 30.09.2013 року, рахунок № 97 від 26.09.2013 року, специфікацією № 16 (15) від 30.09.2013 року, рахунок № 100 від 04.10.2013 року, специфікацією № 19 (18) від 18.11.2013 року, рахунок № 117 від 18.11.2013 року, специфікацією № 19 (18) від 18.11.2013 року, рахунок № 119 від 18.11.2013 року, специфікацією № 20 (20) від 21.01.2014 року, рахунок № 7 від 21.01.2014 року в сумі 8743 грн. 02коп., а в частині стягнення пені за специфікацією № 17 (16) від 10.10.2013 року, рахунок № 101 від 07.10.2013 року, специфікацією № 14 (13) від 13.08.2013 року, рахунок № 79 від 13.08.2013 року в сумі 770 грн. 40 коп., суд відмовляє.

Що стосується відшкодування позивачеві за первісним позовом суми сплаченого судового збору, суд, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача за первісним позовом, а саме, не своєчасної оплати поставленого товару, дійшов висновку про відшкодування позивачеві за первісним позовом суми сплаченого судового збору в розмірі 6031 грн.57 коп. за рахунок відповідача відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, відшкодування витрат позивачеві за зустрічним позовом по сплаті судового збору за подання зустрічного позову підлягає стягненню з відповідача за зустрічним позовом в розмірі 1679 грн. 05 коп. відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 60, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівельне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» (40004, м. Суми, вул. Горького, 58 код 05747991) на користь Приватного акціонерного товариства «Торгівельний будинок «Електроснаб» (69008, м. Запоріжжя, вул. Зейська, 3 код 31831117) 1151634грн. 72 коп. основного боргу за поставлений товар, 12566 грн. 39 коп. пені, 33538 грн. 19 коп. інфляційних втрат та 4146 грн. 57 коп. - 3 % річних, а також 6031 грн.57 коп. судового збору.

3. Зустрічні позовні вимоги задовольнити частково.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Торгівельний будинок «Електроснаб» (69008, м. Запоріжжя, вул. Зейська, 3 код 31831117) на користь Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівельне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» (40004, м. Суми, вул. Горького, 58 код 05747991) 8743 грн. 02коп. пені за прострочку поставки товару за договором № 8-4/4-12 купівлі-продажу від 14.03.2012 року, а також 1679 грн. 05 коп. судового збору.

5. В частині зустрічних позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 770грн. 40коп. - відмовити.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.11.2014 року.

Головуючий суддя І.В. Зайцева

Судді О.Ю. Резніченко

Н.П. Лугова