Рішення № 41633194, 25.11.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2014 р. Справа № 914/3359/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

при секретарі Лосик Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Агрокап", с.Сопошин

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Технокап", Російська Федерація, м.Воронеж

про: стягнення 154 475,64 доларів США, що станом на день складення позову згідно офіційного курсу НБУ становить 2 020 541,37 грн.

Представники:

Від позивача: не з'явився.

Від відповідача: не з'явився.

Клопотань в порядку ч. 6 ст. 811 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Агрокап", с.Сопошин до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Технокап", Російська Федерація, м.Воронеж про стягнення 154 475,64 доларів США, що станом на день складення позову згідно офіційного курсу НБУ становить 2 020 541,37 грн.

Ухвалою суду від 23.09.2014р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 23.10.2014р.

З підстав викладених в ухвалах суду розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 20.11.2014р. судом оголошено перерву до 25.11.2014р.

25.11.2014р. через канцелярію суду поступила заява відповідача про визнання позову, в якій відповідач зазначає, що даною заявою, ТзОВ «Технокап» визнає позовні вимоги повністю, оскільки існує заборгованість перед ТзОВ «Агрокап» згідно контракту №2014/01/01 від 01.01.2014р. у сумі 154 475, 64 доларів США.

Окрім того, відповідач повідомляє суд, що вільно володіє українською мовою, відповідно не потрібно здійснювати перекладу матеріалів справі з української на російську мову. А також, відповідач зазначає, що отримав від позивача шляхом електронної пошти позовну заяву з усіма додатками та ухвали суду по даній справі від 23.09.2014р. та 23.10.2014р., та повідомлений про час наступного судового засідання яке відбудеться 25.11.2014р. о 11.00 год.

В судове засідання сторони явки повноважних представників не забезпечили.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

01.01.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Агрокап", с.Сопошин (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технокап", Російська Федерація, м.Воронеж (відповідачем) було укладено Контракт № 2014/01/01 (далі по тексту - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Продавець (ТзОВ „Агрокап ") продає, а Покупець купує продукцію кришку металеву Твіст-офф.

Згідно п.2.1. Договору Покупець купує Товар в кількості та за цінами, які визначаються окремими специфікаціями, які є невід'ємною частиною Договору. Пунктом 2.2. Договору було встановлено загальну кількість Товару, який продається за даним контрактом у кількості 20 000 000 (двадцять мільйонів) штук.

Згідно п.4.1. Договору оплата-за Товар, що поставляється, здійснюється в доларах США, шляхом прямого банківського переказу на валютний рахунок Продавця.

Відповідно до п. 4.2. Договору оплата за товар здійснюється з відтермінуванням платежу на 45 календарних днів з моменту відправки по штампу ВМД.

Позивачем було поставлено Відповідачу товар, визначений в п.1.1

Договору на суму 154 475,64 доларів США, що підтверджується відповідними комерційними рахунками (Інвойсами) та вантажно-митними деклараціями (форма МД-2) та міжнародними товарно-транспортними накладними.

Проте, станом на 17.09.2014 року Відповідач не оплатив вартість поставленого товару за Договором та заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 154 475,64 доларів США, що станом на день складання позову згідно офіційного курсу НБУ становить 2 020 541,37 грн.

В заяві про визнання позову Відповідачем визнано існування заборгованості перед ТзОВ «Агрокап» згідно контракту №2014/01/01 від 01.01.2014р. у сумі 154 475, 64 доларів США.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як встановлено в процесі розгляду справи спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору № 2014/01/01 від 01.01.2014р., за умовами якого позивач продає, а відповідач купує продукцію - кришку металеву Твіст-офф.

Згідно визначення ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно приписів ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за вказаним договором підтверджується комерційними рахунками (Інвойсами): №214300614-31 від 30.06.2014р. на суму 41912,64 доларів США, №214010714-32 від 01.07.2014р. на суму 56281,50 доларів США.; №214230614-29 від 23.06.2014р. на суму 56 281,50 доларів США, міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR): №398886 від 25.06.2014р., №113002 від 02.07.2014р., №172152 від 04.07.2014р., оригінали яких оглянуто в судовому засіданні.

Проте, як встановлено судом, відповідач належно не виконав зобов'язань за договором, та станом на момент подання позову заборгував позивачу 154 475,64 доларів США, що станом на день складання позову згідно офіційного курсу НБУ становить 2 020 541,37 грн., що визнав в заяві від 25.11.2014р.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до ст. 39 Закону, будь-які спори щодо застосування положень цього Закону та законів, прийнятих на виконання цього Закону, можуть бути предметом розгляду:

- в суді України, якщо одна із сторін у справі - фізична особа та/або держава;

- в господарських судах, якщо сторонами у справі виступають юридичні особи.

Відповідно до п.9.1. Договору всі спори та розбіжності вирішуються шляхом переговорів. Якщо сторони не вирішили суперечку дружнім шляхом, то спір передається в Господарський суд за місцем знаходження Позивача у відповідності з використанням матеріального і процесуального права України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Статтею 78 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Із врахуванням положень вищенаведених правових норм, суд прийшов до висновку, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 154475,64 доларів США, що станом на день складання позову згідно офіційного курсу НБУ становить 2 020 541,37 грн. заборгованості за товар.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача повністю.

Враховуючи наведене та керуючись п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 174, 193 , 216 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 599, 610, 655, 693 ЦК України, ст.ст.4-3, 33, 34, 43, 49, 78, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технокап", (394053, Російська Федерація, м. Воронеж, вул. Генерала Лізюкова, 17а, офіс 8. Код ЄДРПОУ 36621001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Агрокап", (80356, Львівська область, Жовківський р-н, с.Сопошин, вул. Вокзальна, 18. Код ЄДРПОУ 33775568) заборгованості в сумі 154 475,64 доларів США, (що станом на день складання позову згідно офіційного курсу НБУ становить 2 020 541,37 грн. )

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технокап", (394053, Російська Федерація, м. Воронеж, вул. Генерала Лізюкова, 17а, офіс 8. Код ЄДРПОУ 36621001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Агрокап", (80356, Львівська область, Жовківський р-н, с.Сопошин, вул. Вокзальна, 18. Код ЄДРПОУ 33775568) 40 410,84 грн. судового збору.

4. Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 28.11.2014 р.

Суддя Ділай У.І.