Постанова № 41632642, 26.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13867/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю.

Суддя-доповідач: Міщук М.С.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: при секретарі Міщука М.С. Вівдиченко Т.Р., Гром Л.М. Коток А.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «УПІ-Магістраль» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УПІ-Магістраль» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

10 вересня 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «УПІ-Магістраль» ( далі Товариство або позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі ДПІ або відповідач), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення рішення №0002392201, №0002402201 від 02.06.2014 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень податкового законодавства при визначенні суми податкового кредиту та витрат є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі про скасування постанови Товариство посилається на те, що позивачем було надано всі належні та достовірні первинні документи, що підтверджують та фіксують факт здійснення господарських операцій.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які з`явились у судове засідання та перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі постанови старшого слідчого 2-го відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ Мін доходів у м.Києві від 27.03.2014 року (Том.1, а.с. 112-113), ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Логістік Плюс» за період з 01.12.2012 року по 31.12.2013 року.

За результатами перевірки складено Акт № 33/26-53-22-01-26/36240675 від 06 травня 2014 року (далі Акт перевірки), яким встановлено порушення:

- пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 211 328 грн.;

- підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 200 762 грн.

На підставі Акту перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.06.2014 року:

- №0002392201 відповідно до якого позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 316 93 грн. 50 коп., у тому числі за основним платежем в сумі 211 329 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 105 664 грн. 50 коп.;

- №0002402201 відповідно до якого позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» у розмірі 301 143 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 200 762 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 100 381 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив того, що позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентом носять реальний характер, а отримані послуги використані в межах господарської діяльності.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.

Згідно довідки АА № 782055 з ЄДРПОУ основним видом діяльності ТОВ «УПІ-Магістраль» є допоміжна діяльність у сфері транспортування.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що в спірних правовідносинах, позивач в першу чергу виступав як посередник, який організовував перевезення вантажів залучаючи третіх осіб в тому числі і експедиторів з наданням послуг пов'язаних з організацією транспортування.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Клієнт) та ТОВ «Логістік Плюс» (Експедитор) укладено Договір № 03/06/13-5 від 03 червня 2013 року, за умовами якого Експедитор зобов'язується за замовленням Клієнта за винагороду та за рахунок Клієнта надати транспортно-експедиторські послуги та інші послуги, пов'язані із перевезенням вантажів Клієнта, по залізничним лініям території України, Росії, країн СНГ, Балтії, тощо.

За дорученням позивача на підставі укладеного договору з TOB «Логістік Плюс» надавались послуги з пошуку, надання, підготовки транспортних засобів - залізничних вагонів, з постановкою в місці навантаження (на залізничну станцію та під фронт навантаження), оформлення документів на вантаж і на перевезення (в т.ч. сертифікатів), відбір проб вантажу, аналіз проб вантажу, пломбування вагонів, представництво та інші послуги пов'язані з організацією транспортування.

Вказані послуги здійснювались на підставі письмових заявок Клієнта.

Кінцевим результатом послуги, наданої TOB «Логістік Плюс» по суті є використання наданого ним вагонів і початок перевезення, тобто вагон має бути придатним для перевезення, його своєчасно надано в місце відправки, вантаж завантажено і опломбовано, оформлено документи на вантаж, в т.ч. дозволи, сертифікати.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано копії податкових накладних №4, №5 від 07.06.2013 року, №6, №7, №8 від 10.06.2013 року, №10 від 13.06.2013 року, №12, №13 від 17.06.2013 року, №20, №21, №22 від 25.06.2013 року, №24 від 26.06.2013року, №2, №3 від 01.07.2013 року, №24, №25, №26 від 29.07.2013 року, №14 від 28.08.2013 року, №3 від 04.09.2013 року та №11 від 13.06.2013 року.

Також, позивачем надано копії залізничних накладних (СМГС - Соглашение о международном железнодорожном грузовом сообщении), акти надання послуг, додаткові угоди до договору та копії договорів з основними замовниками.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки по особовому рахунку та відповідні платіжні доручення, які були надані позивачем до перевірки.

Вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за вказаними правочинами та підтверджують господарські відносини із ТОВ «Логістік Плюс».

Разом з тим, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

У рішенні суду першої інстанції робиться посилання на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження необхідності залучення ТОВ «Логістік Плюс» у взаємовідносини з контрагентами-замовниками, а також не доведено, що обумовлені правочином послуги надані саме цим контрагентом.

Проте, колегія суддів зазначає, що інформацію про всі дані замовленої та виконаної (наданої) послуги можливо встановити з договору про надання послуг, додаткових угод, заявок, звітів експедитора та залізничних накладних (СМГС) на перевезення та інших документів. Вся інформація про перевезення та залучені транспортні засоби вбачається зі змісту залізничних накладних (СМГС) на перевезення.

Зокрема, у звітах експедитора - TOB «Логістік Плюс» про надання транспортно-експедиційних послуг, які є додатками до актів виконаних робіт та додаткових угод, наявна розшифровка транспортно-експедиторських послуг, індивідуальні номери наданих під перевезення вагонів, залізнична станція надання послуг та інше.

Фактичне використання вагонів при перевезенні відображено в залізничних накладних (СМГС) в яких підтверджується дата надання послуг, номери вагонів, залізнична станція відправлення, маршрут та інформація про вантаж.

Прийняття послуг наданих позивачем основним замовникам також підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) в яких також зазначається дата надання послуги, індивідуальні номери наданих під перевезення вагонів, залізнична станція надання послуги, маршрути, дані про вантаж та інше.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Логістік Плюс» і правомірність нарахування податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податкових накладних, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Підставою для донарахування позивачу зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток стали висновки акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 538/26-55-22-09/38389908 від 19.02.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Логістікс Плюс» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «ПРОМПОСТАЧ» за період квітень-жовтень 2013 року.

Однак, колегія зазначає, що вказаний акт зустрічної звірки ТОВ «Логістік Плюс» не може оцінюватися податковим органом як підстава для визнання недійних господарських операцій.

Відповідно до норм ПК України оформлення результатів перевірок здійснюється шляхом складання акта перевірки, який є носієм доказової інформації та повинен містити висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання законодавства.

В свою чергу, метою проведення зустрічної звірки платника податків є виключно отримання податкової інформації, тобто, зібрання відомостей, які розкривають процес поточної господарської діяльності платника податків, дані про його контрагентів, кількісні, якісні та інші характеристики отриманих та наданих товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів звертає увагу, що зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ, який складається після проведення зустрічної звірки (довідка) та у разі неможливості її проведення (акт) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі, і про реальність, повноту, достовірність господарських операцій такої особи.

Зважаючи на те, що проведення зустрічних звірок суб'єктів господарювання має на меті лише отримання від таких осіб податкової інформації, висновки актів зустрічних звірок, не відповідають суті та визначеному змісту акта про перевірку платника податків.

Крім того, на момент складання податкових накладних ТОВ «Логістік Плюс» було зареєстровано як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мало право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг.

Не приймаються до уваги послання на проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32012110100000074 від 03 грудня 2012 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2, 5 статті 191 КК України щодо створення фіктивного підприємства в тому числі ТОВ «Логістік Плюс», оскільки відповідачем не надано вироку суду, за відсутністю якого такі доводи контролюючого органу є необґрунтованими.

Згідно із статтею 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Отже, вразі порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій.

Таким чином, обґрунтованих доказів, які б підтверджували те, що укладення вказаного договору, на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та TOB «Логістікс Плюс», не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, відповідач не надав.

Всупереч наведеним обставинам судом першої інстанції прийнято постанову про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів зазначає, що оскільки, позивач укладав договори з основними замовниками раніше початку співпраці з TOB «Логістік Плюс», то в договорах не могла бути відображена інформація про цього експедитора. Крім того при виконанні договорів з основними замовниками зазначення інформації про залучених третіх осіб не є доцільною чи необхідною.

Відтак, співставивши інформацію з наданих документів, а саме з додаткових угод, актів виконаних робіт, звітів експедитора по договору з TOB «Логістік Плюс», з залізничними накладними (СМГС) та актами виконаних робіт складеними з основними замовниками, можливо однозначно встановити та ідентифікувати TOB «Логістік Плюс» як залучену третю особу при наданні послуг.

Таким чином, враховуючи специфіку експедиторської діяльності як посередницької, а також специфіки залізничних перевезень для організації яких наявна потреба з залученні значної кількості інших учасників процесу, судом першої інстанції не враховано доказове значення залізничної накладної (СМГС) як провізного документу який відповідно до законодавства підтверджує факт перевезення та і надання транспортно-експедиційних та інших послуг.

Крім того, суд першої інстанції при вирішенні справи не врахував, що позивач не може відповідати за будь-які порушення, які допускав його контрагент. Оскільки вантаж фактично було перевезено, то господарська операція з перевезення та експедиції була реально здійснена та договірне зобов'язання виконано.

Водночас, в Акті перевірки є лише припущення податкового інспектора, що не підтверджені відповідними доказами.

Як наслідок, суд першої інстанції, оцінивши подані позивачем документи на підтвердження понесених витрат по взаємовідносинах за названим контрагентом, дійшов не обґрунтованого висновку, що первинні документи не підтверджують реальність господарських операцій.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та такими, що підтягають задоволенню, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, зроблені з порушенням вищеназваних норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 94, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «УПІ-Магістраль» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2014 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення рішення №0002392201, №0002402201 від 02.06.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УПІ-Магістраль» судові витрати за сплату судового збору в розмірі 2 923 грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді:

Повний текст рішення складено 01.12.2014

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.