Ухвала суду № 41632632, 19.11.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2014 р.Справа № 820/12601/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.

представника позивача - Стаматіної М.В.,

представника відповідача - Соловйової Н.В.,

прокурора - Бояринова М.В.,

прокурора - Маматова М.О.,

представника третьої особи - Косова О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційними скаргами Харківської обласної державної адміністрації, Прокуратури Ленінського району м. Харкова в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2014р. по справі № 820/12601/14

за позовом Харківської міської ради

до Харківської обласної державної адміністрації треті особи Державне підприємство "Жовтневе лісове господарство" , Державна інспекція сільського господарства в Харківській області

про визнання протиправним та скасування розпорядження,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Харківська міська рада, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської обласної державної адміністрації, треті особи - Державне підприємство "Жовтневе лісове господарство", Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати розпорядження Харківської обласної державної адміністрації від 30.05.2014 року № 235 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державному підприємству "Жовтневе лісове господарство" на території міста Харкова".

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2014 року адміністративний позов було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження Харківської обласної державної адміністрації від 30 травня 2014 року № 235 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державному підприємству "Жовтневе лісове господарство" на території міста Харкова".

Відповідач та прокурор, не погодившись із таким рішенням суду, подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просять постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Представник відповідача, прокурори та представник третьої особи в судовому засіданні підтримали апеляційні скарги та просили суд їх задовольнити.

Представник позивача заперечував проти апеляційних скарг, просив відмовити в їх задоволенні.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, прокурорів, представників сторін та третьої особи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що Харківською обласною державною адміністрацією 30 травня 2014 року прийняте розпорядження № 235 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Державному підприємству "Жовтневе лісове господарство" на території міста Харкова" (далі - Розпорядження).

Відповідно до пункту 1 Розпорядження державному підприємству "Жовтневе лісове господарство" надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею орієнтовано 449,0 га із земель лісогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення лісового господарств для ведення лісового господарства на території міста Харкова Харківської області.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що Харківська обласна державна адміністрація, приймаючи оскаржуване Розпорядження, діяла неправомірно та не в межах повноважень, оскільки прийняття розпорядження про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Державному підприємству "Жовтневе лісове господарство" на території міста Харкова відноситься до повноважень Харківської міської ради.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи з такого.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 2 статті 84 Земельного кодексу України визначено, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 55 Земельного кодексу України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Частиною 1 статті 56 Земельного кодексу України передбачено, що землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Згідно зі статтею 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Відповідно до статті 17 Лісового кодексу України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. У разі прийняття рішення про надання лісів у постійне користування обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями таке рішення погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Прийняття рішень Кабінетом Міністрів України не потребує погоджень з іншими органами.

Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Статтею 133 Конституції України встановлено, що систему адміністративно-територіального устрою України складають Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. Міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус, який визначається законами України.

У статті 173 Земельного кодексу України визначено, що межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій. Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць.

Межі адміністративно-територіальних одиниць встановлюються в порядку та відповідно до закону (стаття 175 Земельного кодексу України).

Відповідно до Закону України "Про землеустрій" складання проектів землеустрою щодо встановлення (зміни) меж відповідних адміністративно-територіальних одиниць є проведенням землеустрою на загальнодержавному та регіональному рівнях, проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів відносяться до проведення землеустрою на місцевому рівні.

Статтею 46 Закону України "Про землеустрій" визначено, що для встановлення або зміни меж адміністративно-територіальних одиниць розробляються проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж відповідних адміністративно-територіальних одиниць (сіл, селищ, міст; району).

Статтею 174 Земельного кодексу України визначені органи, які приймають рішення про встановлення та зміну меж адміністративно-територіальних одиниць. Так, рішення про встановлення і зміну меж районів і міст приймається Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської чи Севастопольської міської рад. Рішення про встановлення і зміну меж районів у містах приймається міською радою за поданням відповідних районних у містах рад.

Колегія суддів зазначає, що пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" визначено, що у разі, якщо межі сіл, селищ, міст не встановлені відповідно до вимог статей 174, 175 та 176 Земельного кодексу України, визначення меж земель державної та комунальної власності здійснюється з урахуванням меж населених пунктів, зазначених у Державному земельному кадастрі.

З 01 січня 2013 року право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до статті 10 цього Закону Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані права і обтяження, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав.

Відповідно до статті 26 цього Закону записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Крім того, з дня набрання чинності (з 01.01.2013 року) Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 6 вересня 2012 року № 5245-УІ, землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Згідно з пунктом 4 Розділу II Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону у державній власності залишаються: а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони.

Розділом II Прикінцевих та перехідних положень Закону №5245-УІ встановлено такий підхід до формування земельних ділянок для їх оформлення в ході розмежування:

-земельні ділянки, сформовані до 01.01.2013 року, підлягають державній реєстрації земельних ділянок та державній реєстрації права власності держави на підставі рішення про затвердження проектів розмежування земель державної та комунальної власності, затверджені до набрання чинності вищезгаданим законом, разом з витягами із таких проектів із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок (пункт 10 Розділу II);

-земельні ділянки державної форми власності, не внесені до Державного реєстру земель, підлягають формуванню у наступний спосіб: надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюється: у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами.

Разом з тим, апелянти в апеляційних скаргах посилаються на ч.5 ст.122 ЗК України, відповідно до якої обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

На підставі цього апелянти прийшли до висновку, що у межах міста Харкова, як міста обласного значення, Харківська обласна державна адміністрація розпоряджається землями державної власності для всіх потреб.

Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом оскарження в даній справі є не визначення повноважень щодо розпорядження землею державної власності, а первинне оформлення права власності на неї Державним підприємством "Жовтневе лісове господарство", а відповідно до розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" земельні ділянки державної форми власності, не внесені до Державного реєстру земель, підлягають формуванню у такий спосіб: надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюється: у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами.

На підставі викладеного вище доводи апеляційних скарг спростовуються через їх необгрунтованість.

Таким чином, враховуючи викладене, та те, що земельна ділянка, дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення якої виданий відповідно до Розпорядження Харківської обласної державної адміністрації, знаходиться в межах міста Харкова, що зазначено безпосередньо у самому оскаржуваному Розпорядженні, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки віднесено до компетенції саме Харківської міської ради.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційних скарг колегія суддів не приймає до уваги, оскільки викладена правова позиція не є обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Харківської обласної державної адміністрації, Прокуратури Ленінського району м. Харкова в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2014р. по справі № 820/12601/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бершов Г.Є.Судді Катунов В.В. Ральченко І.М. Повний текст ухвали виготовлений 21.11.2014 р.