Ухвала суду № 41632533, 20.11.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2014 р. Справа № 876/8599/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

з участю представника позивача Заброди М.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 липня 2014 року у адміністративній справі №807/4293/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бодрог» до Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Закарпатській області про скасування постанов про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівельної діяльності,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бодрог» звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області про скасування постанов про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівельної діяльності №32-3, №35-3, №31-3, №33-3, №36-3 та №34-3 від 27 вересня 2013 року.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 липня 2014 року позов задоволено повністю. Скасовано постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 27 вересня 2013 року за №31-3, 32-3, 33-3, 34-3, 35-3, 36-3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бодрог» понесені документально підтверджені судові витрати у сумі 68,82 грн.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції відповідачем подана апеляційна скарга, в якій вказує на те, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права та висновки суду суперечать фактичним обставинам у справі. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи, представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив хоча належним чином був повідомлений про дату судового засідання. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи, тому з урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає можливим розгляд справи у відсутності позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області на підставі наказу від 10 вересня 2013 року №562 - ОД р. та звернення Управління Служби безпеки України у Закарпатській області від 14 серпня 2013 року було видано направлення для проведення позапланової перевірки №824 від 10 вересня 2013 року для здійснення позапланової перевірки дотримання вимог містобудівного законодавства в м. Ужгород, вул. 8 Березня, 48.

За результатами перевірки Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області винесено постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 27 вересня 2013 року, а саме №31-3, 32-3, 33-3, 34-3, 35-3, 36-3.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність винесення оскаржених постанов.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними з огляду на наступне.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - орган державного архітектурно-будівельного контролю).

Згідно з частинами першою та другою статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №553 від 23.05.2011 року (далі - Порядок) державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами (далі - інспекції).

Пунктом 2 зазначеного Порядку встановлено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об'єкта будівництва.

Згідно з пунктом 7 Порядку позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції. Підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, перевірка виконання суб'єктом містобудівної діяльності вимог приписів інспекцій.

Пунктом 3 частини четвертої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Згідно з підпунктом 3 пункту 11 Порядку встановлено, що посадові особи інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право видавати обов'язкові для виконання приписи, у тому числі, щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Пунктами 16 та 17 зазначеного Порядку встановлено, що за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком. У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис).

Разом з тим, Акт перевірки підписується посадовою особою інспекції, яка провела перевірку та суб'єктом містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль. Припис складається у двох примірниках. Один примірник припису залишається в інспекції, а інший надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль. У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припис, посадова особа інспекції робить у акті відповідний запис. У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням.

Отже, у разі виявлення за результатами державного архітектурно-будівельного контролю порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, посадові особи інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю повинні складати акти перевірки та мають право видавати обов'язкові для виконання приписи, у тому числі, щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Однак, у судовому засіданні з пояснень представника позивача встановлено, що працівники Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області на об'єкт перевірки прийшли 17 вересня 2013 року разом з шістьма актами перевірки та шістьма приписами, а жодна позапланова перевірка з 10 вересня 2013 року по 13 вересня 2013 року відповідачем не проводилася.

Як вбачається із письмових заперечень представника відповідача, направлення на перевірку було пред'явлено представнику позивача 11 вересня 2013 року. Разом з тим, відповідач посилається на фотоматеріали, де чітко вказана дата 11 вересня 2013 року. Однак, на обґрунтування своїх доводів відповідачем не надано суду ніяких документів (фотоматеріалів), а у відповідності до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім того, суд вказує на те, що матеріали адміністративної справи не містять самого акту перевірки, тобто такий в обґрунтування доводів відповідача ним не доданий.

Враховуючи наведене, суд не може взяти доводи відповідача щодо проведення перевірки 11 вересня 2013 року до уваги.

Також у судовому засіданні з'ясовано, що акт перевірки та приписи на адресу товариства не надходили, жодних поштових повідомлень про відправлення приписів та акта, як це передбачено Порядком відповідачем не надано.

Разом з тим, судом встановлено, що Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області винесено постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 27 вересня 2013 року, а саме №31-3, 32-3, 33-3, 34-3, 35-3, 36-3, які і стали предметом розгляду даної адміністративної справи.

Постановою від 27 вересня 2013 року №31-3, накладено штраф за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою застосовано штраф у сумі 41292,00 грн.

Як вбачається з вказаної постанови, відповідач вказує на те, що позивачем порушено вимоги ч. 1 ст. 11 Закону України «Про архітектурну діяльність» п. 2 Порядку здійснення технічного нагляду під час будівництва об'єктів архітектури, оскільки до перевірки не представлено жодних документів щодо здійснення на об'єкті технічного нагляду.

Однак, з наданих для огляду матеріалів видно, що у позивача є в наявності всі документи, які підтверджують здійснення на об'єкті технагляду, а саме Договір технічного нагляду за проведенням будівельних робіт №т/м від 04 червня 2012 року, наказ №5 від 04 червня 2012 року про призначення відповідального по технагляду за будівництвом, кваліфікаційний сертифікат інженера технічного нагляду Серія ІТ №000406 від 24 грудня 2010 року, акт огляду прихованих робіт №3 від 21 червня 2012 року, акт огляду прихованих робіт №4 від 02 липня 2012 року, акт огляду прихованих робіт №5 від 03 липня 2012 року, акт огляду прихованих робіт №6 від 31 липня 2012 року, акт огляду прихованих робіт №7 від 22 серпня 2012 року.

Отже, висновок відповідача про відсутність у позивача документів щодо здійснення технічного нагляду є необґрунтованим, а тому в діях позивача не вбачається порушень, передбачених вимогами ч. 1 ст. 11 Закону України «Про архітектурну діяльність», п. 2 Порядку здійснення технічного нагляду під час будівництва об'єктів архітектури.

Щодо правомірності постанови від 27 вересня 2013 року №32-3 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Як вбачається з вказаної постанови, відповідач вказує на те, що позивачем порушено вимоги ч. 2, 3 ст. 29 та абз. 3 ч. 4 ст. 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», так як будівництво ведеться за відсутності проведення експертизи проекту будівництва в частині міцності, надійності та довговічності та містобудівних умов та обмежень земельної ділянки.

Однак, такі твердження відповідача спростовуються відповідними документами, насамперед декларацією про початок виконання будівельних робіт та містобудівними умовами і обмеженнями забудови земельної ділянки. Так, у вказаних документах чітко зазначається ким розроблена проектна документація будівництва, хто здійснює технагляд, вказана категорія складності даного об'єкта, зазначено також відповідальну особу проектувальника, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки. Проект було погоджено головним архітектором м. Ужгорода ще 29 вересня 2011 року. Отже, у даних документах містяться всі відомості на відсутність яких посилається відповідач.

У відповідності до ч. 6 ст. 35 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю повертають декларацію про початок виконання підготовчих робіт замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації.

Проте, декларація про початок виконання будівельних робіт зареєстрована в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області 28 серпня 2012 року без повернення.

Що стосується правомірності постанови від 27 вересня 2013 року №33-3 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Як вбачається із вказаної постанови ТОВ «Бодрог» порушило вимоги ч. 8 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 9 Порядку виконання будівельних робіт, оскільки у декларації про початок будівельних робіт визначено категорію складності - ІІ, а не ІІІ.

Відповідно до вимог ст. 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва.

Так, для виготовлення технічної документації позивачем було затверджено проектну документацію для будівництва відповідного автосалону, що підтверджується наказом №1 від 20 лютого 2012 року. Отже, проектна документація розроблялася ТОВ «Закарпатреконструкція». Інженером проекту призначено Несуха М.М. (наказ від 20 лютого 2012 року). В свою чергу, ТОВ «Закарпатреконструкція», яке спеціалізується у даних питаннях та має відповідну ліцензію (АГ №577508 від 0605.2011р) виготовило для позивача Розрахунок категорії складності даного об'єкту, відповідно до висновку якого даний об'єкт відноситься до класу наслідків (відповідальності) СС1, а не СС2, а тому відноситься до ІІ, а не ІІІ категорії складності. Дані документи досліджені в судовому засіданні та містяться в матеріалах справи.

Щодо правомірності постанови від 27 вересня 2013 року №34-3 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Як вбачається із даної постанови відповідач вказує на порушення вимог ч. 1 ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», а саме на об'єкті будівництва відсутня проектна документація.

Судом встановлено, що у позивача наявна виконавча документація на будівництво автосалону. Так, у судовому засіданні досліджені та оглянуті архітектурно-будівельні рішення на 23 аркушах. Разом з тим встановлено, що у матеріалах справи міститься копія журналу щодо відомостей про виконання робіт та акти прихованих робіт, тобто документи, які підтверджують виконавчу документацію.

Щодо правомірності постанови від 27 вересня 2013 року №35-3 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Як вбачається із оскаржуваної постанови така містить посилання відповідача на порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 11 Закону України «Про архітектурну діяльність» п. 2 Порядку здійснення авторського нагляду під час будівництва об'єкта будівництва архітектури, а саме відсутність авторського нагляду.

Проте, позивачем надано оригінали журналів авторського нагляду за будівництвом. Разом з тим, 20 лютого 2012 року було визначено відповідальну особу за авторський нагляд за будівництвом, а саме - Несуха М.М., про що свідчить наказ №3 від 20 лютого 2012 року.

Щодо правомірності постанови від 27 вересня 2013 року №36-3 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Як вбачається із оскаржуваної постанови такі містить посилання відповідача на порушення позивачем вимог ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме позивач здійснює експлуатацію об'єкта не прийнятого в експлуатацію.

Однак, як встановлено судом, з пояснень позивача, на момент виникнення спірних правовідносин, об'єкт про який йде мова, не міг експлуатуватися, так як на ньому не завершені внутрішні будівельні роботи (не проведено ні електроенергію, ані водопровід), що підтверджується також журналом будівельних робіт.

Законодавче визначення поняття експлуатації будівлі або споруди міститься в ч. 2 «Терміни та визначення» Правил обстежень, технічного стану та паспортизації виробничих будівель і споруд, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України, Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 27 листопада 1997 р. №32/288 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 6 липня 1998 р. за №423/2863.

Експлуатація будівлі або споруди - використання будівлі (споруди) згідно з функціональним призначенням та проведенням необхідних заходів до збереження стану конструкцій, при якому вони здатні виконувати задані функції з параметрами, що визначені вимогами технічної документації.

Беручи до уваги, що відповідачем не було надано суду жодних доказів на підтвердження факту того, що позивач здійснював експлуатацію об'єкта, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про скасування вказаної постанови.

З урахуванням наведеного судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідачем не дотримано процедуру щодо порядку проведення перевірки, а тому акт позапланової перевірки, протокол та припис, складені відповідачем не можуть вважатися належними доказами вчинення позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбачена Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», тому як наслідок висновки відповідача про порушення позивачем вимог діючого законодавства є неправомірними, та як наслідок, нарахування суми штрафних санкцій на підставі оскаржуваних постанов - протиправним.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Крім того, доводи апелянта про те, що перевірка мала місце з 10 по 13.09.2013 р., а її результати оформлено 17.09.2013 р. та виявлені порушення підтверджується актом перевірки та фотоматеріалами до неї, судом до уваги не беруться, оскільки ні в ході розгляду справи судом першої інстанції, ні в апеляційному суді, відповідачем не представлено будь - яких доказів на підтвердження вказаних у апеляційній скарзі доводів, які відповідачем також наводились і у запереченні на позовну заяву, однак суду першої інстанції надані не були.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Закарпатській області - залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 липня 2014 року у адміністративній справі №807/4293/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.С. Затолочний

В.М. Каралюс

Повний текст ухвали складено 25.11.2014р.