Постанова № 41632461, 20.11.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

20 листопада 2014 року Справа № 814/3264/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. секретар судового засідання Зощак В.В. розглянувши адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1,Миколаїв,54001

доЦентрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, вул. Декабристів, 41/23,Миколаїв,54020

проскасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 09.10.2014року, зобов'язання відкрити виконавче провадження, ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 09.10.2014 року, зобов'язання відкрити виконавче провадження.

Відповідач проти позову заперечував, вказав на відповідність дій державного виконавця вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення позову, зважаючи на таке.

Як вбачається із матеріалів справи вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 31.07.2014 року по кримінальній справі №490/14441/13-к ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 289 КК України, призначено йому покарання та стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача 4387 гривень , з яких: 2187 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 200 гривень на відшкодування моральної шкоди та 2000 гривень на відшкодування судових витрат (вирок суду набрав законної сили 01.09.2014 року).

На виконання вказаного вироку Центральним районним судом м. Миколаєва 06.10.2014 року видано виконавчий лист, який подано позивачем до Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції для примусового виконання.

24 жовтня 2014 року засобами поштового зв'язку позивач отримав постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 09.10.2014 року ВП № 45009243, в якій державний виконавець посилаючись на невідповідність виконавчого листа вимогам ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність ідентифікаційний номера боржника або номері серія паспорта для громадян, які через свої релігійні або інші переконання відмовились від прийняття ідентифікаційного номеру) відмовив у відкритті виконавчого провадження.

Приймаючи рішення судом взято до уваги наступне.

Стаття 18 Закону України «Про виконавче провадження» містить вимоги до виконавчого документа:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Підставами для відмови у відкритті виконавчого провадження відповідно до ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» є:

1) пропуск встановленого строку пред'явлення документів до виконання;

2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;

3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;

5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;

6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;

6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;

8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Згідно з ч.3 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відмови у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 6 частини першої цієї статті державний виконавець роз'яснює заявникові право на звернення до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність з вимогами статті 18 цього Закону.

При цьому, із тесту виконавчого листа, виданого Центральним районним судом вбачається, що у боржника - ОСОБА_2 ідентифікаційний код в державному реєстрі-відсутній, що підтверджено також інформацією Міністерства доходів і зборів на запит суду.

Проте, судом у виконавчому листі зазначені інші відомості для ідентифікації особи боржника - дата та місце народження, адреса проживання та інше.

Враховуючи викладене, у державного виконавця не було підстав для відмови у відкритті провадження, оскільки у боржника взагалі відсутній ідентифікаційний номер платника податків, що виключає в даному випадку можливість зазначення вказаної інформації у виконавчому листі.

Вищенаведене є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

В той же час, в задоволенні вимоги про зобов'язання відкрити виконавче провадження належить відмовити, оскільки вирішення питання щодо відкриття провадження є виключною компетенцією державного виконавця.

При цоьму, відповідач буде позбавлений можливості відмовити у відкритті виконавчого провадження з підстави вказаної у скасованій постанові, оскільки оцінка такої підстави вже надано судом.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, відповідач при прийнятті оспорюваного рішення діяв не на підставі, не в спосіб, що передбачені законами України, та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Керуючись ст. ст. 11, 70, 71, 86, 159-163, 167, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Скасувати постанову Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про відмову у відкритті виконавчого провадження від 09.10.2014 року з виконання виконавчого листа виданого 06.10.2014 року Центральним районним судом м.Миколаєва по кримінальній справі №490/14441/13-к.

В іншій частині вимог-відмовити.

Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 73 гривні 08 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний