Ухвала суду № 41632292, 26.11.2014, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

26 листопада 2014 року Справа № 5/191/10-15

м.Миколаїв

Кредитор: ОСОБА_1, АДРЕСА_2

Банкрут: Приватне акціонерне товариство "МИКОЛАЇВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД", 54011, м.Миколаїв, вул.Індустріальна, 1/6, код 33250759

Ліквідатор: Протасова О.М., 54001, АДРЕСА_1

Суддя Міщенко В.І.

При секретарі: Колесниковій В.В.

За участю представників:

від кредитора: ОСОБА_1

від банкрута: ліквідатор Протасова О.М.

Суть справи: про визнання грошових вимог у справі про банкрутство ПАТ "МИКОЛАЇВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД"

11.11.2014 р., 12.11.2014 р., 19.11.2014 р. в судовому засіданні оголошувалися перерви.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши присутніх представників учасників провадження у справі, суд встановив:

24.09.2014 р. кредитор подав заяву про визнання його вимог до банкрута у сумі 8596,14 грн., у тому числі: заборгованість за час затримки розрахунку за серпень 2014 р. у сумі 4093,40 грн. та за вересень 2014 р. у сумі 4502,74 грн.

29.10.2014 р. кредитор подав доповнення від 29.10.2014 р. до заяви про визнання грошових вимог в яких просить визнати матеріальну шкоду з розрахунку 15 % за дев'ять місяців 2014 р. у сумі 8377,66 грн.

12.11.2014 р. та 19.11.2014 р. кредитор подав доповнення від 12.11.2014 р. та від 19.11.2014 р. до заяви про визнання грошових вимог в яких просить визнати його вимоги за затримку розрахунку за період з 01.10.2014 р. по 29.10.2014 р. у сумі 4298,07 грн. та 6134,14 грн. матеріальної шкоди у вигляді інфляції за 2014 рік за несвоєчасну сплату заробітної плати.

26.11.2014 р. кредитор подав пояснення від 26.11.2014 р. до заяви про визнання кредиторських вимог в яких просить визнати кредиторські вимоги у сумі 6022,20 грн. у тому числі 52,35 грн. - суми компенсації, нарахованої відповідно до вимог ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ.

Ліквідатор 19.11.2014 р. надала відзив в якому визнала вимоги кредитора частково у сумі 12892,21 грн. відшкодування середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати за період з серпня по жовтень 2014 р., а збитки з урахуванням інфляції у сумі 6134,14 грн. не визнає, оскільки положення ч. 2 ст. 625 ЦК України не застосовуються до трудових правовідносин, так як врегульовані трудовим законодавством.

Враховуючи, що:

Справу про банкрутство боржника порушено 19.10.2010 р. за заявою Державної акціонерної холдингової компанії "Чорноморський суднобудівний завод".

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 23.04.2014 р. боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Протасову О.М.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.05.2014 р. визнані грошові вимоги кредитора у сумі 26174,98 грн., у тому числі: заборгованості по заробітній платі у сумі 11296,78 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 13878,20 грн., відшкодування моральної шкоди у сумі 1000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.08.2014 р. визнані грошові вимоги кредитора у сумі 25059,90 грн., у тому числі: заборгованість по заробітній платі за період роботи з 23.04.2014 р. по 23.06.2014 р. у сумі 7982,13 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25.03.2014 р. по 23.04.2014 р. у сумі 4285,89 грн., компенсацію за 14 днів планової відпустки у сумі 2865,38 грн., вихідну допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати у сумі 4400,41 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 5526,09 грн.

Кредитор з 1986 року по 23.06.2014 року знаходився з банкрутом у трудових правовідносинах, 23.06.2014 року був звільнений з роботи у зв'язку з банкрутством та ліквідацією підприємства на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

В порушення норм ст. 116 КЗпП України банкрут розрахунок з кредитором не зробив, у зв'язку з тим, що з вини банкрута йому при звільненні не були виплачені належні гроші в строки, передбачені трудовим законодавством, кредитор просить визнати вимоги щодо середнього заробітку за весь час затримки заробітної плати.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно зі статтею 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України; Законами України: "Про оплату праці", "Про індексацію грошових доходів населення", "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати"; Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078; Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427.

Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання.

За частиною другою вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз частини другої статті 625 ЦК України дає підстави для висновку, що відповідальність за порушення грошового зобов'язання, встановлена статтею 625 ЦК України, передбачає насамперед наявність договірних правовідносин, тобто положення зазначеної статті поширюються на порушення грошового зобов'язання.

При цьому частина п'ята статті 11 ЦК України, в якій йдеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами правовідносин, які регулюються нормами трудового законодавства.

За таких обставин суд дійшов до висновку про те, що положення частини другої статті 625 ЦК України не застосовуються до трудових правовідносин, оскільки вони врегульовані положеннями трудового законодавства.

Кредитор, подавши пояснення від 26.11.2014 р. до заяви про визнання кредиторських вимог, змінив предмет та підстави заяви (позову) в частині визнання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у сумі 52,35 грн., тому ці пояснення слід залишити без розгляду, оскільки зміна предмета або підстав позову за заявою кредитора допустима лише до початку розгляду господарським судом справи по суті (ст. 22 ГПК України); про початок розгляду справи по суті зазначається у протоколі судового засідання (п. 3. 12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції"); як вбачається з матеріалів справи, відповідно до протоколу судового засідання від 29.10.2014 господарський суд розпочав розгляд даної справи по суті, в той час як позивач 26.11.2014 звернувся із заявою про зміну предмету та підстав позову (заяви), тобто, після початку розгляду справи по суті.

Таким чином, заява кредитора від 24.09.2014 р., з урахуванням доповнень від 29.10.2014р., 12.11.2014 р., 19.11.2014 р., підлягає задоволенню частково у сумі 12892,21 грн. відшкодування середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати за період з серпня по жовтень 2014 р. (1-а черга), заяву в частині визнання кредиторських вимог у розмірі збитків з урахуванням інфляції у сумі 6134,14 грн. слід залишити без задоволення, а в частині визнання кредиторських вимог щодо компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у сумі 52,35 грн. слід залишити без розгляду.

Керуючись розділом ІІІ Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 3, 4, 116, 117 КЗпП, ст.ст. 22, 81, 86 ГПК України, - господарський суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 від 24.09.2014 р., з урахуванням доповнень від 29.10.2014 р., 12.11.2014 р., 19.11.2014 р., - задовольнити частково.

Визнати кредиторські вимоги ОСОБА_1 до банкрута - Приватного акціонерного товариства "МИКОЛАЇВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" у сумі 12892,21 грн. відшкодування середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати (1-а черга) та зобов'язати ліквідатора Протасову О.М. включити ці вимоги до реєстру вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства "МИКОЛАЇВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД".

Заяву ОСОБА_1 від 24.09.2014 р., з урахуванням доповнень від 29.10.2014 р., 12.11.2014 р., 19.11.2014 р., в частині визнання кредиторських вимог у розмірі збитків з урахуванням інфляції у сумі 6134,14 грн. - залишити без задоволення.

Письмові пояснення ОСОБА_1 від 26.11.2014 р. до його заяви про визнання кредиторських вимог від 24.09.2014 р. в частині визнання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у сумі 52,35 грн. - залишити без розгляду.

Повну ухвалу складено 01.12.2014 р.

Суддя _______ В.І. Міщенко